Рішення № 81273953, 17.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року Справа № 160/2790/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення П’ятихатської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2019 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення П’ятихатської районної державної адміністрації (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення П’ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо не призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі заяви від 26.11.2018 року;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення П’ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області призначити виплату адресної допомоги на підставі заяви від 26.11.2018 року негайно після проголошення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа і до 12.08.2017 року отримувала щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеним особам, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. З 30.08.2017 року вона працевлаштувалась, про що повідомила відповідача. 26.11.2018 року, після звільнення, звернулась до управління із заявою про поновлення щомісячної адресної допомоги, проте отримала відмову в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги як внутрішньо переміщеній особі, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Вважає такі дії управління протиправними, у зв’язку з чим вимушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

29.03.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 17.04.2019 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 2).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

16.04.2019 року представником відповідача подано письмові заперечення на позовну заяву, в обґрунтування яких зазначено, що при зверненні ОСОБА_2 07.06.2017 року їй була призначена адресна допомога для особи працездатного віку відповідно до п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, Так як позивач протягом 2-х місяців з моменту звернення не працевлаштувалась, наступні 2 місяці по 11.08.2017 року допомога виплачувалась в зменшеному розмірі на 50 %, а з 12.08.2017 року виплата припинена, оскільки позивач так і не працевлаштувалась. Оскільки виплата допомоги була припинена на підставі п. 7 Порядку, то згідно абз. 2 п.3 постанови КМУ № 212 від 31.03.2015 року «Про внесення змін до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, особам працездатного віку» грошова допомога на наступний строк не призначається. На підставі викладеного у задоволенні позову просили відмовити.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення П’ятихатської районної державної адміністрації як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 15.04.2015 року № НОМЕР_1.

З 12.04.20017 року ОСОБА_2 була призначена та виплачувалась щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунальних послуг, а саме:

- з 12.04.2017 року по 11.06.2017 року в розмірі 100 % грошової допомоги, тобто для працездатних осіб 442 грн. на одну особу щомісячно;

- з 12.06.2017 року по 11.08.2017 року - 221 грн. щомісячно (50% відповідно до п. 3 Порядку № 505).

- з 12.08.2017 року виплату вказаної допомоги припинено.

Відповідно до копії трудової книжки серії БТ-І №4946035 від 03.07.1979 року, ОСОБА_2 з 30.08.2017 року була прийнята на посаду кухонного робітника на ТОВ «НВО «Промсервіс» та звільнена 25.05.2018 року, 03.09.2018 року знову прийнята на дану посаду, на якій і працює до цього часу (а.с. 14-15).

Судом встановлено, що 26.11.2018 року ОСОБА_2 звернулась до управління із заявою про поновлення виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 28.11.2018 року № 97, ОСОБА_2 відмовлено у відновленні адресної допомоги у зв’язку з тим, що виплата адресної допомоги була припинена з 12.08.2017 року, як особі працездатного віку відповідно до п. 7 Порядку № 505 у зв'язку із пропущенням строків на поновлення.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Згідно пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Пунктом 3 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім’ї у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 грн на одну особу (члена сім’ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 грн. на одну особу (члена сім’ї). Загальна сума допомоги на сім’ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім’ї та не може перевищувати 2400 грн.

Якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім’ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім’ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред’являє довідки всіх членів сім’ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Згідно з п. 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім’ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Пунктом 7 Порядку № 505 передбачено, що якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім’ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов’язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Відповідно до п. 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім’ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім’ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім’ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що коли з моменту припинення виплати грошової допомоги -12.08.2017 року по день звернення позивача до відповідача із заявою про виплату їй вказаної допомоги - 26.11.2018 року, як працевлаштованої особи, минув шестимісячний строк, тобто наступний строк в розумінні п. 3 Порядку, то у відповідача відсутні правові підстави для не призначення грошової допомоги, посилаючись на п. п. 3, 7 Порядку 505, оскільки грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи, а у разі якщо така особа працевлаштувалась і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2019 року у справі № 227/513/17.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії управління щодо не призначення ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги на підставі заяви від 26.11.2018 року є протиправними, у зв’язку з чим вважає за необхідне зобов’язати Управління соціального захисту населення П’ятихатської районної державної адміністрації призначити та виплатити ОСОБА_2 щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на підставі заяви від 26.11.2019 року.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Так, позивачем були надані суду достатні докази, на підтвердження протиправного, всупереч чинному законодавству не призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 4 від 22.03.2019 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг є протиправними, у зв’язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення П’ятихатської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення П’ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо не призначення ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі заяви від 16.11.2018 року.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення П’ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області призначити та виплатити ОСОБА_2 адресну допомогу, починаючи з 26.11.2018 року.

Стягнути з Управління соціального захисту населення П’ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (52100, Дніпропетровська область, м. П’ятихатки, вул. Мамона, буд. 122, код ЄДРПОУ 23361054) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (52173, Дніпропетровська область, П’ятихатський район, с. Саксагань, вул. Дружби, буд. 100, ІПН НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець