Рішення № 81267647, 19.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.04.2019

Справа № 910/1970/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (85003, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська,1)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5)

про стягнення 21 948,69 грн.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 21 948,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв’язку з встановленим фактом недостачі вугілля кам’яного, яке згідно залізничної накладної № 51905982 від 21.09.2018 надійшло на адресу позивача, відповідач зобов’язаний відшкодувати збитки у вигляді встановленої нестачі, а саме у розмірі 21 948,69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/1970/19 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

06.03.2019 до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що позивач не надав суду жодних доказів того, що залізницею не забезпечено схоронність вантажу та наявні сліди доступу до вантажу. Відповідач також не погоджується з твердження позивача щодо вжиття відправником всіх заходів, які забезпечували б збереження вантажу на всьому шляху слідування та наявності ознак, що вказують на втрату вантажу саме під час перевезення. Крім того, у відзиві відповідач зазначає про ненадання позивачем доказів сплати спірного вантажу за ціною відправника та понесеної шкоди.

Позивач з огляду на положення ст. 166 ГПК України своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

27 грудня 2017 року між ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (Замовник) та ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (Виконавець) був укладений договір №606-ПУ-ПТП, відповідно до якого Замовник зобов’язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги Виконавця, пов’язані із збагаченням вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов’язався прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат Замовнику, в строки та на умовах, обумовлених дійсним договором. Виконавець зобов’язався прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат Замовнику, в строки та на умовах, обумовлених дійсним договором.

Відповідно до пункту 1.1.3 договору поставка вугільного концентрату здійснюється, зокрема, на залізничну станцію Бурштин Львівської залізниці ПАТ "Українська залізниця".

Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вантажовідправником) на адресу Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (вантажоодержувача) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці відправлено вантаж – вугілля кам’яне (вологе) Г(Г2) (0-100), вантаж маркований вздовж вагону однією повздовжньою борозною, за залізничною накладною № 51905982 від 21.09.2018, зокрема, у вагонах №56558182 в кількості 68500 кг, №62199765 в кількості 69400 кг.

Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" вартість 1 тони вугільної продукції, відвантаженої ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (станція Добропілля Донецької залізниці) на адресу АТ "ДТЕК Західенерго" ВП "Бурштинська ТЕС" (станція Бурштин Львівської залізниці) у вагонах №56558182, №62199765 по накладній №51905982 становить 2599,94 грн з ПДВ.

24 вересня 2018 року на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці був складений комерційний акт №450003/216/135, згідно з яким при контрольному переважуванні на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах:

- у вагоні №56558182 виявилось брутто - 87050 кг, тара - 23900 кг, нетто - 63150 кг, що менше вантажного документу на 5350 кг. Над 1-2, 6-7 люками виявлене поглиблення довжиною 250-300 см, шириною 280 см, глибиною 60-70 см. Маркування в місці поглиблення порушене. Вагон в технічному відношенні справний. Двері, люки зачинені, течі вантажу немає;

- у вагоні № 62199765 виявилось брутто - 87050 кг, тара - 23500 кг, нетто - 63550 кг, що менше вантажного документу на 5850 кг. Над 1 люком виявлене поглиблення довжиною 170 см, шириною 280 см, глибиною 60 см., над 6-7 люками - поглиблення довжиною 300 см, шириною 280 см, глибиною 60-70 см. В місці поглиблення маркування відсутнє. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені, течі вантажу немає. На станції призначення в розділі Є зроблений запис про те, що при переважуванні вагону різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту доданий індекс \135.

За доводами позивача, відповідач як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 21 948,69 грн, заподіяних внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу у вагонах № 56558182 та № 62199765 згідно залізничної накладної № 51905982 від 21.09.2018.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно частини 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов’язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Судом встановлено, що відповідно до накладної № 51905982 від 21.09.2018 вантаж (вугілля кам’яне) завантажено відправником навалом та маркований повздовжньою лінією вздовж борту.

Згідно з ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно із ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

З матеріалів справи вбачається, що комерційний акт №450003/216/135 від 24.09.2018 за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнається судом належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу, та недостачі вантажу, який перевозився у вагонах № 56558182 та № 62199765.

Доказів заперечень відповідача щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування його з боку сторін відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Судом встановлено, що позивач є виконавцем (постачальником, вантажовідправником) за договором № 606 – ПУ – ПТП від 27.12.2017, укладеним з Приватним акціонерним товариством “ДТЕК Павлоградвугілля”, вантажоодержувач ПАТ “ДТЕК Західенерго”, на якого покладено обов'язок прийняти вугілля, провести його збагачення та передати отриманий в результаті концентрат замовнику.

Згідно довідки ПАТ “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” та справки ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля” №1/774 вартість кам’яного вугілля Г(Г2)Р(0-100), що поставлялось згідно накладної № 51905982 від 21.09.2018, складає 2 599,94 грн. за тонну з ПДВ.

Як вбачається із комерційного акту №450003/216/135 від 24.09.2018 та накладної № 51905982 від 21.09.2018 розмір недостачі кам’яного вугілля у вагоні №56558182 становить 3980 кг, у вагоні № 62199765 – 4462 кг.

Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Так, пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: “Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)”. Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

На підставі положень статті 133 Статуту залізниць України вантажоодержувач передав право пред'явлення позову за недостачу вантажу, відправленого залізничною накладною № 51905982 від 21.09.2018 вантажовідправнику, що підтверджується належним чином оформленими та засвідченими переуступним підписом вантажоодержувача на відповідній залізничній накладній, оригінал якої міститься у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.

Вартість недостачі у вагоні №56558182, з урахуванням норми природної втрати, складає 10 347,76 грн (3,98 т. х 2599,94 грн), у вагоні №62199765 - 11 600,93 грн (4,462 т х 2599,94 грн).

Оскільки розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі, проведений позивачем з урахуванням норми відповідно до Правил, суд погоджується із останнім, вважає його обґрунтованим, а тому позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у розмірі 21 948,69 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову з посиланням на відсутність належних документів на підтвердження оплати вантажоодержувачем вартості вугілля, яке було прийнято залізницею для перевезення, оскільки такий довід спростовується наявним у справі договором №606-ПУ-ПТП від 27.12.2017, укладеним між ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (Замовник) та ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", за умовами якого вантажоодержувач (замовник) не зобов’язаний оплачувати прийняте ним вугілля(концентрат), так як предметом договору є надання виконавцем(позивачем) вантажоодержувачу послуги зі збагачення вугілля, а не його купівля - продаж.

Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову з посиланням на відсутність належних доказів того, що залізницею не забезпечено схоронність вантажу, оскільки такі доводи спростовуються наявними у справі доказами.

Крім вищенаведеного, суд зазначає, що відповідно до ст. 130 Статуту право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають: б) у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Відповідно до ст. 112 Статуту у разі знеособлення масових однорідних вантажів, що перевозяться навалом, насипом чи наливом за різними накладними від відправника до одержувача (під час перевалки, перевантаження тощо), природні втрати обчислюються від загальної маси знеособленого у дорозі вантажу. Недостача або надлишок вантажу, відвантаженого одним відправником на адресу одного одержувача, який перевозиться навалом, насипом чи наливом з перевалкою чи перевантаженням в дорозі і який прибув у непошкоджених вагонах без ознак недостачі, визначається за результатами видачі усієї партії.

Згідно ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості. Витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і цим Статутом, не підлягають відшкодуванню.

Як передбачено ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Оскільки вантажовідправник ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" не є власником вантажу, що був відправлений у вагонах №56558182, №62199765 по накладній №51905982, вартість вантажу була визначена на підставі довідки власника вантажу ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля". На підставі вказаної довідки була складена довідка відправника ПАТ "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", що узгоджується з положеннями ст. 115 Статуту залізниць України, згідно з якою вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Відповідно до пункту 2.7 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів заліницею» вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі- продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, иіну і вартість відправленого вантажу. підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

Отже, вартість вантажу, яка є базою для вирахування суми збитків, що підлягають відшкодуванню перевізником, позивачем доведена наявними в матеріалах справи документами, у зв’язку з чим заперечення відповідача є необґрунтованими та такими, що не приймаються судом.

Крім того, суд зауважує, що для визначення розміру збитків не є обов’язковим надання доказів понесення витрат з оплати вантажу, оскільки документом, що підтверджує розмір збитків може бути в тому числі довідка про вартість вантажу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/23346/16.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуюче вищенаведене та приймаючи до уваги, що залізницею не збережено вантаж, прийнятий до перевезення, доказів на підтвердження того, що недостача поставленого вантажу сталася не з вини відповідача, АТ "Українська залізниця" не подано, розмір завданих збитків в сумі 21 948,69 грн. відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів відшкодування збитків у вказаній сумі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача фактичних збитків, які виникли під час перевезення вантажу останнім, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (85003, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1; ідентифікаційний код 00176472) збитки у вигляді недостачі у розмірі 21 948 (двадцять одна тисяча дев’ятсот сорок вісім) грн 69 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.04.2019

Суддя Пукшин Л.Г.