Рішення № 81276253, 09.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 року м.Київ справа № 810/2396/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “СІЛЬПО-ФУД” з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, у якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару від 10.11.2017 №UA125220/2017/010078/2.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №810/2396/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, він визначив його митну вартість за основним методом – за ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України.

Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням методу 2-г (резервний) та відмовив у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов’язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару встановлено, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, а тому відповідач дійшов висновку, про те, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості.

Так, зокрема, відповідач наголосив на тому, що згідно розділу 5 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу від 17.11.2016 №1500 постачальник зобов’язаний передати покупцю пакет документів, серед яких є сертифікат про походження форми EUR-1, а також у розділі 7 зазначено, що товари мають відповідати стандартам та нормам Європейського Союзу для таких товарів. Крім того, контракт поставки належним чином не підтверджує свою автентичність, оскільки в розділі 11 відсутні зразки факсимільних підписів представників як покупця, так і продавця.

Також відповідач зазначив, що в розділі 6 договору на перевезення №1763 від 07.11.2016 в англомовній версії передбачено надання рахунку на фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна. В російськомовній версії договору цей пункт видалено.

Крім того, відповідач зазначив, що розмір страхової суми, визначений у страховому сертифікаті від 11.09.2017 №2740, не підтверджено документально та не відповідає умовам п.3.1 Генерального договору страхування від 28.11.2016 №101023480, а саме перевищує суму митної вартості, заявленої позивачем.

Присутній у судових засіданнях 08.11.2018, 15.11.2018, 29.11.2018, 21.01.2019 та 21.01.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Присутній у судових засіданнях 03.09.2018, 09.10.2018, 08.11.2018, 15.11.2018, 29.11.2018 , 21.01.2019 та 28.01.2019 представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Присутній у судовому засіданні 28.01.2019 представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження. Присутній у судовому засіданні 28.01.2019 представник відповідача проти вказаного клопотання не заперечував.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Протокольною ухвалою від 28.01.2019 року, врахувавши клопотання представника позивача, суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “СІЛЬПО-ФУД” (ідентифікаційний код 40720198, місцезнаходження: 02090, місто Київ, вулиця Бутлерова, будинок 1) зареєстроване як юридична особа 05.08.2016, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.08.2016 (т.1, а.с.13-14).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “СІЛЬПО-ФУД” (Покупець) і AIMON GROUP LIMITED (Постачальник) укладено контракт поставки товару № 1500 від 17.11.2016, згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупця товар в асортименті, кількості і за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити поставлений товар.

Згідно з п.2.1 контракту місце умови поставки відповідно до Інкотермс 2010: FOB. Безпосереднє місце поставки буде вказано в кожному інвойсі окремо. Постачальник зобов’язується здійснити митне оформлення товару для експорту, а також завантажити товар на транспортний засіб покупця за свій рахунок.

Згідно з п.2.3.1 контракту розрахунок буде здійснюватися шляхом грошового переказу в доларах США на банківський рахунок продавця, через 3 календарних дні з дати митного оформлення товару в режимі імпорту на митній території України та за умови надання повного комплекту документів, зазначених у розділі 5.4. Договору.

Згідно з п.4.1 контракту ціна товару погоджується сторонами та встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію товару.

Згідно з п.4.2 контракту ціна товару включає в себе вартість продукту (продукції), тари (палет), упаковки та/або термоусадчої упаковки, вартість робіт, пов’язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між сторонами.

Відповідно до п.4.3 контракту виконання митних формальностей у країні експорту, а також пов’язані із цим витрати (сплата податків, мита, оплата отримання дозволів) покладаються на постачальника та включаються у вартість товару.

Пунктом 5.2 контракту визначено, що поставкою товару вважається передача товару покупцю чи транспортному агенту покупця в місці поставки. Датою поставки товару є дата здійснення відмітки на транспортному документі про передачу товару.

Згідно з п.6.1 контракту приймання-передача товару проводиться відповідно до товарно-супровідних документів.

Відповідно до пункту 11.1 контракту даний контракт набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов’язань за контрактом (т.1, а.с.76-86).

З матеріалів справи вбачається, що перевезення товару морем (фрахт) здійснювалося за агентським договором №1763 від 07.11.2016, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю “СІЛЬПО-ФУД” і Товариством з обмеженою відповідальністю “СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ УКРАЇНА” (т.1, а.с.98-107).

Отримавши придбаний за контрактом товар, а саме посуд столовий з кам’яної кераміки, уповноважена особа позивача подала до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію №UA125220/2017/70755 від 02.11.2017 (т.1, а.с.51-52).

Позивач визначив митну вартість товару за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме 1044633,47 грн.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений ст.335 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України, про що вказано у графі 44 поданої електронної митної декларації та картці відмови.

Перелік наданих документів наведений у графі 44 митної декларації із зазначенням кодів документів, затверджених наказом Міністерства фінансів України “Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій” від 20.09.2012 № 1011.

Так, до митної декларації № UA125220/2017/710755 від 02.11.2017 було додано наступні документи:

- (0271) пакувальний лист від 10.08.2017 №FZAMC17070 (т.1, а.с.53);

- (0380) інвойс від 10.08.2017 №FZAMC17070 (т.1, а.с.54);

- (0705) коносамент від 16.08.2017 № SHZ2206758 (т.1, а.с.55-56);

- (0730) міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 19.09.2017 №163508 (т.1, а.с.57);

- (0862) декларація про походження товару від 25.08.2017 (т.1, а.с.58);

- (1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 23.10.2017;

- (1701) акт проведення огляду товарів, транспортних засобів від 21.09.2017;

- (3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 12.09.2017 №UAIM0292269 (т.1, а.с.59);

- (3530) страховий поліс від 11.09.2017 №2740 (т.1, а.с.60);

- (4100) зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 17.11.2016 № 1500, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов’язаних з ним посередницьких договорів (т.1, а.с.76-86).

- (4200) генеральний договір добровільного страхування від 28.11.2016 № 101023480 (т.1, а.с.88-97);

- (4301) договір морського перевезення від 07.11.2016 № 1763 (т.1, а.с.98-107);

- (5503) Інформація про позитивні результати здійснення фіто-санітарного контролю товару;

- (5509) Інформація про позитивні результати державних видів контролю;

- (9107) акт про взяття проб (зразків) товарів. Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "Митна вартість товару".

02.11.2017 відповідачем направлено на адресу декларанта повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів (том 1, а.с.234).

ТОВ “СІЛЬПО-ФУД” листом вих. 1895 від 10.11.2017 надало митному органу: прайс-лист б/н від 10.05.2017; комерційну пропозицію №10/08/2017 від 10.08.2017; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Ц-927 від 03.11.2017; лист про нерозголошення комерційної інформації б/н від 30.10.2017; акт виконаних робіт №UAIM0292269 від 12.09.2017; договір про перевезення №1763 від 07.11.2016; генеральний договір добровільного страхування вантажу №101023480 від 28.11.2016; страховий поліс №2740 від 11.09.2017; рахунок-фактуру про транспортно-експедиційні послуги UAIM0292269 від 12.09.2017, а також оригінали наступних документів: зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів № 1500 від 17.11.2016; рахунок-фактуру (інвойс) №FZAMC17070 від 10.08.2017; акт виконаних робіт №UAIM0292269 від 12.09.2017; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №UAIM0292269 від 12.09.2017. У вказаному листі декларант пояснив, що інших документів немає (т.1, а.с.235).

За результатами перевірки митної декларації і додатково поданих документів Київська митниця ДФС (митний пост “Димитрово”) винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 02.11.2017 №UA125220/2017/00126 (т.1, а.с.63-64) і прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 10.11.2017 №UA125220/2017/ 710755 (т.1, а.с.61-62).

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 1,95 дол. США за одиницю. Загальна вартість товару була визначена у розмірі 42685,89 дол.США.

Київською митницею ДФС у графі 33 “Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості” зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 02.11.2017 №UA125220/2017/70755 встановлено, що вони містять розбіжності та/або містять наявні ознаки підробки, зокрема: згідно розділу 5 “Порядок поставки товару” (п. 5.4.4.) зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 17.11.2016 № 1500 постачальник разом із товаром має передати покупцю визначений пакет документів, серед яких є Сертифікат про походження форми EUR-1 (який подається до митного оформлення тільки з товарами, виробленими в країнах Європейського Союзу), а також в розділі 7 “Маркування” (п. 7.2.) зазначено, що товари мають відповідати стандартам та нормам Європейського Союзу для таких товарів. Англійська версія контракту відповідає українській. Також в розділі 11 “Інші умови” (п. 11.14.) відсутні зразки факсимільних підписів представників як покупця, так і продавця. Договір укладено з AIMON GROUP LIMITED, 6/F KAM SANG BUILDING,257 DES VOEUX ROAD,CENTRAL,SHEUNG WAN, HONG KONG, P.R. CHINA (Китай), тому вищевказані пункти в договорі не можуть бути присутні. Ще необхідно зазначити, що відбитки печаток продавця та покупця знаходяться на окремому листку, що дає можливість змінювати загалом весь текст контракту.

Згідно розділу 6 “Порядок розрахунків” (6.1.) договору на перевезення № 1763 від 07.11.2016 в англомовній версії передбачено надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна. В російськомовній версії ж цей пункт просто видалено. Прайс-лист, який був наданий додатково, складений AIMON GROUP LIMITED, а виробником товарів є “ХЖС (Шеньчжень) Ко.,Лімітед”, згідно графи 31 митної декларації – це не відповідає вимогам ч. 2 ст. 53 МК України. При складанні експертного висновку від 25.09.2017 №Ц-838, згідно з п.6 використовувались документи, що мають розбіжності, а у п.9 зазначено, що контрактну вартість товару підтверджено з урахуванням цінової пропозиції виробника. Проте, слід зазначити, що прайс-лист від 10/05/2017, комерційна (цінова) пропозиція від 21.07.2017 року №21/07/2017, надана іноземним контрактотримачем AIMON GROUP LIMITED, який в свою чергу не є виробником товару.

Митну вартість визначено за резервним методом на підставі митної декларації №UA125200/2017/612832 від 23.10.2017, оформлена на товар – посуд та прибори столові або кухонні, інші господарську і туалетні вироби з кам’яної, країна виробництва - Китай, Рівень митної вартості товару згідно джерела інформації – 1,95 дол. США, а митна вартість заявлена декларантом оцінюваних товарів дорівнює – 1,70 дол.США. (т.1, а.с.61-62).

Розмір переплати податків і зборів позивачем після коригування митної вартості становить 25504,41 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару і містять розбіжності, окрім того позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.246 Митного кодексу України (далі – МК України, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч.1 ст.257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 ст.VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 МК України).

Згідно з частиною 1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 ст.53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч.6 ст.54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості та позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно з ч.3 ст. 53 МК України.

Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як слідує з матеріалів справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору стало те, що відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та надані документи містять розбіжності, а саме непідтверджена така обов’язкова складова митної вартості товарів, як витрати, понесені на транспортування товарів та витрати понесені на страхування.

У судовому засіданні 29.11.2018 в якості свідка був допитаний ОСОБА_1, який був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

ОСОБА_1 повідомив суду, що з 2016 року він займає посаду головного державного інспектора митного посту «Димитрово» Київської митниці ДФС. Свідок зазначив, що під час подання до митного оформлення документів позивача спрацювала автоматизована система аналізу тау правління ризиками (АСАУР). Свідок повідомив, що він направив товар у спеціалізовану лабораторію для визначення складу кераміки, що визначається лабораторним шляхом.

Свідок ОСОБА_1 повідомив, що він особисто товар не бачив, оскільки огляд був здійснений іншим інспектором. Свідок зазначив, що він зробив запит в лабораторію, куди відвезли зразки товару. Декларант подав другу декларацію, з метою випуску товару у вільний обіг за тимчасовою декларацією. Свідок зазначив, що в АСАУР спрацював ризик по визначенню митної вартості. Свідок ОСОБА_1 зазначив, що позивачем не було подано до митного оформлення сертифікат форми EUR1. Товар вироблений в Китаї не може мати сертифікати форми EUR1, оскільки він видається тільки в країнах Європейського союзу.

Крім того, свідок зазначив, що п.7.2 контракту містить вимоги щодо маркування. На думку свідка, цей пункт контракту є неправильним. Свідок зауважив, що маркування фактично не було. Також свідок повідомив про відсутність у контракті зразків факсимільних підписів представників як покупця, так і продавця. Свідок припускає, що відсутність факсимільних підписів свідчить про можливість підроблення або зміни умов контракту. Свідок зазначив, що в договорі транспортування також наявні розбіжності. Так, в англомовній версії договору передбачено надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна. В російськомовній версії ж цей пункт відсутній. Крім того, свідок зазначив, що рахунок на фрахт був наданий до митного оформлення. Витрати на перевезення не були скориговані. ОСОБА_1 також повідомив, що прайс-лист складено компанією, яка не є виробником.

Суд не погоджується з позицією митного органу про те, що надані позивачем під час митного оформлення товарів документи, містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності), з огляду на наступне.

Аналіз вищевказаних норм свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити складові митної вартості та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами.

Також, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Аналіз графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів свідчить про відсутність інших доводів про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), окрім твердження про те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, а декларант відмовився від подання додаткових документів.

У спірному рішенні відповідач зазначив про те, що у розділі 11 контракту поставки товарів № 1500 від 17.11.2016 відсутні зразки факсимільних підписів представників покупця і продавця, а також про те, що відбитки печаток продавця та покупця знаходяться на окремому аркуші.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, митний орган не наділений повноваженнями контролювати форму і зміст зовнішньоекономічного контракту, укладеного між позивачем і його контрагентом, а тому, на думку суду, відсутність зразків факсимільних підписів на кожному аркуші контракту та проставлення відбиток печаток продавця та покупця знаходяться на окремих аркушах не є підставою для сумнівів у числових значеннях складових митної вартості товарів, а так само і висновків про неправильне визначення позивачем митної вартості товару за першим методом.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на вимогу митного органу подавався оригінал вказаного контракту, тобто відповідач мав реальну можливість встановити автентичність поданих декларантом документів і звірити їх з оригіналом.

Щодо ненадання позивачем до митного оформлення товару Сертифікату про походження форми EUR-1 (який подається до митного оформлення тільки з товарами, виробленими в країнах Європейського Союзу), то суд зазначає таке.

Відповідно до ч.4-5 ст.17 Протоколу І (Протоколу щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва) до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яка була ратифікована Законом України від 16.09.2014 №1678-VII, сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Отже, видача сертифікату з перевезення товару EUR.1 здійснюється митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України.

З матеріалів справи вбачається, що контрагентом позивача за контрактом поставки товару № 1500 від 17.11.2016 є AIMON GROUP LIMITED (Китайська Народна Республіка). У відповіді на відзив на позовну заяву позивач пояснив, що AIMON GROUP LIMITED є також посередником і за контактом контрактом поставки товару № 1500 від 17.11.2016 здійснює поставку позивачу товару як власного виробництва, так і товару, який був вироблений в країнах Європейського Союзу. А тому, умова щодо необхідності надання сертифікату сертифікат форми EUR.1 передбачена у контакті саме у випадку поставки AIMON GROUP LIMITED товару, який вироблений країною Європейського Союзу.

Суд зазначає, що оскільки країною виробництва товару, який був поставлений позивачу за вказаним контактом, є Китайська Народна Республіка, то сертифікат форми EUR.1 на такий товар не підлягає видачі.

Окрім того, сертифікат про походження товару не входить до визначеного ч.2 ст.53 МК України переліку документів, який декларант зобов’язаний надавати для підтвердження митної вартості товару. Більше того, сертифікат про походження товару не є документом, який підтверджує складові митної вартості товару, а тому відсутність сертифікату про походження товару не впливає на числове значення митної вартості товару, а може вплинути лише на визначення розміру ставки податків і зборів.

Безпідставними є також доводи відповідача про те, що агентський договір із перевізником №1763 від 07.11.2016 містить розбіжності, оскільки згідно розділу 6 “Порядок розрахунків” (6.1.) договору на перевезення № 1763 від 07.11.2016 в англомовній версії передбачено надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна. В російськомовній версії ж цей пункт просто видалено.

Оскільки пунктом 12.3. агентського договору передбачено, що при тлумаченні договору російськомовна версія має пріоритет перед англомовною, це виключає будь-які розбіжності і сумніви у їх наявності. Окрім того, вказане не може впливати на числові значення складових митної вартості товару, оскільки дата надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження не вливають на вартість наданих послуг.

Доводи відповідача про те, що поданий позивачем прайс-лист складений безпосередньо його контрагентом, а не товаровиробником є безпідставними, оскільки імпортування товару здійснювалося позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником, тож такі обставини не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, якщо ч.3 ст.53 МК України передбачає, що декларант зобов’язаний надати такі документи тільки за наявності, то позивач зобов’язаний надати тільки ті документи, які у нього є. А оскільки позивач придбав товар не у виробника, а у посередника - AIMON GROUP LIMITED, то позивач не має змоги надати прайс-лист саме від виробника товару, бо з виробником товару жодних контрактів не укладав і взаємовідносин із виробником товару у позивача немає, але на виконання вимог митниці, надав усе, що має і цим підтвердив контрактну ціну імпортованого товару.

А тому, не надання документу, який відсутній у декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Твердження відповідача про те, що при складанні експертного висновку від 03.11.2017 № Ц-927 використовувались документи, що мають розбіжності та не містять достовірних і об’єктивних даних, суд також вважає такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товару, оскільки становлять лише суб’єктивні судження за відсутності жодних належних і допустимих у розумінні статей 73, 74 КАС України доказів, зокрема, недійсності даного експертного висновку.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що зниження позивачем митної вартості підтверджується розміром страхової суми, вказаної у сертифікаті №2740 від 11.09.2017 у сумі 1417886,34 грн., яка не відповідає умовам п.3.1 Генерального договору страхування.

Проте, суд не може погодитися з такими твердженнями відповідача, оскільки спірне рішення не містить посилань на невідповідність страхової суми, зазначеної у сертифікаті №2740 від 11.09.2017 як на підставу для коригування митної вартості.

Аналізуючи наведене, суд доходить до висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для визначення митної вартості товару.

Щодо посилання відповідача на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 57-64 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведеної норми слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів. Крім того, законодавцем обмежене право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом (ч.3 ст.57 Митного кодексу України).

Частинами 4-8 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Стосовно посилань митного органу про те, що вимоги митного органу про надання додаткових документів виконані, суд звертає увагу на таке.

Відповідачем, в порушення ч.3 ст.53 Митного кодексу України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, Верховним Судом України в постанові від 17.06.2014 у справі №21-148а14 зазначено, що митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

Так, суд зазначає, що декларантом позивача були надані усі наявні у нього документи, на вимогу митного органу, про що й зазначено в листах позивача, з приводу надання прайс-листів та комерційних пропозицій від продавця, а не від виробника товару, то в даному випадку позивачем було реалізовано його право на подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, позаяк прайс-листи та комерційні пропозиції від виробника товару у декларанта позивача на момент митного оформлення були відсутні.

В спірному рішенні про коригування митної вартості зазначено, що під час проведення консультацій декларанта позивача зобов'язано надати додаткові документи.

Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 (справа №826/25605/15).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, відповідачем невизнання митної вартості, заявленої декларантом, та визначення митної вартості за іншим методом, відмінним від першого методом, здійснено не обґрунтовано, без посилання на документи, надані декларантом та причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що згідно наданих відповідачу документів разом із митними деклараціями за оскаржуваним рішенням у Київської митниці ДФС не було підстав вважати надану інформацію необ'єктивною, документально непідтвердженою та такою, що не піддається обчисленню або має розбіжності.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на наявність інформації про те, що ідентичні товари було оформлено за вищою митною вартістю. Однак жодних законних підстав для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту митницею не зазначено.

Відомості з iнформацiйних баз даних відповідача мають лише допоміжний iнформацiйний характер при прийнятті митницею вiдповiдних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбiжнiсть мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовiрнiсть даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 (справа №814/1204/15) та в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).

Разом з цим, та обставина, що в ціновій базі даних є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Цінова база даних ДФС не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

З наявних матеріалів справи суд доходить до висновку, що Київська митниця ДФС безпідставно зазначила в рішенні про коригування митної вартості товарів, що використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Не знайшли свого підтвердження й доводи відповідача щодо відсутності у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову та, відповідно, обґрунтовуючи правомірність прийнятого Київською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості посилається на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття, такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин, зокрема, в спірному рішенні лише формально зазначено, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, однак жодним чином не зазначено, які саме.

Суб'єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митницею у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі “Стіл та інші проти Сполученого Королівства” вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб’єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.

Отже, зазначені відповідачем у запереченнях проти позову розбіжності, наявні на його думку у поданих до митного оформлення документах, які не були ним зазначені під час прийняття рішення, не можуть бути прийняті до уваги для з’ясування обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки з урахуванням вищевикладеного таке рішення повинно бути обґрунтованим під час їх прийняття, а не під час оскарження в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.06.2018 №4538650 (т.1, а.с.35).

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень – Київської митниці ДФС, становить 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 10.11.2017 №UA125220/2017/010078/2.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СІЛЬПО-ФУД” (ідентифікаційний код 40720198, місцезнаходження: 02090, м.Київ, вул.Бутлерова, 1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці ДФС (ідентифікаційний код 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська область, місто Бориспіль, міжнародний аеропорт "Бориспіль").

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 09.04.2019.

Суддя Кушнова А.О.