Ухвала суду № 81260055, 18.04.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/8459/18

Справа № 712/5216/19

Провадження №1-кс/712/3036/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

слідчого судді Романенко В.А.

за участю секретаря Назаренко М.О.

прокурора Штомпель М.А.

слідчого Коростильова М.В.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Черкаського районного відділення поліції ЧВП ГУНП в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся слідчий СВ Черкаського районного відділення поліції ЧВП ГУНП в Черкаській області лейтенант поліції ОСОБА_2В з клопотанням про накладення арешту.

Клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з 08 серпня 2018 року по вересень 2018 року більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, громадянин ОСОБА_3, перебуваючи на посаді генерального директора СТОВ «Іскра», (код ЄДРПОУ: 03703449) з метою отримання прибутку за рахунок оброки землі та вирощування сільськогосподарської продукції, всупереч ст. ст. 116-126 Земельного кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, маючи єдиний корисливий мотив, діючи умисно, вчинив самовільне зайняття земельної ділянки за кадастровим номером: 7124980500:02:004:0021 площею 119,0064 га, яка розташована в адміністративних межах Байбузівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, яка перебуває у власності держави у вигляді вирощування та збору врожаю сільськогосподарських культур на вказаній вище земельній ділянці без відповідного рішення органу виконавчої влади про передачу їх у власність або надання у користування (оренду).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою №509/19-23 від 28.03.2019 сума розміру шкоди, заподіяної власнику внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 119,0064 га складає 226380 грн., 69 коп.

Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме – в самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

21.09.2018 на земельній ділянці за кадастровим номером 7124980500:02:004:0021 площею 119.0064 га проведено огляд місця події, відповідно до якого встановлено, що на вказаній земельній ділянці проводиться посів сільськогосподарської культури – озимої пшениці сільськогосподарською технікою СТОВ «Іскра» самовільно без відповідних правовстановлюючих документів.

Згідно відомостями, що містяться у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів, власником їх є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ІСКРА» (ЄДРПОУ 03793449).

При цьому, згідно інформацією з реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна незважаючи на вичерпані строки оренди земельні ділянки право речове право зареєстровано за СТОВ «Іскра», а останні не повернуті на користь держави: - відповідно до довідки від 30.06.2018 за № 129315254 державна реєстрація права оренди строком на 5 років на земельну ділянку 7124980500:02:004:0021 площею 119.0064 га, проведена 07.08.2013 за СТОВ «Іскра».

09.10.2018 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління держгеокадастру в Черкаській області за порушення вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України, що полягає в самовільному користуванні та зайнятті земельних ділянок державної форми власності сільськогосподарського признання в адміністративних межах Байбузівської сільської ради, Черкаського району за межами населеного пункту загальною площею 191,0852 га, про, що свідчить акт обстеження земельних ділянок від 24.09.2018 відносно директора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра» ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за №442-ДК/0583П/07/01-18.

За результатами складення протоколу про адміністративне правопорушення 09.10.2018 директору СТОВ «Іскра» вручено припис за № 442-ДК/0608Пр/03/01-18 відповідно до якого постановлено в 30 денний термін усунути виявлені порушення земельного законодавства.

23.11.2018 заступником керівника Черкаської місцевої прокуратури до Господарського суду Черкаської області подано позовну заяву в інтересах держави в особі головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра» треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Черкаська районна державна адміністрація про повернення земельних ділянок на загальну площу 238,3820 га, які розташовані в адміністративних межах Байбузівської сільської ради, за межами населеного пункту, в тому по земельним ділянкам, в тому числі є предметом вказаного клопотання: земельну ділянку з кадастровим номером 7124980500:02:005:0224 площею 35.9772 га; земельну ділянку з кадастровим номером 7124980500:02:005:0223 площею 36.1016 га; земельну ділянку з кадастровим номером 7124980500:02:005:0222 площею 15.9205 га; земельну ділянку з кадастровим номером 7124980500:02:004:0021 площею 119.0064 га; земельну ділянку з кадастровим номером 7124980500:02:003:0247 площею 31.3763 га.

Згідно реєстраційної картки на ТЗ встановлено, що право власності на автомобіль НОМЕР_1 зареєстроване на підозрюваного ОСОБА_3.

Крім того, згідно з інформацією з реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна встановлено, що підозрюваний ОСОБА_3 має у власності земельні ділянки: з кадастровим номером: 7124980500:02:002:0080 загальною площею 1,1971 га;

з кадастровим номером 7124980500:02:002:0075 загальною площею 1,1692 га; з кадастровим номером 7124980500:02:002:0077 загальною площею 1,1662 га; з кадастровим номером 7124980500:01:002:0090 загальною площею 0,25 га; з кадастровим номером 7124980500:01:002:0091 загальною площею 0,093 га.

Враховуючи викладене вище, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) виникла необхідність у накладенні арешту на вказане вище майно підозрюваного ОСОБА_3.

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Захисник ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає наступне.

Статтею 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 98 КПК України передбачає, що речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Згідно до ч. 3 ст. 170 КПК України підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до вимог ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

В клопотанні зазначено, що з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) виникла необхідність у накладенні арешту на вказане в клопотанні майно підозрюваного ОСОБА_3.

В судовому засіданні з’ясовано, що кримінальне провадження № 42018251010000148, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.09.2018 року порушено за ч. 1 ст. 197-1 КК України.

12 квітня 2019 року ОСОБА_3, як посадовій особі - генеральному директору СТОВ «Іскра», вручено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме в самовільному зайнятті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Санкція ч. 1 ст. 197-1 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. Спеціальна конфіскація не передбачена.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою № 509/19-23 від 28.03.2019 року сума розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки складає 226380,69 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній цивільний позов володільця або власника майна.

Таким чином, беручи до уваги обставини кримінального провадження, вважаю, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, зазначеного в клопотанні, є необґрунтованим, оскільки стороною обвинувачення не надано достатніх підстав для висновку, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, а мета кримінального провадження може бути досягнута і без застосування таких процесуальних заходів.

Наведене свідчить про відсутність будь-яких законних підстав накладення арешту, які би відповідали меті та завданням арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому, необхідно звернути увагу на те, що накладення арешт на майно на підставі наведених у клопотанні підстав порушить «справедливий баланс» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини та юридичної особи.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, декларованого ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя зважає на те, що суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні не є виправданим, оскільки накладення арешту на майно фактично призведе до обмеження у здійсненні ліквідаційної процедури без достатніх підстав, передбачених законом. При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.

Керуючись ст. ст. 40, 98, 100, 131, 132, 167, 170, 171, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя –

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Черкаського районного відділення поліції ЧВП ГУНП в Черкаській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про арешт майна - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: Романенко В.А.