Рішення № 81268100, 15.04.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року Справа № 915/497/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю представника позивача – ОСОБА_1 – дов.№14-215 від 19.11.2018,

представник відповідача в судове засідання не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, 01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6,

до відповідача: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Співдружність”, 54052, м.Миколаїв, вул.Самойловича, 5А

про: стягнення заборгованості у розмірі 1 877,11 грн., з якої: 936,19 грн. - пеня, 159,90 грн. -3% річних, 781,02 грн. – інфляційні втрати.

12.03.2019 Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №14/4-352 від 04.03.2019, в якій просить суд стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Співдружність” заборгованості у розмірі 1 877,11 грн., з якої: 936,19 грн. - пеня, 159,90 грн. -3% річних, 781,02 грн. – інфляційні втрати та судовий збір.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов’язання у строк визначений договором №1566/14-ТЕ-22 від 22.01.2014, чим порушив умови господарського зобов’язання, зокрема, вимоги п.6.1 вказаного договору.

Також, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” в позовній заяві просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 15.04.2019 не забезпечив. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2019 відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи. Вказана ухвала була направлена відповідачеві та повернулись до суду з зазначенням причин невручення. Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався, заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надав.

У відповідності до п.п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення зокрема є, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 14.03.2019 направлена на адресу відповідача яка зазначена в позовній заяві та в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, який був зроблений судом, то суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

22 січня 2014 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі – продавець) та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Співдружність” (далі – покупець) було укладено договір купівлі – продажу природного газу №1566/14-ТЕ-22 (далі – Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору). Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо – комерційної діяльності) (п.1.2 Договору).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п. 6.3 Договору, в платіжних дорученнях покупець повинен обов’язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

У п.11.1 сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Приписами ст. 655 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного Кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, на виконання вимог Договору позивач протягом січня 2014 року, лютого 2014 року, березня 2014 року, квітня 2014 року, листопада 2014 року та грудня 2014 року поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 67 350,50 грн., що підтверджується 6-ма актами приймання – передачі природного газу:

- Акт приймання – передачі природного газу за січень 2014 року на суму

15 020,45 грн. (а.с.25);

- Акт приймання – передачі природного газу за лютий 2014 року на суму

15 343,83 грн. (а.с.26);

- Акт приймання – передачі природного газу за березень 2014 року на

суму 9 540,14 грн. (а.с.27);

- Акт приймання – передачі природного газу за квітень 2014 року на суму 1 743,86 грн. (а.с.28);

- Акт приймання – передачі природного газу за листопад 2014 року на

суму 11 539,29 грн. (29);

- Акт приймання – передачі природного газу за грудень 2014 року на суму

14 162,93 грн. (а.с.30);

Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на вказаних актах та засвідчені печаткою відповідача.

Відповідно до умов договору, відповідач за отриманий природний газ у січні 2014 року повинен був здійснити остаточну оплату до 14.02.2014, у лютому 2014 року - до 14.03.2014, у березні 2014 року - до 14.04.2014, у квітні 2014 року - до 14.05.2014, у листопаді 2014 року – до 14.12.2014 року, у грудні 2014 року – до 14.01.2015 року.

Відповідач всупереч умовам договору розрахувався за спожитий природний газ не своєчасно, що і зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій.

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до п. 9.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років.

За неналежне виконання вимог Договору в частині своєчасної оплати вартості отриманого газу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в загальній сумі 936,19 грн. нараховану:

- по зобов’язанню січня 2014 року – пеня нарахована за період з

15.02.2014 по 30.03.2014 в розмірі 110,80 грн.;

- по зобов’язанню лютого 2014 року – пеня нарахована за період з

15.03.2014 по 05.06.2014 в розмірі 312,86 грн.;

- по зобов’язанню березня 2014 року – пеня нарахована за період з

15.04.2014 по 02.07.2014 в розмірі 346,56 грн.;

- по зобов’язанню квітня 2014 року – пеня нарахована за період з

15.05.2014 по 14.07.2014 в розмірі 45,58 грн.;

- по зобов’язанню грудня 2014 року – пеня нарахована за період з

15.01.2015 по 04.03.2015 в розмірі 120,39 грн. розмір якої є обґрунтованим відповідно до вимог Договору та Закону, та підлягає задоволенню.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в загальному розмірі 159,90 грн. нарахованих:

- по зобов’язанню січня 2014 року – 3% нараховані за період з 15.02.2014 по 30.03.2014 в розмірі 25,57 грн.;

- по зобов’язанню лютого 2014 року – 3% нараховані за період з 15.03.2014 по 05.06.2014 в розмірі 60,09 грн.,

- по зобов’язанню березня 2014 року – 3% нараховані за період з 15.04.2014 по 02.07.2014 в розмірі 54,71 грн.;

- по зобов’язанню квітня 2014 року – 3% нараховані за період з 15.05.2014 по 14.07.2014 в розмірі 7,19 грн.;

- по зобов’язанню грудня 2014 року – 3% нараховані за період з 15.01.2015 по 04.03.2015 в розмірі 12,34 грн. розмір яких є обґрунтованим відповідно до вимог Закону та підлягає задоволенню.

Згідно наданого до позовної заяви розрахунку позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні в загальному розмірі 781,02 грн. нараховані:

- по зобов’язанню лютого 2014 року – за квітень та травень 2014 року в

розмірі 330,18 грн.;

- по зобов’язанню березня 2014 року – за травень та червень 2014 року в

розмірі 401,48 грн.;

- по зобов’язанню квітня 2014 року – за червень 2014 року в розмірі 17,44

грн.;

- по зобов’язанню грудня 2014 року – за лютий 2015 року в розмірі 31,92

грн.

Судом за допомогою програми «Законодавство» перевірений розрахунок інфляційних та визначено що розмір інфляційних який підлягає задоволенню становить 777,40 грн., нараховані:

- по зобов’язанню лютого 2014 року – за квітень та травень 2014 року в

розмірі 330,18 грн.;

- по зобов’язанню березня 2014 року – за травень та червень 2014 року в

розмірі 397,86 грн.;

- по зобов’язанню квітня 2014 року – за червень 2014 року в розмірі 17,44

грн.;

- по зобов’язанню грудня 2014 року – за лютий 2015 року в розмірі 31,92

грн.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов’язання в строк визначений Договором та щодо оплати нарахованих штрафних санкцій, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 11 ,73, 74, 76-79, 86,91, 123, 129, 232, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково .

2. Стягнути з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку

“Співдружність” (54052, м.Миколаїв, вул.Самойловича, 5А, код ЄДРПОУ 32542559) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) пені у розмірі 936,19 грн., 3% річних у розмірі 159,90 грн., інфляційних втрат у розмірі 777,40 грн. та 1917,16 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 15.04.2019, повний текст рішення складено та підписано 19.04.2019.

Суддя Н.О. Семенчук