Рішення № 81263418, 09.04.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/1027/18

Провадження по справі № 2/635/840/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2019 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бобко Т.В.,

секретар судового засідання – Ус Ю.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «АС»,

треті особи – ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова

компанія»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АС», треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування у зв’язку зі смертю фізичної особи на виробництві,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду шляхом подання позовної заяви до Приватного акціонерного товариства «АС», в якій просила стягнути з останнього на її користь грошові кошти у розмірі 100000 гривень в рахунок страхового відшкодування у зв’язку зі смертю її чоловіка на виробництві. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що її чоловік ОСОБА_7 01 липня 2001 року уклав контракт з ОСОБА_8 «АС», за яким працевлаштований техніком по обслуговуванню повітряних суден інженерно-авіаційної служби. 30 листопада 2011 року на підставі Наказу Президента ОСОБА_8 «АС» «Про відрядження працівників» №55/2 від 28 листопада 2011 року та завдання на політ, яке підписане віце-президентом з авіаційної діяльності підприємства, командир повітряного судна вертольоту Мі-2 ОСОБА_5 зобов’язаний був здійснити переліт за маршрутом: населений пункт Олішевка Чернігівської області – населений пункт Гриценково Сумської області. Вертоліт Мі-2 бортовий номер ИR 14322, який належав відповідачу, направлявся для виконання авіаційних робіт з патрулювання газопроводу населеного пункту Гриценково Сумської області, на борту зазначеного вертольоту у складі екіпажу знаходився ОСОБА_7 Після зльоту вертольоту командир ОСОБА_5 запросив диспетчера Центру польотної інформації і отримав відповідні дані про атмосферний тиск та температуру повітря, ввів їх на прибор висотоміру вертольоту. О 14 годині 38 хвили біля населеного пункту Жовтневе Сумської області відбулося падіння вертольоту Мі-2 бортовий номер ИR 14322. Як встановлено спеціальним розслідуванням, проведеним спеціальним підрозділом Міністерства надзвичайних ситуацій, вертоліт потрапив в зону сильного туману і командир повітряного судна ОСОБА_5 прийняв рішення здійснити посадку на майданчик, який вибрав, перебуваючи у повітрі. Під час зниження вертоліт зіткнувся із землею, що призвело до його руйнування і пожежі, під час якої ОСОБА_7 отримав численні опіки, від яких помер. Комісією Державної авіаційної служби України спеціального розслідування встановлені причини авіаційної катастрофи, а саме: порушення правил безпеки польотів, невиконання посадових обов’язків відповідачем, зокрема: намагання командира повітряного судна виконати посадку на майданчик, підібраний з повітря ним особисто, який не був аеродромом; рівень професійної підготовки пілота не відповідав допуску його до польотів у складних метеорологічних умовах, не враховані погодні умови перед вильотом вертольоту, польотно-інформаційне обслугоування здійснювалося з відхиленням від вимог п. 4.7.5 Правил польотів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 16 квітня 2003 року №293. Також були встановлені відповідальні особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: директор льотної служби ОСОБА_8 «АС» ОСОБА_4, Президент ОСОБА_8 «АС» ОСОБА_6, командир вертольоту Мі-2 ОСОБА_5 В результаті смерті чоловіка позивачу була спричинена матеріальна та моральна шкода. 15 листопада 2011 року між ОСОБА_8 «АС» та ОСОБА_8 «Українська транспортна страхова компанія» укладено договір ОФ СЕ №09/11 з обов’язкового страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу, за умовами якого страхова сума на кожного члена екіпажу вертольоту Мі-2 складала 100000 гривень. Однак зазначена сума не була сплачена родині загиблого тому, що у скоєнні авіаційної катастрофи винний роботодавець ОСОБА_8 «АС», що встановлено Державною авіаційною службою України, яка проводила спеціальне розслідування причин цієї події. Саме з цієї підстави ОСОБА_8 «Українська страхова компанія» відмовлено у виплаті страхової суми. . Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_8 «АС» винний не тільки у загибелі її чоловіка, з яким вона проживала 35 років, а й у відмові страхової компанії у виплаті страхової суми, оскільки основною причиною події (катастрофи) стало порушення адміністрацією ОСОБА_8 «АС» правил безпеки польотів, що встановлено висновком остаточного звіту за результатами розслідування катастрофи вертольоту Мі-2 бортовий номер ИR 14322, затвердженим 21 лютого 2012 року Головою Державної авіаційної служби України.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року провадження у справі відкрито, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року задоволено заяву представника ОСОБА_8 «АС» ОСОБА_9 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, по справі призначено підготовче засідання.

У судовому засіданні, яке відбулося 14 червня 2018 року, буз виходу судді до нарадчої кімнати, постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

За наслідками повторного автоматичного розподілу справ автоматизованої системи документообігу, який було здійснено згідно Розпорядження керівника апарату Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_10 №01-02/101 від 06 вересня 2018 року у зв’язку з розглядом Вищою радою правосуддя 28 серпня 2018 року заяви про звільнення судді Харківського районного суду Харківської області Ільїної Г.І. та відповідно до наказу голови Харківського районного суду Харківської області від 05 вересня 2018 року №05-05/99 «Про відрахування судді Харківського районного суду Харківської області Ільїної Г.І.», зазначена справа була передана в провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2018 року справу прийнято до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В. та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2019 року у задоволенні заяви Голови правління ОСОБА_8 «Українська транспортна страхова компанія» ОСОБА_11 про закриття провадження у справі відмовлено.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, пояснила про обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_8 «АС» у судове засідання повторно не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно і належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. 29 березня 2018 року представником відповідача ОСОБА_8 «АС» ОСОБА_9 наданий відзив на позов, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на ст. 119 Повітряного кодексу України, вважав, що звіт за результатами розслідування авіаційної катастрофи вертольоту Мі-2 ИR 14322, затверджений Державною авіаційною службою України 21 лютого 2012 року, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог за позовом, не може бути доказом вини ані ОСОБА_8 «АС», ані будь-яких інших осіб. Зазначає, що експерта установа з розслідування авіаційних подій за результатами розслідування не приймає рішення про вину чи відповідальність юридичних або фізичних осіб, звіт та матеріали технічного розслідування не можуть використовуватися адміністративними, службовими, прокурорськими, судовими органами, страховиками для встановлення вини або відповідальності. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_8 «АС» , позивачем не зазначено. Отже, вину відповідача не доведено жодними належними, допустимим, достатніми та достовірними доказами. Позивач вимагає стягнути з відповідача саме страхове відшкодування, обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 980,985,989,991 ЦК України, якими врегульовані страхові відносини. Однак законодавством і договором страхування не передбачено відповідальності страхувальника перед застрахованими особами у випадках відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.

04 травня 2018 року позивачем надана відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що розслідування авіаційної катастрофи з вертольотом Мі-2, в результаті якої загинув її чоловік, проведено Комісією Державної авіаційної служби України у відповідності до вимог ст. 119 Повітряного кодексу України та діючого законодавства України. Саме зазначена комісія встановила вину ОСОБА_8 «АС» у скоєні авіаційної катастрофи, а не Експерта установа з розслідування авіаційних подій. Вважає, що відповідач плутає експертну установу зі спеціальною Комісією Державної авіаційної служби України, на яку покладено обов’язок щодо встановлення обставин авіаційної катастрофи, її причини, відповідальних осіб. Крім того, обставини авіаційної катастрофи, її причини та відповідальні особи встановлені рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2016 року, яке набрало законної сили. Отже позивач вважає, що вина відповідача доведена, саме ОСОБА_8 «АС» повинен відшкодувати шкоду, спричинену сім’ї загиблого.

17 липня 2018 року представник відповідача ОСОБА_8 «АС» ОСОБА_12 надав заперечення проти аргументів наведених у відповіді на відзив, в якому зазначив, що твердження позивача, наведені у відповіді на відзив є помилковими, адже, виходячи з п. 1 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №398/2011, п. 1 Прикінцевих та перехідних положень, ст. 119 Повітряного кодексу України, Комісія Державної авіаційної служби України, розпочинаючи розслідування, здійснювала функції експертної установи, а після 01 січня 2012 року її повноваження щодо розслідування авіаційної катастрофи є сумнівними. Отже, висновок про катастрофу від 21 лютого 2012 року та остаточний звіт від 21 лютого 2012 року за результатами розслідування авіаційної катастрофи вертольоту Мі-1 за жодних обставин не можуть бути використані судом для встановлення вини або відповідальності, тобто не мають доказового значення.

Представник третьої особи ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» ОСОБА_13 належним чином повідомлений у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності. 27 грудня 2018 року представником третьої особи ПАТ«Українська транспортна страхова компанія» ОСОБА_13 надані письмові пояснення, в яких останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, як таких, що суперечать положенням ст.ст. 2,9 Закону України «Про страхування». При цьому зазначив, що відповідач ОСОБА_8 «АС» не є фінансовою установою, що має право здійснювати страхову діяльність, а тому не може виплачувати (компенсувати) страхове відшкодування.

Треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно і належним чином, надали суду заяви, в яких позовні вимоги підтримали, просили розглядати справу за їх відсутності.

Треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судове засідання повторно не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно і належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

01 липня 2011 року між ОСОБА_8 «АС» та ОСОБА_7 було укладено контракт про трудову діяльність № 11/11-58, за умовами якого ОСОБА_7 прийнято на роботу в інженерно-авіаційну службу ОСОБА_8 «АС» за професією техніка з обслуговування ПС Мі-2. Контракт було укладено на період з 01 липня по 31 грудня 2011 року.

15 листопада 2011 року між ОСОБА_8 «АС» та ОСОБА_8 «УТСК» укладено договір ОАСЕ № 09/11 з обов'язкового страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу, за умовами якого страхова сума на кожного із 2-х членів екіпажу вертольоту Мі-2 бортовий номер UR-14322 склала по 100 000 грн. Строк дії договору встановлювався з 21 листопада 2011 року по 20 листопада 2012 року.

30 листопада 2011 року згідно з наказом Президента ОСОБА_8 «АС» «Про відрядження працівників» від 28 листопада 2011 року № 55/2 та завдання на політ командир повітряного судна вертольоту Мі-2 ОСОБА_8 зобов'язаний був здійснити переліт за маршрутом: населений пункт Олішевка Чернігівської області - населений пункт Гриценково Сумскої області.

Під час здійснення вказаного перельоту 30 листопада 2011 року о 14 годині 38 хвилин біля населеного пункту Жовтневе Сумської області відбулося падіння вертольоту Мі-2 бортовий номер UR-14322, під час якого ОСОБА_7

Є.В. будучи членом його екіпажу, отримав велику ступінь опіків та помер.

Актом за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом, від 22 листопада 2012 року було встановлено причину падіння повітряного судна Мі-2, а саме: виконання посадки повітряного судна на майданчик підібраний з повітря в умовах короткочасної втрати візуального контролю з земною поверхнею, невиконання посадових обов'язків працівниками ОСОБА_8 «АС» про дотримання вимог законодавства щодо рівня підготовки пілота, який не відповідав допуску його до польотів у складних метеорологічних умовах, не врахування погодних умов перед вильотом вертольоту, порушення польотно-інформаційного обслуговування та інші порушення правил безпеки польоту та охорони праці. При цьому були встановлені відповідальні особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: командир вертольоту Мі-2 ОСОБА_5, директор льотної служби ОСОБА_8 «АС» ОСОБА_4, президент ОСОБА_8 «АС» ОСОБА_6

При цьому остаточним звітом за результатами розслідування катастрофи вертольоту Мі-2 UR-14322 від 21 лютого 2012 року встановлено, що авіатехнік ОСОБА_7 на розвиток та наслідки авіаційної пригоди вплинути не міг, мав достатній рівень фахової підготовки з технічного обслуговування вертольоту.

У висновку остаточного звіту за результатами розслідування катастрофи вертольоту Мі-2 UR-14322, затвердженого 21 лютого 2012 року головою Державної авіаційної служби України, встановлено, що авіаційна подія (катастрофа) сталась внаслідок намагання командира повітряного судна виконати посадку на майданчик, підібраний з повітря в умовах короткочасної втрати візуального контролю з земною поверхнею. Фактор - людський. Супутний фактор - організаційна та адміністративна діяльність: рівень професійної підготовки пілота не відповідав допуску його до польотів у складних метеоумовах; командир повітряного судна та директор льотної служби, аналізуючи прогноз GAMTET по Київському РПІ на період дії 12.00 - 18.00 UTC перед вильотом, не врахували прогнозованого утворення ізольованих зон туманів, обхід яких міг би стати неможливим (п. 5.5.12.1 НПП ГА-85); польотне-інформаційне обслуговування здійснювалося з відхиленням від вимог п. 4.7.5 Правил польотів, затверджених наказом Мінтрансу України від 16 квітня 2003 року № 293.

Актом про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 22 листопада 2012 року основною причиною настання нещасного випадку встановлено порушення правил безпеки польотів, зокрема вимоги частини А, розділу 8, пункту 8.4 Керівництва з виконання польотів ОСОБА_8 «АС».

Зазначені обставини встановлені рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29 березня 2016 року.

Цим же рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування з ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що основною причиною настання нещасного випадку є порушення правил безпеки польотів, зокрема вимоги частини А, розділу 8, пункту 8.4 Керівництва з виконання польотів ОСОБА_8 «АС. Політ вертольоту Мі-2 UR-14322 здійснювався з порушенням правил Керівництва з льотної експлуатації повітряного судна, а його посадка була здійснена не на аеродромі. При цьому погодні умови, що стали причиною для такої посадки, не можуть вважатися форс-мажорними обставинами, оскільки судом встановлено і сторонами не спростовано, що вони були відомі та прогнозовані для командира повітряної служби та директора льотної служби ОСОБА_8 «АС».

Зазначене відповідно до п. 6.1. статті 6 договору ОАСЕ № 09/11 від 15 листопада 2011 року надає страховику право відмовити спадкоємцям застрахованої особи у виплаті страхового відшкодування.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) , визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичним особам та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За частиною 1 статтею 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом.

Страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України євиключно фінансові установи, передбачені ст. 2 Закону України «Про страхування», які отримали ліцензію на право здійснення страхової діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про страхування» страхувальниками є юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Частиною 2 ст. 984 ЦК України визначено, що страхувальником може бути фізична або юридична особа.

Предметом договору страхування є надання страховиком страхової послуги страхувальникові щодо захисту його майнових інтересів шляхом здійснення страхової виплати в разі настання певної події (страхового випадку), пов’язаної із життям, здоров’ям, працездатністю чи додатковим пенсійним забезпеченням страхувальника чи застрахованої особи.

Отже, слід дійти висновку, що підставою для виникнення страхових правовідносин є договір як юридичний факт, який породжує виникнення цивільних прав та обов’язків, а сам договір страхування виступає формою існування таких страхових правовідносин.

Враховуючи, що договір страхування між сторонами не укладався, відповідно між сторонами не виникли цивільно-правові зобов’язання та правові відносини, що притаманні основним суб’єктам страхового правовідношення (страховику та страхувальнику), ПАТ «АС» взагалі не є страховиком та не може бути ним в силу закону, підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ПАТ «АС» страхового відшкодування у зв’язку зі смертю фізичної особи на виробництві відсутні.

Суд не вирішує питання щодо наявності підстав для відшкодування шкоди саме з ПАТ «АС» та можливості захисту прав позивача в інший спосіб, оскільки правовідносини між сторонами з приводу відшкодування шкоди були предметом судового розгляду, за результатами якого постановлено рішення суду, яке набрало законної сили, а саме рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 липня 2014 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2014 року.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 200, 206, 264-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АС», треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування у зв’язку зі смертю фізичної особи на виробництві – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: 62454, Харківська область, Харківський район, сел. Коротич, пров. Маяковського, буд.7.

Відповідач – Приватне акціонерне товариство «АС», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 13737357, місцезнаходження: 07800, Київська область, смт. Бородянка, пров. Жовтневий, 9.

Третя особа – ОСОБА_2, місце проживання: 62454, Харківська область, Харківський район, сел. Коротич, пров. Маяковського, буд.7.

Третя особа - ОСОБА_3, місце проживання: 62454, Харківська область, Харківський район, сел. Коротич, пров. Маяковського, буд.7.

Третя особа - ОСОБА_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Третя особа - ОСОБА_5, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Третя особа - ОСОБА_6, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Третя особа - Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22945712, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77.

Повне рішення складено 18 квітня 2019 року.

Суддя Т.В. Бобко