Рішення № 81267651, 19.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2019Справа № 910/1474/19за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа

Вієнна Іншуранс Груп»

про стягнення 16859,66 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення 16859,66 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № АВН0CPS-179904 H від 09.10.2017 у розмірі 54027,52 грн. через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «DAF 95 XF», державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АK/004451818, у зв'язку з чим позивач на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача частину несплачених грошових коштів у розмірі 16859,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 суд ухвалив: позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку (оригінал платіжного документа) та розмірі (1921,00 грн.); встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

22.02.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; зобов`язати Моторне (транспортне) страхове бюро України надати копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/004451818 або інформацію із єдиної централізованої бази МТСБУ стосовно полісу № АК/004451818; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

13.03.2019 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 27.02.2019.

18.03.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та просив здійснювати розгляд даної справи з повідомленням учасників справи. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що розмір реальних збитків складає 54027,52 грн., про що свідчить акт прийому-передачі виконаних робіт, та саме відносно вихідних даних з акту прийому-передачі виконаних робіт та визначеного коефіцієнту фізичного зносу автомобіля слід визначати суму, яку відповідач повинен сплатити (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу). Відповідач зазначає, що за наслідками застосування вихідних даних з акту прийому-передачі виконаних робіт та значення коефіцієнта фізичного зносу, вираховується сума 37167,86 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Так, заявником не наведено жодної з обставин, які можуть бути підставами для розгляду справи № 910/1474/19 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Крім того, предметом даної справи є стягнення грошових коштів у розмірі 16859,66 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про розгляд справи № 910/1474/19 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

20.03.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач зазначає, що в Звіті про оцінку колісного транспортного засобу коефіцієнт фізичного зносу було враховано, відтак, відповідач, застосовуючи вказаний коефіцієнт до даних, що містяться в акті прийому-передачі виконаних робіт, застосував його двічі.

02.04.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення, згідно з якими в акті прийому-передачі виконаних робіт не міститься жодних вказівок на врахування коефіцієнту зносу та/або на те, що замінні складники не нові, а вже були у використанні.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив, а відповідачем - у відзиві та запереченнях, суд

ВСТАНОВИВ:

09.10.2017 між ПрАТ «СК «Інгосстрах» та ТОВ «Автокредит Плюс» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № ABH0CPS-179904H (Договір), предметом страхування за цим Договором виступають майнові інтереси ТОВ «Автокредит Плюс», пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 від страхових ризиків.

Згідно з постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.05.2018, 19.04.2018 о 21 год. 40 хв. в м. Києві по Повітрофлотському шляхопроводі сталась дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «DAF», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, якого визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.05.2018.

До ПрАТ «СК «Інгосстрах» звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Згідно зі Звітом №1738879/04/18 про оцінку колісного транспортного засобу, складеним суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 з урахуванням фізичного зносу становить 54027,52 грн.

Відповідно до умов Договору позивач виплатив страхувальнику згідно зі Страховим актом № 54-2568512 від 11.05.2018 страхове відшкодування в розмірі 54027,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1030718 від 14.05.2018.

Судом встановлено, що відповідно до акту №9646/2/04 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) щодо автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1, загальна вартість робіт та матеріалів становить 56386,00 грн., із яких вартість ремонтних робіт складає 10239,00 грн., малярних робіт - 8855,00 грн., матеріали - 37292,00 грн., знижка - 2358,48 грн.; всього - 54027,52 грн. зі знижкою.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування №12-09/02-06 від 12.09.2018 щодо спірного страхового випадку, у якій вимагав перерахувати 54027,52 грн.

Судом встановлено, що за спірною дорожньо-транспортною пригодою відповідачем здійснено перерахування позивачеві 37167,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3Р091789 від 18.12.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № АВН0CPS-179904 H від 09.10.2017 у розмірі 54027,52 грн. через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «DAF 95 XF», державний номер НОМЕР_2, цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АK/004451818, у зв'язку з чим позивач на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача частину несплачених грошових коштів у розмірі 16859,66 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «DAF», державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням ОСОБА_2

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «DAF», державний номер НОМЕР_2 застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АК/4451818).

Вина водія ОСОБА_2, який керував автомобілем «DAF», державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.05.2018.

Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АК/4451818), а до ПрАТ СК «Інгосстрах» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_2 як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Водночас відповідач у поданому суду відзиві на позов заперечував проти заявлених вимог, а саме зазначав, що за наслідками застосування вихідних даних з акту прийому-передачі виконаних робіт та значення коефіцієнта фізичного зносу, вираховується сума 37167,86 грн.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до п. 8.3. Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (С врз) та величини ВТВ за формулою 24: У = Ср + См + Сс (1-Е3) + ВТВ.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц.

За наведених обставин, доводи відповідача щодо необхідності вирахування вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу саме відносно сум, зазначених в акті виконаних робіт, судом не приймаються.

Згідно зі Звітом №1738879/04/18 про оцінку колісного транспортного засобу, складеним суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Volkswagen», державний номер НОМЕР_1 з урахуванням фізичного зносу становить 54027,52 грн.; коефіцієнт фізичного зносу вказаного автомобіля складає 0,62.

Як встановлено судом, за спірною дорожньо-транспортною пригодою відповідачем здійснено перерахування позивачеві 37167,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3Р091789 від 18.12.2018.

За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АК/4451818) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100000, 00 грн., франшиза - 0,00грн.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, враховуючи передбачений полісом № АК/4451818ліміт відповідальності за шкоду у розмірі 100000, 00 грн., франшизу у розмірі 0, 00 грн., розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування - 54027,52 грн., встановлену судом вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 54027,52 грн., а також розмір сплачених відповідачем на користь позивача коштів - 37167,86 грн., то вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми 16859,66 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; ідентифікаційний код: 24175269) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49100, м. Дніпро, Узвіз Кодацький, 2; ідентифікаційний код: 33248430) грошові кошти у розмірі 16859 (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 66 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева