Рішення № 81265655, 25.03.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Справа № 915/19/19

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П.,

при секретарі судового засідання Степановій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: акціонерного товариства “Миколаївобленерго”, 54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40 (код ЄДРПОУ 23399393),

до відповідача: обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго”, 54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а (код ЄДРПОУ 31319242),

про: стягнення заборгованості за договором № 46/69 від 13.11.2017 року в сумі 599929,30 грн., з яких:

- 479854,24 грн. – пеня,

- 42831,86 грн. – 3% річних,

- 77243,20 грн. – інфляційні втрати,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01/54-14 від 02.01.2019 року;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №10 від 03.01.2019 року

СУТЬ СПОРУ.

27.12.2018 року акціонерне товариство “Миколаївобленерго” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом № 01/22-9210 від 20.12.2018 року до обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” про стягнення грошових коштів у сумі 772523,42 грн., з яких:

- 571249,86 грн. – пеня,

- 57376,88 грн. – 3% річних,

- 143896,68 грн. – інфляційні втрати.

Як на підставу свого позову позивач посилається в тому числі на неналежне виконання відповідачем умов договорів № 46/69 від 01.12.2015 року, № 46/69 від 25.11.2016 року, № 46/69 від 13.11.2017 року про внесення змін та доповнень до договорів про постачання електричної енергії № 38/326 від 30.09.2009 року, № 40/2161 від 17.03.2008 року, № 42/25 від 27.10.2014 року, № 44/4062 від 26.09.2009 року в частині об’єднання платежів та договірні величини споживання електричної енергії щодо своєчасної оплати рахунків за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії.

Ухвалою суду від 02.01.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 07.02.2019 року. Роз’єднано позовні вимоги, виділено в самостійні провадження позовні вимоги акціонерного товариства “Миколаївобленерго” до обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати рахунків за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії окремо за 2016-2018 роки, а саме:

1) позовні вимоги по стягненню пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати рахунків за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії протягом 2016 року, вирішено розглядати у справі № 915/1862/18;

2) позовні вимоги по стягненню пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати рахунків за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії протягом 2017 року, виділено в самостійне провадження;

3) позовні вимоги по стягненню пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати рахунків за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії протягом 2018 року, виділено в самостійне провадження.

Відділом документального забезпечення господарського суду Миколаївської області, на підставі зазначеної ухвали, зареєстровано виділення у самостійне провадження позовної вимоги акціонерного товариства “Миколаївобленерго” до обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати рахунків за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії протягом 2018 року як справи №915/19/19.

Ухвалою суду від 04.01.2019 року прийнято справу №915/19/19 за позовом акціонерного товариства “Миколаївобленерго” до обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв’язку з порушенням відповідачем строків оплати рахунків за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії протягом 2018 року до провадження суддею Алексєєвим А.П., постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2019 року. Зобов’язано позивача надати розрахунок позовних вимог за договором № 46/69 від 13.11.2017 року.

25.01.2019 року позивачем на виконання вимог ухвали суду від 04.01.2019 року надано розрахунок позовних вимог за договором № 46/69 від 13.11.2017 року (том 1 а.с. 15), згідно якого заборгованість становить 599929,30 грн., з яких:

- 479854,24 грн. – пеня,

- 42831,86 грн. – 3% річних,

- 77243,20 грн. – інфляційні втрати.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ.

Ухвалою суду від 04.01.2019 року справу №915/19/19 прийнято до провадження суддею Алексєєвим А.П., постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.02.2019 року.

13.02.2019 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 28.02.2019 року.

28.02.2019 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2019 року.

14.03.2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 25.03.2019 року.

25.03.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

06.02.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив (том 2 а.с. 37-40).

19.02.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (том 2 а.с. 68-69).

26.02.2019 року до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (том 2 а.с. 71-74).

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Як на підставу свого позову позивач послався в тому числі на неналежне виконання відповідачем умов договору № 46/69 від 13.11.2017 року про внесення змін та доповнень до договорів про постачання електричної енергії № 38/326 від 30.09.2009 року, № 40/2161 від 17.03.2008 року, № 42/25 від 27.10.2014 року, № 44/4062 від 26.09.2009 року в частині об’єднання платежів та договірні величини споживання електричної енергії щодо своєчасної оплати рахунків за активну електроенергію та перетікання реактивної електроенергії.

Відповідач в обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що позивачем у період нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних включено день фактичної оплати заборгованості. Крім того, заборгованість за активну електроенергію в сумі 20383969,46 грн. була сплачена відповідачем в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”. Із посиланням на приписи ст. 551 Цивільного кодексу, ст. 233 Господарського кодексу України відповідач просить врахувати збитковість підприємства та зменшити розмір пені. Отже, відповідач позов визнає частково, просить відмовити у стягненні 3% річних у сумі 42134,93 грн. та інфляційних втрат у сумі 76741,53 грн., а також зменшити розмір нарахованої пені до 1000 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

17.03.2008 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як споживачем був укладений договір постачання електричної енергії № 40/2161, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 20,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 9.4 зазначеного договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

26.09.2009 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як споживачем був укладений договір постачання електричної енергії № 44/4062, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 29831 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 9.4 зазначеного договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

30.09.2009 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як споживачем був укладений договір постачання електричної енергії № 38/326, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 184,9 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 9.4 зазначеного договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

27.10.2014 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як споживачем був укладений договір постачання електричної енергії № 42/25, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 676,6 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 9.4 зазначеного договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2014 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

13.11.2017 року між позивачем, як постачальником та відповідачем, як споживачем був укладений договір № 46/69 про внесення змін та доповнень до договорів про постачання електричної енергії № 38/326 від 30.09.2009 року, № 40/2161 від 17.03.2008 року, № 42/25 від 27.10.2014 року, № 44/4062 від 26.09.2009 року в частині об’єднання платежів та договірні величини споживання електричної енергії.

Зазначений договір № 46/69 від 13.11.2017 року діяв протягом 2018 року (том 1 а.с. 24-25).

Відповідно до п. 1 Договору № 46/69 від 13.11.2017 року остаточний розрахунок здійснюється платником протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунків, які платник зобов’язаний отримати 2 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Факт переходу платнику права власності на спожиту у календарному місяці електричну енергію підтверджується актом про прийняття-передавання товарної продукції.

Відповідно до п. 2 Договору № 46/69 від 13.11.2017 року за внесення платежів з порушенням термінів, передбачених пунктом 1 цього договору, платник сплачує постачальнику пеню у межах подвійної облікової ставки НБУ від сум заборгованості, 3% річних та індекс інфляції за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати.

У зв’язку із порушенням відповідачем строків оплати рахунків за перетікання реактивної електроенергії за період з січня по лютий 2018 року включно, позивачем нараховано відповідачу:

- 7896,50 грн. – пеню за період з 13.02.2018 року по 08.07.2018 року,

- 702,29 грн. – 3% річних за період з 13.02.2018 року по 08.07.2018 року.

Також у зв’язку із порушенням відповідачем строків оплати рахунку за перетікання реактивної електроенергії за лютий 2018 року, позивачем нараховано інфляційні втрати за період з квітня по червень 2018 року включно в сумі 501,67 грн.

У зв’язку із порушенням відповідачем строків оплати рахунків за активну електроенергію за період з січня по липень 2018 року включно, позивачем нараховано відповідачу:

- 471957,74 грн. – пеню за період з 10.02.2018 року по 28.09.2018 року,

- 42129,57 грн. – 3% річних за період з 10.02.2018 року по 28.09.2018 року.

Також у зв’язку із порушенням відповідачем строків оплати рахунків за активну електроенергію за січень 2018 року, березень-липень 2018 року, позивачем нараховано інфляційні втрати за період з березня по вересень 2018 року включно в сумі 76741,53 грн.

Детальний розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат наявний у матеріалах справи (том 1 а.с. 16-22).

ВИСНОВКИ СУДУ.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов’язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено вище, умовами договору №46/69 від 13.11.2017 року за внесення платежів з порушенням термінів передбачено нарахування пені у межах подвійної облікової ставки НБУ від сум заборгованості, 3% річних та індекс інфляції за кожен день прострочення платежу враховуючи день фактичної оплати.

Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем по кожному окремому зобов’язанню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем вірно. Отже, вимога про стягнення пені є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок є арифметично правильним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв’язку з порушенням відповідачем умов договору № 46/69 від 13.11.2017 року.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги збитковість підприємства, що підтверджується звітом про фінансові результати за 9 місяців 2018 року (том 2 а.с. 46), а також те, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції компенсує позивачу негативні наслідки, пов’язані з порушенням відповідачем умов Договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов’язання, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені на 40%, тобто до 287912,54 грн.

Заперечення відповідача щодо включення у період розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних днів фактичної оплати заборгованості відхиляються судом, оскільки такий порядок визначення періоду прострочення заборгованості передбачено умовами договору №46/69 від 13.11.2017 року.

З приводу посилання відповідача на дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету” при проведенні розрахунків за активну та реактивну електроенергію суд зазначає наступне.

Вказаною постановою затверджено зазначений Порядок, який визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; виплати громадянам частини невикористаної субсидії для відшкодування витрат на оплату природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг з електропостачання для індивідуального опалення; допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, особам з інвалідністю з дитинства, дітям з інвалідністю, тимчасової державної допомоги дітям, допомоги по догляду за особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в тому числі на догляд (крім державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю I групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років "муніципальна няня", допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім’ях, та поштові витрати за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Цією постановою не передбачено звільнення відповідача від відповідальності за внесення платежів за спожиту активну електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії з порушенням передбаченого Договором строку.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення неустойки).

Керуючись ст. ст. 232, 233, 237, 238, 241 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а, код ЄДРПОУ 31319242) на користь акціонерного товариства “Миколаївобленерго” (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, код ЄДРПОУ 23399393) грошові кошти в сумі 407987,60 грн., в тому числі:

- 287912,54 грн. – пеня,

- 42831,86 грн. – 3% річних,

- 77243,20 грн. – інфляційні втрати,

та судовий збір у сумі 8998,94 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Південно-Західного апеляційного господарського суду в порядку визначеному главою 1 розділу 4 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.

Рішення набирає законної сили згідно положень ст. 241 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 18.04.2019 року.

Суддя А.П. Алексєєв