Рішення № 81276094, 17.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року № 810/3094/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської обласної державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках від 16.04.2018 №37, на підставі якого ОСОБА_1 видана довідка про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках;

- зобов’язати Київську обласну державну адміністрацію в особі Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках повторно розглянути питання та прийняти рішення щодо видачі ОСОБА_1 довідки про визначення розміру заробітної плати за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках на підставі довідки, виданої директором АТП 13254, про перебування в 30-км зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з врахуванням усіх днів перебування.

У якості підстави позову позивач зазначив, що відповідач, всупереч вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи», відмовив у видачі довідки у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують роту у зоні відчуження за травень 1986 року.

У зв’язку з невідповідністю поданої позовної заяви вимогам процесуального законодавства, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначене судове засідання на 12 вересня 2018 року.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

У зв'язку із наявністю клопотань учасників процесу про розгляд справи за їх відсутністю, враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта та визначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії А №445022 виданого 25 березня 1991 року (а.с. 29); особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 133329 виданого 21 травня 2012 року (а.с.30) та визнаний непрацездатним з безстроковим статусом інваліда війни І групи від захворювання пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС про що свідчить посвідченням серії Б № 020461 видане 28 грудня 2017 року (а.с. 31) та довідка МСЄК (а.с. 36).

Відповідно до довідки від 12.10.1990 № 587, виданої колишньому співробітнику Білоцерківської АТП 13254, ОСОБА_1 згідно з наказами Білоцерківського АТП 13254, працював по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з перебуванням в 30-км зоні (а.с. 37).

У зв’язку із змінами у законодавстві, ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області для перерахунку та виплати пенсії відповідно до довідки, виданої колишньому працівнику Білоцерківського АТП 13254. Білоцерківське об’єднане управління ПФУ Київської області відмовило у перерахунку та виплаті пенсії, оскільки довідка про заробітну плату не відповідає вимогам чинного законодавства України.

13 грудня 2017 року позивачем отримано Витяг з протоколу від 20 листопада 2017 № 36 засідання комісії Київської облдержадміністрації з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, зі змісту якого вбачається, що комісія прийняла рішення про відмову у видачі довідки у зв’язку з відсутністю первинних документів, що підтверджують роботу в зоні відчуження. Заявнику було рекомендовано подати додаткові первинні документи (маршрутні листи, тощо) із Іванківського трудового архіву по підприємству ДСУ-39 за травень 1986 року.

Після подачі всіх необхідних документів позивач отримав Витяг з протоколу від 16.04.2018 року № 37 зсідання комісії Київської облдержадміністрації з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках із позитивним рішенням щодо видачі довідки про заробітну плату в зоні 19.08.1986 за 6 годин м. Чорнобиль.

На думку позивача відмова щодо видачі довідки за весь період роботи в зоні відчуження є протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси, у зв’язку з чим звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України кожен має право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом п. 1, 2 постанови КМУ від 26 вересня № 886 "Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках" розгляд письмових заяв громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) та осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, про видачу довідки про заробітну плату, одержану працівниками за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, здійснюється комісією Мінсоцполітики (далі - центральна комісія) і комісіями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (далі - регіональна комісія) за поданням райдержадміністрацій.

Центральна і регіональна комісії є допоміжними органами і у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та цим Типовим положенням.

Під час прийняття рішення про достатність підстав для видачі працівнику довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, центральна і регіональна комісії керуються законодавчими, іншими нормативно-правовими актами та документами СРСР та УРСР, що діяли на дату їх складення.

Відповідно до п. 8 даної Постанови, регіональна комісія розглядає письмові заяви громадян України з числа інвалідів внаслідок каліцтва або захворювання (категорія 1) і осіб, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, про видачу довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у разі, коли підприємство, установу або організацію ліквідовано без правонаступника.

До заяви додаються копії: перереєстрованого посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та вкладки до посвідчення (з пред'явленням оригіналів); архівної довідки про відсутність документів щодо оплати праці за ліквідованим підприємством, установою, організацією; особового рахунка, розрахунково-платіжної відомості, табуляграми з планом рахунків (розшифрованими кодами) або довідки підприємства про фактично виплачену у 1986-1990 роках заробітну плату в зоні відчуження, у тому числі за її складовими, із зазначенням суми та дати виплати (за наявності); довідки про періоди несення служби (виконання робіт), виданої військовою частиною (підприємством) або Галузевим державним архівом Міноборони, довідки Галузевого державного архіву CБУ, довідки інших архівних установ та архівів територіальних органів центральних органів виконавчої влади, Міністерства оборони Російської Федерації, витягу із журналу обліку виїздів у зону відчуження, в яких зазначаються дні виїзду на об'єкти (в населені пункти) зони відчуження; документа, що підтверджує факт виконання робіт у зонах небезпеки зони відчуження, на об'єктах, місцевостях (населених пунктах) у 1986-1990 роках, визначених рішеннями Урядової комісії з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (за наявності); колективного договору або положення про оплату праці, що були чинними на підприємстві, в установі чи організації у відповідний період, інших документів про умови та режим роботи підприємства та заявника (із зазначенням змін, підсумованого обліку робочого часу та облікового періоду - місяць, квартал тощо), наказів по підприємству, інших документів заявника; табеля обліку робочого часу заявника в зоні відчуження або шляхового листа (за наявності), що засвідчені печаткою (у разі наявності) підприємства, у складі якого виконувалися роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в якому зазначено час, фактично відпрацьований у зоні відчуження заявником.

Копії документів, які подаються заявником, засвідчуються в установленому порядку центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких зберігаються оригінали таких документів.

Копія перереєстрованого посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та вкладки до посвідчення засвідчення не потребує.

Голова регіональної комісії в день надходження письмової заяви забезпечує надсилання до державного реєстратора запиту щодо надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підприємство, установу, організацію, з якого було відряджено (призвано на військові збори) заявника.

Пунктом 9 Постанови також визначено, що за результатами опрацювання поданих заявником документів регіональна комісія у місячний строк з дати реєстрації заяви приймає рішення про достатність підстав для видачі довідки про заробітну плату. За бажанням заявника його може бути запрошено на засідання регіональної комісії.

Рішення регіональної комісії оформляється протоколом, який підписується її головою та присутніми на засіданні членами.

Як вже було з’ясовано судом, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії А №445022, виданого 25 березня 1991 року (а.с. 29); особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 133329 виданого 21 травня 2012 року (а.с.30) та визнаний непрацездатним з безстроковим статусом інваліда війни І групи від захворювання пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що свідчить посвідченням серії Б № 020461 видане 28 грудня 2017 року (а.с. 31) та довідка МСЕК (а.с. 36).

Із копії довідки від 12.10.1990 № 587, виданої колишньому співробітнику Білоцерківської АТП 13254 ОСОБА_1, вбачається, що він, працював по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з перебуванням в 30-км зоні (а.с. 37). Окрім того, зі змісту Довідки № 45 вбачається, що ОСОБА_1 має право на державну пенсію на пільгових умовах та вказано періоди перебування ОСОБА_1 в зоні відчуження.

Згідно відповіді №1149/04-01 (а.с. 40), довідок № 1148/04-01 (а.с. 41) та № 1147/04-01 (а.с. 42) від 27.09.2017, наданих Трудовим архівом Білоцерківської міської ради Київської області вбачається, що ОСОБА_1П брав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії в на Чорнобильської АЕС. Документи, що підтверджують участь ОСОБА_1 є : наказ №195 від 07.05.1986; наказ №207а від 17.05.1986; наказ №211 від 20.05.1986; наказ №250 від 10.06.1986; наказ №337 від 04.08.1986; особові рахунки за квітень-вересень 1986 року; табель обліку робочого часу працівників загону №2 на ЧАЕС за травень 1986 року; відомість нарахування заробітної плати працівникам за роботу в зоні ЧАЕС за травень 1986 року; відомості розрахунку заробітної плати за святкові та вихідні дні працівникам за роботу в зоні ЧАЕС за травень 1986 року; табель обліку робочого часу загону №2 за липень 1986 року; розрахунок оплати за дні відрядження у травні 1986 № 1; розрахунок оплати за дні відрядження у травні 1986 № 2; табель обліку робочого часу працівників загону №2 на ЧАЕС за серпень 1986 року; розрахунок оплати по подорожним листам у серпні 1986 №1; розрахунок оплати по подорожним листам у серпні 1986 №2; розрахунок оплати по подорожним листам у серпні 1986 №3; Чорнобиль список особового складу, який брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; шифри видів нарахувань та відрахувань із заробітної плати.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що наданими позивачем документами підтверджено період роботи позивача по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Водночас, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що надані позивачем документи не підтверджують участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження у 1986-1990 роках, оскільки єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", яке позивач отримав у встановленому законом порядку.

Посилання відповідача на ненадання позивачем інших первинних документів, що б підтверджували участь позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження з 1986-1990 роки, суд також оцінює критично, оскільки різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке знову ж таки було встановлено на підставі чого ОСОБА_1 було видано посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" Серія А №445022 від 25.03.1991.

За наведених обставин, вимоги позивача про визнання протиправними дії та скасування рішення Київської обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках від 16.04.2018 № 37, на підставі якого видана довідка про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуженні в 1986 – 1990 роках, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року у справі "ОСОБА_3 проти України" (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Беручи до уваги, що відповідач протиправно прийняв рішення від 16.04.2018 № 37, щодо видачі ОСОБА_1 довідки про визначення розміру заробітної плати в зоні 19.08.1986 за 6 годин м. Чорнобиль, вимоги позивача про зобов'язання Київську обласну державну адміністрацію в особі Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках повторно розглянути питання та прийняти рішення щодо видачі довідки про визначення розміру заробітної плати за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках на підставі довідки виданої директором АТП 13254, про перебування в 30-км зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з урахуванням усіх днів перебування, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності сторін, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов’язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Водночас, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтовані позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 3, 5, 19, 77, 90, 241-246, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках від 16.04.2018 №37, на підставі якого ОСОБА_1 видана довідка про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках.

Зобов’язати Київську обласну державну адміністрацію в особі Регіональної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках повторно розглянути питання та прийняти рішення щодо видачі ОСОБА_1 (Київська обл., м. Біла Церква, вул.. Шевченка буд. 68; іпн.2006412596) довідки про визначення розміру заробітної плати за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках на підставі довідки, виданої директором АТП 13254, про перебування в 30-км зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з врахуванням усіх днів перебування.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного рішення 17.04.2019.

Суддя Панченко Н.Д.