Рішення № 81268179, 11.04.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2019 Справа № 917/788/18

м. Полтава

за позовною заявою Приватного підприємства “Буринське”, вул. Польова, 16, с. Успенка, Буринський район, Сумська область, 41732, адреса для листування: вул. Заводська, 4, смт. Степанівка, Сумський район, Сумська область, 42305

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Гадячсир”, вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Гадячсир-Україна”, вул. Героїв Майдану, 82, офіс 21, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про стягнення 10 516 355,61 грн.

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ордер № 449611 від 21.06.2018 року

від відповідача: ОСОБА_3, дов. від 01.11.2018 року

від третьої особи: відсутні

Відповідно до ч. 6 ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про дату складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 19.04.2019 року.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки молочної сировини № 283-Б від 31.03.2018 року в сумі 10 516 355,61 грн., з яких: 10 496 669,52 грн. – основний борг за договором поставки молочної сировини № 283-Б від 31.03.2018 року , 16 733,17 грн. неустойка, 1 476,46 грн. 3% річних, 1 476,46 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору поставки молочної сировини № 283-Б від 31.03.2018 року в частині дотримання строків оплати за поставлений товар.

Відповідно до ухвали господарського суду Полтавської області від 28.08.2018 року відкрито провадження у справі за позовом Приватного підприємства “Буринське” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Гадячсир” про стягнення заборгованості за договором поставки молочної сировини № 283-Б від 31.03.2018 року в сумі 4 510 574,82 грн., в т.ч. 4 490 888,73 грн. – основний борг, 16 733,17 грн. неустойка, 1 476,46 грн. 3% річних, 1 476,46 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами.

Цією ухвалою суд залучив до участі в розгляді третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Гадячсир-Україна”, м. Гадяч, та встановив строки: відповідачу для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України до 15 днів з дня отримання ухвали; позивачу для подання відповіді на відзив - 3 дні з моменту отримання відзиву; третій особі надати пояснення щодо позовних вимог - до 15 днів з дня отримання ухвали.

П. 6 вказаної ухвали суд відповідно до ч. 2 ст. 74 ГПК України витребував докази оплати товару, отриманого у спірному періоді відповідно до умов договору поставки молочної сировини № 283-Б від 31.03.2018 року, докази підписання та повернення позивачу спеціалізованих товарних накладних, товарно-транспортних накладних та видаткових накладних, актів звірки, на які посилається позивач в позовній заяві.

Відповідачем вимоги вказаної ухвали виконані не були, витребувані судом докази не надані.

Ухвалою від 25.09.2018 року (том 3, а.с. 226-228) суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог, відтак ціна позову складає 10 516 355,61 грн., з яких: 10 496 669,52 грн. – основний борг за договором поставки молочної сировини № 283-Б від 31.03.2018 року, 16 733,17 грн. неустойка, 1 476,46 грн. 3% річних, 1 476,46 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами.

Цією ж ухвалою було задоволено клопотання позивача про витребування доказів у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Гадячсир», зокрема оригіналів видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, спеціалізованих товарно-транспортних накладних на перевезення молочної сировини за період поставки з червня по липень 2018 року, приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини № 1 від 31.07.2018 року.

Відповідачем вимоги вказаної ухвали виконані не були, витребувані судом докази не надані.

31.10.2018 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Приватного підприємства "Буринське" про визнання договору поставки №283-Б від 31.03.2018 року виконаним в частині оплати за поставлений товар в повному обсязі.

Ухвалою від 23.11.2018 року (том 4, а.с. 20-22) суд повернув заявнику матеріали зустрічної позовної заяви.

Провадження у справі зупинялось ухвалою від 04.12.2018 року до перегляду ухвали від 23.11.2018 року в цій справі в порядку апеляційного оскарження (том 4, а.с. 38-40).

В судовому засіданні 04.12.2018 року суд задовольнив клопотання позивача від 01.10.2018р. про долучення доказів до матеріалів справи та поновив строк для їх подання (том 4, а.с.1-10), що відображено в ухвалі суду від 04.12.2018 року та в протоколі судового засідання (том 4, а.с.34-38).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2019 року апеляційна скарга ТОВ «Гадячсир» на ухвалу від 23.11.2018 року повернута заявникові (том 4, а.с. 59-63).

Після повернення матеріалів справи № 917/788/18 з апеляційної інстанції суд ухвалою від 12.03.2019 року (том 4, а.с. 93-94) поновив провадження у справі і призначив підготовче засідання на 26.03.2019 року.

В судовому засіданні 26.03.2019 року, проведеного за відсутності учасників спору, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 11.04.2019 року (том 4, а.с. 106-107).

Третя особа письмові пояснення, у строки, встановлені судом в п. 9 ухвали від 28.08.2018 року, не надала. Ухвала суду від 26.03.2019 року направлялась на юридичну адресу ТОВ «Торговий дім «Гадячсир-Україна» та отримана представником останнього 04.04.2019 року. Таким чином, третя особа належним чином повідомлялась про дату, час, місце проведення судового засідання.

11.04.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3747) та в судовому засіданні 11.04.2019 року представник відповідача заявив усне клопотання про поновлення строку для його подання.

Відповідно до п. 8 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. В п. 6 ухвали від 28.08.2018 року (том 2, а.с. 108-110) суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов – до 15 днів з дня отримання ухвали.

Зазначену ухвалу відповідач отримав 04.09.2018 року (поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, том 2, а.с. 112). Останнім днем для подання відзиву є 19.09.2018 року.

Ухвалою від 11.04.2019 року суд відмовив відповідачу в поновленні процесуального строку для подання відзиву на позов.

Статтею 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За наведеного, відзив на позовну заяву (вх № 11433 від 11.04.2019 року) суд залишив без розгляду.

Відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

31.03.2018 року між Приватним підприємством “Буринське”, як Постачальником, та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Гадячсир”, як Покупцем, був укладений договір поставки № 283-Б (далі – Договір, том 1, а.с. 14-16), на умовах якого Постачальник зобов’язався в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, поставляти Покупцю молочну сировину (молоко коров’яче, сире, незбиране, яке піддавалося попередній фізичній обробці (фільтрації, охолодженню), далі – Молоко, відповідно до усного та/або письмового (в тому числі отриманого за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем) замовлення Покупця, а Покупець зобов’язується приймати та оплачувати його на умовах та в порядку, визначеному цим Договором (п. 1.1 Договору).

За додатковою угодою від 31.03.2018 року до Договору (том 1, а.с. 17) сторони погодили, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гадячсир-Україна» має право здійснювати за Покупця (ТОВ «Гадячсир») на користь Постачальника (ПП «Буринське») на умовах і в терміни, визначені Договором, оплату товару, що поставляється Постачальником Покупцю (п. 1). Невиконання чи неналежне виконання Платником обов’язків Покупця щодо своєчасної та повної оплати вартості товару не звільняє Покупця від виконання своїх зобов’язань в повному обсязі самостійно перед Постачальником та не звільняє Покупця від відповідальності, передбаченої умовами Договору (п. 2).

В п. 1.2 Договору зазначено, що кількість молока зазначається у товарно-транспортній накладній Ф1-ТН (далі - ТТН) та спеціалізованій товарній накладній на перевезення молока за Формою № 1 ТН (МС), затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України № 457 від 01.12.2015 року (далі - товарна накладна), ціна - у протоколах погодження цін (Додаток № 1), які після погодження Сторонами у порядку, передбаченому даним Договором, є невід'ємною частиною даного Договору.

У протоколах погодження ціни від 31.03.2018 року, від 25.04.2018 року, від 27.04.2018 року (том 1, а.с. 18-20) сторони встановили планові закупівельні ціни за 1 тону молочної сировини: починаючи з 1 квітня 2018 року - 9000,00 грн., з 25 квітня 2018 року по 30 квітня 2018 року - 8700,00 грн., з 1 травня 2018 року по 15 травня 2018 року - 8200,00 грн. відповідно.

В п. 3.1.4 Договору встановлено обов’язок Постачальника надати Покупцю в день поставки молока (партії молока) спеціалізовану товарну накладну на перевезення молока за формою № 1 ТН (МС) та товарно –транспортну накладну Ф1-ТН.

За умовами Договору Покупець прийняв на себе зобов’язання здійснювати своєчасну 100 % оплату молока/партії молока, згідно умов розділу 5 цього Договору (п.п. 3.2.3 п. 3.2 Договору); виписувати та надавати Постачальнику приймальну квитанцію за формою № 3-ПК (МС) в одному примірнику не пізніше 3-го числа наступного за місяцем, в якому здійснювалась поставка (п.п. 3.2.4 п. 3.2 Договору), підписати та Повернути Постачальнику його примірники спеціалізованої товарної накладної та товарно-транспортної накладної Ф1-ТН в електронному вигляді – не пізніше наступного робочого дня з моменту поставки Покупцю молока за такими накладними, а в оригіналі – не пізніше триденного терміну з моменту поставки; примірники видаткової накладної – не пізніше наступного дня з моменту її отримання (п.п. 3.2.5 п. 3.2 Договору).

В розділі 4 Договору сторони погодили порядок здачі –приймання молока.

Відповідно до п. 4.2 Договору, на кожну партію молока виписується спеціалізована товарна накладна та товарно-транспортна накладна Ф1-ТН, із заповненням в ній усіх реквізитів щодо кількості та якості молока.

Як передбачено п.4.4 Договору, не пізніше 3-го числа місяця, наступного за звітним, Покупцем на підставі спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини, виписується приймальна квитанція за формою № 3-ПК (МС), в якій вказуються кількість та вартість молочної сировини та інші реквізити, передбачені законодавством.

Позивач зазначає та відповідач не заперечує, що на виконання умов Договору позивач в період з 01.04.2018 року по 31.05.2018 року здійснив поставку, а відповідач прийняв товар на загальну суму 10 698 273,73 грн., на підтвердження поставки товару позивач надав копії наступних документів:

- реєстр товарно-транспортних накладних на молоко за квітень 2018р. (том 1, а.с. 23);

- приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини № 4 від 30.04.2018 року на суму 2 649 700,60 грн., № 1 від 31.05.2018 року на суму 8 048 573,13 грн., підписані відповідачем (том 1, а.с. 21,22);

- видаткові накладні № 6 від 30.04.2018 року, №№ 8, 9, 10, 11, 12 від 31.05.2018 року, підписані відповідачем (том 1, а.с. 25; том 2, а.с. 23-27);

- довіреності на отримання товару № 126 від 01.04.2018, № 127 від 01.05.2018, видані відповідачем (том 1, а.с. 26; том 2, а.с. 28);

- товарно-транспортні та спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини, підписані відповідачем (том 1, а.с. 27-250; том 2, а.с. 1-22).

Відповідно до умов Договору в період з 01.06.2018 року по 02.07.2018 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6 305 780,79 грн., на підтвердження поставки товару позивач надав:

- приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини № 1 від 30.06.2018 року на суму 6 060 959,75 грн., яка була підписана відповідачем, та № 1 від 31.07.2018 року на суму 244 821,04 грн., яка не була підписана відповідачем (том 3, а.с. 188, 200);

- видаткові накладні № 14 від 13.06.2018 року, №№ 15, 16, 17, 21 від 30.06.2018 року, №№ 26, 27, 28 від 15.07.2018 року (том 3, а.с. 189-193, 201-203), які, за твердженням позивача, не були підписані та повернуті йому відповідачем всупереч умовам Договору;

- товарно-транспортні та спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини за червень-липень 2018 року, частина з яких не була підписана та повернута відповідачем (том 2, а.с. 138-250; том 3, а.с. 1-199);

- податкові накладні від 30.04.2018 року № 9/2 на суму 2 208 083,83 грн., від 31.05.2018 року № 58/2 на суму 6 707 144,27 грн., від 30.06.2018 року № 44/2 на суму 5 050 799,79 грн., від 15.07.2018 року № 17/2 на суму 204 017,53 грн. та квитанції про їх реєстрацію (том 4, а.с.3-10).

Також позивач у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог зазначив, що всупереч п. п. 3.2.4., 3.2.5. Договору, відповідачем не повернуто позивачу його примірники в оригіналі товарно-транспортних накладних, спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини, видаткових накладних, які надавались відповідачу в кінці кожного звітного місяця, а також не направлено приймальну квитанцію № 1 від 31.07.2018 року,

При цьому, позивач звертався до відповідача з вимогами від 23.05.2018 року, від 07.06.2018 року, від 18.07.2018 року, від 05.09.2018 року, від 14.09.2018 року, від 18.07.2018 року щодо повернення вказаних документів, проте відповідач вказані оригінали документів так і не повернув позивачу (том 2, а.с. 53-56; том 3, а.с. 204-215).

Відповідно до ч. 2 ст. 74 ГПК України, у разі ненадання доказів, витребуваних судом у учасника справи в підтвердження вчинення ним певних дій або наявності певної події, суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності відповідної події встановленою.

Ч. 9 ст. 81 ГПК України передбачає, що у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

З урахуванням викладеного, враховуючи неподання відповідачем витребуваних у нього судом доказів підписання та повернення позивачу видаткових накладних № 14 від 13.06.2018 року, №№ 15, 16, 17, 21 від 30.06.2018 року, №№ 26, 27, 28 від 15.07.2018 року, а також доказів підписання відповідачем та направлення позивачу приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини № 1 від 31.07.2018 року на суму 244 821,04 грн., суд визнає встановленою ту обставину, що зазначений у вказаних видаткових накладних та приймальній квитанції товар був фактично переданий відповідачу згідно з умовами Договору, а відповідач в порушення п.п.3.2.4, 3.2.5, 4.4 Договору не підписав та не повернув позивачу зазначені вище документи.

Крім того, фактичне отримання відповідачем товару (молока) в червні 2018 року на суму 6 060 959,75 грн. та в липні 2018 року на суму 244 821,04 грн. підтверджується також наданими позивачем копіями податкових накладних №44/2 від 30.06.2018 року та № 17/2 від 15.07.2018 року (том 4, а.с.8, 10), в яких позивач визначений як постачальник (продавець), а відповідач – як отримувач (покупець), а також зазначено обсяги та вартість молока, поставленого позивачем відповідачу в червні та липні 2018 року, які відповідають обсягам та вартості товару (молока), визначеного у видаткових накладних та приймальній квитанції № 1 від 31.07.2018 року, які не були підписані відповідачем всупереч умовам Договору.

В рядку І розділу А вказаних податкових накладних відображено, що загальна сума коштів, що підлягають сплаті відповідачем на користь позивача з урахуванням податку на додану вартість складає, відповідно, 6 060 959,75 грн. (податкова накладна №44/2 від 30.06.2018 року) та 244 821,04 грн. (податкова накладна№ 17/2 від 15.07.2018 року), що разом складає 6 305 780,79 грн.

Вказані податкові накладні були зареєстровані в установленому порядку та прийняті відповідачем, про що свідчать надані позивачем копії квитанцій про їх реєстрацію (том 4, а.с.7,9).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідач не посилається на наявність між сторонами по справі у спірному періоді (квітень-липень 2018 року) інших договорів щодо поставки молочної сировини, окрім Договору.

Враховуючи викладене, судом визнається встановленим факт поставки позивачем відповідачу товару відповідно до умов Договору в червні 2018 року на суму 6 060 959,75 грн. та в липні 2018 року на суму 244 821,04 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що в період квітня-липня 2018 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17 004 054,52 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач не заперечує факт отримання від позивача у спірному періоді товару відповідно до умов Договору за період з 01.04.2018 року по 31.05.2018 року на загальну суму 10 698 273,73 грн., та за період з 01.06.2018 року по 02.07.2018 року на загальну суму 6 305 780,79 грн.

У пункті 5.2 Договору сторони погодили, що покупець проводить 100% попередню оплату замовленого молока/партії молока у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів та поточний рахунок постачальника протягом одного банківського дня у відповідності до Протоколу узгодження ціни та планових об'ємів поставок та оплати. У будь-якому випадку у разі порушення з боку покупця умов 100% попередньої оплати, сторони погодили, що відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар в день його прийняття. Інших умов оплати сторони не передбачають.

Визначена в наданих позивачем приймальних квитанціях та видаткових накладних ціна за одиницю товару (молока) не перевищує ціну, узгоджену сторонами в Протоколах узгодження ціни від 31.03.2018 року, від 25.04.2018 року, від 27.04.2018 року, які є додатками до Договору.

Крім цього, 31.03.2018 року між ПП "Буринське", ТОВ "Гадячсир" та ТОВ "ТД "Гадячсир-Україна" було укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої ТОВ "ТД "Гадячсир-Україна" (як Платник), з метою належного виконання Покупцем своїх обов'язків перед Постачальником щодо оплати товару за Договором, має право здійснювати за покупця (ТОВ "Гадячсир") на користь Постачальника (ПП "Буринське") на умовах і в терміни визначені Договором, оплату товару, що поставляється Постачальником Покупцю. Надходження коштів від ТОВ "ТД "Гадячсир-Україна" на банківський рахунок Постачальника буде вважатися виконанням покупцем своїх зобов'язань по оплаті товару згідно Договору.

Згідно з п. 2 вказаної додаткової угоди, невиконання чи неналежне виконання платником обов’язків покупця щодо своєчасної та повної оплати вартості товару не звільняє покупця від виконання своїх зобов’язань в повному обсязі самостійно перед постачальником та не звільняє покупця від відповідальності, передбаченої умовами Договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору та Додаткової угоди ТОВ «ТД «Гадячсир-Україна», в період з 16.04.2018 по 15.06.2018 року було сплачено на користь позивача кошти в сумі 6 207 385,00 грн. (копії банківських виписок, том 2, а.с. 29-52), з 19.07.2018 року по 25.07.2018 року - 300 000,00 грн. (копії банківських виписок, том 2, а.с. 135-137).

Отже, всього третьою особою погашено заборгованість відповідача в сумі 6 507 385,00 грн.

Таким чином, сума заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене відповідно до умов Договору молоко становить 10 496 669,52 грн. (17 004 054,52 грн. - 6 507 385,00 грн.), що відповідачем не заперечується.

З метою досудового врегулювання спору ПП "Буринське" було направлено відповідачу вимоги від 23.05.2018 року № 35 та від 07.06.2018 року № 44, у яких вимагав сплатити заборгованість по Договору, позивач надав суду докази направлення відповідачу вказаних вимог (том 2, а.с. 53-56).

Проте, у повному обсязі заборгованість за товар ні відповідачем, ні ТОВ «ТД «Гадячсир-Україна» не була погашена.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 10 496 669,52 грн., 16 733,17 грн. неустойки, 1 476,46 грн. 3% річних та 1 476,46 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період 15-18.06.2018 року.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов’язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов’язань з оплати переданого газу.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Судом встановлено, що на підтвердження здійснення віповідачу поставок товару позивачем надано:

- копія реєстру товарно-транспортних накладних на молоко за квітень 2018р.;

- копії приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини № 4 від 30.04.2018 року на суму 2 649 700,60 грн., № 1 від 30.06.2018 року на суму 6 060 959,75 грн. та № 1 від 31.07.2018 року на суму 244 821,04 грн.;

- копії товарно-транспортних та спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини за травень-липень 2018 року;

- копії видаткових накладних № 6 від 30.04.2018 року, №№ 8, 9, 10, 11, 12 від 31.05.2018 року, № 14 від 13.06.2018 року, №№ 15, 16, 17, 21 від 30.06.2018 року, №№ 26, 27, 28 від 15.07.2018 року;

- копії довіреностей на отримання товару № 126 від 01.04.2018, № 127 від 01.05.2018 року.

- копії податкових накладних від 30.04.2018 року № 9/2 на суму 2 208 083,83 грн., від 31.05.2018 року № 58/2 на суму 6 707 144,27 грн., від 30.06.2018 року № 44/2 на суму 5 050 799,79 грн., від 15.07.2018 року № 17/2 на суму 204 017,53 грн. та квитанції про їх реєстрацію.

Матеріалами справи підтверджується, що на кожну поставлену місячну партію товару відповідачем надана підписана приймальна квитанція, яка складається на підставі спеціалізованих товарних накладних, як це передбачено умовами договору, а саме п. 4.4., а також Інструкцією про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (форма № 3-ПК (МС) затвердженою наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 457 від 01.12.2015.

Так, отримання відповідачем від позивача товару (молока) у квітні 2018 року підтверджується приймальною квитанцією № 4 від 30.04.2018 року на суму 2 649 700,60 грн., у травні 2018 року - приймальною квитанцією № 1 від 31.05.2018 року на суму 8 048 573,13 грн., у червні - приймальною квитанцією № 1 від 30.06.2018 року на суму 6 060 959,75 грн., у липні - приймальною квитанцією № 1 від 31.07.2018 року на суму 244 821,04 грн. (не містить підпису керівника та головного бухгалтера відповідача).

Зазначені приймальні квитанції оформлялися самим відповідачем, вказана у них вартість поставленого товару повністю збігається з вартістю товару, визначеною у видаткових накладних за відповідні періоди.

Вказані приймальні квитанції, у розумінні норм ОСОБА_4 є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують проведення господарських операцій, і, відповідно, можуть підтвердити факт отримання відповідачем товару.

Як було встановлено судом, позивач поставив відповідачу в період квітня-липня 2018 року товар відповідно до умов Договору на загальну суму 17 004 054,52 грн.

Також судом встановлено, що на виконання умов Договору та Додаткової угоди ТОВ «ТД «Гадячсир-Україна» було сплачено на користь позивача кошти в загальній сумі – 6 507385,00 грн.

Відповідачем та третьою особою не надано суду доказів оплати отриманого товару в строк, визначений п.5.2 Договору, а саме в день його прийняття.

Таким чином, прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 10 496 669,52 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 10 496 669,52 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Умовами договору (п. 6.3) передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості отриманого молока більше ніж на 7 (сім) календарних днів Покупець зобов’язаний сплатити Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення виконання зобов’язання, від простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до частин першої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина третя статті 549 ЦК України передбачає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ОСОБА_4 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Таким чином, визначена сторонами в п. 6.3 Договору неустойка за своєю правовою природю є пенею.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 16 733,17 грн. пені, нарахованої за період з 15 по 18 червня 2018 року (4 дні).

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що розмір та період нарахування якої відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, ОСОБА_4 України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" в межах подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, тому вимоги в цій частині є обґрунтованими і правомірними.

Позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, заявлено вимоги про стягнення 1476,46 грн. 3% річних, нарахованих за період 15-18.06.2018 року.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 3% річних не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості отриманого молока більше ніж на 7 (сім) календарних днів Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 3 (трьох) відстоків річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, як вказано в п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”, слід зазначити, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або ОСОБА_4) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Таким чином, діюче законодавство України визначає різну правову природу 3% річних як засобу відповідальності за порушення грошового зобов'язання, встановленого ст. 625 ЦК України, та процентів за користування чужими коштами, які можуть бути встановлені договором відповідно до ст. 536 ЦК України.

Враховуючи викладене, підлягають задоволенню повністю також вимоги позивача щодо стягнення 1 476,46 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період 15-18.06.2018 року, сплата яких передбачена п.6.4 Договору.

Перевірка правильності розрахунку неустойки, 3% річних та процентів здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. ОСОБА_4".

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Таким чином, суд визнав обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення 10 496 669,52 грн. основного боргу, 16 733,17 грн. неустойки, 1 476,46 грн. 3% річних, 1 476,46 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.

За розгляд справи позивач сплатив 162 245,33 грн. судового збору, в т.ч. платіжним дорученням № 308 від 21.06.2018 року на суму 67 658,62 грн. (том 1, а.с. 13) та платіжним дорученням № 829 від 21.09.2018 року на суму 94 586,71 грн. (том 3, а.с. 224).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 ОСОБА_4 України “Про судовий збір”, розмір судового збору за розгляд позовної заяви про стягнення 10 516 355,61грн. становить 157 745,33 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог повністю, судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

За до ст. 7 ОСОБА_4 України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового розміру в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У такому випадку, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи те, що на момент винесення рішення позивач не звертався до суду із клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору, суд роз’яснює позивачу його право на повернення судового збору в сумі 4500,00 грн. в порядку, визначеному ст. 7 ОСОБА_4 України “Про судовий збір”.

Керуючись ст. ст. 129 (ч. 1), 232-233, 237-238 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Гадячсир” (вул. Будька, 47, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 33460268) на користь Приватного підприємства “Буринське” (вул. Польова, 16, с. Успенка, Буринський район, Сумська область, 41732, адреса для листування: вул. Заводська, 4, смт. Степанівка, Сумський район, Сумська область, 42305, код ЄДРПОУ 41103848) –10 496 669,52 грн. основний борг, 16 733,17 грн. неустойка, 1 476,46 грн. 3% річних, 1 476,46 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами; 157 745,33 грн. – витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко