Рішення № 81268963, 01.04.2019, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 140/151/18

Провадження № 2/140/30/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2019 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Науменка С.М.

при секретарі Затишняк А.О.

за участі представника позивача адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» Немирівського району про визнання недійсною додаткової угоди ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, звернувся до суду з позовною заявою, в якій вказує, що на праві приватної власності йому належить земельна ділянка площею 3.9122 га. призначена для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 0523086200:02:001:0134, що належить йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку Серія ІН № 153316.

Між ним та відповідачем ТОВ «Ситковецьке» було укладено договір оренди землі (паю) від 15 грудня 2005 року, терміном дії на 10 років, до 15 грудня 2015 року, п. 6 даного договору. Згідно умов даного договору він передав належну йому земельну ділянку в оренду відповідачеві. З часу укладення договору, 15 грудня 2005 року орендар використовує земельну ділянку.

Після закінчення терміну дії договору оренди землі, в 2016 році він звернувся до орендаря з вимогою повернути йому земельну ділянку, так як має намір обробляти її самостійно.

В 2017 році йому було надано додаткову угоду до договору оренди землі від 15.12.2005 року. З даного документа він дізнався що нібито сторони договору оренди землі дійшли згоди щодо продовження терміну дії договору оренд на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 15 грудня 2005 року, шляхом продовження строку дії договору на 10 (десять) років з моменту державної реєстрації даної додаткової угоди.

Додаткову угоду до договору оренди землі від 15.12.2005 року, від 30 січня 2015 року він не підписував, з нею не був взагалі ознайомлений підпис на даній додатковій угоді до договору оренди землі виконаний не ним, а іншою особою, він нікого не уповноважував на здійснення таких дій від його імені і доручення на здійснення цих дій від свого імені нікому не надавав.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Згідно ст. 93 ЗК України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відповідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» Договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Стаття 207 ЦК України регламентує вимоги до письмової форми правочину і у її частині 2 зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

З огляду на вищевикладене Додаткова угода до договору оренди землі від 15.12.2005 року укладена з порушенням вимог ч.4 ст. 203 ЦК України.

Крім того, частина 4 ст. 207 ЦК України дозволяє підпис іншої особи на тексті правочину лише у присутності сторони правочину за її дорученням у випадку, якщо ця сторона не може підписатися власноручно у зв’язку з хворобою або фізичною вадою.

Оскільки правочин він не підписував, відсутнє його волевиявлення на вчинення цього правочину, а тому наявне порушення вимог ч.3 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до роз’яснень які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Так, як в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірної додаткової угоди до договору оренди землі від 15.12.2005 року, від 30 січня 2015 року, дана угода є укладеною, а отже - оспорюванню та за рішенням суду може бути визнана недійсною.

В судовому засіданні представники позивача адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просить їх задоволити з підстав, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «Ситковецьке», в судові засідання не з'явився, хоча неодноразово своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, а тому суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність представника відповідача, на підставі наявних доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.3 ст.238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки та орендарем.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав» реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного рішення суду формує та реєструє необхідну заяву або реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, чи рішення суду про скасування відповідного рішення суду.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Ситковецьке» було укладено договір оренди землі (паю) від 15 грудня 2005 року, терміном дії на 10 років, до 15 грудня 2015 року.

В 2017 році ОСОБА_2 було надано додаткову угоду до договору оренди землі від 15.12.2005 року, яку він не підписував та про неї нічого не знав.

Вказаний факт підтверджується висновками судової почеркознавчої експертизи №200 від 12.06.2018 року, згідно яких підпис в графі «Орендодавець» у додатковій угоді до договору оренди землі від 15.12.2005 року, що укладена 30.01.2015 року, щодо продовження терміну дії договору оренди землі на 10 років, кадастровий номер земельної ділянки 0523086200:02:001:0134 між ОСОБА_2 та ТОВ «Ситковецьке», виконаний не гр.ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису гр. ОСОБА_2.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, визнання додаткових угод недійсними нерозривно пов'язано із скасуванням їх державної реєстрації.

Керуючись ст.ст.4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.92, 202, 203, 204, 215, 216, 238, 626, 627 ЦК України, ст.ст.78,124 ЗК України, ст.31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав», суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 15.12.2015 року, укладену 30.01.2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Ситковецьке», щодо продовження терміну дії договору оренди землі на 10 років, кадастровий номер земельної ділянки 0523086200:02:001:0134 - недійсною.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, тобто з 01.04.2019 р.

Суддя: (підпис)

Згідно оригіналу:

Суддя Немирівського

районного суду: ОСОБА_3