Рішення № 81266328, 08.04.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" квітня 2019 р. Справа № 924/1134/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., при секретарі судового засідання Ключки Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Альтернативна Теплова Компанія”, Рівненська область, м. Дубно

до комунального підприємства „Славутське житлово-комунальне об’єднання”, Хмельницька область, м. Славута

про визнання недійсним договору на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р., укладеного між комунальним підприємством „Славутське житлово-комунальне об’єднання” та товариством з обмеженою відповідальністю „Альтернативна Теплова Компанія”

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1 - за довіреністю від 20.10.18р.; ОСОБА_2 - за довіреністю №1-52/2019 від 20.02.19р.;

відповідач: ОСОБА_3- згідно наказу від 09.01.19р. та статуту КП "Славутське житлово-комунальне об'єднання від 29.11.18р.

Рішення приймається 08.04.2019р., оскільки в судовому засіданні 11.03.2019р. та 01.04.2019р. постановлялися ухвали про оголошення перерви.

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Альтернативна Теплова Компанія” звернулося з позовом до комунального підприємства „Славутське житлово-комунальне об’єднання” про визнання недійсним договору на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р., укладеного між комунальним підприємством „Славутське житлово-комунальне об’єднання” та товариством з обмеженою відповідальністю „Альтернативна Теплова Компанія”.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.12.2018р. відкрито провадження у справі №924/1134/18, постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.02.2019р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/1134/18 на 30 днів.

Ухвалою господарського суду від 11.03.2019р. закрито підготовче провадження у справі №924/1134/18 та розпочато розгляд справи по суті в даному судовому засіданні.

11.03.2019р. та 01.04.2019р. в судовому засіданні постановлялися ухвали про оголошення перерви.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Альтернативна Теплова Компанія” звернулося з позовом до комунального підприємства „Славутське житлово-комунальне об’єднання” про визнання недійсним договору на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р., укладеного між комунальним підприємством „Славутське житлово-комунальне об’єднання” та товариством з обмеженою відповідальністю „Альтернативна Теплова Компанія”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пункти 1.4., 3.1. спірного договору не відповідають відповідним пунктам договору купівлі-продажу теплової енергії, редакція якого затверджена загальними зборами учасників товариства 10.10.2017р.

Наголошує, що згідно п. 10.5.6. Статуту ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” до компетенції директора товариства віднесено укладення угод від імені товариства, сума яких становить до 50% вартості майна товариства, а об’єм теплової енергії, яку планував закупати позивач за попередніми розрахункам мав би бути значно більший, ніж 1700000,00 грн. (50% вартості майна товариства). Тому 10.10.2017р. було проведено позачергові збори учасників ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” оформлені протоколом №3 від 10.10.2017р., на яких прийнято рішення про затвердження відповідної редакції договору купівлі-продажу теплової енергії.

Повідомляє, що 11.10.2017р. за допомогою засобів електронного зв’язку на адресу відповідача (електронну адресу начальника юридичного відділу відповідача) було направлено затверджений зборами учасників товариства проект договору купівлі-продажу теплової енергії, в якому позивачем запропоновано п. п. 1.4. та 3.1. договору викласти в іншій редакції. Зокрема п. 1.4. договору визначає спосіб визначення кількості відпущеної виробником (продавцем) теплової енергії, а п. 3.1. договору визначає вартість відпущеної відповідачем теплової енергії; структуру і вартість тарифу встановленого для відповідача як виробника теплової енергії для продажу її позивачу без врахування побічних витрат (транспортування та постачання теплової енергії) відповідача які не мають враховуватись при визначенні вартості виробленої ним теплової енергії, що передається за договором позивачу у точці її продажу, а не в точці отримання теплової енергії кінцевим споживачем.

Повідомляє, що 19.10.2018р. позивачем було передано для підписання відповідачу саме такий примірник договору з підписом директора та печаткою підприємства на останньому листі договору. Будь-яких заперечень щодо тексту договору у відповідача не виникало. Однак, пославшись на відсутність печатки, представники відповідача повідомили позивача, що завірять дану редакцію договору зі своєї сторони пізніше, а один підписаний примірник договору передадуть позивачу при наступній зустрічі. В подальшому представники відповідача повідомили, що договір підписаний, але оригінал підписаного договору відповідачем надано не було.

Зазначає, що під час розгляду господарським судом Рівненської області справи №918/635/18 за позовом КП „Славутське житлово-комунальне об’єднання” до ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” про стягнення заборгованості за надану теплову енергію, позивач з’ясував, що до позовної заяви було долучено інший варіант договору, а саме, договір на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р. з іншою редакцією п. п. 1.4. та 3.1., згідно яких змінено спосіб визначення кількості відпущеної виробником (продавцем) позивачу теплової енергії та структуру і вартість встановленого для виробника (продавця) тарифу за яким позивач має розраховуватися з відповідачем за придбану теплову енергію.

Також позивач зазначає, що п. п. 1.4. та 3.1. договору в редакції відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства, що регулюють даний вид правовідносин. Вказує, що тариф на теплову енергію, що застосовує КП „Славутське ЖКО” є некоректним при продажу теплової енергії за оспорюваним договором, так як вже включає в себе витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а має включати тільки чисті витрати на виробництво теплової енергії. Наголошує, що розрахунок за фактично надану за договором теплову енергію із застосуванням існуючих тарифів на теплову енергію встановлених позивачу повинен проводитися відповідно до показників приладів комерційного обліку (дані абонентського відділу та відділу збуту), що встановлені у кожного споживача (будівлі) за виключенням теплової енергії, яка вироблена за допомогою котлів на альтернативних видах палива.

Позивач зазначає, що п. п. 1.4. та 3.1. договору визначаються істотні його умови, тому відсутні підстави для припущення про те, що договір був би укладений і без включення його недійсних частин. Тому вважає, що правочин підлягає визнанню недійсним повністю.

Відповідач у відзиві від 02.01.2019р., додаткових поясненнях до відзиву від 22.02.2019р., запереченнях від 06.03.2019р. позов не визнає. Вважає безпідставним посилання позивача на невідповідність укладеного договору проекту договору, що був предметом попередніх переговорів. Звертає увагу, що позивач здійснював оплату за договором на виробництво теплової енергії від 19.10.2017р.

Повідомляє, що електронний примірник договору на виробництво теплової енергії від позивача надійшов 11.10.2017р. Тому ставить під сумнів погодження ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” примірника договору купівлі-продажу теплової енергії 10.10.2017р. протоколом №3 загальних зборів учасників товариства. Вказує, що під час підписання договору на виробництво теплової енергії від 19.10.2017р. протокол №3 не був пред’явлений відповідачу ні в письмовому, ні в електронному вигляді та з’явився лише після вжиття КП „Славутське ЖКО” позовних заходів (справа №918/635/18).

Відповідач зауважує, що в підписаному договорі на виробництво теплової енергії від 19.10.2017р. не вказувалася сума договору, отже позивач не міг знати яку саме кількість теплової енергії буде постачати КП „Славутське ЖКО”.

З приводу тарифів на теплову енергію, відповідач зазначає, що вони були встановлені виходячи з середньозваженого тарифу на теплову енергію, вироблену з використанням природного газу, для потреб відповідної категорії споживачів.

Також зазначає, що факт дійсності правочину підтверджується актом ревізії КП „Славутське ЖКО” Державною аудиторською службою України.

Позивач у відповіді на відзив від 27.02.2019р. доводи відповідача вважає необґрунтованими. Звертає увагу, що на дату укладення спірного договору дані про обмеження повноважень директора позивача щодо укладення угод (правочинів), окрім Статуту, було внесено у встановленому Законом порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тому проведені 10.10.2017р. позачергові збори учасників ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія”, оформлені протоколом №3 від 10.10.2017р., на яких було прийнято рішення про затвердження редакції договору купівлі-продажу теплової енергії у відповідача приймалися учасниками товариства на виконання достовірних та внесених до Єдиного державного реєстру даних.

Повідомляє, що відомості з приводу протоколу зборів у встановленому порядку було внесено до відповідної книги протоколів загальних зборів товариства. Вказує, що майно товариства на дату укладення спірного правочину складалося із майна, переданого йому учасниками товариства у власність. Як вклад до статутного капіталу вартістю 3400000,00 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою та Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також позивач наголошує, що наявність в договорі навантажень, за якими здійснюється розрахунок теплової енергії у випадку відсутності приладів комерційного обліку є істотною умовою, оскільки в повній мірі впливає на визначення предмету договору. Вказані навантаження є безумовно договірною категорією і не можуть бути визначені однією із сторін договору без погодження з іншою.

Звертає увагу, що розрахунок середньозваженого тарифу здійснюється за даними усіх підприємств теплоенергетики, що працюють з використанням природного газу, а не лише даних відповідача у конкретних територіальних межах. Таким чином вказує, що доводи відповідача не спростовують обґрунтувань позивача щодо неправильного застосування ціни в оспорюваному договорі.

Позивач у доповненнях до відповіді на відзив від 11.03.2019р. зазначає, що господарська діяльність ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” підпадає під поняття „окремої сфери господарювання”, а позивач являється замовником в розумінні понять Закону України „Про публічні закупівлі”. Вказує, що ч. 1 ст. 2 вказаного Закону передбачено умову його обов’язкового застосування суб’єктами господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, якщо вартість предмета закупівлі товару (товарів, послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 млн. грн., а робіт – 5 млн. грн.

Враховуючи зазначене, позивач стверджує, що оспорюваний договір укладений без дотримання вимог Закону України „Про публічні закупівлі”, оскільки вартість предмета закупівлі перевищує межі, визначені ст. 2 Закону.

Відповідач у додаткових поясненнях від 28.03.2019р. наголошує, що ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” не відноситься до замовників та не має жодних ознак, визначених п. 9 ст. 1 Закону України „Про публічні закупівлі”, тому до взаємовідносин позивача та відповідача даний ОСОБА_3 не застосовується.

Звертає увагу, що в матеріалах справи наявні лише відомості про вартість статутного капіталу ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія”, проте відсутні відомості про вартість майна товариства, у зв’язку з чим неможливо стверджувати про перевищення повноважень директора на підписання договору на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р., так як на момент його укладення відповідач не володів інформацією про такі обмеження, якщо такі і існували, протокол погодження договору з КП „Славутське житлово-комунальне об’єднання”, хоч і був, але для відповідача не надавався. Вважає, що посилання позивача на перевищення повноважень директора при укладені спірного договору не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач не надав самостійний баланс товариства, в якому відображено вартість виробничих та невиробничих фондів, що складають майно товариства.

Також зазначає, що у книзі протоколів загальних зборів, що була пред’явлена представником позивача та з якої не вбачається та є очевидним зміст протоколу №3 загальних зборів учасників товариства, яким, як стверджує позивач, було затверджено оспорюваний договір, відсутня інформація про затвердження загальними зборами учасників ТОВ „Алтеко” договорів, укладених з іншими контрагентами.

Позивач у додаткових поясненнях від 28.03.2019р. вважає помилковими доводи відповідача про те, що ТОВ „Алтеко” не є замовником, оскільки за змістом абз. 2 п. 9 ст. 1 Закону України „Про публічні закупівлі” до замовників також належать юридичні особи та/або суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання. Тому стверджує, що позивач підпадає під поняття замовника в розумінні понять Закону України „Про публічні закупівлі”.

Також зазначає, що доводи відповідача про часткове виконання позивачем умов оспорюваного договору, не можуть бути підставою для спростування його недійсності. Оскільки оспорюваний договір визнається недійсним з підстав, які існують на момент його укладення.

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке.

Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради від 20.09.2017р. №349 ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” визначено виконавцем послуг з централізованого теплопостачання з використанням альтернативних джерел для споживачів, які отримують такі послуги від котелень, розташованих за адресами: вул. Садова, 4 та вул. Здоров’я, 11 у м. Славута.

09.10.2017р. на електронну адресу ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” з електронної адреси КП „Славутське житлово-комунальне об’єднання” надійшов проект договору купівлі-продажу теплової енергії.

Предметом даного договору визначено наступне: теплопостачальна організація виробляє та відпускає теплову енергію споживачу, який зобов’язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Кількість теплової енергії, що постачається за договором, визначається за показами приладу обліку теплової енергії. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів обліку, кількість виробленої теплової енергії розраховується відповідно до приєднаного теплового навантаження з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. п. 1.1., 1.4. проекту договору).

Згідно з п. 3.1. проекту договору розрахунки за вироблену теплову енергію, що надається споживачеві, проводяться виключно у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Вказаний договір купівлі-продажу теплової енергії не був підписаний позивачем.

Натомість, 10.10.2017р. ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” проведено загальні збори учасників, оформлені протоколом №3 від 10.10.2017р., на порядок денний яких винесено питання погодження договору, що перевищує 50% вартості майна товариства та надання повноважень на його підписання. За результатами проведених загальних зборів було прийнято рішення про погодження договору купівлі-продажу теплової енергії в іншій редакції.

Зокрема, п. п. 1.4. та 3.1. договору викладено в такій редакції:

„п. 1.4. Кількість теплової енергії, що постачається за договором, визначається за показами приладу обліку теплової енергії. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів обліку, кількість виробленої теплової енергії розраховується відповідно до приєднаного теплового навантаження з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

п. 3.1. Розрахунки за вироблену теплову енергію, що використовується теплопостачальною організацією, для реалізації її споживачам, які вказані в п. 1.2. даного договору проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених на дату підписання даного договору тарифів для наступних категорій споживачів, за винятком витрат на транспортування та постачання теплової енергії:

Населення теплова енергія: _ грн. за 1 Гкал з ПДВ

В тому числі:

- виробництво теплової енергії _ грн. за 1 Гкал

- транспортування теплової енергії _ грн. за 1 Гкал

- постачання теплової енергії _ грн. за 1 Гкал

Бюджетні організації теплова енергія: __ за 1 Гкал з ПДВ

- виробництво теплової енергії _ грн. за 1 Гкал

- транспортування теплової енергії _ грн. за 1 Гкал

- постачання теплової енергії _ грн. за 1 Гкал

Інші споживачі теплова енергія: 1 850,15 грн. за 1 Гкал з ПДВ

- виробництво теплової енергії _ грн. за 1 Гкал

- транспортування теплової енергії _ грн. за 1 Гкал

- постачання теплової енергії _ грн. за 1 Гкал”.

Згідно витягу з книги протоколів загальних зборів ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія”, під порядковим номером 11 значиться протокол загальних зборів №3 від 10.10.2017р.

За твердженням позивача, 19.10.2017р. директором ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” ОСОБА_4 у м. Славуті було передано відповідачу саме такий примірник договору з підписом директора та печаткою підприємства на останній сторінці договору. При цьому, будь-яких заперечень щодо тексту договору у відповідача не виникло. Однак, позивачу не було надано примірник підписаного відповідачем договору, пославшись на відсутність в останнього печатки.

В матеріалах справи наявний скріншот листування електронною поштою, який наданий позивачем про відправлення з електронної адреси ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” на електронну адресу відповідача (електронну адресу начальника юридичного відділу – ОСОБА_5) договору купівлі-продажу теплової енергії з додатками.

Також у справі міститься скріншот листування електронною поштою, який наданий відповідачем про направлення на його адресу з електронної адреси позивача (електронної адреси ОСОБА_6) договору на виробництво теплової енергії.

Як вбачається із проекту вказаного договору п. п. 1.4.1 та 3.1. викладені в наступній редакції:

„п. 1.4. Кількість теплової енергії, що постачається за договором, визначається за показами приладу обліку теплової енергії. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів обліку, кількість виробленої теплової енергії розраховується відповідно до КТМ 204 України. 244-94 „Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також: на господарсько-побутові потреби в Україні”.

п. 3.1. Розрахунки за вироблену теплову енергію, що використовується теплопостачальною організацією, для реалізації її споживачам, які вказані в п. 1.2. даного договору проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених на дату підписання даного договору тарифів для наступних категорій споживачів, за винятком витрат на транспортування та постачання теплової енергії.

19.10.2017р. між КП „Славутське житлово-комунальне об’єднання” (виробник теплової енергії) та ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” (теплопостачальна організація) укладено договір на виробництво теплової енергії, відповідно до п. 1.1. якого виробник теплової енергії виробляє та відпускає теплову енергію теплопостачальній організації, яка зобов’язана оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання.

Відповідно до п. 1.2. договору теплова енергія використовується теплопостачальною організацією для:

- реалізації її наступним категоріям споживачів, які отримують послуги від котелень за адресами: вул. Садова, 4 та Здоров’я, 11, що в м. Славута: населення; бюджетні організації та установи; інші споживачі;

- підтримання належного температурного режиму (опалення) приміщення.

В п. 1.4. договору передбачено, що кількість теплової енергії, що постачається за договором, визначається за показами приладу обліку теплової енергії. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів обліку, кількість виробленої теплової енергії розраховується відповідно до КТМ 204 України. 244-94 „Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також: на господарсько-побутові потреби в Україні”.

Згідно п. 3.1. договору, розрахунки за вироблену теплову енергію, що використовується теплопостачальною організацією, для реалізації її споживачам, які вказані в п. 1.2. даного договору проводяться виключно в грошовій формі і відповідно до встановлених на дату підписання договору регульованих тарифів на теплову енергію для наступних категорій споживачів, за винятком витрат на електричну енергію та в подальшому можуть змінюватися відповідно до встановлених регульованих тарифів на теплову енергію, що діють на день оплати:

Населення теплова енергія: 1 367,77 грн. за 1 Гкал з ПДВ

- теплової енергії без електроенергії 1 289,27 грн. за 1 Гкал з ПДВ

Бюджетні організації теплова енергія: 1 405,94 грн. за 1 Гкал з ПДВ

- теплової енергії без електроенергії 1 323,02 грн. за 1 Гкал з ПДВ

Інші споживачі теплова енергія: 1 850,15 грн. за 1 Гкал з ПДВ

- теплової енергії без електроенергії 1 767,23 грн. за 1 Гкал з ПДВ

За домовленістю сторін розрахунки за теплову енергію можуть проводитись і іншими не забороненими чинним законодавством формами.

Відповідно до п. 3.3. договору теплопостачальна організація зобов’язується проводить оплату за вироблену теплову енергію шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виробника теплової енергії в термін до 25 числа звітного місяця в порядку передоплати в сумі, що дорівнює 50% споживання попереднього місяця згідно діючого тарифу (ціни) поточного місяця. Остаточний розрахунок за вироблену теплову енергію проводиться теплопостачальною організацією згідно акту виконаних робіт виробника теплової енергії на протязі п’яти днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Фактом отримання теплопостачальною організацією теплової енергії від виробника являється акт прийому-передачі теплової енергії. Теплопостачальна організація має належним чином засвідчити (підписати та скріпити відбитком печатки) акт прийому-передачі теплової енергії та повернути один примірник акту виробнику теплової енергії до 3 числа наступного місяця надання теплової енергії. У випадку неповернення належним чином засвідченого акту прийому-передачі теплової енергії теплопостачальною організацією протягом вказаного строку, акт вважається чинним (погодженим сторонами даного договору), а теплова енергія отриманою теплопостачальною організацією в кількості, вказаній в акті (п. 3.5. договору).

Згідно з п. 8.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 30 квітня 2018 року.

Договір підписано представниками позивача (директором) та відповідача і скріплено відбитками печаток сторін.

За період з грудня 2017р. по квітень 2018р. позивачем було сплачено відповідачу 3850000,00 грн. в рахунок оплати за придбану теплову енергію, що підтверджується платіжними дорученнями №1389 від 17.11.2017 року на суму 100000,00 грн., №1396 від 24.11.2017 року на суму 100000,00 грн., №1423 від 30.11.2017 року на суму 100000,00 грн., №1481 від 13.12.2017 року на суму 150000,00 грн., №1527 від 27.12.2017 року на суму 300000,00 грн., №1547 від 04.01.2018 року на суму 200000,00 грн., №1561 від 11.01.2018 року на суму 100000,00 грн., №1683 від 15.02.2018 року на суму 70000,00 грн., №1929 від 20.04.2018 року на суму 30000,00 грн., а також банківськими виписками від 01.03.2018 року, від 19.03.2018 року, від 27.03.2018 року, від 26.04.2018 року.

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КП „Славутське житлово-комунальне об’єднання” за період з 01.03.2015р. по 31.05.2018р., за результатами якої складено акт №06-08/34 від 05.09.2018р. В акті зазначено, що в ході ревізії дотримання вимог КТМ 204 України 244-94 „Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також: на господарсько-побутові потреби в Україні” щодо розрахунків обсягів виробленої теплової енергії порушень не встановлено. Ревізією встановлено, що КП „Славутське житлово-комунальне об’єднання” здійснювало нарахування за тарифами, встановленими виконавчим комітетом Славутської міської ради за винятком складової тарифу „Електрична енергія”. Порушень щодо достовірності застосування регульованих при здійснені розрахунків ревізією не встановлено.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.12.2018р. у справі №918/635/18 частково задоволено позовом КП „Славутське житлово-комунальне об’єднання” до ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” про стягнення заборгованості за надану теплову енергію на підставі договору на виробництво теплової енергії від 19.10.2017р. Зазначене рішення не набрало законної сили та перебуває на розгляді Північно-західного апеляційного господарського суду у зв’язку з поданням апеляційної скарги ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія”.

Відповідно до п. 2.1. Статуту ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія”, товариство створено з метою більш повного забезпечення суспільних потреб у товарах народного споживання, продукції виробничо-технічного та іншого призначення, роботах і послугах та реалізації на основі отриманого прибутку соціальних та економічних інтересів учасників та членів трудового колективу.

Як слідує із п. 2.3. Статуту одним із видів діяльності позивача є виробництво, розподілення та постачання теплової енергії.

В п. 10.5.6. Статуту передбачено, що директор товариства має право укладати угоди (договори, контракти) від імені товариства, сума яких становить до 50% вартості майна товариства. Відповідні відомості також містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Витяг наявний в матеріалах справи).

Згідно бухгалтерської довідки ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” №22 від 21.02.2019р. за підписом головного бухгалтера товариства, станом на 19.10.2017р. позивач був власником майна, яке складається із вкладу майна учасників товариства вартістю 3400000,00 грн.

Позивач посилаючись на те, що пункти 1.4., 3.1. спірного договору не відповідають відповідним пунктам договору купівлі-продажу теплової енергії, редакція якого затверджена загальними зборами учасників товариства 10.10.2017р., а також вимогам чинного законодавства та крім того, укладений без дотримання вимог Закону України „Про публічні закупівлі”, звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р., укладеного між комунальним підприємством „Славутське житлово-комунальне об’єднання” та товариством з обмеженою відповідальністю „Альтернативна Теплова Компанія”.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначаються ст. 203 Цивільного кодексу України.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).

З огляду на презумпцію правомірності правочину, передбачену статтею 204 Цивільного кодексу України, презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (правова позиція Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 24.06.2015 р. у справі №3-231гс15).

Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як встановлено ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов'язання - це правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що між КП „Славутське житлово-комунальне об’єднання”, як виробником теплової енергії та ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія”, як теплопостачальною організацією склалися правовідносини з виробництва та постачання теплової енергії, у зв’язку з чим відповідач виробляв та відпускав теплову енергію позивачу, а позивач приймав теплову енергію та зобов’язався її оплатити.

Однак, як слідує із наявних у справі документів та пояснень учасників справи, позивач вважав укладеним договір на купівлю-продаж теплової енергії, редакція якого затверджена загальними зборами учасників товариства 10.10.2017р. (протокол №3 від 10.10.2017р.) та який за твердженням позивача був переданий на підпис відповідачу 19.10.2017р. Позивач вказує, що примірник підписаного відповідачем договору не отримав, однак, враховуючи наявність між сторонами партнерських відносин, приступив до його виконання.

В свою чергу відповідач виконував умови договору на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р., який містить підписи та відбитки печаток обох сторін та оспорюється позивачем.

Підставами для визнання недійсним договору на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р. укладеного між комунальним підприємством „Славутське житлово-комунальне об’єднання” та товариством з обмеженою відповідальністю „Альтернативна Теплова Компанія”, позивач зазначає:

- укладення спірного договору без дотримання вимог Закону України „Про публічні закупівлі”;

- підписання договору директором позивача з перевищенням повноважень, встановлених п. 10.5.6. Статуту товариства;

- невідповідність пунктів 1.4., 3.1. спірного договору відповідним пунктам договору купівлі-продажу теплової енергії, редакція якого затверджена загальними зборами учасників товариства 10.10.2017р., а також вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про публічні закупівлі” цей ОСОБА_3 застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Згідно визначених термінів, що вживається у ст. 1 Закону України „Про публічні закупівлі”, діяльність в окремих сферах господарювання - діяльність, що здійснюється зокрема у сфері забезпечення виробництва, транспортування та постачання теплової енергії (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону).

В п. 9 ч. 1 ст. 1 даного Закону визначено критерії, яким повинні відповідати юридичні особи, щоб набути статусу „замовника”. Так, замовниками є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:

- юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

- органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

- у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

До замовників також належать юридичні особи та/або суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак:

- органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб’єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб’єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб’єкта господарювання;

- наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

Як слідує із п. 2.3. Статуту ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” одним із видів діяльності позивача є виробництво, розподілення та постачання теплової енергії.

Таким чином, господарська діяльність позивача підпадає під поняття окремої сфери господарювання з розумінні Закону України „Про публічні закупівлі”. Також вартість отриманої теплової енергії за спірним договором перевищує вартість послуг, визначених у ч. 1 ст. 2 даного Закону, з огляду на наявність в матеріалах справи доказів часткової оплати за придбану теплову енергію в розмірі 3850000,00 грн.

Однак, ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” не містить ознак, за наявності яких юридична особа вважається замовником в розумінні Закону України „Про публічні закупівлі”. Тому даний ОСОБА_3 не може бути застосованих до правовідносин, які склалися між учасниками справи.

Враховуючи зазначене, доводи позивача про укладення спірного договору без дотримання вимог Закону України „Про публічні закупівлі”, як підставу для визнання його недійсним, судом не приймаються.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору, він підписаний директором ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія”.

В п. 10.5.6. Статуту ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” передбачено, що директор товариства має право укладати угоди (договори, контракти) від імені товариства, сума яких становить до 50% вартості майна товариства. Відповідні відомості також містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно бухгалтерської довідки ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” №22 від 21.02.2019р. за підписом головного бухгалтера товариства, станом на 19.10.2017р. позивач був власником майна, яке складається із вкладу майна учасників товариства вартістю 3400000,00 грн. Таким чином, директор позивача міг самостійно укладати та підписувати договори, вартість яких не перевищує 1700000,00 грн.

З приводу посилання відповідача на те, що грошові та майнові вклади учасників є лише однією із складових майнового стану товариства позивача, який відповідно до п. 3.1. Статуту має бути підтверджений самостійним балансом товариства, суд зазначає, що оцінці підлягають ті докази, які наявні в матеріалах справи. При цьому, у суду відсутні підстави не приймати (не врахувати) бухгалтерську довідку ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” №22 від 21.02.2019р., в якості доказу на підтвердження вартості майна позивача станом на момент укладення спірного договору. Інші докази, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що вартість поставленої теплової енергії позивачу за спірним договором перевищує 1700000,00 грн. (50% вартості майна товариства), оспорюваний договір на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р. підписаний директором ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” з перевищенням повноважень, визначених п. 10.5.6. Статуту товариства.

З приводу посилання відповідача на те, що в договорі не визначено його ціну, судом беруться до уваги положення ч. 1 ст. 656 ЦК України, якою передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Враховуючи, що постачання теплової енергії здійснювалося поетапно, неможливо було визначити в договорі загальну вартість теплової енергії однією сумою. При цьому, в матеріалах справи наявні докази часткової оплати отриманої позивачем теплової енергії в розмірі 3850000,00 грн., що перевищує 50% вартості майна товариства.

В преамбулі спірного договору зазначено, що керівник діє на підставі Статуту, в якому зазначено про певні обмеження в укладанні ним договорів із третіми особами. Про дане обмеження міститься також інформація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом береться до уваги правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 12.06.2018 у справі №927/976/17, згідно якої, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Тому посилання відповідача на те, що КП „Славутське житлово-комунальне об’єднання” не володіло інформацією про наявність обмежень директора на момент укладення договору на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р. судом не приймається.

Також не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на те, що здійснення позивачем оплати за спірним договором свідчить про його прийняття та факт укладення згідно ст. 241 ЦК України.

Частиною 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Однак, в даному випадку здійснення оплати на поставлену теплову енергію не може свідчити про схвалення та факт укладення спірного правочину позивачем, примірник якого у нього був відсутній, оскільки дії ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” щодо здійснення оплати були спрямовані на виконання іншого договору, який погоджений був загальними зборами, а саме, договору купівлі-продажу теплової енергії, редакція якого затверджена загальними зборами учасників товариства 10.10.2017р.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази схвалення позивачем спірного правочину.

За таких обставин, директор ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” не мав повноважень на укладення договору, вартість якого перевищує 50% вартості майна товариства, загальними зборами товариства було надано дозвіл на укладення правочину (договору купівлі-продажу теплової енергії) на умовах, затверджених загальними зборами товариства позивача (протокол №3 від 10.10.2017р.).

Зокрема, п. п. 1.4. та 3.1. договору купівлі-продажу теплової енергії викладено в такій редакції:

„п. 1.4. Кількість теплової енергії, що постачається за договором, визначається за показами приладу обліку теплової енергії. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів обліку, кількість виробленої теплової енергії розраховується відповідно до приєднаного теплового навантаження з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

п. 3.1. Розрахунки за вироблену теплову енергію, що використовується теплопостачальною організацією, для реалізації її споживачам, які вказані в п. 1.2. даного договору проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених на дату підписання даного договору тарифів для наступних категорій споживачів, за винятком витрат на транспортування та постачання теплової енергії:

Населення теплова енергія: _ грн. за 1 Гкал з ПДВ

В тому числі:

- виробництво теплової енергії _ грн. за 1 Гкал

- транспортування теплової енергії _ грн. за 1 Гкал

- постачання теплової енергії _ грн. за 1 Гкал

Бюджетні організації теплова енергія: __ за 1 Гкал з ПДВ

- виробництво теплової енергії _ грн. за 1 Гкал

- транспортування теплової енергії _ грн. за 1 Гкал

- постачання теплової енергії _ грн. за 1 Гкал

Інші споживачі теплова енергія: 1 850,15 грн. за 1 Гкал з ПДВ

- виробництво теплової енергії _ грн. за 1 Гкал

- транспортування теплової енергії _ грн. за 1 Гкал

- постачання теплової енергії _ грн. за 1 Гкал”.

При цьому договір, який оспорюється позивачем містить іншу назву, а саме, договір на виробництво теплової енергії, та іншу редакцію п. п. 1.4. та 3.1., зокрема:

„п. 1.4. Кількість теплової енергії, що постачається за договором, визначається за показами приладу обліку теплової енергії. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів обліку, кількість виробленої теплової енергії розраховується відповідно до КТМ 204 України. 244-94 „Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також: на господарсько-побутові потреби в Україні”.

п. 3.1. Розрахунки за вироблену теплову енергію, що використовується теплопостачальною організацією, для реалізації її споживачам, які вказані в п. 1.2. даного договору проводяться виключно в грошовій формі і відповідно до встановлених на дату підписання договору регульованих тарифів на теплову енергію для наступних категорій споживачів, за винятком витрат на електричну енергію та в подальшому можуть змінюватися відповідно до встановлених регульованих тарифів на теплову енергію, що діють на день оплати:

Населення теплова енергія: 1 367,77 грн. за 1 Гкал з ПДВ

- теплової енергії без електроенергії 1 289,27 грн. за 1 Гкал з ПДВ

Бюджетні організації теплова енергія: 1 405,94 грн. за 1 Гкал з ПДВ

- теплової енергії без електроенергії 1 323,02 грн. за 1 Гкал з ПДВ

Інші споживачі теплова енергія: 1 850,15 грн. за 1 Гкал з ПДВ

- теплової енергії без електроенергії 1 767,23 грн. за 1 Гкал з ПДВ”.

Таким чином, в п. п. 1.4. та 3.1. спірного договору було змінено спосіб визначення кількості відпущеної виробником (продавцем, відповідачем) позивачу теплової енергії та структуру і вартість встановленого тарифу за яким позивач має розраховуватися з відповідачем за придбану теплову енергію. Так, у п. 3.1. договору відсутня фраза: „за винятком витрат на транспортування та постачання теплової енергії” та відсутні посилання на складові тарифу на виробництво, транспортування постачання та постачання теплової енергії, які мали б формувати ціну на виробництво теплової енергії без врахування транспортування та постачання теплової енергії, що включено до тарифу відповідача на теплову енергію.

Таким чином, спірний договір було укладено на інших умовах, ніж погоджено рішенням загальних зборів учасників товариства ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” від 10.10.2017р.

Також судом враховуються, що відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, загальними зборами часників ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” було погоджено та затверджено редакцію договору на купівлю-продаж теплової енергії.

При цьому спірний договір має назву „договір на виробництво теплової енергії”, що не узгоджується з положеннями п. 4 Правил користування тепловою енергією користування тепловою енергією.

З приводу доводів позивача про невідповідність п. п. 1.4. та 3.1. спірного договору вимогам діючого законодавства, судом береться до уваги таке.

Відносини у сфері виробництва, постачання та транспортування теплової енергії регулюються Законом України „Про теплопостачання”, Законом України „Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р., іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до ст. 25 Закону України „Про теплопостачання” теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов’язані здійснювати технічний облік матеріальних та енергетичних ресурсів, а також комерційний облік теплової енергії.

Пунктом 20 Правил користування тепловою енергією передбачено, що облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з п. 23 Правил користування тепловою енергією, у договорі зазначається максимальне теплове годинне навантаження за кожним видом і параметром теплоносія на опалення, вентиляцію, кондиціювання, максимальне, середньогодинне і середньодобове теплове навантаження на гаряче водопостачання, а також місячний, квартальний та річний обсяг постачання теплової енергії.

Враховуючи вказані норми законодавства, суд погоджується із доводами позивача про те, що наявність у договорі навантажень, за якими здійснюється розрахунок теплової енергії у випадку відсутності приладів комерційного обліку є істотною умовою договору, оскільки в повній мірі впливає на визначення предмету договору. Вказані навантаження є безумовною договірною категорією і не можуть бути визначені однією із сторін договору без погодження з іншою.

Однак, в оспорюваному договорі відсутні навантаження, за якими здійснюється розрахунок спожитої (відпущеної) теплової енергії, у випадку відсутності приладів комерційного обліку.

Також однією з умов щодо предмету договору постачання (виробництва) теплової енергії є визначення межі продажу теплової енергії.

Так, відповідно до п. 3 Правил користування тепловою енергією, межа продажу теплової енергії - сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла.

Проте, в оспорюваному договорі відсутнє визначення меж продажу теплової енергії, як при наявності приладу комерційного обліку, так і за його відсутності.

Щодо ціни (вартості) теплової енергії, яка виробляється (продається), судом враховується наступне.

Положеннями ст. 1 Закону України „Про теплопостачання” визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до ч. 12 ст. 20 Закону України „Про теплопостачання” тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. №869:

тарифи на надання послуг з централізованого опалення - вартість надання одиниці послуги з централізованого опалення відповідної якості, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих витрат, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку;

одноставковий тариф на теплову енергію - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам, визначена як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування, постачання, витрат на відшкодування втрат, планованого прибутку і не розподілена на умовно-змінну та умовно-постійну частини тарифу.

Однак, згідно постанов НКРЕКП (№1090 від 09.06.2016р. та №151 від 01.02.2017р.) та рішень виконавчого комітету Славутської міської ради (№378 від 27.10.2017р., №42 від 30.01.2018р., №65 від 26.02.2018р.) для відповідача не визначено тарифу на виробництво, тарифу на постачання та тарифу на транспортування теплової енергії, а лише передбачено тариф на теплову енергію в розрізі категорій споживачів.

Таким чином, у п. 3.1. спірного договору у тариф на теплову енергію включені витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, витрати на власні потреби виробництва теплової енергії та інші витрати відповідача, які враховані в грошовому виразі тарифу на теплову енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання з використанням альтернативних джерел для споживачів, які отримують такі послуги від котелень, розташованих за адресами: вул. Садова, 4 та вул. Здоров’я, 11 у м. Славута, у зв’язку з чим позивач купував теплову енергію у відповідача.

Тобто позивач не є кінцевим споживачем теплової енергії в розумінні Закону України „Про теплопостачання”, відповідно до нього не може бути застосований тариф на теплову енергію встановлений ч. 12. ст. 20 даного Закону.

Тому, тариф на теплову енергію, що застосовує КП „Славутське житлово-комунальне об’єднання” є некоректним при продажу теплової енергії за спірним договором, оскільки включає в себе витрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а має включати лише витрати на виробництво теплової енергії, яка в подальшому реалізується ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія”, як теплопостачальною організацією кінцевим споживачам (населенню, бюджетним організаціям, іншим споживачам), які отримують послуги теплопостачання від котелень, розташованих за адресами: вул. Садова, 4 та вул. Здоров’я, 11 у м. Славута.

Як вбачається з матеріалів справи, загальними зборами учасників ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” в п. 3.1. проекту договору купівлі-продажу теплової енергії (протокол №3 від 10.10.2017р.) було погоджено, що тариф на теплову енергію, яка в подальшому реалізується позивачем кінцевим споживача не включає в себе витрати на транспортування та постачання теплової енергії.

Враховуючи вищезазначене, п. п. 1.4. та 3.1. в редакції, викладеній у спірному договорі не узгоджуються з вимогами Закону України „Про теплопостачання” та Правилами користування тепловою енергією.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, враховуючи, що договір на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р. підписаний директором позивача з перевищенням повноважень, визначених п. 10.5.6. Статуту товариства, редакція даного договору, зокрема пунктів 1.4. та 3.1., які визначають предмет та ціну договору, тобто істотні умови договору, є відмінними від редакції договору купівлі-продажу, погодженого загальними зборами товариства позивача, а також дані пункти спірного договору не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, такий договір підлягає визнанню недійсним.

При цьому, оскільки пунктами 1.4. та 3.1. договору визначаються істотні умови договору (предмет і ціна), підстав для припущення про те, що договір був би укладений і без включення його недійсних частин немає, відтак правочин підлягає визнанню недійсним повністю.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у зв’язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір на виробництво теплової енергії б/н від 19.10.2017р., укладений між комунальним підприємством „Славутське житлово-комунальне об’єднання” та товариством з обмеженою відповідальністю „Альтернативна Теплова Компанія”.

Стягнути з комунального підприємства „Славутське житлово-комунальне об’єднання” (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Миру, 14-а, код ЄДРПОУ 34432514) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Альтернативна Теплова Компанія” (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Замкова, 51, код ЄДРПОУ 36631296) 1762,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.256 ГПК України).

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 17.04.2019р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.:

1 – до справи;

2 – позивачу - ТОВ „Альтернативна Теплова Компанія” (35600, Рівненська обл., м. Дубно, вул. Замкова, 51)

3 - відповідачу – КП „Славутське житлово-комунальне об’єднання” (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Миру, 14-а). Всім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.