Ухвала суду № 81275893, 18.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

18 квітня 2019 року Справа № 280/1676/19 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Семененко М.О., розглянувши матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1 (83008, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1)

до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69057, м.Запоріжжя, вул.Гагаріна, буд.2-Б; код ЄДРПОУ 41248629)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

1) визнати бездіяльність відповідача в частині припинення виплати пенсії позивачу протиправною;

2) зобов’язати відповідача виплатити заборгованість по пенсії позивачу за період з грудня 2018 по січень 2019 року та здійснити компенсацію втрати частини доходів позивача, з грудня 2018 року по місяць виплати заборгованості, у зв’язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;

Крім того, позивач просить допустити негайне стягнення в частині виплати пенсії у межах суми за один місяць та зобов’язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.

Відповідно до ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з’ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 КАС України.

Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, з огляду на таке.

Згідно з п.8 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

У відповідності до статті 94 КАС України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок засвідчення копій документів визначений п.5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003», відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Всупереч вищенаведеним нормам, до позову додані не засвідчені належним чином копії письмових доказів: - копія листа Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя №209/К від 28.03.2019; - копія наказу про надання безоплатної правової допомоги №317/04-03 від 05.04.2019.

Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позові позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру.

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 1921.00 грн., отже, сума судового збору за позовною вимого немайнового характеру становить 768,40 грн.

Всупереч вимог ч.3 ст.161 КАС України позивачем до позову не додано доказів сплати судового збору.

Позивачем подано заяву про відстрочення сплати судового збору. В обгрунтування заяви зазначає, що розмір судового збору є великим для неї та позбавляє її доступу до правосуддя та звертає увагу на те, що їй як внутрішньо-переміщеній особі надано безоплатну вторинну правову допомогу в Запорізькому місцевому центрі з надання безоплатної вторинної допомоги. Тому, посилаючись на ст.8 Закону України «Про судовий збір» та ст.133 КАС України, просить суд відстрочити сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Як передбачено ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв’язку з цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов’язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ст.ст.132-133 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та правом позивача (заявника) на доступ до правосуддя, з іншого боку.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зазначений принцип кореспондується з вимогами ч.1 ст.8 КАС України, відповідно до яких усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно з ч.2 ст.8 КАС України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору згідно зі ст.133 КАС України, ст.8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є майновий стан заявника, а обґрунтування пов’язаних із цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення здійснення оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.

Як на підставу для відстрочення сплати судового збору позивач посилається на те, що розмір судового збору є для неї великим, однак жодних належних доказів на підтвердження даного твердження позивачем до матеріалів адміністративного позову не надано. Такими доказами можуть слугувати, наприклад, інформація контролюючого фіскального органу про одержані позивачем доходи, індивідуальні відомості Пенсійного фонду України про суми отриманої пенсії застрахованою особою тощо.

Посилання позивача на те, що їй надано безоплатну вторинну правову допомогу як внутрішньо перемішеній особі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» статус внутрішньо переміщеної особи не є самостійною та достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору.

Отже, ненадання позивачем жодних доказів на підтвердження тяжкого матеріального становища, позбавляє суд можливості задовольнити подану позивачем заяву про відстрочення сплати судового збору до винесення судового рішення.

Відповідно до ч.1-ч.2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин позов підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171, 241, 243, 248 КАС України, суддя –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання:

1) засвідчених належним чином копій письмових доказів, а саме - копії листа Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя №209/К від 28.03.2019; - копії наказу про надання безоплатної правової допомоги №317/04-03 від 05.04.2019.

2) доказів сплати судового збору у розмірі ставки, встановленої ст.4 Закону України «Про судовий збір», за позовну вимогу немайнового характеру в сумі 768.40 грн. або обґрунтованої заяви про відстрочення (розстрочення, звільнення) сплати судового збору, підтвердженої належними та допустимими доказами.

Реквізити для сплати судового збору: «Отримувач коштів – УК у Дніпр.р-ні м.Зап./Дніпр./22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 38025423; Банк отримувача – Казначейство Ураїни (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) – 899998; Рахунок отримувача – 34310206084010; Код класифікації доходів бюджету – 22030101; Призначення платежу – *; 101; ___ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Запорізький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)».

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя М.О. Семененко