Рішення № 81274900, 09.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 р. Справа№805/3339/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича, за участю секретаря судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну справу за позовом Офісу великих платників податків ДФС м. Київ до Приватного акціонерного товариства “Комсомольське рудоуправління” м. Маріуполь про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

ВСТАНОВИВ:

28.09.2017 року позивач, Офіс великих платників податків ДФС, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства “Комсомольське рудоуправління” про застосування арешту коштів на рахунках платника податків відповідно до ст. 20 Податкового Кодексу України , ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України(в редакції яка діяла на час звернення до суду).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем подано до Офісу декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2017 р. (№ НОМЕР_1 від 10.05.2017 р.) та за півріччя 2017 р. (№ НОМЕР_2 від 09.08.2017 року, в Додатках Р1 до яких відображена сума уцінки та втрат від зменшення корисності--основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у розмірі 377 638 481 грн. Крім того, листом від 16.03.2017р. повідомив, що на час подання вищезазначеної звітності час виробничі потужності та інше майно відповідача перебувають у незаконному володінні та під контролем представників так званої «ДНР».

Разом з тим аналіз податкових декларацій з ПДВ за думкою позивача свідчить, що відповідачем не нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму втрачених товарів/ необоротних активів.

Начальником Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС на адресу відповідача направлено запит № 44849/10/28-10-47-01 від 23.08.2017 року з вимогою протягом 15 робочих днів з дня наступного за днем отримання запиту надати пояснення та їх документальне підтвердження.

Відповідач відповідні пояснення та документи не надав, тому позивачем було прийнято рішення що проведення перевірки відповідача, але посадові особи останнього відмовились у отриманні направлень на проведення до перевірки та не допустили посадових осіб позивача до проведення перевірки, що стало підставою для прийняття 27.09.2017 року позивачем рішення щодо застосування повного адміністративного арешту активів відповідача та підставою для звернення до суду з позовом про арешт коштів на рахунках відповідача у банках, які його обслуговують.

Ухвалою від 02 жовтня 2017 року судом відкрите провадження у справі та справа призначена до розгляду на 18 жовтня 2017 року.

31.10.2017 року відповідач надав до суду заперечення у яких зазначив, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства, а норми на які посилається позивач не застосовуються до спірних правовідносин.

У відповідності до пп. 20.1.33 ст. 20 ПК України позивач має право звернутися із даним позовом виключно у випадку наявності у платника податків податкового боргу та якщо у нього відсутнє майно, або його балансова вартість менша суми податкового боргу, або ж таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Звернув увагу суду на ту обставину, що у відповідача податковий борг відсутній, доказів протилежного позивачем до матеріалів справи не надано.

Вважав, що норма на яку посилається позивач в обгрунтування своїх вимог (пп. 90.2.3 ст. 94 ПК України) до правовідносин щодо накладення арешту саме на кошти на рахунках відповідача не застосовується. Вона може бути застосована лише у випадку накладення арешту контролюючим органом на майно платника податку.

Ухвалою від 18 жовтня 2017 року суд зупинив провадження у справі до 31 жовтня 2017 року.

Ухвалою від 31 жовтня 2017 року суд поновив провадження у справі.

Ухвалою від 31 жовтня 2017 року суд зупинив провадження у справі до 07 листопада 2017 року.

07 листопада 2017 року представник відповідача надав суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/3325/17-а. В обґрунтування зазначеного клопотання зазначено, що предметом розгляду справи №805/3325/17-а є скасування наказу податкового органу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки, а у справі № 805/3339/17-а підставою для накладення арешту є недопуск до проведення перевірки по спірному наказу у справі №805/3325/17-а.

Ухвалою від 07.11.2017 року суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судового рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/3325/17-а.

30.01.2019 року до суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 01 лютого 2019 року суд поновив провадження у справі та у зв’язку з тим що набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, яким зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України викладений в новій редакції суд призначив розгляд справи за правилами загального провадження із проведенням підготовчого судового засідання , яке було призначено на 25 лютого 2019 року.

Відповідач надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі №805/3339/17-а до моменту прийняття остаточного рішення Верховним судом у справі №805/3325/17-а, предметом розгляду якої є скасування наказу податкового органу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки до проведення якої позивач не був допущений і що стало підставою для звернення до Донецького окружного адміністративного суду із позовом у цій справі. Представником позивача 09.04.2019 року надане клопотання щодо не розгляду цього клопотання.

Ухвалою від 01.04.2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 09 квітня 2019 року.

Розглянувши матеріали справи так подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, суд встановив наступне.

Відповідач – Приватне акціонерне товариство “Комсомольське рудоуправління” є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 00191827, місцезнаходження юридичної особи: проспект Нахімова, будинок 116 А, м. Маріуполь, Донецька область, 87534, перебував на податковому обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків ДФС.

Відповідач був зареєстрований та здійснював свою господарську діяльність на території міста Кальміуське (Комсомольське), вул. Леніна, 1-1.

Вищезазначений населений пункт з 11 вересня 2014 року знаходиться поза межами юрисдикції українського уряду та є окупованою територією. Унаслідок цього Україна перестала контролювати східну ділянку державного кордону з Російською Федерацією.

За даними відповідача 15 березня 2017 року відбувся збройний захват цілісного майнового комплексу і контроль щодо майна та всіх активів втрачено.

Відповідачем до позивача, в особі Запорізького управління офісу були надані податкові декларації з податку на прибуток підприємств (з додатками) за 1 квартал 2017 року та півріччя 2017 року в Додатках Р1 до яких відображена сума уцінки та втрат від зменшення корисності - основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності у розмірі 377 638 481 грн.

Начальником Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС на адресу відповідача направлено запит № 44849/10/28-10-47-01 від 23.08.2017 року з вимогою протягом 15 робочих днів з дня наступного за днем отримання запиту надати пояснення та їх документальне підтвердження.

Як зазначив позивач, відповідач листом від 21.09.2017 року № 1/21-09 відмовив у наданні пояснень та їх документального підтвердження.

Однак, доказів зазначеного позивачем до суду не надано (до матеріалів справи позивачем долучена копія листа від тієї ж дати за тим же номером, але складена головним бухгалтером ПРАТ «Єнакієвський металургійний завод» відносно не надання документів саме цим підприємством, а не відповідачем).

В.о. начальника позивача 25 вересня 20017 року прийнятий Наказ № 2094 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» у зв’язку з ненаданням відповідачем пояснень та їх документального підтвердження.

У відповідності до Наказу перевірка повинна бути організована з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість внаслідок вибуття товарів, виробничих активів за січень - червень 2017 року.

Наказом визначений строк проведення перевірки з 26.09.2017 року тривалістю 15 робочих днів.

25 вересня 2017 року начальником Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС підписане направлення на перевірку № 167 відповідно до якого встановлено провести документальну позапланову перевірку відповідача на підставі наказу № 2094 від 25.09.2017 року з питань своєчасності , достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету на додану вартість внаслідок вибуття товарів, виробничих запасів та інших оборотних активів за період січень – червень 2017 року.

Посадовими особами позивача 26.09.2017 року складені: ОСОБА_1 про відмову від підпису у направленні на проведення документальної позапланової виїзної перевірки та ОСОБА_1 про відмову у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

На підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 27.09.2017 року заступника начальника управління Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_1 начальником Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_2 прийняте Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 27.09.2017 року.

У відповідності до вищезазначеного Рішення до відповідача застосований умовний адміністративний арешт усього належного ПРАТ «Комсомольське рудоуправління» майна та зазначено - надіслати на адресу відповідача рішення з вимогою тимчасово зупинити відчуження майна.

Правовими підставами вищезазначеного Рішення визначені пп.94.2.3. п.94.2 ст. 94 Податкового Кодексу України внаслідок відмови від допуску посадових осіб позивача для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

28.09.2017 року Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з поданням до Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків – Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління», застосованого на підставі рішення начальника Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС від 27.09.2017 року.

Ухвалою від 28.09.2017 року по справі №805/3337/17-а Донецький окружний адміністративний суд відмовив у прийнятті подання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27 вересня 2017 року, оскільки через відділ документообігу та архівної роботи до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу Офісу великих платників податків ДФС від 25.09.2017 року № 2094 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління. Тобто між сторонами існує спір про право, що виключає можливість розглянути подання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків згідно рішення начальника Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27.09.2017 року у порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач не погодився із вищезазначеною ухвалою та оскаржив її до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою від 05 грудня 2017 року по справі №805/3337/17-а Донецький апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишив без задоволення, а ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі №805/3337/17-а за поданням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків залишив без змін.

Постановою Верховного суду від 10 травня 2018 року по справі №805/3337/17-а касаційна скарга Офісу великих платників податків ДФС залишена без задоволення, а ухвала Донецького окружного адміністративного суду та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду без змін.

При цьому Верховний Суд у вищевказаній Постанові зазначив, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано дійшов висновку про відмову у прийнятті подання позивача у зв’язку з неможливістю його розгляду в порядку окремого виду адміністративного провадження за наявності спору про право між сторонами у цій справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року по справі № 805/3325/17-а відкрито провадження за позовом Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління» до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправним та скасування наказу Офісу великих платників податків ДФС від 25.09.2017 року № 2094 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ «Комсомольське рудоуправління».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 р. по справі № 805/3325/17-а адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління» до Офісу великих платників податків ДФС України про визнання протиправним та скасування наказу Офісу великих платників податків ДФС від 25.09.2017 року № 2094 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ «Комсомольське рудоуправління» задоволений - визнано протиправним та скасуваний Наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 25.09.2017 року № 2094 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПРАТ «Комсомольське рудоуправління».

Офіс великих платників податків ДФС не погодився із зазначеним судовим рішенням та оскаржив його до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду. від 20 березня 2018 р. по справі №805/3325/17-а апеляційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволена. Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року у справі № 805/3325/17-а скасувана, а у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу було відмовлено.

Приватне акціонерне товариство "Комсомольське рудоуправління" звернулось із касаційною скаргою на Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 у справі №805/3325/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 у справі №805/3325/17-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу.

Доказів розгляду Верховним Судом вищезазначеної скарги сторонами суду не надано.

Клопотання представника відповідача про зупинення справи до розгляду Верховним судом справи №805/3325/17-а судом першої інстанції не розглядається у зв’язку із відкликанням зазначеного клопотання представником .

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 94.1 ст.94 ПК України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 ст.94 ПК України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:…платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Згідно з пунктом 94.19 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Пунктом 94.21 ст. 94 ПК України встановлено, що у разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадках, визначених пунктами 94.19.1, 94.19.6, 94.19.7, 94.19.9, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється.

У відповідності до пп.20.1.4., 20.1.31., 20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право:

проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень;

звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У відповідності до ч.3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Позивач звертався до суду із адміністративним позовом відповідно до ст. 20 ПК України та ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (яка діяла на час спірних правовідносин).

Статтею 183- 3 «Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів» було встановлено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо: 1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; 2) підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків; 3) стягнення коштів за податковим боргом; 4) зобов'язання керівника підприємства провести інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, які перебували або перебувають під митним контролем чи використовувалися цим підприємством разом із товарами, які були поміщені у відповідний митний режим; 5) надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; 6) зобов'язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на орган доходів і зборів.

Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно було містити реквізити, передбачені ч. 3 ст. 183-3 КАС України.

Частиною 5 ст. 183-3 КАС України було встановлено, що суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку (ч. 6 ст. 183-3 КАС України).

Статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, яка діє на час вирішення спору передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду із заявами щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (частина 2 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України) .

У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду (частина 7 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у справі звернувся до суду з адміністративним позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, яке передбачене пп.94.2.3 п. 94.1 ст. 94 Податкового Кодексу України.

При цьому правові підстави визначені позивачем у позові, а саме ст. 20 ПК України (яка регламентує порядок звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу) та ст. 183-3 КАС України не можуть бути застосовані при вирішенні зазначеного спору, оскільки не регулюють спірні правовідносини викладені у позові.

Як вбачається із матеріалів справи обґрунтованість адміністративного арешту відносно відповідача за поданням позивача не підтверджена, на підставі судових рішень по справі №805/3337/17-а.

За правилами пункту 94.19.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (пункт 94.21 статті Кодексу).

Статтею 183-3 КАС України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду з поданням щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (частина третя статті 183-3 КАС України.

Згідно з частиною шостою вказаної статті КАС України відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для такого висновку. Так, за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов’язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

При вирішенні справи суд враховані висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 травня 2018 року (справа № 820/2040/17), від 13 серпня 2018 року (справа № 820/816/17), від 19 червня 2018 року (справа № 820/817/17), які у силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України мають застосовуватись судами.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, вимоги позивача про застосування арешту коштів на рахунках платника податків відповідача, як процедура передбачена пп.94.6.2 п.94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, яка пойменована «Адміністративний арешт майна» і застосування позивачем пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків протягом 96-годинного строку не підтверджена і як наслідок у задоволенні позову позивача повинно бути відмовлено.

Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом Украини, Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Офісу великих платників податків ДФС до Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправілння” про застосування арешту коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника– відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частина рішення складена та підписана 09 квітня 2019 року.

Повне судове рішення складено та підписано 19 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кониченко О.М.