Рішення № 81275555, 03.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м.Житомир справа № 240/110/19

категорія 111031200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черняхович І.Е.,

секретар судового засідання Шевчук Т.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0094315213 від 30.11.2018 року,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - ГУ ДФС у Житомирській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0094315213 від 30.11.2018.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_3 зазначила, що 30.11.2018 Коростенським управлінням Головного управління ДФС у Житомирській області було проведення камеральну перевірку з питань своєчасності сплати нею податкових зобов’язань по орендній платі за 2010-2011 роки, за результатами якої було встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 строку сплати грошового зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб, визначеного п. 57.1 ст. 57 та п. 287.3 ст. 287 ПК України, про що складено акт від 30.11.2018 №7522/06-30-52-13/НОМЕР_1. В подальшому на підставі зазначеного акту ГУ ДФС у Житомирській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0094315213 від 30.11.2018 про зобов’язання ФОП ОСОБА_3 сплатити штраф у розмірі 2243,66 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб. Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки штрафні санкції виникли в результаті несплати грошового зобов’язання, визначеного на підставі податкових повідомлень-рішень: №0007901701 А4Н201 від 28.12.2009, №0007891701 А4Н201 від 28.12.2009, № НОМЕР_2 А4Н201 від 28.12.2009, № НОМЕР_3 А4Н201 від 30.07.2010, № 00025011701 А4Н201 від 30.08.2010, №00028411701 А4Н201 від 30.09.2010, № НОМЕР_4 А4Н201 від 30.11.2010 та на підставі поданих позивачем декларацій №2759 ТА5003 від 30.01.2009, №2762 ТА5003 від 30.01.2009, №2959 ТА5003 від 01.02.2010, № 2958 ТА5003 від 01.02.2010, № 2959 ТА5003 від 01.02.2010, №2958 ТА5003 від 01.02.2010. Водночас, з моменту винесення останніх податкових повідомлень-рішень та подачі останніх декларацій до моменту складення акту перевірки від 30.11.2018 №7522/06-30-52-13/НОМЕР_1 та винесення податкового повідомлення-рішення №0094315213 від 30.11.2018 пройшов строк, що перевищує 1095 днів, а тому, посилаючись на п.102.1 ст.102 ПК України , яким передбачено, що у разі, якщо протягом 1095 днів контролюючий орган не визначає суми грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, ФОП ОСОБА_3 вважає, що податкове повідомлення - рішення №0094315213 від 30.11.2018 підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 09 січня 2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №240/110/19 та призначено підготовче судове засідання на 30 січня 2019 року о 11:30.

25 січня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що Головне управління ДФС у Житомирській області заперечує проти заявлених ФОП ОСОБА_3 позовних вимог та вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Таку позицію представник відповідача аргументував тим, що згідно картки особового рахунку та облікових даних за позивачем рахувалась заборгованість по орендній платі за землю на суму 11218,43 грн. за 2010-2011 року. Дану заборгованість було погашено 17 квітня 2018 року в межах виконавчого провадження (виконавчий лист №2130/11 від 23.06.2011 по справі №0670/1532/11). В свою чергу представник відповідача зауважив, що процедура стягнення коштів в порядку виконавчого провадження строків не має. У зв’язку з цим, в результаті погашення податкового боргу автоматизована база даних, згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України нарахувала позивачу штрафну санкцію у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу. З огляду на те, що позивачем узгоджене податкове зобов’язання по орендній платі сплачено до бюджету з порушенням строків сплати, то, на думку відповідача, ним було правомірно винесено оскаржуване податкове-повідомлення рішення (а.с.24-26).

05 лютого 2019 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій ФОП ОСОБА_3 повідомила, що відповідно до ст. 102 ПК України початок відліку строку на проведення перевірки платника та самостійного визначення зобов’язань платника податків розпочинається в останній день граничного строку подання податкової декларації. З огляду на це позивач вважає, що посилання відповідача на те, що при процедурі проведення примусового погашення заборгованості в межах виконавчого провадження строки давності не застосовуються, суперечать п. 102.1 ст. 102 ПК України (а.с.35-36).

В судовому засіданні, що відбулося 14 лютого 2019 року, було оголошено перерву до 11:00 04 березня 2019 року.

Крім того, 14 лютого 2019 року представником відповідача до відділу документального забезпечення суду дуло подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.43-44).

Протокольною ухвалою суду від 04 березня 2019 року, винесеною без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання від 04.03.2019 було закінчено підготовче судове засідання у справі № 240/110/19 та призначено розгляд справи по суті на 18 березня 2019 року о 11:30.

У зв’язку з перебуванням головуючого судді Черняхович І.Е. 18 березня 2019 року у відрядженні, судове засідання по справі, що було призначено на цей день, перенесено на 03 квітня 2019 року.

03 березня 2019 року до суду з’явились представник позивача ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі. В свою чергу представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши позовну заяву та відзив на неї, з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними у матеріалах справи та дослідженими доказами, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відносини з приводу справляння орендної плати за земельну ділянку врегульовані ст. 288 ПК України.

Відповідно до п. 288.1, п. 288.2, п. 288.3, п. 288. 4 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

В свою чергу, згідно з п. 288.7 ст. 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з п. 285.1. ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України).

Судом було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 до контролюючого органу були подані декларації з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в яких позивачем самостійно визначено суми грошового зобов’язання, а саме декларацію від 01.02.2010 № 2958 на суму 4160,00 грн., декларацію від 01.02.2010 № 2959 на суму 4492,00 грн., декларацію від 30.01.2009 № 2759 на суму 5174,00 грн. та декларацію від 30.01.2009 на суму 4926,48 грн. (а.с.47-58).

Водночас, із постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року по справі №0670/1532/11 вбачається, що вищезазначене грошове зобов’язання позивачем в добровільному порядку та у строки, визначені законом, сплачено не було, а тому воно набуло статусу податкової заборгованості. У зв’язку з цим, зазначена заборгованість була стягнута з позивача в судовому порядку. Так, у постанові Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року по справі №0670/1532/11 судом було прийнято рішення про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_3 в дохід Державного бюджету України в особі Коростенської ОДПІ заборгованості в сумі 15255,25 грн.

В подальшому на підставі виконавчого листа №2130/11 від 23.06.2011 по справі №0670/1532/11 було відкрито виконавче провадження з примусового стягнення з позивача податкової заборгованості. Під час судового засідання судом було встановлено та не заперечувалось сторонами, що згідно картки особового рахунку та облікових даних (а.с.29-32) за позивачем рахувалась заборгованість по орендній платі за землю на суму 11218,43 грн. за 2010-2011 року. Дану заборгованість ФОП ОСОБА_3 було погашено 17 квітня 2018 року в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2130/11 від 23.06.2011 по справі №0670/1532/11.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України та статті 94 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Згідно з статтею 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Із вищезазначених норм вбачається, що контролюючі органи наділені повноваженнями проводити камеральні перевірки щодо своєчасності сплати платником податків узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання.

Відповідно до п. 76.1. ст. 76 КАС України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Судом встановлено, що 30 листопада 2018 року Коростенським управління ГУ ДФС у Житомирській області на підставі пп.19-1.1.1, п.п.19-1.2 п.19-1 ст. 19-1, п.п. 20.1.1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було проведено камеральну перевірку платника податків ФОП ОСОБА_3 з питань своєчасності сплати податкових зобов’язань по орендній платі за 2010-2011 року. Перевірка проводилась на підставі даних податкових декларацій з орендної плати за землю (а.с.47-58) та картки особового рахунку і облікових даних ФОП ОСОБА_3 (29-32). Результати перевірки були зафіксовані в акті №7522/06-30-52-13/НОМЕР_1 від 30.11.2018 (а.с.13-14). Так, проведеною камеральною перевіркою було встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 п. 287.3 ст. 287 ПК України, а саме: сплату позивачем до бюджету податкового зобов’язання по орендній платі за землю із порушенням терміну сплати. При цьому, затримка в розрахунках з бюджетом була допущена за межами 30 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов’язання.

Згідно з п. 126.1. ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі зазначеного акту №7522/06-30-52-13/НОМЕР_1 від 30.11.2018 та встановленого у ньому порушення строку сплати до бюджету податкового зобов’язання по орендній платі за землю, Головним управлінням ДФС у Житомирській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0094315213 від 30.11.2018, яким до ФОП ОСОБА_3 було застосовано штраф у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, що склало 2243,66 грн. (а.с.12).

При цьому суд зауважує, що сам факт сплати узгодженої суми грошового зобов’язання з орендної плати за земельну ділянку за період з 2010-2011 роки з порушенням строків такої сплати позивач не заперечує, однак вважає, що не може бути притягнутий до відповідальності у вигляді накладення штрафу через пропуск відповідачем 1095 денного строку давності.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, ст. 111 ПК України визначає, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності, зокрема - фінансова відповідальність.

Згідно з п. 111.2 ст. 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Питання застосування штрафних (фінансових) санкції (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування врегульоване ст. 113 ПК України.

Відповідно до п. 113.3. ст. 113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

В свою чергу п. 113.1 ст. 113 ПК України встановлює, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Згідно з п. 114.1. ст. 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу. Крім того, як вбачається з п. 76.3. ст. 79 ПК України камеральна перевірка з інших питань (крім перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку) проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Таким чином, як питання застосування до платника податків строків застосування штрафних (фінансових) санкцій, так і питання строків давності проведення камеральної перевірки своєчасності сплати платником податків узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання врегульовані ст. 102 ПК України.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, строк давності проведення контролюючим органом перевірки та самостійного визначення ним суму грошових зобов'язань платника податків становить 1095 днів.

Водночас, зі змісту п. 102.1 ст. 102 ПК України вбачається, що проведення контролюючим органом перевірки та визначення ним грошових зобов’язань (в тому числі застосування штрафних санкцій) із порушенням строку давності матиме місце у випадку, коли перевірка проведена (або коли визначено грошове зобов’язання) після спливу 1095 днів за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

В даному випадку грошове зобов’язання ФОП ОСОБА_3 О,С. з орендної плати за землю, за несвоєчасну сплату якого було винесено оскаржуване у даній справі податкового повідомлення-рішення №0094315213 від 30.11.2018 року про застосування до позивача штрафних санкцій, не було нараховано контролюючим органом. Це зобов’язання було самостійно визначено ФОП ОСОБА_3 шляхом подання до контролюючого органу декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (а.с.47-58).

Крім того, під час розгляду справи судом було встановлено, що податкова заборгованість по грошовому зобов’язанню з орендної плати, була стягнута з ФОП ОСОБА_3 17 квітня 2018 року на підставі судового рішення в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2130/11 від 23.06.2011 по справі №0670/1532/11. Тобто, сплата позивачем податкової заборгованості відбувалась не у строки, встановлені Податковим кодексом України. А тому, саме з моменту погашення заборгованості у контролюючого органу виникла підстава для застосування штрафних санкцій за порушення платником своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання.

В контексті зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність порушення відповідачем строку давності при винесенні податкового повідомлення-рішення №0094315213 від 30.11.2018 року.

З огляду на зазначене суд вважає, що приймаючи податкове повідомлення-рішення №0094315213 від 30.11.2018 року відповідач діяв у спосіб та у межах повноважень, наданих йому законом.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем під час розгляду справи доведено та підтверджено наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0094315213 від 30.11.2018 року про застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафу у розмірі 2243,66 гривень.

Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вул. Шкільна, 25, м. Коростень, Коростенський район, Житомирська область, 11500; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0094315213 від 30.11.2018 року - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович

Повне судове рішення складене 18 квітня 2019 року