Рішення № 81273664, 26.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року Справа № 160/9763/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представник позивача представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 51720) до Військової частини А1302 Міністерства оборони України (смт. Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51272) про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини А1302 Міністерства оборони України, в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати: наказ командира військової частини А1302 від 10.10.2018 року № 2887, яким бухгалтера 2 категорії фінансово-економічної служби військової частини А1302 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_5 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та на неї накладено дисциплінарне стягнення «Позбавлення військового звання «Старший солдат».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що обставини, зазначені в оскаржуваному наказі та висновки, викладені в ньому не відповідають і не можуть відповідати як фактичним обставинам справи, так і нормативним документам, які регулюють підстави і порядок проведення службових розслідувань та притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 року поновлено ОСОБА_5 строк звернення до суду із даним позовом, відкрито провадження в адміністративній справі № 160/9763/18 за позовом ОСОБА_5 до Військової частини А1302 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

01.02.2019 року від відповідача до суду було надано письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Під час проведення службового розслідування було встановлено, що 17.09.2018 року ОСОБА_5 була відсутня на військовій службі через хворобу, але до військової частини підтверджуюча довідка про її стаціонарне лікування в м. Дніпро була надана тільки 21.09.2018 року, де було зазначено дата початку її лікування 18.09.2018. Отже, 17.09.2018 року, не попередивши свого безпосереднього начальника, лікаря частини, вона була відсутня на робочому місці, так як самостійно убула на лікування в м. Дніпро

Відповідач вважає, що своїми діями ОСОБА_5 порушила вимоги Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України», а тому була притягнута до дисциплінарної відповідальності.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив на позовну заяву, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5, проходить військову службу за контрактом у військовій частині А1302 Міністерства оборони України.

Займає посаду бухгалтера 2 категорії фінансово-економічної служби військової частини А1302, у військовому званні «солдат».

21.09.2018 року на підставі наказу №2670 командиром військової частини А1302 було призначено службове розслідування за фактом не виходу на службу старшого солдата ОСОБА_5

10.10.2018 року було складено акт службового розслідування, в якому зазначається, що 17.09.2018 року під час ранкового шикування начальником фінансово-економічної служби майором ОСОБА_6 було виявлено відсутність в строю бухгалтера старшого солдата ОСОБА_5 Протягом робочого дня на робочому місці вона не з’явилася. На запитання майора ОСОБА_6 (по телефону) про причину її відсутності на службі відповіла, що виходити на службу не збирається через її погане самопочуття. Але ні рапорту, ні медичних довідок, які б підтверджували її поганий стан здоров’я, 17 вересня вона не представила. Через відсутність таких документів 18.09.2018 року майор ОСОБА_6 оперативному черговому частини подав довідку про невихід на службу старшого солдата ОСОБА_5

У своїх поясненнях старший солдат ОСОБА_7 та старший солдат ОСОБА_8 зазначили, що 17.09.2018 року старший солдат ОСОБА_5 на ранковому та на вечірньому шикуваннях була відсутня. Причина її невиходу на службу їм невідома.

Власними поясненнями старший солдат ОСОБА_5 підтвердила, що вона не прийшла на військову службу 17.09.2018 року через своє погане самопочуття, яке пов’язане з її вагітністю. Також вказала, що 15.09.2018 року в телефонному режимі попереджала майора ОСОБА_6 про те, що погано себе почуває та з 17.09.2018 буде продовжувати своє лікування з метою збереження життя ненародженої дитини, на що останній відповів, щоб вона виходила на службу та пригрозив їй доганою і звільненням зі служби.

Головною причиною даного порушення військової дисципліни є особиста недисциплінованість старшого солдата ОСОБА_5, а також нехтування нею вимог статей 12, 14, 254 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Разом з цим зазначено, що ці порушення відбулися через її погане самопочуття під час вагітності та хвилювання за здоров'я своєї дитини.

За результатами службового розслідування, 10.10.2018 року наказом командира військової частини №2887 «Про результати службового розслідування» на ОСОБА_5 було накладене дисциплінарне стягнення – позбавлення військового звання «старший солдат».

Таким чином, правомірність винесеного наказу командиром військової частини А1302 від 10.10.2018 року № 2887, яким бухгалтера 2 категорії фінансово-економічної служби військової частини А1302 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_5 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на неї дисциплінарне стягнення «Позбавлення військового звання «Старший солдат», є предметом дослідження і розгляду у цій справі.

Надаючи правову оцінку виниклим правовідносинам суд зазначає наступне.

Стаття 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначає, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з ст.45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст.68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а)зауваження; б)догана; в)сувора догана; г)попередження про неповну службову відповідність; д)пониження в посаді; е)пониження військового звання на один ступінь; є)звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж)позбавлення військового звання.

Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Згідно частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Частиною першою статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Статтею 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Згідно з ст.ст.97, 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Суд встановив, що відповідно до матеріалів службового розслідування 17.09.2018 року було встановлено відсутність в строю бухгалтера старшого солдата ОСОБА_5 Також встановлено, що протягом робочого дня на робочому місці вона не з’явилася.

Як зазначається відповідачем, старший солдат ОСОБА_5, 17.09.2018 була відсутня на військовій службі, до військової частини довідка про її стаціонарне лікування в м. Дніпро була надана тільки 21.09.2018. Відповідач акцентує увагу на тому, що 17.09.2018 року, не попередивши свого безпосереднього начальника, фельдшера частини, позивач самостійно убула на консультацію до лікаря через своє погане самопочуття під час вагітності, а в подальшому і на лікування до Дніпропетровської МКЛ №9 м. Дніпро.

Проте, суд не погоджується з такими висновками відповідача, викладеними у акті службового розслідування, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки №100 про тимчасове звільнення від роботи по догляду за хворою дитиною від 18.09.2018 року виданої гр. ОСОБА_5, остання була звільнена від роботи у період з 13.09.2018 року по 18.09.2018 року.

Крім того, як вбачається з акту службового розслідування та не спростовується сторонами, 15.09.2018 року позивач в телефонному режимі попереджала майора ОСОБА_6, як безпосереднього начальника, про її відсутність на службі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних сил України» про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Згідно з ст. 14 із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Так, судом встановлено, що позивач доповіла та попередила свого безпосереднього керівника про свою відсутність на службі 17.09.2018 року та підтвердила поважність причин своєї відсутності документально, а саме довідкою №100 про тимчасове звільнення від роботи по догляду за хворою дитиною від 18.09.2018 року.

Суд окремо зазначає, що чинним законодавством не встановлено обов’язку особи, що проходить військову службу підтверджувати документально факт своєї відсутності у той же день, в який ця особа є відсутньою на службі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене,суд дійшов висновку, що позивачем не було порушено вимог Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних сил України», а тому висновки службового розслідування є хибними, неправомірними та такими, що не відповідають дійним обставинам справи.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 51720) до Військової частини А1302 Міністерства оборони України (смт. Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51272) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А1302 від 10.10.2018 року № 2887, яким бухгалтера 2 категорії фінансово-економічної служби військової частини А1302 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_5 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на неї дисциплінарне стягнення “Позбавлення військового звання “Старший солдат”.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 11 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_1