Рішення № 81273391, 25.03.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/15817/18

Провадження № 2/522/1090/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Юридичний департамент «Дікон-Юг», Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» про визнання відсутнім права вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив суд визнати відсутнім у ПП «Юридичний департамент «Дікон-Юг» права вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 183/07-Ф від 21.12.2007 р. про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальній кредитної лінії, а також стягнення з- відповідачів судових витрат на правову допомогу у розмірі 30500 гривень.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просили у його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов необґрунтований, недоведений та задоволенню не підлягає.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 21.12.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» та позивачем ОСОБА_1 був укладений Договір № 183/07-Ф про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальній кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 1 000 000 гривень.

15.05.2013 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» та Приватним підприємством «Юридичний департамент «Дікон-Юг» був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» передало право вимоги за Договором № 183/07-Ф про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальній кредитної лінії.

За вказаних обставин до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

В силу п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон), з дня початку процедури ліквідації банку: банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: 1) здійснює повноваження органів управління банку; 2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; 4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України; 5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; 7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов`язковому зберіганню; 8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону; 9) здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом; 10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов`язань перед банком).

Після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк (ч. 2 ст. 51 Закону).

Відповідно до ч. 6 ст. 51 Закону майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Договір від 15.05.2013 року укладений між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» в особі ліквідатора ОСОБА_2 (Первісний кредитор) та Приватним підприємством «Юридичний департамент «Дікон-Юг» в особі заступника директора ОСОБА_3 (Новий Кредитор) про відступлення права вимоги, за Договором № 183/07-Ф про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальній кредитної лінії. Тобто, оспорюваний договір був укладений після реалізації майна (активів) ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» в процесі його ліквідації.

Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Частина перша ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

У пунктах 7, 8 постанови Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними» судам роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Під час укладання оспорюваного договору про відступлення права вимоги сторонами було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчиненого правочину, їх воля була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а доводи позивача про визнання відсутнім права вимоги у відповідача, не знайшли свого підтвердження, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України). Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Частиною першою ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

При цьому, поняття відступлення права вимоги (цесії) є відмінним від поняття факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).

Договір від 15.05.2013 року, укладений між ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» та ПП «Юридичний департамент «Дікон-Юг» про відступлення права вимоги, за Договором № 183/07-Ф про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальній кредитної лінії, по своїй суті є договором відступлення права вимоги (цесії).

Відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Цесія - це факт заміни особи у зобов`язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов`язання. Так, договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги, і чинний Цивільний кодекс України такого не забороняє.

Нормами ЦК України не встановлено заборони щодо платності договору цесії, сторони самі визначають оплатний він чи безоплатний. Якщо договір цесії є оплатним, то до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу, а якщо - безоплатний, то застосовуються положення про договір дарування.

Аналізуючи вказані норми цивільного права, можливо зробити висновок, що не встановлено суб`єктних обмежень щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов`язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Крім того, відповідно до підп. а) п. 2 ст. 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг визначено, що «договір факторингу» означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого, зокрема, постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання. Для особистого, сімейного або домашнього використання товари можуть придбавати лише фізичні особи.

Зазначена Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг поширюється на випадки, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав. ЦК України не містить заборони відступлення кредитором права вимоги за кредитним договором іншій особі до фізичної особи, що не є суб`єктом підприємницької діяльності.

Відтак, укладений договір 15.05.2013 року, між ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» та ПП «Юридичний департамент «Дікон-Юг» про відступлення права вимоги, за Договором № 183/07-Ф про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальній кредитної лінії є договором відступлення права вимоги. Під час укладання вказаного договору було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо змісту та форми вчинення, а позивач не довів факту порушення його прав, у зв`язку з укладенням вищезгаданого договору, що є його процесуальним обов`язком.

При вирішенні даного спору суд враховував зміст постанов Верховного Суду від 21 березня 2018 у справі № 910/2489/17, та від 17 грудня 2018 року у справі справа №761/15661/16-ц.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Таким чином, суд вважає, що надані позивачами докази не можуть вважатися належними, а тому суд дійшов висновку про необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наведеного, суд вважає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження позовних вимог, а тому суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу відповідачем не відшкодовується

Керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Юридичний департамент «Дікон-Юг», Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» про визнання відсутнім права вимоги - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя:

25.03.19