Рішення № 81268143, 19.04.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2779/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Орлов О.О.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/2779/18

за позовом Приватного підприємства “ОСОБА_1 України”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Дельта Вілмар”

про стягнення 968 842,37 грн., -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 13.08.2018р.

від відповідача: ОСОБА_3, ордер ОД № 487752 від 05.03.2019р., витяг з договору № 47/18 від 09.11.2018р.

Суть спору: Приватне підприємство «ОСОБА_1 України» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» 1 463 098,73 грн., з яких: 1 404 082,78 грн. – основний борг, 54 476,27 грн. – пеня, 4 539,68 – 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №SFS959 від 18.09.2018р. щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару.

09.01.2019р. за вх. № 397/19 господарським судом одержаний відзив на позов, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням при цьому на те, що відповідач листом від 30.11.2018р. запитав у позивача підтвердження включення сум ПДВ в порядку п. 7.5 договору, та одночасно повідомив про застосування права притримання коштів у розмірі 1 404 02,78 грн. до отримання оригіналів запитаних документів. Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про правомірне притримання відповідачем коштів, у зв’язку із чим, час виконання зобов’язань за договором є таким, що не настав, а відтак позовні вимоги про стягнення простроченої заборгованості, а також штрафів, пені, відсотків річних не підлягають задоволенню.

20.02.2019р. за вх. № 3538/19 господарським судом одержано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» 1 648 380,02 грн., з яких: 1 404 082,78 грн. – основний борг, 174 958,12 грн. – пеня, 14 579,89 – 3% річних, 54 759,23 грн. – інфляційні втрати.

У письмових поясненнях за вх. № 3831/19 від 25.02.2019р. позивач посилається на те, що у відповідь на лист відповідача від 30.11.2018р. надав лист на підтвердження про включення сум ПДВ до податкових декларацій за вих.№2712/18-1 від 27.12.2018р. Також позивач посилається на те, що розмір притриманої відповідачем суми не уявляє собою 20% вартості поставленого товару у розумінні пунктів 5.3. і 7.5. укладеного договору. Окрім того, відповідно до умов п.5.3. договору притримання фіксованої суми коштів має здійснюватися до моменту реєстрації постачальником податкової накладної/розрахунку коригування.

06.03.2019р. за вх. № 4535/19 господарським судом одержано заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» 1 670 883,76 грн., з яких: 1 404 082,78 грн. – основний борг, 195 730,85 грн. – пеня, 16 310,90 – 3% річних, 54 759,23 грн. – інфляційні втрати.

У письмових поясненнях за вх. № 4769/19 від 11.03.2019р. позивач посилається на те, що акт перевірки, яким встановлено завищення суми податкового кредиту у розмірі 3 393 285,00 грн. не має відношення до результату господарських операцій, що були здійснені між сторонами за спірним договором. Також позивач посилається на те, що сповіщення покупця про реєстрацію податкової накладної є правом, а не обов’язком постачальника. Разом із тим, позивач здійснює свою діяльність за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc», яка сповіщає покупця про зареєстровану продавцем податкову накладну.

У письмових поясненнях за вх. № 4937/19 від 13.03.2019р. відповідач посилається на те, що 07.03.2019р. Офісом великих платників податків ДФС було складено податкове повідомлення-рішення №0001014914, яким зменшено розмір невід’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3 393 285 грн., з них 3 214 165 грн. – по взаємоопераціях з ПП «ОСОБА_1 України». У зв’язку із чим відповідач направив позивачу вимогу, в якій повідомив про вирахування (списання) в односторонньому порядку 1 404 082,78 грн. Відповідач вважає, що сума заборгованості не підлягає стягненню, оскільки з моменту направлення 11.03.2019р. листа про вирахування (списання) відповідних коштів право власності на ці кошти перейшло до відповідача.

У письмових поясненнях за вх. № 5694/19 від 22.03.2019р. позивач посилається на те, що позивачем належним чином, за допомогою програми «M.E.Doc» було зареєстровано податкові накладні; що сума 1404082,78 грн. не може вважатися при триманням, оскільки не уявляє собою 20% вартості поставленого товару; що акт перевірки свідчить про здійснення перевірки за період з 01.11.2018р. – 30.11.2018р., а поставка товару позивачем була здійснена у період 27.09.2018р.- 12.10.2018р.; що в акті перевірки встановлено, що по відношенню до відповідача позивач є постачальником першої ланки, а відповідно до правового висновку Верховного Суду, якщо третій контрагент по ланцюгу має ознаки фіктивності, то це жодним чином не повинно стосуватися платника податку, який здійснює господарські операції /діяльність з опосередкованим контрагентом, який, в свою чергу, має відносини далі по ланцюгу.

Ухвалою від 10.04.2019р. на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України провадження у справі № 916/2779/18 в частині позовних вимог ПП “ОСОБА_1 України” про стягнення з ТОВ “Торговий дім “Дельта Вілмар” основного боргу у розмірі 702 041,39 грн. закрито у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Представник позивача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 10.04.2019р. позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 10.04.2019р. заперечував проти задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 10.04.2019р. за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:

18.09.2018р. між ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» /відповідач, покупець/ та ПП «ОСОБА_1 України» /позивач, постачальник/ укладено договір поставки №SFS959, згідно з яким постачальник зобов’язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити соняшник врожаю 2018р. українського походження, на умовах, викладених у цьому договорі /п. 1.1 договору/.

Постачальник зобов’язаний поставити товар у строк з 18.09.2018р. по 28.09.2018р. /п. 3.1 договору/.

Ціна за одну тону товару складає 8 458,33 грн. плюс ПДВ 20 % 16191,97 грн., всього з ПДВ 10 150 грн. Загальна вартість договору 20 299 992 грн. 20 % 3 383 332 грн. (допустиме відхилення загальної вартості договору +/- %) /п. 4.1 договору/.

Покупець здійснює оплату повної вартості прийнятого товару на поточний рахунок постачальника протягом трьох банківських днів за днем після приймання покупцем товару за якістю і кількістю в місці поставки, а також отримання:

а) факсової або сканованої копії рахунку-фактури постачальника, в якому зазначені банківські реквізити;

б) оригіналів складських документів, карток аналізу зерна;

в) факсової або сканованої копії видаткової накладної, складеної на паперовому носії з дотриманням вимог до обов’язкових реквізитів, які мають містити первинні документи згідно статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

г) податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України.

У випадку ненадання постачальником всіх вищезазначених документів покупець має право на власний вибір, або оплатити товар без таких документів, або відмовитись від оплати товару, з покладанням всіх понесених витрат на постачальника /п. 5.1 договору/.

Обов’язок покупця щодо оплати товару є виконаним в момент списання грошових коштів з поточного рахунку покупця /п. 5.2 договору/.

Відповідно до умов п.7.3 договору у випадку прострочення оплати товару покупцем понад строку, вказаного в п. 5.1 договору (за винятком випадків, коли затримка оплати викликана неналежним виконанням зобов’язань постачальником), покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10 % від загальної вартості договору.

Сплата неустойки не звільняє від сторони від виконання своїх зобов’язань за цим договором /п. 7.4 договору/.

Відповідно до п. 7.5 договору, покупець має право притримати оплату 20 % загальної вартості поставленого товару, вказаної у п. 4.1 цього договору до моменту підтвердження сум ПДВ в формі декларації, наданої до Державної фіскальної служби.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором /п. 8.1 договору/.

Згідно п. 8.5.3 договору, у разі якщо покупцем отримано податкове повідомлення-рішення на підставі акту перевірки покупця стосовно правовідносин між покупцем та постачальником, в тому числі по всьому ланцюгу контрагентів постачальника, покупець має право в односторонньому порядку вирахувати суму, зазначену в такому податковому повідомленні-рішенні (з урахуванням штрафу та пені), з сум, що підлягають оплаті постачальнику за будь-яким договором між покупцем та постачальником, а якщо ці суми вже раніше були перераховані покупцем – постачальник зобов’язаний їх повернути покупцю протягом 7 календарних днів з моменту направлення покупцем відповідної вимоги постачальнику. Постачальник за цим пунктом не має права на стягнення штрафних санкцій з покупця.

18.09.2018р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки №SFS959 від 18.09.2018р., в якій п. 3.1 договору викладено в наступній редакції: «постачальник зобов’язаний поставити товар у строк з 18.09.2018р. по 19.10.2018р.».

Також судом встановлено, що з 27.09.2018р. по 12.10.2018р. включно постачальник на виконання умов договору поставив покупцю товар на загальну суму 19 284 992,40 грн., в т.ч.:

27.09.2018р. постачальник поставив покупцю товар на суму 6 292 997,52 грн., в тому числі ПДВ 20 % 1 048 832,92 грн., що підтверджується видатковою накладною № 450;

02.10.2018р. постачальник поставив покупцю товар на суму 4 567 498,20 грн., в тому числі ПДВ 20 % 761 249,7 грн., що підтверджується видатковою накладною № 458;

08.10.2018р. постачальник поставив покупцю товар на суму 3 349 498,68 грн., в тому числі ПДВ 20 % 558 249,78 грн., що підтверджується видатковою накладною № 462;

12.10.2018р. постачальник поставив покупцю товар на суму 5 074 998,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % 845 833,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 472.

В свою чергу покупець поставлений товар оплатив частково в сумі 17 880 909,62 грн., що підвереджується платіжними дорученнями та виписками по особовому рахунку ПП «ОСОБА_1 золото України», а саме:

- 28.09.2018р. покупець сплатив постачальнику кошти у розмірі 5 244 164,60 грн. за рахунком № 360 від 27.09.2018р.;

- 03.10.2018р. покупець сплатив постачальнику кошти у розмірі 3 806 248,50 грн. за рахунком № 368 від 02.10.2018р.;

- 08.10.2018р. покупець сплатив постачальнику кошти у розмірі 2 791 248,90 грн. за рахунком № 374 від 08.10.2018р.;

- 09.10.2018р. покупець сплатив постачальнику кошти у розмірі 1 048 832,92 грн. за рахунком № 360 від 27.09.2018р.;

- 16.10.2018р. покупець сплатив постачальнику кошти у розмірі 761 249,7 грн. за рахунком № 368 від 02.10.2018р., та 4 229 165,00 грн. за рахунком № 380 від 12.10.2018р.

У листі за вих. № 20181 від 30.11.2018р. відповідач просив позивача надати підтвердження включення сум ПДВ до відповідних декларацій з ПДВ, а також повідомив про застосування п. 7.5 договору, а саме права притримання у розмірі 1 404 082,78 грн. до отримання оригіналів запитуваних документів.

Вказаний лист відповідач направив позивачу 14.12.2018р., про що свідчить опис вкладення до цінного листа та фіскальний чек. Згідно з відомостями щодо пошуку поштових відправлень, що містяться на офіційному сайті Укрпошти, позивачем вказаний лист відповідача отриманий 22.12.2018р.

У листі за вих. № 2712/18-1 від 27.12.2018р. позивач повідомив, що відповідно до положень Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, податкова звітність з податку на додану вартість подана підприємством за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc» у встановлені законодавством строки в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у встановленому порядку. Також позивач підтвердив, що суми податку на додану вартість за операціями між сторонами включені до відповідних податкових декларацій з податку на додану вартість та зауважив, що вказана інформація також відображається у програмному забезпеченні «M.E.Doc» ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар».

Відповідачем вказаний лист позивача отриманий 14.01.2019р., про що свідчать відомості щодо пошуку поштових відправлень, що містяться на офіційному сайті Укрпошти.

Окрім того, у матеріалах справи наявні:

- Скриншоти податкових накладних позивача з програми «M.E.Doc» № 427 від 27.09.2018р., №435 від 02.10.2018р., №440 від 08.10.2018р., №453 від 12.10.2018р.

- Скриншоти податкових декларацій позивача з програми «M.E.Doc» за вересень 2018р., із датою подання декларації 17.10.2018р. та за жовтень 2018р., із відсутністю дати подання декларації.

- ОСОБА_3 № 13/28-10-49-14/3639434 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» код за ЄДРПОУ 36369434 з метою перевірки відповідності формування від’ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації за листопад 2018р. з урахуванням уточнюючого рахунку, який складений Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 18.02.2019р., та згідно з яким проведеною перевіркою встановлено завищення показника на загальну суму 3 393 285 грн. по взаємовідносинах з ПП «ОСОБА_1 золото України» та ТОВ «АЛЕКС». В ході перевірки було встановлено здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з постачальником ПП «ОСОБА_1 золото України» у зв’язку із придбанням товару на загальну суму 19 284 992 грн., в тому числі ПДВ 3 214 165 грн. Розрахунки проведено безготівковими коштами відповідно до платіжних доручень. Станом на 30.11.2018р. кредиторська заборгованість становить 1 404 082,78 грн. В акті зазначено, що неможливо встановити джерело походження соняшнику, який в подальшому був реалізований ПП «ОСОБА_1 золото України» на адресу ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» у вересні-жовтні 2018р., з урахуванням відсутності, по ланцюгу постачання, виробників вказаного товару, відсутності придбання соняшника у неплатників ПДВ (згідно наданих декларацій з ПДВ вищевказані постачальники по ланцюгу постачання не здійснювали декларування придбання товарів (робіт, послуг) без ПДВ.

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яке прийнято Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 07.03.2019р., та згідно з яким розмір невід’ємного значення суми податку на додану вартість зменшено на суму 3 393 285 грн., з них 3 214 165 грн. – по взаємоопераціях з ПП «ОСОБА_1 України».

- вимога про повернення коштів від 11.03.2019р., згідно з якою відповідач вимагає повернути суму коштів, зазначену в податковому повідомленні-рішенні, що вже були сплачені та не покриті сумою вирахування (списання) з сум, що підлягають сплаті покупцю на користь постачальника, а саме 1 810 082,22 грн. Також повідомлено про вирахування (списання) в односторонньому порядку покупцем з сум, що підлягають сплаті покупцем на користь постачальника на виконання договору поставки в межах суми податкового повідомлення-рішення від 07.03.2019р., а саме 1 404 082,78 грн.

- виписки по рахунку АТ „Укрсиббанк”, згідно з якими 29.03.2019р. ТОВ “Торговий дім “Дельта Вілмар” перерахувало на користь ПП “ОСОБА_1 України” кошти у розмірі 702 041,39 грн. з призначенням платежу: «оплата за соняшник зг. дог. № SFS959 від 18.09.2018р. зг. рах. № 380 від 12.10.2018. сума 702 041,39 грн. в т.ч. 117 006,90 грн. ПДВ”.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір поставки №SFS959 від 18.09.2018р., згідно з яким позивач зобов’язався поставити і передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити соняшник врожаю 2018р. українського походження, на умовах, викладених у цьому договорі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що поставлений позивачем товар вартістю 19 284 992,40 грн. відповідач оплатив частково в сумі 18 582 951 грн. Борг за поставлений позивачем товар становить 702041,38 грн.

При цьому, відповідач не надав до суду жодних заперечень щодо кількості, вартості і якості поставленого позивачем товару.

Щодо права відповідача на притримання грошових коштів, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 7.5 договору, покупець має право притримати оплату 20 % загальної вартості поставленого товару, вказаної у п. 4.1 цього договору до моменту підтвердження сум ПДВ в формі декларації, наданої до Державної фіскальної служби.

В силу вимог ч.1 ст. 595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов’язаний негайно повідомити про це боржника.

Як вище встановлено господарським судом, 22.12.2018р. позивач був повідомлений відповідачем про притримання ним коштів у розмірі 1 404 082,78 грн. до моменту підтвердження позивачем включення сум ПДВ до відповідних декларацій.

Відповідне підтвердження позивача про включення сум ПДВ до податкових декларацій відповідач отримав 14.01.2019р.

Таким чином притримання відповідачем грошових коштів в розмірі 1 404 082,78 грн., які підлягали сплаті позивачу в якості оплати поставленого товару з 22.12.2018р. по 14.01.2019р. відповідає умовам п.7.5. укаледного між сторонами договору, а тому визнається господарським судом правомірним.

Посилання позивача на те, що розмір здійсненого відповідачем притримання не відповідає умовам договору, господарський суд до уваги не приймає, оскільки притримання 20% від загальної вартості поставленого позивачем товару, тобто 3 856 998,48 грн. (19284992,40 грн.:100 х 20%) було неможливо у зв’язку із тим, що станом на 22.12.2018р. відповідачем здійснено оплату поставленого позивачем товару в розмірі 17 880 909,62 грн.

Посилання позивача на те, що відповідачу було відомо про подання позивачем відповідних декларацій за допомогою програми «M.E.Doc» і тому притримання відповідачем грошових коштів є неправомірним, господарський суд до уваги не приймає, оскільки, в порушення вимог ст.74 ГПК України, позивач не надав до суду докази, які підтверджують його посилання, а скриншот податкової декларації позивача з програми «M.E.Doc» за жовтень 2018р. не містить відомостей про дату подання такої декларації позивачем.

Щодо права відповідача на одностороннє вирахування суми, зазначеної у податковому повідомленні – рішенні, з суми, що підлягає оплаті позивачу господарський суд виходить з наступного.

По-перше, доводи відповідача про те, щ о з моменту одержання ним податкового повідомлення - рішення у відповідача виникло право в односторонньому порядку вирахувати суму, зазначену у податковому повідомленні –рішенні, з суми, що підлягає оплаті позивачу господарський суд вважає слушними, із врахуванням при цьому умов п. 8.5.3 укладеного між сторонами договору, яким встановлено, що у разі якщо покупцем отримано податкове повідомлення-рішення на підставі акту перевірки покупця стосовно правовідносин між покупцем та постачальником, в тому числі по всьому ланцюгу контрагентів постачальника, покупець має право в односторонньому порядку вирахувати суму, зазначену в такому податковому повідомленні-рішенні (з урахуванням штрафу та пені), з сум, що підлягають оплаті постачальнику за будь-яким договором між покупцем та постачальником, а якщо ці суми вже раніше були перераховані покупцем – постачальник зобов’язаний їх повернути покупцю протягом 7 календарних днів з моменту направлення покупцем відповідної вимоги постачальнику. Постачальник за цим пунктом не має права на стягнення штрафних санкцій з покупця.

Умови п.8.5.3 договору на момент розгляду справи є чинними та не визнані недійсними у встановленому законом порядку, а в силу вимог ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Між тим, як вище встановлено господарським судом, після того, як відповідач повідомив позивача про одностороннє вирахування 1 404 082,78 грн., відповідачем здійснено оплату позивачу грошових коштів в сумі 702 041,39 грн. Після проведеної оплати жодного повідомлення позивачу про те, що відповідач скористався наданим йому умовами п.8.5.3 договору правом останній позивачу не надав.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п. 7.3 договору встановлено, що у випадку прострочення оплати товару покупцем понад строку, вказаного в п. 5.1 договору (за винятком випадків, коли затримка оплати викликана неналежним виконанням зобов’язань постачальником), покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10 % від загальної вартості договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних, господарським судом встановлено невідповідність вказаного розрахунку матеріалам справи щодо прострочення відповідача, а саме:

- 27.09.2018р. постачальник поставив покупцю товар на суму 6 292 997,52 грн. /видаткова накладна № 450/, враховуючи обов’язок покупця, передбачений п. 5.1 договору, оплатити товар протягом трьох банківських днів за днем після приймання покупцем товару, то строк оплати за вказаною поставкою – до 02.10.2018р. Покупцем здійснено оплату цього товару 28.09.2018р. у сумі 5 244 164,6 грн. та 09.10.2018р. у сумі 1 048 832,92 грн.

Таким чином прострочення у виконанні зобов’язання за поставкою від 27.09.2018р. становить з 03.10.2018р. по 09.10.2018р. за боргом 1 048 832,92 грн. Водночас, за цією поставкою позивачем не проведено нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

- 02.10.2018р. постачальник поставив покупцю товар на суму 4 567 498,20 грн. /видаткова накладна № 458/, враховуючи обов’язок покупця, передбачений п. 5.1 договору, оплатити товар протягом трьох банківських днів за днем після приймання покупцем товару, то строк оплати за вказаною поставкою – до 05.10.2018р. Покупцем здійснено оплату цього товару 03.10.2018р. у сумі 3 806 248,5 грн. та 16.10.2018р. у сумі 761 249,7 грн.

Таким чином прострочення у виконанні зобов’язання за поставкою від 02.10.2018р. становить з 06.10.2018р. по 16.10.2018р. за боргом 761 249,7 грн.

- 08.10.2018р. постачальник поставив покупцю товар на суму 3 349 498,68 грн. /видаткова накладна № 462/, враховуючи обов’язок покупця, передбачений п. 5.1 договору, оплатити товар протягом трьох банківських днів за днем після приймання покупцем товару, то строк оплати за вказаною поставкою – до 11.10.2018р. Покупцем здійснено оплату цього товару 08.10.2018р. у сумі 2 791 248,9 грн.

Таким чином прострочення у виконанні зобов’язання за поставкою від 08.10.2018р. становить з 12.10.2018р. за боргом 558 249,78 грн.

-12.10.2018р. постачальник поставив покупцю товар на суму 5 074 998,00 грн. /видаткова накладна № 472/, враховуючи обов’язок покупця, передбачений п. 5.1 договору, оплатити товар протягом трьох банківських днів за днем після приймання покупцем товару, то строк оплати за вказаною поставкою – до 15.10.2018р. Покупцем здійснено оплату цього товару 16.10.2018р. у сумі 4 229 165,00 грн. та 29.03.2019р. у сумі 702 041,39 грн.

Таким чином прострочення у виконанні зобов’язання за поставкою від 12.10.2018р. становить з 18.10.2018р. за боргом 845 833,00 грн.

Також господарський суд вважає, що за період з 22.12.2018р. по 14.01.2019р., тобто період правомірного притримання відповідачем грошових коштів, які підлягали сплаті позивачу в якості оплати за поставлений товар, прострочення відповідача відсутнє, а відтак, пеня, 3% річних та інфляційні за цей період не нараховуються.

З огляду на вищевикладене, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 95003,96 грн., а саме:

З суми боргу 761249,70 грн. за період 06.10.2018р. по 16.10.2018р. розмір пені становить 8259,04 грн.

З суми боргу 558249.78 грн. за період з 12.10.2018р. по 22.12.2018р. розмір пені становить 39643,38 грн. та за період з 15.01.2019р. по 14.02.2019р. розмір пені становить 17068,68 грн.

З суми боргу 845833 грн. за період з 18.10.2018р. по 22.12.2018р. розмір пені становить 4171,23 грн. та за період з 15.01.2019р. по 14.02.2019р. розмір пені становить 25861,63 грн.

Розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача становить 7917 грн., а саме:

З суми боргу 761249,70 грн. за період 06.10.2018р. по 16.10.2018р. розмір 3% річних становить 688,25 грн.

З суми боргу 558249, 78 грн. за період з 12.10.2018р. по 22.12.2018р. розмір 3% річних становить 3303,62 грн. та за період з 15.01.2019р. по 14.02.2019р. розмір 3% річних становить 1422,39 грн.

З суми боргу 845833 грн. за період з 18.10.2018р. по 22.12.2018р. розмір 3% річних становить 347,60 грн. та за період з 15.01.2019р. по 14.02.2019р. розмір 3% річних становить 2155,14 грн.

Розмір інфляційних нарахувань, які підлягають стягненню з відповідача становить 36084,94 грн., а саме:

З суми боргу 558249, 78 грн. за період з 12.10.2018р. по 22.12.2018р. розмір інфляційних становить 22044,11 грн. та за період з 15.01.2019р. по 14.02.2019р. розмір інфляційних нарахувань становить 5582,50 грн.

З суми боргу 845833 грн. за період з 15.01.2019р. по 14.02.2019р. розмір інфляційних становить 8458,33 грн.

Таким чином, обґрунтованими і правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 702041,38 грн., пені в сумі 95003,96 грн., 3% річних в сумі 7917 грн. та інфляційних втрат в сумі 36084,94 грн.

Посилання позивача на умови п.5.3. договору та своєчасну реєстрацію ним податкових накладних господарський суд до уваги не приймає, оскільки притримання грошових коштів здійснено відповідачем на підставі умов п.7.5 договору.

Посилання позивача на те, що перевірка відповідача органами ДФС проведена за листопад 2018р., а поставка товару здійснена позивачем у вересні-жовтні 2018р. господарський суд до уваги не приймає, з огляду на встановлені в акті перевірки обставини поставки товару позивачем відповідачу у вересні-жовтні 2018р. за спірними видатковими накладними.

Посилання позивача на правові позиції Верховного Суду щодо контрагентів по ланцюгу поставки у даному спорі є недоцільними, з огляду на чинність податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред’явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 21949,48 грн., про що свідчить платіжне доручення №2370 від 05.12.2018р., та при пред’явленні заяви про збільшення позовних вимог – 3113,78 грн., про що свідчить платіжне доручення №2876 від 01.03.2019р.

Таким чином, враховуючи рішення суду про часткове задоволення позовних вимог ПП «ОСОБА_1 України» /86,8% від заявлених вимог/, судовий збір у розмірі 12 614,33 грн. підлягає стягненню з відповідача ТОВ “Торговий дім “Дельта Вілмар”.

При цьому заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, яка в усній формі заявлена представником відповідача під час судових дебатів, господарський суд до уваги не приймає, оскільки відповідач взагалі не надав до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв’язку із розглядом даної справи.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного підприємства “ОСОБА_1 України” задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Дельта Вілмар” на користь Приватного підприємства “ОСОБА_1 України” основний борг у розмірі 702 041 /сімсот дві тисячі сорок одна/ грн. 38 коп., пеню у розмірі 95 003 /дев’яносто п’ять тисяч три/ грн. 96 коп., 3 % річних у розмірі 7917 /сім тисяч дев’ятсот сімнадцять/ грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 36 084 /тридцять шість тисяч вісімдесят чотири/ грн. 94 коп. та судовий збір у розмірі 12 614 /дванадцять тисяч шістсот чотирнадцять/ грн. 33 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 19 квітня 2019 р.

Суддя Г.Є. Смелянець