Рішення № 81269396, 08.04.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/23423/18

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2019 р.Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Венгрин О.О.,

секретар - Горденко Г.О.,

за участі позивача ОСОБА_1, його представника - адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Вінницької міської ради “Вінницяміськтеплоенерго” про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП ВМР “ВМТЕ” про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи його тим, що він працював на посаді інженера з охорони праці служби охорони праці, цивільного захисту та техногенної безпеки в КП ВМР “ВМТЕ”. Наказом №222-к від 20.04.2018 р. його було звільнено з посади на підставі ст. 40 ч.1 п. 1 КЗпП України. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.08.2018 р. (справа №127/12271/18) визнано незаконним та скасовано наказ директора КП ВМР “ВМТЕ” від 20.04.2018 р. №222-к про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера з охорони праці служби охорони праці, цивільного захисту та техногенної безпеки у зв'язку із скороченням чисельності працівників за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера з охорони праці КП ВМР “ВМТЕ з 20.04.2018 р., стягнуто з КП ВМР “ВМТЕ” на користь ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу в розмірі 29761,98 грн.

Внаслідок незаконного звільнення було порушено право позивача на працю, що призвело до неможливості утримувати сім'ю, яка складається з двох неповнолітніх дітей з інвалідністю та непрацюючої дружини. На посаді його поновлено 13.08.2018 р., але відповідач не виплатив зарплату за один місяць в розмірі 7142,76 грн, тобто не повністю виконав рішення суду в частині негайного виконання. Крім того, станом на 10.09.2018 р. позивачу відповідачем не було виплачено ні авансу, ні розрахунку за відпрацьовані в серпні 2018 р. робочі дні.

Крім того, після поновлення на роботі позивача за рішенням суду з боку керівництва на позивача здійснювався психологічний тиск та постійне приниження. Зокрема. йому щоранку доводили завдання на день і щодня о 17-00 год. він мав письмово звітувати про виконану роботу генеральному директору КП ВМР “ВМТЕ” ОСОБА_4 Через постійний психологічний тиск з боку керівництва ОСОБА_1 22.08.2018 р. подав заяву про звільнення.

В зв"язку з викладеним позивач зазнав значних душевних страждань, що спричинило істотне погіршення його життя, погіршився його стан здоров"я, в зв"язку з чим йому було визначено третю групу інвалідності безстроково.

Вважає, що внаслідок незаконного звільнення, несвоєчасної виплати заробітної плати за один місяць (неналежне виконання рішення суду в частині негайної виплати зарплати за один місяць), психологічного тиску та приниження з боку керівництва йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 30000,00 грн, які просить стягнути з відповідача. (а.с. 2-5)

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, його представник - адвокат ОСОБА_2 позов підтримали за викладених у позовній заяві обставин, просять його задоволити, крім того, стягнути з відповідача 6000,00 грн витрат на правничу допомогу. Подали відповідь на відзив, заяву про поновлення строку звернення до суду. (а.с. 80, 117)

Представник відповідача КП ВМР “ВМТЕ” ОСОБА_3 позов не визнав, оскільки позивачем не доведено фактів тиску на нього з боку керівництва КП ВМР “ВМТЕ”, посадовою інструкцією передбачено звітування працівників служби охорони праці, цивільного захисту та техногенної безпеки КП ВМР “ВМТЕ” про виконану роботу. Вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в зв"язку з незаконним звільненням, подав заяву про застосування строків звернення до суду (а.с. 111-112), подав відзив на позов, заперечення (33-35, 81-83).

Вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.08.2018 р. (справа №127/12271/18) визнано незаконним та скасовано наказ директора КП ВМР “ВМТЕ” від 20.04.2018 р. №222-к про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера з охорони праці служби охорони праці, цивільного захисту та техногенної безпеки у зв'язку із скороченням чисельності працівників по п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера з охорони праці КП ВМР “ВМТЕ з 20.04.2018 р., стягнуто з КП ВМР “ВМТЕ” на користь ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу в розмірі 29761,98 грн. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інженера з охорони праці КП ВМР “ВМТЕ” та стягнення заробітної плати в межах одного місяця в розмірі 7142,76 грн. Зазначеним рішенням суду встановлено, що 23.04.2018 р. на підставі наказу директора КП ВМР “ВМТЕ” від 20.04.2018 р. № 222-к ОСОБА_1 звільнили з посади провідного інженера з охорони праці служби охорони праці, цивільного захисту та техногенної безпеки у зв'язку із скороченням чисельності працівників згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 6-8)

На а.с. 48-53 - копія особової картки працівника ОСОБА_1, з якої вбачається, що з 13.08.2018 р. ОСОБА_1 поновлено на посаді за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.08.2018 р. (справа №127/12271/18).

22.08.2018 р. ОСОБА_1 написав заяву про звільнення за власним бажанням з посади провідного інженера з охорони праці служби охорони праці та цивільного захисту КП ВМР “ВМТЕ”. В заяві зазначив, що таке бажання викликане постійним тиском на роботі з боку керівництва, приниженням, що негативно відображається на стані його здоров'я. (а.с. 12) На а.с. 65 - копія заяви ОСОБА_1 про звільнення з проханням звільнити після виходу на роботу з лікарняного. (а.с. 65)

Згідно наказу КП ВМР “ВМТЕ” від 17.09.2018 р. за №593-к про припинення трудового договору ОСОБА_1 звільнено з посади провідного інженера з охорони праці служби охорони праці та цивільного захисту за ст. 38 КзпП України 17.09.2018 р. (а.с. 66)

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного чи тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи і обов'язки сторін.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Поважність причин пропуску строку - це обставини, які свідчать про те, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх трудових прав. Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення (постанова Верховного Суду від 18.07.2018 р. у справі № 212/4229/16-ц ).

Представник відповідача КП ВМР “ВМТЕ” ОСОБА_3 подав заяву про застосування строків звернення до суду (наслідків їх пропуску) до вимог позивача. (а.с. 111-112)

Позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, оскільки ОСОБА_1 звільнили з КП ВМР “ВМТЕ” 23.04.2018 р. (встановлено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.08.2018 р. у справі №127/12271/18) (а.с. 6-8), а до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення він звернувся 14.09.2018 р. (дата поштового відправлення позовної заяви до суду). (а.с. 20)

Представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду (а.с. 117-119), в якій обгрунтував причину пропуску строку звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди з підстав незаконного звільнення тим, що у позивача не було коштів на оплату позову судовим збором. Суд не вважає таку причину пропуску строку поважною, оскільки в таких випадках законодавством передбачена можливість заявляти клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати (ст. 8 Закону України «Про судовий збір»), тому не вбачає підстав для поновлення строку.

В зв"язку з цим в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди з підстав незаконного звільнення з роботи необхідно відмовити.

З посадової інструкції провідного інженера з охорони праці служби охорони праці, цивільного захисту та техногенної безпеки, яка затверджена в.о. генерального директора КП ВМР “ВМТЕ” ОСОБА_4 15.08.2016 р., вбачається, що провідний інженер з охорони праці у своїй роботі, окрім іншого, керується наказами по підприємству (п. 1.5). Згідно п. 2.7 цієї посадової інструкції провідний інженер з охорони праці складає планову і поточну звітність про охорону праці на підприємстві по встановлених формах та у встановлені строки, забезпечує листування з питань охорони праці. Позивач ОСОБА_1 ознайомлений з зазначеною посадовою інструкцією під підпис. (а.с. 37-41)

Відповідно до Положення про службу охорони праці, цивільного захисту та техногенної безпеки, яке затверджене в.о. генерального директора КП ВМР “ВМТЕ” ОСОБА_4 15.08.2016 р., служба охорони праці, цивільного захисту та техногенної безпеки повинна виконувати свої функції у відповідності до плану робіт та графіків обстежень, затверджених генеральним директором (розділ ІІІ положення).

На КП ВМР “ВМТЕ” затверджувались щорічні та щомісячні плани роботи служби охорони праці та цивільного захисту, що підтверджується письмовими доказами - копіями планів роботи на 2018 р., на червень, серпень, жовтень 2018 р. (а.с. 67, 68, 84, 105) Зазначені плани подані стороною відповідача, є дійсними (доказів протилежного суду не надано), хоча сторона позивача заперечує їх дійсність, оскільки в планах не вірно зазначено назву служби.

На а.с. 85-104, 106-108 - письмові щоденні звіти за червень, серпень, вересень, жовтень 2018 р. про виконані роботи працівника служби охорони праці та цивільного захисту провідного інженера ОСОБА_5

Тобто, посадовою інструкції провідного інженера з охорони праці служби охорони праці, цивільного захисту та техногенної безпеки і Положенням про службу охорони праці, цивільного захисту та техногенної безпеки передбачено звітування працівників служби про виконану роботу та виконання наказів керівництва. В службі охорони праці, цивільного захисту та техногенної безпеки були затверджені плани робіт, які працівники відділу щоденно виконували та звітували про їх виконання, що підтверджується письмовими звітами працівника служби охорони праці та цивільного захисту ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_5 (колишній колега по роботі позивача) пояснив суду, що працює на посаді провідного інженера з охорони праці служби охорони праці та цивільного захисту в КП ВМР “ВМТЕ”. Аналогічну посаду займав ОСОБА_1 до звільнення. До завдань провідного інженера служби з охорони праці належить звітування безпосередньому керівництву. Знає, що ОСОБА_1 після поновлення на підприємстві за рішенням суду зранку отримував щоденні завдання, ввечері звітував про виконання. Не помітив, щоб до ОСОБА_1 негативно відносились на підприємстві чи принижували. Великих затримок у виплаті заробітної плати на підприємстві немає, максимум - кілька днів.

Отже, отримання завдання і звітування про виконану роботу, на думку суду, не є психологічним тиском на позивача з боку керівництва КП ВМР “ВМТЕ”, спростовується письмовими доказами - посадовою інструкцією, планами роботи служби охорони праці та цивільного захисту та письмовими звітами про виконану роботу, показами свідка ОСОБА_5

На а.с. 15-16 - копія виписки по картковому рахунку ОСОБА_1, яка надана позивачем на підтвердження затримки у виплаті авансу та невиконання рішення суду щодо виплати заробітної плати в межах одного місяця. З зазначеного письмового доказу неможливо встановити, коли було виконано рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09.08.2018 р. (справа №127/12271/18) в частині виплати заробітної плати в межах одного місяця в розмірі 7142,76 грн і коли з позивачем проведено розрахунок по зарплаті, належного доказу з цієї обставини позивачем не надано, але ним зазначено, що заборгованості по зарплаті немає. З заяви про звільнення позивача від 22.08.2018 р., копія якої надана стороною відповідача (а.с. 65), вбачається, що позивач до звільнення перебував на лікарняному (в який період - суду доказу не надано). Крім того, відсутнє судове рішення, яким встановлено порушення встановлених термінів виплати заробітної плати (авансу) на КП ВМР “ВМТЕ”.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що працював на посаді керівника підрозділу лабораторії технічного діагностування та метрології КП ВМР “ВМТЕ”. Як правило, звітування про виконану роботу в КП ВМР “ВМТЕ” було на вимогу. Особисто він не бачив, щоб на позивача здійснювався тиск з боку керівництва, знає лише зі слів інших працівників.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що працював на посаді керівника служби економічної безпеки КП ВМР “ВМТЕ” з серпня 2016 р. по листопад 2018 р. До служби охорони праці, де працював позивач, були претензії з боку керівництва, внаслідок чого було проведено декілька службових розслідувань. На початку 2018 р. генеральний директор КП ВМР “ВМТЕ” йому повідомив, що він не задоволений роботою ОСОБА_1, оскільки він часто перебуває на лікарняному. Знав, що на ОСОБА_1 здійснювався тиск з боку керівництва після поновлення на роботі за рішенням суду зі слів колег по роботі, особисто не бачив, оскільки перебував на лікарняному.

Свідок ОСОБА_8 (дружина позивача) суду пояснила, що позивач працював в КП ВМР “ВМТЕ” більше 17 років, звільнятись не хотів. Після незаконного звільнення став стурбований, пригнічений. Зі слів позивача знає, що на нього здійснювався тиск після поновлення на роботі: його перевели працювати в інше приміщення, щодня він отримував завдання і звітував про його виконання генеральному директору. ОСОБА_1 самостійно утримував сім'ю, вона не працює, отримує допомогу по догляду за дитиною в розмірі 500,00 грн, діти отримують пенсію в розмірі 1500,00 грн.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 23 ч. 1 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (постанова Верховного Суду від 27.03.2019 р. у справі 703/3912/16-ц).

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995 р. №4 у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Необхідно зазначити, що право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст. ст. 12, 81 ЦПК України.

Згідно ст. 81 ч. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем відповідно до ст. 81 ЦПК України не доведено неправомірності дій відповідача, якими спричинено йому моральної шкоди.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду в частині стягнення моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення і суд не вбачає підстав для поновлення цього строку, а також не доведено неправомірності дій відповідача, якими спричинено позивачу моральної шкоди (підстави психологічного тиску та приниження позивача), тому в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000,00 грн потрібно відмовити.

Керуючись ст. 23 ЦК України,

ст.ст. 233, 234, 237-1 КЗпП України,

ст.ст. 13, 77-79, 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства Вінницької міської ради “Вінницяміськтеплоенерго” про відшкодування моральної шкоди в розмірі 30000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня складення повного рішення до Вінницького апеляційного суду.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, туп. Маяковського, 15;

відповідач ОСОБА_9 підприємство Вінницької міської ради “Вінницяміськтеплоенерго”, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13, код 33126849.

Повне рішення виготовлено 18.04.2019 р.

Суддя О.О.Венгрин