Рішення № 81273747, 28.03.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2307/18

(2/199/1156/19)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 березня 2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

в складі: головуючого Якименко Л.Г.

за участю секретаря Гасанової М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначив, що 22.10.2010 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір б/н, згідно з яким відповідач отримав кредит у сумі 5000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, порушивши графік погашення кредиту та відсотків, у зв’язку з чим станом на 28.02.2018 року прострочена заборгованість за кредитним договором становить 234 169,21 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 17 309,30 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 212 878,71 грн. заборгованість за пенею та комісією – 3 981,20 гривень, а також штрафи відповідно до умов пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг : 500 грн. – штраф (фіксована частина), 10775,55 грн. – процентна складова.

Крім того відповідно до рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.08.2015 року з відповідача за вказаним кредитним договором була стягнута сума 20091,23 грн., з яких: 15552,88 грн. – заборгованість за кредитом; 2805,43 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; заборгованість за пенею та комісією –300,00 гривень, а також штрафи відповідно до умов пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг : 500 грн. – штраф (фіксована частина), 932,92 грн. – процентна складова.

Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 22.10.2010 року б/н у сумі 226 786,45 гривень, та судові витрати у сумі 1762,00 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу слухати у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що надав письмову заяву.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, а також відзив на позов до суду не надавав, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином через офіційний веб-сайт судової влади України, зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомого звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 22.10.2010 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір б/н, згідно з яким відповідач отримав кредит у сумі 5000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, порушивши графік погашення кредиту та відсотків, у зв’язку з чим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.08.2015 року з відповідача за вказаним кредитним договором була стягнута заборгованість у сумі 20 091,23 грн., з яких: 15552,88 грн. – заборгованість за кредитом; 2805,43 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; заборгованість за пенею та комісією –300,00 гривень, а також штрафи відповідно до умов пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг : 500 грн. – штраф (фіксована частина), 932,92 грн. – процентна складова.

12.04.2018 року позивач повторно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за вищевказаним кредитним договором, де зазначив, що станом на 28.02.2018 року прострочена заборгованість за кредитним договором становить 234 169,21 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 17309,30 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 212878,71 грн. заборгованість за пенею та комісією – 3981,20 гривень, а також штрафи відповідно до умов пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 10775,55 грн. – процентна складова.

Зобов’язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті530,631 ЦК України).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 598 ЦК України зобов’язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов’язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Зазначені висновки викладені Верховним Судом України у постанові №6-2751цс16 від 04.10.2017 року, які відповідно до вимог ст.263 ЦПК України є обов’язковими для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до вимог ст.ст. 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За змістом такої основної засади цивільного судочинства як диспозитивність, що встановлена статтею 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У даній цивільній справі позивач не надав жодних доказів того, що кредитний договір діє до теперішнього часу з урахуванням того, що з часу його укладення минуло більше дев’яти років. У наданих суду доказах відсутні дані щодо строку дії зазначеного договору, який дорівнює строку дії платіжної картки, не зазначено яку картку надано відповідачу, чи здійснювався її перевипуск та отримання відповідачем. Вказані обставини позбавляють суд можливості прийняти законне рішення у справі, оскільки в разі закінчення строку кредитного договору кредитор втрачає право на нарахування процентів за користування грошовими коштами, визначених договором та має право на виплати, передбачені ст.625 ЦПК України, стягнення яких не є предметом позову у даній цивільній справі.

Вимоги про стягнення загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) задоволенню не підлягають оскільки вже стягнуті рішенням суду від 20.08.2015 року та повторно заявлені позивачем.

Крім того, з наданого суду розрахунку неможливо встановити законність нарахування процентів у зазначеному позивачем розмірі. Обґрунтовані сумніви щодо правильності нарахування процентів за користування кредитними коштами викликає той факт, що процентна ставка кредиту складає 27,6%, а у той час коли, станом на 28.02.2018 року процентна ставка складає 42%, будь-які докази узгодження з боржником збільшення відсоткової ставки у встановленому чинним законодавством порядку відсутні.

Таким чином, позивачем не доведено перед судом обґрунтованість своїх позовних вимог, а тому суд вважає у позові відмовити з усіх вищезазначених підстав.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 598, 610, 612, 625, 631,1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою

відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти

днів з дня його проголошення. Учасниксправи, якому повне заочне рішення суду не було

вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання

заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення

йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г. Якименко