Ухвала суду № 81269692, 19.04.2019, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/5189/15-ц

провадження №6/489/47/19

УХВАЛА

Іменем України

19 квітня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

за участю:

боржника ОСОБА_1 ,

представника боржника ОСОБА_2 ,

представника стягувача ОСОБА_3 .,

представника ВДВС Щербатих М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду по цивільній справі № 489/5189/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» (далі - ТОВ «Ніконджитбудсервіс») до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення боргу,

встановив:

Заявники звернулись до суду із заявою про поворот виконання судового рішення шляхом стягнення з ТОВ «Ніконджитбудсервіс» на користь ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 4418,53 грн., а з Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 витрат виконавчого провадження в розмірі по 151,00 грн.

В обґрунтування заяви вказали, що рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17.03.2016, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23.05.2016, в солідарному порядку на користь ТОВ «Ніконджитбудсервіс» з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 стягнуто 2811,41 грн. заборгованості за користування кімнатою в гуртожитку, 95,46 грн. трьох відсотків річних, 1135,26 грн. інфляційних та 243,60 грн. судових витрат.

Після ухвалення судового рішення апеляційною інстанцією, рішення суду першої інстанції було виконано в повному обсязі згідно виконавчого документу, у зв`язку з чим 26.05.2017державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Проте, постановою Верховного Суду України від 23.08.2017 за касаційною скаргою ОСОБА_1 рішення судів нижчих інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21.01.2018 позовну заяву ТОВ «Ніконджитбудсервіс» до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення боргу залишено без розгляду за заявою, поданою позивачем.

Посилаючись на викладене та те, що позивач відмовився від позову, тим самим підтвердив безпідставність своїх вимог, заявники вважають, що стягнуті з них грошові кошти за скасованим судовим рішенням підлягають поверненню.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судових справ згідно розпорядження керівника апарату суду № 54 від 12.03.2019 року (в зв`язку з відставкою судді Тихонової Н.С.) вказана заява передана для розгляду головуючому судді Коваленку І.В.

Ухвалою від 25.03.2019 заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник заяву підтримали та просили задовольнити. Інші заявники подали до суду письмові заяви в яких також просили задовольнити заяву.

Представник стягувача ТОВ «Ніконджитбудсервіс» в задоволенні заяви просила відмовити з підстав, наведених у відзиві на заяву, зокрема через те, що позовна заява була залишена без розгляду, оскільки боржники сплатили заборгованість добровільно, а тому був відсутній предмет спору. У зв`язку із цим, задоволення заяви про поворот судового рішення стане наслідком заподіяння збитків ТОВ «Ніконджитбудсервіс».

Присутній в судовому засіданні представник Інгульского відділу держаної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції вказав, що відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17.03.2016 по справі № 489/5189/15-ц із заявників на користь ТОВ «Ніконджитбудсервіс» стягнуто в солідарному порядку 4042,13 грн., а також судовий збір по 81,20 грн. з кожного. Таким чином, загальна сума стягнення за виконавчим документом становить 4285,73 грн. (з урахуванням судового збору). У зв`язку із фактичним виконанням рішення суду, виконавче провадження було закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». В частині стягнення з Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області витрат виконавчого провадження, які були стягнуті із заявників, то вони не входять до суми стягнення за виконавчим документом і до них не можуть бути застосовані норми про поворот виконання судового рішення, а тому в цій частині вимог в задоволенні заяви просив відмовити.

З аналогічних підстав проти задоволення заяви про поворот виконання судового рішення заперечувало і Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області, про що вказало в своєму відзиві.

Суд, вислухавши присутніх учасників справи та дослідивши матеріали заяви та цивільної справи № 489/5189/15-ц, дійшов наступного.

17.03.2016 Ленінським районним судом міста Миколаєва ухвалено рішення, відповідно до якого на користь ТОВ «Ніконджитбудсервіс» в солідарному порядку з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 стягнуто 2811,41 грн. заборгованості за користування кімнатою № АДРЕСА_1, 95,46 грн. трьох відсотків річних за прострочення грошового зобов`язання, 1135,26 грн. інфляційних та з кожного по 81,20 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23.05.2016.

На виконання вказаного судового рішення за заявою ТОВ «Ніконджитбудсервіс»07.06.2016 Ленінським районним судом міста Миколаєва були видані виконавчі листи за № 489/5189/15-ц відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , які пред`явлені до примусового виконання до Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Виконавче провадження за якими було відкрито 24.06.2016.

В ході здійснення виконавчого провадження боржник ОСОБА_4 квитанцією № ПН25710 від 03.03.2017 сплатив на депозитний рахунок державної виконавчої служби в рахунок погашення заборгованості 4418,53 грн. Також, боржниками ОСОБА_5 та ОСОБА_1 квитанціями №№ ПН25714, ПН25705 від 03.03.2017 було сплачено по 151,00 грн.

Із постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.05.2017 вбачається, що виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із фактичним виконання в повному обсязі рішення суду в сумі 4285,73 грн.

Наявними у справі доказами також підтверджується, що платіжним дорученням № 2819 від 26.06.2017 Інгульський ВДВС м.Миколаїв ГТУЮ на користь ОСОБА_7 перерахував 372,31 грн. Призначенням платежу вказано: повернення надлишково перерахованих коштів згідно виконавчого листа № 489/5169/15-ц від 07.06.2016.

23.08.2017 постановою Верховного Суду України вищевказані рішення судів нижчих інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 25.01.2018 за заявою позивача позовну заяву ТОВ «Ніконджитбудсервіс» до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення боргу залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Стаття 444 ЦПК України визначає порядок розгляду заяви про поворот виконання рішення та містить вичерпний перелік підстав для задоволення заяви про поворот виконання рішення.

Частиною 2 статті 444 ЦПК України передбачено, що якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Зі змісту зазначеної норми цивільного процесуального права вбачається, що обов`язок повернути отримані кошти може бути покладено на позивача по справі лише у разі ухвалення остаточного судового рішення, яке свідчить про безпідставність отримання позивачем цих коштів.

Згідно з частиною 5 статті 444 ЦПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011 поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

З огляду наведені положення закону та встановлені обставини, які свідчать про остаточне ухвалення судом судового рішення шляхом залишення за заявою позивача позову без розгляду, що відповідає частині 2 статті 444 ЦПК України, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про поворот судового рішення шляхом стягнення з ТОВ «Ніконджитбудсервіс» на користь ОСОБА_4 коштів розмірі 4285,73 грн., розмір яких відповідає розміру заборгованості, з урахуванням судового збору, стягнутого за виконавчим документом.

Підстави для задоволення вимог в іншій частині вимог відсутні, оскільки витрати виконавчого провадження не входять до суми стягнення за виконавчим документом суду, а тому до них не можуть бути застосовані норми ЦПК України про поворот виконання судового рішення.

Твердження представника ТОВ «Ніконджитбудсервіс» про відсутність підстав для застосування повороту виконання рішення, які ґрунтувалися на позиції Верховного Суду від 26.09.2018 по справі № 641/11590/15-ц, суд вважає помилковими.

Як вбачається із змісту наведеної постанови, при ухваленні рішення Верховний Суд виходив з того, що процедура повороту виконання рішення не може бути застосована, так як банк позбавляється права повторного звернення з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно.

У даному випадку, ТОВ «Ніконджитбудсервіс» такого права не втратило. Крім того, право повторного звернення до суду позивачу було роз`яснено в ухвалі суду від 25.01.2018.

Безпідставними також є доводи представника ТОВ «Ніконджитбудсервіс» про добровільне погашення заборгованості боржниками, оскільки вони спростовуються дослідженими судом матеріалами заяви.

Керуючись статтями 353, 444 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду по цивільній справі № 489/5189/15-ц задовольнити частково.

Допустити поворот виконання рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17.03.2016 по справі № 489/5189/15-ц.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» на користь на користь ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 4285,73 грн., які були стягнуті відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 17.03.2016 по справі № 489/5189/15-ц.

У іншій частині вимог заяви відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст судового рішення складно 19.04.2019.

Суддя І.В.Коваленко