Рішення № 81274906, 09.04.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4955/18

Провадження № 2/210/430/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"09" квітня 2019 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Хлистуненко О.В.

секретаря судового засідання Недолуги Л.В.

за участю:

позивача ОСОБА_2

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласники квартири №15 та мешкають поверхом вище. Коли він приблизно о 10.00 год. 29.03.2018 року повернувся до своєї квартири, в якій був відсутній 2 доби, виявив факт затоплення його квартири з боку відповідачів. Затопленим виявився сумісний санвузол та в коридорі під натяжною стелею було приблизно 20 літрів води. В наслідок затоплення набрякли сучасні вхідні двері у санвузол, які перестали зачинятись, лутка вигнулась від набрякання, на підлозі були калюжі води. Він одразу викликав наряд патрульної поліції та надав їм письмові пояснення. Також, пояснення надавали мешканці квартири за адресою: АДРЕСА_2. Співробітники поліції провели обстеження його квартири та проводили відеофіксацію за допомогою нагрудної відеокамери. Після відмови голови правління ЖБК «Схід-2» ОСОБА_7 прибути на місце події, та скласти дефектний акт, він 31.03.2018 року приблизно о 16.30 зателефонував до КП «Послуга» та викликав аварійну бригаду, яка прибула та зафіксувала затоплення. З КП «Послуга» та ЖБК «Схід-2» укладено договір на обслуговування. Слюсар сантехнік повідомив, що вони дефектні акти не складають.

Причиною затоплення було халатне відношення відповідачів до санітарно-технічних приладів в своїй квартирі, в результаті чого йому було нанесено в наслідок затоплення квартири матеріальну шкоду. За складання кошторису на виконання ремонтних робіт від 20.05.2018 року ним було сплачено 40,00 грн. Відповідачі добровільно відшкодовувати завдану шкоду не бажають, лист – претензію від 23.07.2018 року відповідачі відмовились отримувати. Розмір завданої матеріальної шкоди становить 8312,50 грн. Крім того, неправомірними діями відповідачів йому завдано й моральну шкоду, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушено звичний спосіб життя, необхідно докладати додаткових зусиль для його нормалізації.

Після залиття квартири у нього різко погіршився стан здоров’я, необхідно стаціонарне лікування. Тому, просить суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 8312,50 грн. та моральну шкоду в розмірі 18615,00 грн.; а також судові витрати та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_8 та його представники ОСОБА_3, ОСОБА_4, кожен окремо, підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в жодне судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом оприлюднення інформації на офіційному веб -порталі судової влади України. Причину неявки суду не повідомляли, заяв про відкладення розгляду не надходило. Правом на відзив не скористались.

Суд, вважає за необхідне ухвалити заочне рішення у відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд вислухавши думку позивача та його представників, дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з'ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі продажу квартири від 30.11.2001 року посвідченого Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за номером 7489 (а.с. 3).

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Позивач ОСОБА_2 в позовній заяві зазначає, що 29.03.2018 року ним було виявлено затоплення його квартири за адресою: АДРЕСА_1, відповідачами.

Разом з цим, в судовому засіданні позивач пояснив, що затоплення його помешкання відбулось з вини осіб, які орендують квартиру 15, по пр. Металургів, буд. 29.

Пояснення позивача щодо проживання в квартирі 15 не відповідачів, які є власниками, а інших осіб, також підтверджується копією пояснень від 29.03.2018 року (а.с. 8).

Так, нормативно визначений Порядок складання акту про залиття, аварії квартир. Він регулюється Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 №76, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №927/11207.

Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4. Як вбачається, в акті повинно бути зазначено причину залиття квартири.

Згідно Додатку № 4 в акті повинні бути відображені: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

В акті повинен міститись висновок про те, хто заподіяв шкоду.

При цьому з актом ознайомлюються мешканці залитої квартири та квартири, з якої відбулося залиття.

У листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 року № 12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття» також зазначено, що при складенні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. Якщо винуватець події відмовляється підписувати акт, необхідно запросити свідків з числа сусідів. Вони також можуть засвідчити факт затоплення та скласти опис пошкоджень та зіпсованого майна.

Тобто факт залиття, характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок - залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов'язкової участі винної особи.

З наведеного вбачається, що на підтвердження позовних вимог позивач ОСОБА_2 повинен надати належні та допустимі докази, які б підтверджували факт залиття його квартири, зокрема акт, який складено із додержанням вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, яким би було зафіксовано, сам факт залиття, а також причини залиття та завдані пошкодження, висновок відповідної експертизи щодо встановлення причин залиття квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 75 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Правова природа оцінки доказів полягає в зобов'язанні суду оцінити кожну обставину з позицій її первинності, тобто яка зі сторін спочатку висунула її в якості підстави для вимоги або заперечення, і, виходячи з цього, відносити до тягаря доказування позивача чи відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порушення наведених вище вимог позивач ОСОБА_2 не надав суду акт в підтвердження викладених ним обставин, зокрема залиття квартири за адресою: АДРЕСА_2.

Натомість, надав суду кошторис на виконання робіт ремонту передпокою та ванної кімнати у кв. 11 за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Металургів, буд. 29, сума з ПДВ склала 8272,50 грн. Зі змісту останнього слідує, що замовником є ОСОБА_2, замовлення №1 від 18.05.2018 року, підрядник ФОП ОСОБА_10 (а.с. 9).

Відповідно до рахунку №5/1 від 20.05.2018 року послуги за складання кошторису на виконання ремонтних робіт за адресою: АДРЕСА_1, з ПДВ склала 40,00 грн., які сплачено ОСОБА_2 30.05.2018 року, дублікат квитанції № 0.0.1048664996.1 (а.с. 10,11).

До наданого в якості доказу кошторису, суд відноситься критично, оскільки останній не засвідчений належним чином, не зрозуміло за яких обставин проведено розрахунок, відсутні повноваження ФОП ОСОБА_10, тобто доказ не є достатнім і не має взаємного зв'язку в сукупності з позовними вимога позивача.

В судовому засіданні було переглянуто відеозапис з DVD диску, який наданий позивачем в підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, та на якому міститься розмова ОСОБА_2 з працівників поліції, скарження ОСОБА_2 на сусідів, спілкуванням між ними та загальний вид квартири.

Листом начальника Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області від 12.04.2018 року позивачу повідомлено, що Металургійним ВП КВП його заяву з приводу проведення детальної перевірки за фактом затоплення його квартиру було зареєстровано до ЄО №5800 від 29.03.2018 року та проведено перевірку. У ході розгляду фактів адміністративного чи кримінального правопорушення встановлено не було (а.с. 6).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 Постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності суд вважає, що під час судового розгляду не встановлено фактичні обставини, які покладені в основу позову, а саме сукупністю досліджених судом доказів не підтверджується факт затоплення квартири позивача ОСОБА_2 саме з вини відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та що саме відповідачі повинні нести відповідальність за спричинення матеріальної та моральної шкоди позивачеві. Матеріали справи не дають достатніх підстав вважати, що між шкодою та винними діями саме відповідачів є безпосередній причинний зв'язок. Отже, в даному випадку не встановлено наявність всіх необхідних елементів складу порушення норм права, що свідчить про неможливість настання цивільно-правової відповідальності визначених позовом відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до роз'яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 5 даної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягає з'ясуванню, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд прийшов висновку про недоведеність позивачем та його представниками позовних вимог, тому й відмовляє в задоволенні позову з цих підстав, та вважає за необхідне відмітити правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 04.10.2018 року за результатами розгляду провадження за №61-3026св18.

Вимоги позивача ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, є похідними від вимог щодо стягнення матеріальної шкоди в наслідок залиття квартири, тому, суд їх також залишає без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються : у разі відмови в позові - на позивача, таким чином не підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача й витрати понесені ним на правову допомогу.

Крім того, ухвалою суду від 24.10.2018 року ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі, тому, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 гривень.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 22, 23, 319, 322, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 23, 76- 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 280-283, 288, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 29/11, на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 18 квітня 2019 року.

Суддя: О. В. Хлистуненко