Рішення № 81268128, 09.04.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1109/18

Господарський суд Одеської області у складі: головуючий суддя Волков Р.В.,

суддя Невінгловська Ю.М., суддя Цісельський О.В.,

при секретарі судового засідання Кришталі Д.І.,

розглянувши справу №916/1109/18

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 39525257)

про стягнення 188 886 732,85 грн.

Представники сторін:

Представники позивача - ОСОБА_1; ОСОБА_2

Представник відповідача - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (найменування позивача 21.03.2019 змінено, попереднє найменування - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. №1196/18 від 06.06.2018) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-постачання» про стягнення 188886732,85 грн.

Ухвалою від 08.06.2018 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.06.2018 позивач звернувся із заявою (вх. №12925/18) про усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено в ухвалі господарського суду Одеської області від 08.06.2018 по справі №916/1109/18.

Ухвалою від 02.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.08.2018.

31.07.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (т.1. а.с. 208-243).

01.08.2018 відкладено підготовче судове засідання до 22.08.2018.

21.08.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив (т.6 а.с.176-180).

22.08.2018 підготовче провадження продовжено на 30 днів та оголошено перерву до 05.09.2018.

31.08.2018 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (т.6 а.с. 191-194).

05.09.2018 оголошено перерву до 12.09.2018.

12.09.2019 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оголошено перерву до 01.10.2018.

27.09.2018р. представник відповідача звернувся через канцелярію суду з клопотанням (вх. №19699/18) про призначення справи до колегіального розгляду. Ухвалою суду від 01.10.2018 справу призначено до колегіального розгляду.

Ухвалою від 08.10.2018 справу прийнято до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Волков Р.В., суддя Невінгловська Ю.М., суддя Цісельський О.В., постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 05.11.2018.

31.10.2018 р. до господарського суду Одеської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-постачання» було надано зустрічний позов про визнання недійсним пункту 6.1. договору №16-482-Н від 28.10.2016 р. (вх. №2627/18) до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Ухвалою від 05.11.2018 зустрічну позовну заяву повернуто.

У судовому засіданні 05.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.11.2018.

16.11.2018р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» надійшла апеляційна скарга на ухвалу суду від 05.11.18 про повернення зустрічної позовної заяви. Ухвалою від 19.11.2018 провадження у справі зупинено до розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.11.2018.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.11.2018 у справі №916/1109/18 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2019р. відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 916/1109/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.11.2018р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2019 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 28.03.2019.

28.03.2019 оголошено перерву до 09.04.2019.

09.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування позову Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вказує, що 28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-постачання» укладено договір №16-482-Н купівлі-продажу природного газу (далі – Договір), на виконання умов якого позивачем було передано у власність відповідача природний раз на загальну суму 2 677 767 173,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, що надані згідно з додатком 5 до цього позову. Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов’язання у строк, визначений договором.

Крім того, п. 7.2. Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п.6.1. Договору відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Просить стягнути 93 424 423,17 грн. пені. Крім цього, заявляє до стягнення 23 466 057,10 грн. – 3% річних, 71 996 252,58 грн. – інфляційних втрат.

У відзиві відповідач зазначає, що дійсно в період жовтень 2016 року – березень 2017 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» було поставлено ТОВ «Одесагаз-постачання» газ на загальну суму 2 677 767 173,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які надані в додатках до позовної заяви.

Вказує, що ним повністю сплачено вартість придбаного за Договором природного газу, а саме – 1996 857 198,2 грн. шляхом перерахування коштів із поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця за період з 24.01.2017 по 25.01.2018, що детально наведено в операціях по підприємству ТОВ «Одесагаз-постачання», які є додатком №8 до позовної заяви;

680 909 974,88 грн. шляхом перерахування коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області на рахунок Позивача, а саме:

- 673 416 505,81 грн. – відповідно до укладених 162 спільних протокольних рішень «Про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету України», що підтверджується копіями СПР та платіжних доручень за період з 27.12.2016 по 27.12.2017;

- 7 493 469,07 грн. – відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» від 04.03.2002, які сплачені платіжним дорученням №3 від 07.02.2018 на суму 7 493 469,07 грн.

Зазначає, що відповідно до ст. 526 та 530 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому посилається на те, що відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» (ст.11) з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб’єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов’язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі обов’язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання.

Вказує, що ТОВ «Одесагаз-постачання» було віднесене до категорії постачальників природного газу, на яких покладено спеціальні обов’язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям м. Одеси та Одеської області.

Посилається на те, що п.6.1. Договору встановлено дві різні дати здійснення остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ (дві категорії джерел оплат), що обов’язково має враховуватись при здійсненні розрахунку штрафних санкцій: до 25 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу з поточного рахунку із спеціальним режимом використання кожного банківського дня; протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу, оплата за який має здійснюватись Державою в особі управлінь (департаментів) соціального захисту населення відповідної районної державної адміністрації (міської ради) як розпорядників коштів місцевих бюджетів.

Зазначає, що іншого порядку розрахунку, крім як із поточного рахунку із спеціальним режимом використання, за спожитий природний газ побутовими споживачами та релігійними організаціями, не передбачено. На виконання вимог законодавства відповідачем було відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

При цьому споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Установи уповноваженого банку здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день.

Вказує, що на момент укладення Договору №16-482-Н від 28.10.2016 позивач був обізнаний про те, що попередній Договір №16-165-Н від 30.12.2015 в частині здійснення розрахунків за спожитий природний газ не припинив свою дію, але продовжив постачати природний газ. Зазначає, що по Договору від 30.12.2015 здійснював розрахунки до 29.12.2016 включно, а з 24.01.2017 почало перераховувати кошти на виконання умов Договору від 28.10.2016.

Що стосується п. 6.3 Договору, відповідно до якого за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця, - вказує, що його неможливо застосовувати, оскільки він суперечить п.7 ч.4, ч.7 ст.11 Закону України «Про ринок природного газу» у системному зв’язку із абзацом 1 п.4 Постанови КМУ №187 та п.п. 2,5 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженого Постановою КМУ №792, які єдиним шляхом розрахунків споживачів визначають перерахування грошових коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

До того ж, недостатність коштів на рахунку із спеціальним режимом використання відповідача пов’язана з великими боргами населення м. Одеси та Одеської області, які станом на 31.11.2016 становили 647 839 588,00 грн., що підтверджується балансовою довідкою №3255 від 21.12.2017 (на перший місяць жовтень постачання природного газу по Договору від 28.10.2016), а станом на 30.04.2017 – 1 307 891 456,00 грн., що підтверджується балансовою довідкою №2400 від 22.05.2017 (на останній місяць березень постачання природного газу по Договору від 28.10.2016).

При цьому постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов’язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям, не мають права відмовити побутовому споживачеві, релігійній організації, об’єкти газоспоживання якого (якої) знаходяться у межах відповідної території ліцензованої діяльності з розподілу природного газу, в укладенні договору про постачання природного газу, якщо такий споживач звернувся з відповідною заявою до постачальника.

Вказує, що за період з 24.01.2017 по 25.01.2018 у вигляді компенсації від виконання спеціальних обов’язків із рахунку зі спеціальним режимом використання на поточний рахунок підприємства надійшло лише 27 755 543,48 грн., що значно менше, ніж сума позовних вимог. Задоволення позовних вимог буде суперечити ч.7 ст.11 Закону України «Про ринок природного газу», призведе до банкрутства підприємства та унеможливить виконання спеціальних обов’язків, покладених на відповідача постановою КМУ №187 від 22.03.2017.

Посилається на ст. 12 ГК України, відповідно до якої держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Вказує, що відповідач у спірних правовідносинах фактично є посередником в ланці отримання споживачами природного газу. Вини відповідача у порушенні строків оплат немає, тому нарахування штрафних санкцій та застосування наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, на обсяг поставленого природного газу, не є правомірним.

Також, зазначає, що Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, фінансовим управлінням (департаментом) відповідної районної державної адміністрації (міської ради), управлінням (департаментом) соціального захисту населення відповідної районної державної адміністрації (міської ради), ТОВ «Одесагаз-постачання» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» укладено 162 спільних протокольних рішень, зарахування коштів по яким відбулося по Договору №16-482-Н, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Постанови КМУ №20 від 11.01.2005 «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій». Під час виконання умов Договору сторонами одночасно виконувались вимоги низки спеціальних нормативно-правових актів, якими встановлюється Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій та Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затверджений наказом Міністерства фінансів України, Міністерства енергетики та вугільної просимловості України №493/688 від 03.08.2015.

Виконання договірного зобов’язання невід’ємно пов’язано із виконанням вказаних вище спеціальних нормативно-правових актів щодо необхідності здійснення проведення взаєморозрахунків з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та надання населенню м. Одеси та Одеської області пільг, субсидій і компенсацій.

Згідно з 162 спільних протокольних рішень «Про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету України» сторонами проводилась організація взаєморозрахунків. Відповідно до п.2.7 спільних протокольних рішень, ТОВ «Одесагаз-постачання», отримавши кошти від Управління (департаменту) соціального захисту населення відповідної районної державної адміністрації (міської ради), яке отримало кошти від фінансового управління (департаменту) відповідної районної державної адміністрації (міської ради), які надійшли до нього від Департаменту фінансів Одеської обласної державної адміністрації, який отримав їх від Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області, перераховує такі кошти ПАТ «НАК «Нафтогаз України», згідно з Договором №16-482-Н.

01.01.2018 постанова КМУ №20 від 11.01.2005, яка зазначена в абзаці третьому п.6.1. Договору, втратила чинність на підставі Постанови КМУ №951 від 08.11.2017, тому остаточна оплата за спожитий природний газ по Договору позивачу була здійснена на підставі Постанови КМУ №256 від 04.03.2002 платіжним дорученням №3 від 07.02.2018 на суму 7 493 469,07 грн.

Відповідач вказує, що станом на 01.11.2016 заборгованість держави, яка утворилась в поточному році по пільгах та субсидіях, наданих населенню, які фінансуються з загального фонду Державного бюджету України, становила 103 664 724,25 грн., а станом на 01.04.2017 – 347 338 314,64 грн.

Відповідач визнає, що за період дії Договору в частині постачання газу населенню було надано пільг та субсидій, компенсацій на загальну суму 700 730 562,44 грн. При цьому державою дана сума була оплачена несвоєчасно та не в повному обсязі – 673 416 505,81 грн. відповідно до зазначених протокольних рішень; 7 493 469,07 грн. були перераховані на рахунок позивача 08.02.2018 відповідно до платіжного доручення №3 від 07.02.2018; 19 820 587,56 грн. відповідач був змушений закривати коштами із власного рахунку зі спеціальним режимом використання: платіжні доручення №799 від 23.01.2018; №805 від 24.01.2018; № 810 від 25.01.2018.

Вказує, що оплата держави відбулася із значним порушенням строків, передбачених абз. 3 п. 6.1. Договору, перерахування коштів жодним чином не залежало від волі відповідача, а тому нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційного збільшення суми не є правомірним.

Зазначає, що розрахунок штрафних санкцій, річних та інфляційних втрат виконаний невірно – нарахування санкцій на суму 700 730 562,44 грн. наданих пільг, субсидій та компенсацій населенню м. Одеси та Одеської області, відповідальність за якими несе держава; нарахування на вихідні та святкові дні, які не є банківськими днями; у період з 01.01.2017 по 23.01.2017 був відсутній алгоритм розподілу коштів, затверджений постановою НКРЕКП на цей час; нарахування 3% та пені на дні здійснення оплат; нарахування 3% річних та заборгованості населення, що мала погашатися із рахунку зі спеціальним режимом використання за період з 26.11.2016 по 29.12.2016 є неправомірним, оскільки кошти направлялися на оплату іншого Договору.

Вказує, що позивачем не доведено понесення збитків.

У відповіді на відзив позивач вказує, що не може погодитись з позицією відповідача, оскільки умовами договору погоджено строки оплати за газ та встановлено, що оплата здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

При цьому, як вбачається з п.6.1. Договору, сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМУ №20 від 11.01.2005 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження СПР не підпише його у зазначений строк оплати вартості природного газу, продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.

Щодо здійснення оплат із рахунків зі спеціальним режимом використання вказує, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Отже, сторони прямо передбачили в Договорі обов’язок відповідача за відсутності або несвоєчасності надходження грошей через рахунок зі спеціальним режимом використання відповідача, сплачувати власними коштами в строки, передбачені п.6.1. Договору.

Зазначає, що вказане повністю узгоджується з висновками Верховного Суду (постанова від 21.02.2018 по справі №910/16072/16).

У запереченні на відповідь на відзив відповідач знов наполягає на неможливості застосування положень п. 6.3. Договору щодо перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця, оскільки єдиним шляхом розрахунків споживачів Закон України «Про ринок природного газу», Постанова КМУ №187 та п.п. 2,5 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженого Постановою КМУ №792, визначають перерахування грошових коштів із поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Зазначає, що достатніх коштів на поточних рахунках відповідача не було, крім того, у разі застосування даного способу розрахунку за Договором, ці грошові кошти не повернулися б до відповідача, оскільки не було б змоги ідентифікувати, які саме суми, за яких конкретно споживачів погашаються; відповідач зобов’язаний здійснювати приймати платежі від населення саме на рахунок зі спеціальним режимом використання, на якому використання та розпорядження коштами відбувається не за власним бажанням відповідача, а перераховується установами уповноваженого банку до суб’єктів-отримувачів відповідно до алгоритму розподілу, що затверджений постановою НКРЕКП на відповідний період.

Посилається на те, що обов’язки суб’єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» мають бути прозорими, чітко визначеними, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання.

Вказує, що дана діяльність здійснюється ним не добровільно, а на виконання спеціальних обов’язків, покладених на відповідача ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» від 01.10.2015 та №187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» від 22.03.2017.

Зазначає, що для виконання покладених на нього обов’язків необхідний відповідний штат працівників, здійснення оплати послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв’язку; здійснення оплати орендованих приміщень; паливно-мастильних матеріалів, адміністративно-господарських витрат, послуг інтернет-провайдеру.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-постачання» (Покупець) укладено договір №16-482-Н купівлі-продажу природного газу (далі – Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов’язується передати Покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

П.2.1. Договору (у редакції Додаткових угод №1 від 30.11.2016, №2 від 20.01.2017) визначено, що Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 436131,184 тис. куб. метрів.

Згідно з п.2.2. Договору обсяги природного газу, які планується передати згідно з цим Договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку.

Розділом 3 Договору передбачено порядок та умови передачі природного газу, встановлено, що Продавець передає Покупцеві природний газ у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Право власності на природний газ переходить від Продавця до Покупця у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу, після переходу права власності на природний газ Покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов’язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача природного газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі (п.3.2.).

Покупець зобов’язується подати не пізніше 08 числа місяця, що настає за місяцем постачання природного газу, Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця (за її наявності) два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість (п.3.3).

П.3.4. Договору встановлено, що Продавець до 12 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, після подачі Покупцем документів, визначених п.3.3., повертає Покупцеві один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (за її наявності). У разі непідписання Продавцем акта приймання-передачі природного газу Продавець у той же строк письмово повідомляє Покупцеві про причини такого непідписання акта та надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта.

У разі порушення сторонами умов передачі природного газу, визначених пунктами 3.3. та 3.4. цього Договору, акт приймання-передачі природного газу вважається підписаним сторонами з обсягами приймання-передачі, встановленими оператором газотранспортної системи за процедурою алокації відповідно до вимог розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 №2493 (п. 3.5.).

Відповідно до п. 3.6. Договору коригування обсягів природного газу, які планується передати згідно з цим Договором, оформляється Покупцем у вигляді заявки.

П.4.1. Договору визначено, що кількість природного газу, яка передається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 №2494.

Розділом 5 Договору встановлено ціну природного газу. Згідно з п.5.1. ціна за 1000 куб. метрів природного газу, який передається за цим Договором, без урахування податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов’язками (включно) становить 4 955,20 грн. За 1000 куб. метрів природного газу, крім того, податок на додану вартість у розмірі 20 відсотків.

П. 5.2. встановлено, що у разі зміни ціни природного газу або порядку її визначення пункт 5.1. цього договору) нова ціна застосовується сторонами під час складання актів приймання-передачі природного газу та проведення розрахунків за цим договором з моменту набрання чинності відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.

Порядок та умови проведення розрахунків визначені розділом 6 Договору. Так, відповідно до п.6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20 (Офіційний вісник України, 2005 р., №2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо Продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.

Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев’яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку якщо покупець надасть продавцеві передбачений абзацом четвертим цього пункту акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми, зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту, але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного назу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20 (Офіційний вісник України, 2005 р., №2, ст. 88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев’яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20 і після спливу 90-денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

При цьому суд звертає увагу на те, що сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.

П.6.2 Договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

П. 6.3. встановлено, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця. При цьому кошти, які надійшли від покупця, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Згідно з п.7.2. Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього Договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав з цим договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3 договору).

П.11.1. Договору встановлено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 жовтня 2016 року, і діє в частині продажу природного газу до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

В період жовтень 2016 року – березень 2017 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» було поставлено ТОВ «Одесагаз-постачання» газ на загальну суму 2 677 767 173,10 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які надані в додатках до позовної заяви (т.1 а.с. 25-30), та визнається відповідачем.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про ринок природного газу» з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб’єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов’язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Такі обов’язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання.

Такі обов’язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України.

Такі обов’язки не можуть покладатися на споживачів.

Ч.2 цієї статті встановлено, що обсяг та умови виконання спеціальних обов’язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб’єктів ринку природного газу, мають бути необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу.

Ч.6 цієї статті визначено, що для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов’язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов’язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів.

Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792.

Відповідно до п.7 ч.4 ст. 11 Закону України «Про ринок природного газу» рішення Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу має визначати, зокрема, джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб’єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов’язки, з урахуванням положення частини сьомої цієї статті.

Ч.7 даної статті встановлено, що суб’єкт ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов’язки відповідно до частини першої цієї статті, має право на отримання компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб’єктом, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених на нього спеціальних обов’язків, та з урахуванням допустимого рівня прибутку відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

П.4 Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187, встановлено, що для проведення розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами, релігійними організаціями та державним підприємством України “Міжнародний дитячий центр “Артек” постачальники природного газу, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам для виконання спеціальних обов’язків, покладених на зазначених продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів.

Порядком проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №792 (п.п.2,5) – положення чинні на час постачання – встановлено, що споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами.

Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, виключно на:

1) поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців;

2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи;

3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи;

4) поточні рахунки газопостачальних підприємств.

Крім того, постановами Кабінету Міністрів України №758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» від 01.10.2015 (втратила чинність 01.04.2017) та №187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» від 22.03.2017 (набрала чинності 01.04.2017 та діє до 01.08.2018), відповідача віднесено до категорії постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов’язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям м. Одеси та Одеської області.

Що стосується посилань відповідача на те, що оплата за природний газ проводилась в порядку та на умовах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України №256, відповідними постановами НКРЕ, з дотриманням умов п.6.2. Договору, а також неможливість застосування п. 6.3. Договору у зв’язку з його невідповідністю закону, то суд зазначає наступне.

П.3. ч.1 ст. 3 серед загальних засад цивільного законодавства встановлено свободу договору.

При цьому ч.1 ст. 12 ЦК України визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зазначене кореспондується з положеннями статті 627 ЦК України, якими визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України).

При цьому ст. 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду (постанова у справі №910/16072/16 від 21.02.2018). Зокрема, Верховний Суд вказує, що у відповідності до статті 1 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов’язки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217, цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов’язки. Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції та зазначає, що вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок не стосується договірних зобов’язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них… Порядок визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, і не впливає на зобов’язання сторін щодо належної оплати послуг за Договором.

Посилання відповідача на те, що для виконання покладених на нього спеціальних обов’язків необхідний відповідний штат працівників, здійснення оплати послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв’язку; здійснення оплати орендованих приміщень; паливно-мастильних матеріалів, адміністративно-господарських витрат, послуг інтернет-провайдеру, - не вважаються судом такими, що доводять відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідач, укладаючи договір купівлі-продажу природного газу та беручи на себе зобов'язання оплачувати вартість природного газу, мав усвідомлювати (свідомо допускати) можливість настання вказаних вище обставин.

Уклавши договір, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами щодо відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов'язки, які відображені в його умовах.

Крім того, відповідно до статей 42, 44 ГК підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

За змістом цих правових норм у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду (Постанова ВС від 06.03.2019 по справі № 905/1851/17).

П. 6.3 Договору встановлено, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця.

Аргументація відповідача щодо того, що даний пункт неможливо застосовувати, оскільки він суперечить п.7 ч.4, ч.7 ст.11 Закону України «Про ринок природного газу» у системному зв’язку із абзацом 1 п.4 Постанови КМУ №187 та п.п. 2,5 Порядку проведення розрахунків за спожитий природний газ, затвердженого Постановою КМУ №792, які єдиним шляхом розрахунків споживачів визначають перерахування грошових коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця, - не відповідає фактичним обставинам.

Такё оплата споживачами вартості спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами, не може слугувати причиною невиконання відповідачем як постачальником природного газу умов за договором купівлі-продажу такого природного газу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, ст. 216 ГК України, передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Стаття 551 ЦК України встановлює, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

У частині третій ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 216 ГК України також встановлює, господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин.

Так, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

При цьому, відповідно до частини 2 ст. 216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Як встановлено частиною 3 ст. 216 ГК України, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.)

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ” повністю оплатило ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” поставлений на підставі Договору № 16-482-Н від 28.10.2016 природний газ у розмірі 2 677 767 173,10 грн. Зокрема, позивачем надано довідку разом з позовною заявою (т.1. а.с. 187) щодо відсутності заборгованості за Договором.

Так, відповідачем повністю сплачено вартість придбаного за Договором природного газу, а саме – 1996 857 198,2 грн. шляхом перерахування коштів із поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця за період з 24.01.2017 по 25.01.2018, що детально наведено в операціях по підприємству ТОВ «Одесагаз-постачання», які є додатком №8 до позовної заяви;

680 909 974,88 грн. шляхом перерахування коштів Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області на рахунок Позивача, а саме:

- 673 416 505,81 грн. – відповідно до укладених 162 спільних протокольних рішень «Про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету України», що підтверджується копіями СПР та платіжних доручень за період з 27.12.2016 по 27.12.2017;

- 7 493 469,07 грн. – відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» від 04.03.2002, які сплачені платіжним дорученням №3 від 07.02.2018 на суму 7 493 469,07 грн.

Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, фінансовим управлінням (департаментом) відповідної районної державної адміністрації (міської ради), управлінням (департаментом) соціального захисту населення відповідної районної державної адміністрації (міської ради), ТОВ «Одесагаз-постачання» та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» укладено 162 спільних протокольних рішень, зарахування коштів по яким відбулося по Договору №16-482-Н, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до Постанови КМУ №20 від 11.01.2005 «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».

Згідно з 162 спільних протокольних рішень «Про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів Загального фонду Державного бюджету України» сторонами проводилась організація взаєморозрахунків.

Відповідно до п.2.7 спільних протокольних рішень, ТОВ «Одесагаз-постачання», отримавши кошти від Управління (департаменту) соціального захисту населення відповідної районної державної адміністрації (міської ради), яке отримало кошти від фінансового управління (департаменту) відповідної районної державної адміністрації (міської ради), які надійшли до нього від Департаменту фінансів Одеської обласної державної адміністрації, який отримав їх від Головного Управління Державної казначейської служби України в Одеській області, перераховує такі кошти ПАТ «НАК «Нафтогаз України», згідно з Договором №16-482-Н.

Вказані обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються матеріалами справи.

Отже, як на момент звернення до господарського суду із зазначеним позовом до ТОВ “ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ”, так і на момент розгляду справи, у відповідача була відсутня заборгованість за поставлений природний газ, що не заперечується позивачем.

Відповідно до положень ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Зазначене також відповідає правовій позиції Верховного Суду (постанова від 26.03.2019 по справі №913/284/18).

Відповідно до Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2017 чистий фінансовий результат за 2017 складає прибуток у розмірі 39330152 тис, збиток відсутній (т.2. а.с.62).

Відповідно до ч.1 ст. 73, частин 1, 3 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Однак, позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань.

У той же час, відповідачем надано балансові довідки №3255 від 21.12.2016 та №2400 від 22.05.2017 (т.1 а.с. 249-250), згідно з якими станом на 30.11.2016 заборгованість населення м. Одеси та Одеської області з спожитий природний газ становить 647 839 588,00 грн., а станом на 30.04.2017 заборгованість станом на 30.04.2017 становить 1 307 891 456,00 грн.

При цьому згідно з довідками розмір заборгованості наводиться без урахування заборгованості Держави в особі Управлінь соціального захисту населення м. Одеси та Одеської області щодо компенсації населенню пільг та субсидій за спожитий природний газ.

Крім того, відповідачем надано копію довідки про стан заборгованості, яка утворилася в поточному році (2017) по пільгах та субсидіях, наданих населенню, які фінансуються з загального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до цієї довідки (за №1651 від 10.04.2017 (т.2 а.с. 47)), підписаної, крім відповідача також т.в.о. директора департаменту фінансів Одеської облдержадміністрації, станом на 01.04.2017 заборгованість за пільгами, субсидіями та компенсаціями складала разом 347 338 314,64 грн.

Отже, судом встановлено, що розрахунок відповідача за природний газ залежав від своєчасності розрахунків населення за спожитий природний газ та від дій учасників відносин з організації розрахунків за природний газ шляхом перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам

Розмір нарахованої позивачем у позовній заяві пені є досить великим, а наявність збитків у позивача є недоведеною.

Крім того, відповідач надав докази наявності штату працівників у кількості 181 осіб в середньому за період: лютий 2017 – січень 2018 (довідка №3483 від 27.07.2018 – т.2 а.с.2); оплати послуг щодо приймання платежів від побутових споживачів банківськими установами та підприємствами поштового зв’язку, - протягом лютого 2017-січня 2018; на оплату орендованих приміщень та комунальних послуг тощо.

Втім, суд критично оцінює надані докази та посилання на наявність витрат, оскільки вказані витрати є звичайними видатками на поточну діяльність підприємства, а відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на надане суду законом право на зменшення розміру штрафних санкцій та віднесення законом визнання розміру, до якого вони підлягають зменшенню, на розсуд суду, суд приходить до висновку про стягнення пені частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 934244,23 грн. пені, що становить 1% від заявленого до стягнення розміру пені 93 424 423,17 грн.

Відносно стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено його правильність.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 23 466 057,10 грн. – 3% річних.

Щодо стягнення інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін та товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, судом встановлено, що 01.01.2018 постанова КМУ №20 від 11.01.2005, яка зазначена в абзаці третьому п.6.1. Договору, втратила чинність на підставі Постанови КМУ №951 від 08.11.2017, тому остаточна оплата за спожитий природний газ по Договору позивачу була здійснена на підставі Постанови КМУ №256 від 04.03.2002 платіжним дорученням №3 від 07.02.2018 на суму 7 493 469,07 грн.

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Таким чином, встановивши, що термін прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати отриманого товару за кожен період окремо становить менше одного місяця, суд дійшов заснованого на законі висновку про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Зазначене відповідає також правовій позиції Верховного Суду (постанова від 25.04.2018 по справі №904/7401/16).

Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 530, 548, 549, 611, 612, 625, 626, 629, 692 Цивільного Кодексу України, ст.ст.46, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 39525257) про стягнення 188 886 732,85 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 39525257) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 934 244,23 грн. – пені, 23 466 057,10 грн. – 3% річних, 381 638,02 грн. – витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 09.04.2019. Повний текст рішення складений та підписаний 19 квітня 2019 р.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Суддя Ю.М. Невінгловська

Суддя О.В. Цісельський