Рішення № 81269043, 11.04.2019, Тростянецький районний суд Вінницької області

Тростянецький районний суд

Вінницької області

справа № 147/609/18

номер провадження № 2/147/139/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Дудікова А.В.,

при секретарі Івасюк А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, у приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу № 147/609/18 за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив:

У травні 2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.10.2011 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 8000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцем терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконувала умови кредитного договору, станом на 30.04.2018р. виникла заборгованість у розмірі 59 560,15 грн., яка складається з наступного: 8 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 46 897,76 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1 350,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2 812,39 грн. - штраф (процентна складова).

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві представник позивача зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, ОСОБА_1 не заперечує проти розгляду справи за відсутності їх представника та винесення заочного рішення судом.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, подала на адресу суду заяву, у якій просила розглянути справу за її відсутності. Позовні вимоги визнала частково, оскільки банк знімав з її пенсійної картки половину пенсії з 2013р. по 2017р.

Згідно ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Правовідносини сторін ґрунтуються на вимогах ст. ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 1054,1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що 28.10.2011р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 був укладений договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання (частина перша статті 634 ЦК України), де вказано, що заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між сторонами Договір про надання банківських послуг (а.с.7).

Згідно умов договору ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 8 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік (2,5% на місяць) з розрахунку 360 днів у році на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Як вбачається із Розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконувала умови кредитного договору, станом на 30.04.2018р. виникла заборгованість у розмірі 59 560,15 грн., яка складається з наступного: 8 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 46 897,76 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1 350,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 2 812,39 грн. - штраф (процентна складова).

Разом з тим, суд не у повній мірі погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості по процентам та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку; умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року (справа № 489/9289/14-ц, провадження № 61-5307св18), у разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо; боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку; такий висновок наведений і у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30,00 % на рік, з 01.09.2014 року процентна ставка була збільшена до 34,80 % річних, з 01.04.2015 року зменшена до 34,80% річних, а з 01.04.2015 року збільшена до 43,20 % річних.

Однак, суду не надано доказів того, що позивачем узгоджувалася з відповідачем зміна процентної ставки - її збільшення спочатку до 34,80 % з 01.09.2014р., а потім до 43,20 % річних з 01.04.2015 року, а тому суд за період з 01.09.2014 р. бере до уваги первинну процентну ставку - 30,00 % річних (2,5% на місяць).

Крім того, суд звертає увагу, що поняттю «базова процентна ставка» не надано визначення в Умовах і правилах надання банківських послуг та таке поняття не може розумітись як початкова процентна ставка, яка може змінюватись банком в односторонньому порядку.

До 01.07.2014 розмір заборгованості за тілом кредиту змінювалася, та станом на 18.07.2014 року загальний залишок заборгованості за процентами становив 899,02 грн.

Починаючи з 18.07.2014 року та до 30.04.2018 року заборгованість за тілом кредиту не змінювалася та становила 8000,00 грн.

У період з 18.07.2014 року та до 30.04.2018 року (1382 дні) процентна ставка за Кредитним договором становила 2,5 % на місяць (30% на рік). З розрахунку 360 днів у році, що передбачено у Кредитному договорі, денна процентна ставка становить 0,08 %.

Заборгованість за процентами за період з 18.07.2014 року та до 30.04.2018 року є добутком 8 000,00 грн. (заборгованість за тілом кредиту, розмір якої впродовж вказаного періоду не змінювався) * 1 382 дні ( з 18.07.2014 року та до 30.04.2018 року включно) * 0,08 % та дорівнює 8 844,80 грн.

У підсумку,заборгованість за процентами за весь період користування кредитом складає 8 844,80 грн., а не 46 897,76 грн.

Разом з тим ОСОБА_2 з 18.07.214 р. і до 27.04.2017 р. здійснювала погашення за наданим кредитом, сума якого в сукупності становить 16 724,54 грн.

У п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених договором більш, ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову. Штраф враховується на окремому рахунку і має бути сплачений першочергово.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків, як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч. 2 ст. 549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).

За положеннями ст. 61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме п.п.1.1.5.21, 1.1.5.25, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час згідно з пп.1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань за кредитним договором, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що сума штрафу (фіксована частина) та сума штрафу (процентна складова), які просить стягнути позивач стягненню не підлягає, а тому в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 3312,39грн. слід відмовити.

Аналізуючи перелічені вище докази в їх сукупності, встановивши обставини неналежного виконання ОСОБА_2 кредитно-договірних зобов’язань, часткову обґрунтованість розміру заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.10.2011 станом на 30.04.2018, а саме: за тілом кредиту 8000,00 грн., відсотками за користування кредитом 8 844,80 грн., пенею та комісією 1 350,00 грн. та загальним залишком заборгованості за процентами станом на 18.07.2014 р. в сумі 899,02 грн., за мінусом здійснених погашень в сумі 16 724,54 грн., суд вважає за необхідне позовні вимоги в цій частині задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 2 369,28 грн. (з розрахунку: 8 000,00 грн. + 8 844,80 грн. +1 350,00 грн. +899,02 грн. - 16 724,54 грн.).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов’язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.1) в розмірі 260,25 грн. (2 369,28 грн. розмір задоволених вимог х 100 % / 59 560,15 грн. розмір заявлених позовних вимог = 3,98 % задоволених вимог; 1 762 грн. х 3,98 % /100 % = 70,13 грн. розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 259, 263-265,268,272,279 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТ БАНК» заборгованість в розмірі 2 369 (дві тисячі триста шістдесят дев’ять) гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 «ПРИВАТ БАНК» судовий збір у розмірі 70 ( сімдесят) гривень 13 копійок.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 «ПРИВАТ БАНК», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суддя: