Рішення № 81265022, 16.04.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.04.2019р. Справа №905/252/19

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Капіталмаш», м.Запоріжжя

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «НПП «Метрика», м.Дружківка

про стягнення заборгованості в сумі 245889,43 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Бойчук Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Капіталмаш», м.Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «НПП «Метрика», м.Дружківка, про стягнення заборгованості в сумі 245889,43 грн., у тому числі основний борг в сумі 217715,00 грн., три проценти річних в сумі 1326,65 грн., інфляція в сумі 8780,71 грн. та пеня в сумі 18067,07 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань на договором №50/08 від 14.08.2018р. в частині сплати вартості отриманого товару.

Відповідач 19.03.2019р. надав відзив на позовну заяву від 15.03.2019р., в якому позовні вимоги не визнає частково, посилаючись на ті обставини, що:

- заборгованість відповідача перед позивачем за договором №50/08 від 14.08.2018р. становить 197715,00 грн., у зв’язку з частковою оплатою товару 18.01.2019р., 05.02.2019р., 06.02.2019р. на суму 45000,00 грн.;

- позивачем не доведено факту прострочення оплати відповідачем заборгованості за товар, саме з 02.11.2018р. та 19.11.2018р., оскільки жодного доказу який би підтверджував надання рахунку фактури №СФ-0000052 від 02.11.2018р. на виконання п.7.4 договору позивачем не надано;

- позивачем при здійсненні нарахування витрат від інфляції не враховано п.3.2 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань»;

- заборгованість з оплати товару утворилась у зв’язку з тим, що позивач всупереч умовам п.7.4 договору належним чином не склав податкову накладну відповідно до вимог чинного законодавства та не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 10-ти календарних днів з дати виникнення податкових зобов’язань, про що свідчить рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за №1031591/42098730 від 20.12.2018р.;

- відповідачем 02.11.2018р. був прийнятий товар, однак позивач не надав усіх належних чином оформлених документів згідно з п.7.4 договору, а тому позивачем не було виконано зобов’язання з поставки;

- витрати на професійну правничу допомогу позивача є завищеними, оскільки складання цього позову не потребувало затрат значного часу та підготовки цієї позовної заяви не вимагало великого обсягу юридичної і технічної роботи, при цьому клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволено.

20.03.2019р. до суду від позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

Однак, вказаний відзив на зустрічну позовну заяву судом не приймається до розгляду, оскільки у справі №905/252/19 не розглядається зустрічна позовна заява.

20.03.2015р. до суду від позивача надійшла позовна заява (уточнена) від 18.03.2019р., в якій останній зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та збільшив вимоги в частині стягнення трьох процентах річних, інфляції та пені і просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 240207,48 грн., у тому числі основний борг в сумі 197715,00 грн., три проценти річних в сумі 2347,79 грн., інфляція в сумі 11971,18 грн. та пеня в сумі 28173,51 грн.

Як зазначено в п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, в разі надходження до господарського суду заяви про уточнення або доповнення позовних вимог останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Зі змісту поданої позовної заяви (уточнена) та позовної заяви вбачається, що вказана позовна заява (уточна) є заявою про зменшення позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, суд приймає зменшення позовних вимог та розглядає вимоги позивача відповідно до позовної заяви про зменшення розміру позовних вимог (позовної заяви (уточнення) від 18.03.2019р.).

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

14.08.2018р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Капіталмаш» (позивач, продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «НПП «Метрика» (відповідач, покупець) підписано договір №50/08.

Згідно п.1.1 договору продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити продукцію, іменоване в подальшому «товар», на умовах і в порядку погодженими сторонами у даному договорі. Номенклатуру, кількість, ціну, строк виготовлення і/або поставки, гарантійний строк, а також вимоги до маркування й упаковки товару сторонами погоджено в специфікаціях (додаток №1), які є невід’ємними частинами договору.

Відповідно до п.3.1 договору орієнтовна загальна вартість (ціна) даного договору, на дату його підписання складає 1000000,00 грн., в тому числі ПДВ – 166666,67 грн. Фактична загальна вартість (ціна) даного договору визначається виходячи із загальної суми товару, вказаного в специфікаціях в договору, поставленого продавцем і прийнятим покупцем згідно видаткових (товарно-транспортних)накладних, в період дії даного договору.

Вартість зазначеної партії товару погоджується сторонами в специфікаціях до договору (п.3.3 договору).

Згідно з п.7.1 договору поставка товару проводиться у відповідності до специфікацій, підписаних сторонами.

За умовами п.7.2 договору продавець зобов’язаний здійснити поставку партії товару в строк, зазначений у відповідній специфікації, який обраховується в календарних днях від дати отримання замовлення на поставку партії товару у формі проекту специфікації підписаної зі сторони покупця наплавленого покупцем з електронного адресу покупця зазначеного в п.12.9 на адресу продавця, зазначеного в п.12.9 даного договору. При цьому, покупець зобов’язаний направити на адрес продавця оригінал специфікації на поставку партії товару по пошті або кур’єром не пізніше ніж на 3-й день від дати направлення такої специфікації в електронному вигляді. Замовлення вважається прийнятим продавцем до виконання датою отримання листа з проектом специфікації. Продавець зобов’язаний направити покупцю повідомлення про прочитання не пізніше 3-х годин робочого часу з моменту отримання листа в електронний ящик. Продавець зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня за днем отримання оригіналів специфікації покупця (датою специфікації зазначається дата отримання листа по електронній пошті, не залежно від дати отримання оригіналу підписати її, скріпити печаткою та повернути (направити) один екземпляр специфікації покупцю. Специфікації містять в собі інформацію про найменування, кількість товару, який підлягає поставці продавцем, вартість товару, строк поставки товару, строк оплати за товар.

Відповідно до п.7.3 договору поставка товару проводиться покупцем у відповідності з правилами «ІНКОТЕРМС -2010р.». Базові умови поставки погодженої партії товару – DDP, якщо інше не передбачено у відповідній специфікації до договору. Місце поставки зазначається у відповідній специфікації на поставку партії товару.

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами договору, діючого до 31.12.2019р. але в будь-якому, до виконання сторонами зобов’язань по договору в повному обсязі (п.12.3 договору).

На виконання умов договору №50/08 від 14.08.2018р. сторонами було підписано специфікацію №5, в якій узгоджено найменування продукції, що має бути поставлена позивачем відповідачу, її кількість, ціну, строки поставки, умови поставки, порядок оплати, вимоги.

Як встановлено, згідно видаткової накладної №РН-0000052 від 02.11.2018р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар – електроди графітовані d 350 мм на загальну суму 242715,00 грн.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму відповідачем не спростований.

Крім того, відповідач частково сплатив кошти за поставлений товар в сумі 45000,00 грн. (18.01.2019р. на суму 25000,00 грн., 06.02.2019р. на суму 10000,00 грн., 06.02.2019р. на суму 10000,00 грн.).

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.4.2 договору визначено порядок оплати: згідно кожної конкретної партії товару вказується у відповідній специфікації до договору і отриманням належним чином оформленого рахунку від продавця в залежності від того, яка з подій проведена пізніше.

Пунктом 4 специфікації №5 від 02.11.2018р. до договору сторонами визначено наступний порядок оплати: 50% попередньої оплати (121375,50 грн.) і 50% (121375,50 грн.) після проведення випробувань протягом 7 (семи) календарних днів.

Згідно з частинами першою, другою статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина 2 цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За висновками суду, сторонами у п.4.2 договору не визначено строку або терміну проведення відповідачем оплат за придбаний товар. Одночасно, специфікація №5 містить у собі посилання на певний строк виконання зобов'язання зі сплати вартості товару – 7 календарних днів після проведення випробувань. Проте, виходячи з того, що умовами договору не передбачено порядку та строків проведення відповідних випробувань, документів, які мають бути складені за результатами випробувань, за висновками суду, кінцевий строк сплати відповідачем вартості отриманого товару не визначений.

За приписами ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Отже, наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, оскільки сторонами у договорі та в специфікації не погоджено будь-яких умов щодо порядку проведення випробування товару, а тому обов’язок відповідача в повному обсязі оплатити поставлений товар за видатковою накладною №РН-0000052 від 02.11.2018р. виник з дати отримання товару.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 197715,00 грн. за договором №50/08 від 14.08.2018р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідачем наявність заборгованості перед позивачем в сумі 197715,00 грн. не заперечується.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 197715,00 грн. підлягають задоволенню.

При цьому, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на ті обставини, що позивачем не було виконано зобов’язання з поставки, у зв’язку з ненаданням усіх належних чином оформлених документів згідно з п.7.4 договору, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Так, згідно п.7.4 договору при поставці товару покупець зобов’язаний надати покупцю наступні товаросупровідні документи:

- рахунок-фактуру із зазначенням ціни вартості товару, з виділеною ставкою ПДВ із зазначенням країни походження – 3 екземпляри;

- видаткові накладні на товар;

- сертифікат відповідності (якщо товар підлягає обов’язковій сертифікації);

- сертифікат якості (завірена копія);

- товарно-транспортну або з/д накладну (оригінал).

Продавець зобов’язаний на дату виникнення податкових зобов’язань (або основний для їх корегування у відповідності з Податковим кодексом України) скласти податкову накладну (розрахунків корегування до податкової накладної) в електронній формі у відповідності з вимогами діючого законодавства відносно електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Реєстрацію податкових накладних (розрахунків корегування до податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється продавцем протягом 10-ти календарних днів від дати виникнення податкових зобов’язань (основний для їх корегування у відповідності до Податкового кодексу України).

Покупець має право в односторонньому безумовному порядку застосувати до продавця оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні суми податкового кредиту по ПДВ, яку покупець повинен отримати, по такій податковій накладній (розрахунку корегування до податкової накладної), не зареєстрований продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних або неналежним чином оформленої податкової накладної із підляганням до оплати сум, в тому числі за поставлений по даному договору товар до моменту надання покупцю належним чином оформленої та зареєстрованої податкової накладної (розрахунок корегування до податкової накладної), шляхом відправки продавцю відповідного повідомлення із зазначенням утриманої суми. До закінчення розгляду по суті спірних питань які виникли сторонами або судом, утримання покупцем суми податкового кредиту по ПДВ не є порушенням передбачених даним договором зобов’язань покупця по оплаті поставленого продавцем товару.

Зобов’язання поставки вважаються виконаними з моменту прийому партії товару і надання всіх належних чином оформлених документів згідно даного пункту договору.

Належним чином оформленими вважаються документи, оформлені у відповідності з вимогами діючого законодавства України.

Згідно п.7.13 договору у випадку поставки товару, що не відповідає умовам договору (по якості, комплектності, номенклатурі, упаковці) або супровідними документами, а також товару пошкодженого внаслідок невідповідності упаковці і/або маркування, порушення правил транспортування (при доставці транспортними засобами продавця або перевізника по договору з продавцем), в інших випадках, коли покупець вправі відмовитися від прийому товару, такий товар приймається покупцем на відповідальне зберігання на строк, необхідний для усунення перешкод в його прийманні, замінні або вивозу. Вартість зберігання товару, вище встановленого даним договором або актом про виявлення дефектів (недоліки) строки усунення дефектів (недоліки), заміни або вивози складає 0,1% від вартості зберігання товару за кожен день зберігання.

Згідно з положеннями ст.666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем всупереч вимог ст.ст.13, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів на підтвердження наявності заперечень під час прийняття товару щодо відсутності документів, встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами договору, доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару.

За таких обставин, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за договором №50/08 від 14.08.2018р. з передачі документів, що стосуються товару та, відповідно, належне постачання товару.

Щодо твердження відповідача, що заборгованість з оплати товару утворилась у зв’язку з тим, що позивач всупереч умовам п.7.4 договору належним чином не склав податкову накладну відповідно до вимог чинного законодавства та не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 10-ти календарних днів з дати виникнення податкових зобов’язань, про що свідчить рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за №1031591/42098730 від 20.12.2018р., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Зі змісту ст.ст.3, 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов'язанням (господарським зобов'язанням) є обов'язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов'язанням виконавця є обов'язок виконати роботи (надати послуги), а зобов'язанням замовника - обов'язок оплатити вартість цих робіт (послуг).

Суд зазначає, що виходячи з положень статей 173, 174 Господарського кодексу України, нездійснення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку або відмова в її реєстрації не є підставою від звільнення від виконання господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у позивача саме на підставі податкового законодавства.

Водночас зазначення сторонами у договорі про обов'язок позивача здійснити реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, та відповідно ніяким чином не звільняє відповідача від виконання його зобов’язань за договором №50/08 від 14.08.2018р. з оплати за отриманий товар за видатковою накладною №РН-0000052 від 02.11.2018р.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.10.1 договору у випадку порушення строків оплати вартості товару, передбачених даним договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Згідно вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача (з урахуванням позовна заяви (уточнена) від 18.03.2019р.) пені за період з 09.11.2018р. по 18.03.2019р. в сумі 28173,51 грн.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред’явлено до стягнення з відповідача (з урахуванням позовної заяви (уточнена) від 18.03.2019р.) три проценти річних в сумі 2347,79 грн. за період з 09.11.2018р. по 18.03.2019р. та інфляційних втрат в сумі 11971,18 грн. за період з 09.11.2018р. по 18.03.2019р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та трьох процентів річних, судом встановлено, що фактично їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Матеріали справи не містять відповідної заяви про збільшення позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення пені в сумі 28173,51 грн. та трьох процентів річних в сумі 2347,79 грн. підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

Відповідач у відзиві на позов посилається на невірність проведеного позивачем розрахунку інфляції п.3.2 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань».

Суд, погоджується з вказаними доводами відповідача та щодо представленого позивачем розрахунку інфляційних витрат, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, розрахунок інфляційних витрат розраховується починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому платіж мав бути здійснений.

Як наслідок, враховуючи встановлений судом обов’язок відповідача в повному обсязі оплатити поставлений товар за видатковою накладною №РН-0000052 від 02.11.2018р. в строк до 02.11.2018р., нарахування позивачем інфляції за листопад 2018р. є невірним.

В свою чергу, у зв’язку з частковим погашенням заборгованості 05.02.2019р. та 06.02.2019р. по видатковій накладній №РН-0000052 від 02.11.2018р. нарахування інфляції за лютий 2019р. повинно бути проведено на зменшену суму - 197715,00 грн., а тому нарахування інфляції на суму - 207715,00 грн. є неправомірним.

За таких обставин, за результатами проведеного судом перерахунку інфляції стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 5107,44 грн., а решта вимог щодо стягнення інфляції в сумі 6863,74 грн. є неправомірною.

Враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення інфляції в сумі 6863,74 грн. є неправомірним, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову є необґрунтованими, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 233343,74 грн., у тому числі основний борг в сумі 197715,00 грн., три проценти річних в сумі 2347,79 грн., інфляція в сумі 5107,44 грн. та пеня в сумі 28173,51 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому, у зв'язку зі зменшенням позовних вимог судовий збір у розмірі 85,24 грн. згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з наданням правової допомоги.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2019р. між позивачем (замовник) та адвокатом ОСОБА_2 був укладений договір про надання правничої допомоги, замовник доручає, а адвокат зобов’язується надати замовнику правничу (правову) допомогу при розгляді в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій справ, що стосуються замовника.

Згідно п.2.3 договору про надання правничої допомоги здача-приймання наданих послуг оформляється актом, що підписується обома сторонами цього договору.

Відповідно до п.1 додатку №1 до договору про надання правничої допомоги за договором становить 1000,00 грн. за одну годину роботи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви (уточнена) від 18.03.2019р. позивачем зазначена прогнозована сума судових витрат, у зв’язку з розглядом цієї позовної заяви в сумі 11688,35 грн., з яких 3688,35 грн. - судовий збір за подання позову., 6000,00 грн. написання позову та здійснення розрахунку ціни позову адвокатом та 1000,00 грн. – за кожне судове засідання участі адвоката в судовому засіданні.

Зокрема, згідно наданих позивачем до матеріалів справи квитанцій до прибуткового касового ордеру №б/н від 29.01.2019р. та 18.03.2019р. позивач сплатив 10000,00 грн. на користь адвоката ОСОБА_2 за фактичні витрати адвоката згідно договору від 08.01.2019р.

Згідно наданої позивачем копії акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 29.01.2019р. адвокатом надані наступні послуги на загальну суму 6000,00 грн.: зібрано докази, вивчено та проаналізовано документи, надані замовником для оформлення позовної заяви, здійснено консультацію замовника щодо способу захисту його порушених прав, здійснено розрахунок суми пені, втрат від інфляції та річних процентів, складено позовну заяву про стягнення суми заборгованості, пені, втрат від інфляції та річних процентів за договором поставки

Згідно наданої позивачем копії акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 18.03.2019р. адвокатом надані наступні послуги на загальну суму 4000,00 грн.: складено уточнену позовну заяву, здійснено розрахунок (донараховано) суми пені, втрат від інфляції та річних відсотків за договором від 14.08.2018 року №50/08, складено відзив на зустрічну позовну заяву ТОВ «НПП «Метрика».

Як вбачається зі змісту розрахунку позивача від 29.01.2019р. за надані послуги за договором про надання правничої допомоги від 08.01.2019р. винагорода адвоката за 1 годину роботи складає 1000,00 грн., зокрема, за збирання доказів, аналіз наданих документів – 2000,00 грн. (за 2 години роботи ), здійснення розрахунку суми пені, втрат від інфляції та річних відсотків за договором від 14.08.2018р. №50/08 – 2000,00 грн. (за 2 годи роботи) та за складання позовної заяви, формування додатків – 2000,00 грн. ( за 2 години роботи).

Як вбачається зі змісту розрахунку позивача від 18.03.2019р. за надані послуги за договором про надання правничої допомоги від 08.01.2019р. винагорода адвоката за 1 годину роботи складає 1000,00 грн., зокрема, за складення уточненої позовної заяви становить – 2000,00 грн. (за 2 години роботи ) та за складання відзиву на зустрічну позовну заяву – 2000,00 грн. (за 2 години роботи).

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, розмір витрат позивача на правову допомогу підтверджений документально в сумі 10000,00 грн.

Однак, суд не може прийняти понесені позивачем витрати на складання відзиву на зустрічну позовну заяву в сумі 2000,00 грн., у зв’язку з її не прийняттям до розгляду оскільки, у справі №905/252/19 не розглядалась зустрічна позовна заява.

Одночасно, доказів понесених позивачем витрат на участь адвоката у судових засіданнях матеріали справи матеріали справи не містять.

Заперечення відповідача щодо розміру витрат позивача суд вважає не обґрунтованими та суб'єктивним баченням представника відповідача щодо вартості виконаних послуг.

При цьому, судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі.

З огляду на наведене, витрати на правову допомогу адвоката, згідно із приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 8000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 46, 74, 76, 126, 123, 129, 221, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Капіталмаш», м.Запоріжжя до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «НПП «Метрика», м.Дружківка про стягнення заборгованості в сумі 240207,48 грн., у тому числі основний борг в сумі 197715,00 грн., три проценти річних в сумі 2347,79 грн., інфляція в сумі 11971,18 грн. та пеня в сумі 28173,51 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «НПП «Метрика» (84200, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Привокзальна, буд. 8А, р/р 26008220129307 в АТ «ПроКредитБанк», МФО 320984, ЄДРПОУ 36569396) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Капіталмаш» (69001, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, р/р 26005604379 в АТ «ОСОБА_3 Аваль» в м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 42098730) основний борг в сумі 197715,00 грн., три проценти річних в сумі 2347,79 грн., інфляцію в сумі 5107,44 грн. та пеню в сумі 28173,51 грн., всього заборгованість 233343,74 грн., судовий збір в сумі 3500,15 грн., витрати на правову допомогу в сумі 8000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Капіталмаш» (69001, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, р/р 26005604379 в АТ «ОСОБА_3 Аваль» в м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 42098730) з державного бюджету України судовий збір в сумі 85,24 грн., сплачений згідно платіжного доручення №124 від 28.01.2019р.

В судовому засіданні 16.04.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 18.04.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина