Рішення № 81275353, 18.04.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/525/19

Провадження № 2/211/814/19

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченко С. В.

при секретарі Польчик Л.В.

за відсутності: сторін по справі

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який в подальшому було уточнено. Позовні вимоги обґрунтовувано тим, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло Д-1091 від 03.09.1993 року.

06.08.1996 року померла ОСОБА_4.

ОСОБА_4 є рідною сестрою батькової матері ОСОБА_1 – двоюрідною бабусею позивача, що підтверджується рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 19.10.2018 року по справі №211/3677/18, а, отже, є спадкоємцем п’ятої черги спадкування, відповідно до приписів ЦК України.

Після смерті ОСОБА_4 єдиною особою, яка звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини – позивач по справі. Однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.01.2019 року через неможливість видачі відповідного свідоцтва у зв’язку із тим, що у спадкоємиці відсутній оригінал правовстановлюючого документу на спадкову частку квартири, а також не визначені частки співвласників у спільній сумісній власності. Одночасно з тим, нотаріус рекомендував позивачці з приводу виділення часток в праві спільної сумісної власності, визначення права власності на свою частку звернутися до суду.

Позивач просить визначити для ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, померлої 06.08.1996 року, частки у праві спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, визнавши, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за життя належало право власності по 1/4 частині вказаної квартири. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, у порядку спадкування за законом після смерті 06.08.1996 року ОСОБА_4.

Позивач ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі, наслідки визнання позову його відомі та зрозумілі.

Відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі, наслідки визнання позову їй відомі та зрозумілі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України судові рішення у підготовчому засіданні суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8 – копія свідоцтва Д-1091 про право власності на житло від 03.09.1993 року, а.с. 10-11 – копія рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 19.10.2018 року).

06.08.1996 року померла ОСОБА_4 (а.с. 9 – копія свідоцтва про смерть).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді частки вищевказаної квартири. Єдиною спадкоємицею є позивач по справі, вона є спадкоємицею п’ятої черги, ОСОБА_4 приходилась їй двоюрідною бабусею (а.с. 10-11 – копія рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 19.10.2018 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_5 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак 21.01.2018 року нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно(а.с. 7 – копія постанови).

Відповідно до ст. ст. 1218, 1220, 1221, 1223 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини.

За змістом ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 15 та ст. 16 ЦК України, зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу та одним із способів захисту прав та інтересів є зокрема визнання права.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Отже, суд вважає можливим визначити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка померла 06.08.1996 року, по 1/4 частці кожному квартири АДРЕСА_3, яка належить їм на підставі спільної сумісної власності. Та вважає за можливе визнати за позивачем право власності на 1/4 частку даної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 200, 247, 263-265, 315, 354-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити частки в спільній сумісній власності – квартирі АДРЕСА_4, за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка померла 06.08.1996 року, що належить їм на підставі свідоцтва Д-1091 про право власності на житло від 03 вересня 1993 року в реєстровій книзі за № 11П-174-5424, по 1/4 частці кожному.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла 06.08.1996 року, на 1/4 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 72,4 кв.м.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: ОСОБА_6