Рішення № 81276210, 18.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року справа № 320/791/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8463-17/2465 від 26 серпня 2018 року, прийняту Головним Управлінням ДФС у Київській області;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8463-17/2465 від 26 серпня 2018 року, прийняту Головним Управлінням ДФС у Київській області.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є пенсіонером за віком та звільнений від обов'язку сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8463-17/2465 від 26 серпня 2018 року, прийнята Головним Управлінням ДФС у Київській області, є протиправною та має бути скасована судом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без проведення судового засідання.

Позиція податкового органу, викладена у письмовому відзиві, полягає у тому, що позивач не звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI, оскільки не була статусу пенсіонера за віком в розумінні частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини 1 статті 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Водночас, частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії, що підтверджується посвідченням серія В - 1 №988195 виданим Київською обласною державною адміністрацією.

З 25.12.2007 року перебуває на пенсії та відповідно до пенсійного посвідчення Серії ААЄ № 328786 отримує пенсію за віком.

При виході на пенсію їй було зменшено пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на п'ять років згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З 2000 року по даний час позивач зареєстрована як фізична особа - підприємець, здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені статтею 26 зазначеного Закону.

З викладеного слідує, що від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яких призначена відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України № 796) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Як встановлено судом, згідно пенсійного посвідчення Серії ААЄ № 328786 позивач отримує пенсію за віком. Відповідно до посвідчення серія В-І № 988195, є особою, віднесеною до четвертої категорії осіб, які постійно проживали на території посиленого радіоекологічного контролю.

Таким чином, позивач має право вийти на пенсію раніше, ніж встановлено в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і ця обставина підтверджує той факт, що вона вийшла на пенсію саме за віком, хоча і на пільгових умовах, про що і зазначається у її пенсійному посвідченні.

Із викладеного суд висновує, що на позивача, як на пенсіонера у розумінні норм наведеного Закону, поширюються положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч. 7 ст. 1 Закону України 07.07.2011 №3609-УІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» ст. 4 Закону України 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» доповнено частиною четвертою, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Разом з тим, доказів подання позивачем заяви про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та укладення відповідного договору відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для формування та надіслання позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8463-17/2465 від 26 серпня 2018 року, так як вона звільнена від сплати за себе єдиного внеску.

Доводи відповідача у відзиві щодо незастосування до позивача положень частини четвертої статті 4 Закону № 2464 у зв'язку з недосягненням нею пенсійного віку є неприйнятними, оскільки вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

Аналогічна правова позиція наведена в Постанові Верховного Суду України, Касаційний адміністративний суд, справа №805/2195/17-а, адміністративне провадження №К/9901/3362/17 від 20 березня 2018 року.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірність свого рішення, відповідно суд висновує, що позову слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, вказані витрати підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-8463-17/2465 від 26 серпня 2018 року, прийняту Головним Управлінням ДФС у Київській області.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) понесені судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.