Ухвала суду № 81273698, 18.04.2019, Шацький районний суд Волинської області

Справа № 161/13246/17

Провадження № 1-кп/170/21/19

У Х В А Л А

18 квітня 2019 року смт. Шацьк

Шацький районний суд Волинської області у складі головуючого судді Сушик Н.В., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, прокурора Кравчука О.В., обвинуваченого ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Шацьк кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 22.12.2016 року за № 42016030000000316 щодо ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 ККУкраїни,

в с т а н о в и в:

У судовому засіданні прокурором були надані в якості доказів для дослідження протокол огляду мобільного телефона, яким користувався ніби ОСОБА_5. та фототаблиці смс переписки ніби ОСОБА_5, з ОСОБА_2 та ОСОБА_6, заява ОСОБА_7 про долучення до матеріалів провадження мобільного телефона її зятя ОСОБА_5, постанова про визнання даного телефона речовим доказом. Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заявив письмове клопотання про визнання очевидно недопустимими вказаних доказів, мотивуючи тим, що вони отримані з істотним порушенням прав та свобод людини і просив визнати дані докази очевидно недопустимими і їх не досліджувати.

Обвинувачений ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_8 підтримали дане клопотання.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, оскільки, на його думку, воно є необґрунтованим.

Заслухавши клопотання, думку учасників процесу, оглянувши дані докази, суд дійшов таких висновків.

Недопустимість обґрунтування обвинувачення особи у вчиненні злочину на доказах, одержаних незаконним шляхом, закріплена в першому реченні частини третьої статті 62 Конституції України, а згідно з частиною другою статті 64 ця гарантія не може бути обмежена.

ОСОБА_9 України, гарантуючи права і свободи особи, вимагає від неї певної поведінки щодо інших осіб та держави в цілому, встановлює відповідні вимоги та обмеження.

Кожен має право на повагу до його гідності, на свободу та особисту недоторканність, кожному гарантується невтручання у приватне життя.

Стаття 31 Конституції України гарантує кожному таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Однією із засад кримінального провадження є таємниця спілкування та невтручання у приватне життя ( п.7-8 ч. 1 ст. 7 КПК України). Винятки можуть встановлюватися лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, іі права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, обвинувачення особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, у яких ОСОБА_9 України допускає такі обмеження. КПК визначив повноваження органів дізнання, слідства, прокуратури щодо одержання фактичних даних, що можуть бути визнані доказами і які суд оцінює на предмет законності (допустимості).

Збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 84 Кодексу доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

Перелік суб'єктів, які можуть збирати та подавати докази, визначено у статті 93 КПК України, яка передбачає, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, у порядку, передбаченому Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих, (розшукових) дій та негласних (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб, речей, документів, відомостей, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Оскільки, в даному випадку дані докази подає сторона обвинувачення, то відповідно, вона мала би діяти у спосіб, передбачений КПК. Оскільки, прокурор надає особисту переписку, в тому числі осіб, які не є учасниками кримінального провадження, і які, зокрема, ОСОБА_5, не будучи допитаний як свідок, і не відкритий, як свідок обвинувачення стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, та відповідно, не надав і не повідомив про дану переписку особисто прокурора, слідчого, а відтак, не можуть бути оприлюднені відомості особистого спілкування без згоди особи, що є гарантією права на таємницю спілкування. Більше того, дана переписка мала місце, як стверджує прокурор, у період до внесення відомостей в ЄРДР, що виключає можливість використання її як доказу, так як відомостей, що по даному факту було заведено ОРС до 22.12.2016 року не має.

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальному провадженні можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення.

Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом" дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних.

Відповідно до ч 3 ст. 89 КПК сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Згідно з ч 1.2 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом . Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуального рішення, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення .

Ч. 1 ст. 87 КПК визначає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України , а також будь які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з ч. 2 ст. 89 КПК у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу.

Отже, виходячи з даного аналізу можна припустити , що дані відомості , які містяться в переписці могли б бути визнані доказами якби були отримані у порядку встановленому КПК. Враховуючи викладене та керуючись ст. 62 Конституції України, статтями 42, 45, 84, 86, 89 КПК України, - суд

Постановив:

Визнати очевидно не допустимими доказами у справі:

-Заяву ОСОБА_7 про долучення до матеріалів провадження мобільного телефону ОСОБА_5 від 22.05.2017 року;

-Протокол огляду мобільного телефону наданого ОСОБА_7 від 22.05.2017 року з додатками у виді фототаблиць;

-Постанову про визнання речовими доказами мобільного телефона наданого ОСОБА_7 і з іі слів, належного ОСОБА_5 від 22.05.2017 року;

Не досліджувати докази у виді:

-Заяви ОСОБА_7 про долучення до матеріалів провадження мобільного телефону ОСОБА_5 від 22.05.2017 року;

-Протоколу огляду мобільного телефону наданого ОСОБА_7 від 22.05.2017 року з додатками у виді фототаблиць;

-Постанови про визнання речовими доказами мобільного телефона наданого ОСОБА_7 і з іі слів, належного ОСОБА_5 від 22.05.2017 року.

Повернути стороні обвинувачення перелічені докази у зв'язку з їх очевидною недопустимістю .

Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Суддя /підпис/ ОСОБА_10 Згідно з оригіналом Суддя Шацького районного суду Волинської області Н.В.Сушик