Рішення № 81257418, 10.04.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/784/18

Провадження № 2/635/221/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2019 року

смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токарєвої Н.М.,

секретар судового засідання - Антонян М.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: ОСОБА_2,

представник відповідача: адвокат ОСОБА_3,

третя особа: Публічне акціонерне товариство

комерційний банк «Надра»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» про встановлення юридичного факту та поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2018 року позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь 1/2 частину вартості автомобіля у розмірі 110000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 1998 року вона проживала з відповідачем ОСОБА_2 однією сім’єю без реєстрації шлюбу за адресою: с. Хролі, вул. Польова, б. 2АДРЕСА_1. В 2008 році в ПАТ КБ «Надра» вони в кредит придбали автомобіль CHEVROLET Lacetti, 2008 року випуску, синього кольору, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3. Спільно виплатити кредит, однак відповідач користується автомобілем одноосібно, позивачу не надає можливості користуватися спільним майном. Відповідач обіцяв оформити право власності на автомобіль за донькою, однак не зробив цього. Тож, оскільки, спірний автомобіль є спільною сумісною власністю, позивач вважає, що відповідач повинен їй сплатити компенсацію у розмірі 1/2 частини вартості спільного майна і вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 лютого 2018 року позовна заява залишена без руху зв’язку з невідповідністю положенням ч. 3 ст. 175 ЦПК України та не надано належним чином засвідчених копій письмових доказів, позивачу надано десятиденний строк на усунення недоліків.

12 березня 2018 року позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 лютого 2018 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 березня 2018 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 02 травня 2018 року о 09 год. 00 хв.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 березня 2019 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10 квітня 2019 року о 12 годині 45 хвилин.

15 листопада 2018 року позивач уточнила свої позовні вимоги та просила суд встановити факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2014 року; визнати автомобіль CHEVROLET Lacetti, 2008 року випуску, синього кольору, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості автомобіля CHEVROLET Lacetti, 2008 року випуску, синього кольору, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 у розмірі 88500,00грн. та судовий збір у розмірі 1942,20 грн. Посилалася на ті обставини, що вони проживали спільно однією сім’єю у квартирі, яка належить їм на праві спільної сумісної власності, мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, позивач мала постійний щомісячний дохід та сплачувала заборгованість за кредитом, заявила клопотання про виклик свідків.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити. Також, надала суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що відповідач внаслідок зловживання алкоголем фактично знаходився на її утриманні не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, не сплачував комунальні послуги, неодноразово знаходився на лікуванні після алкогольного отруєння, просить врахувати те, що з нею проживає неповнолітня онука, яка потребує належних умов проживання, тому необхідно відступити від рівності часток при поділі майна.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про слухання справи без його участі, просив позовні вимоги в частині визнання юридичного факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу в період з 1998 по 2014 рік задовольнити, в іншій частині позовних вимог просив суд відмовити, надав суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги в частині спільного проживання однією сім’єю визнає, позовні вимоги щодо поділу майна та виплати компенсації позивачу у розмірі половини вартості автомобіля – заперечував за тих підстав, що після припинення шлюбних відносин з кінця 2014 року вони з позивачем досягли усної згоди щодо поділу спільно набутого майна, позивачу залишилася побутова техніка та меблі, предмети домашнього вжитку, а йому автомобіль, і позивач знала, що спірний автомобіль належить йому, вважає, що позивачем пропущений строк на звернення до суду, що відповідач продав автомобіль в 2017 році іншій особі за 49 тисяч гривень, власником його є інша особа, просив суд при вирішенні спору застосувати строки позовної давності.

Позивач ОСОБА_1 надіслала до суду відповідь на відзив відповідача, в якому заперечувала факт досягнення згоди з відповідачем щодо поділу спільно набутого майна, факт відчуження автомобіля, оскільки нею отримано довідку з сервісного центру МВС в Харківській області щодо реєстрації транспортного засобу, заперечувала також і проти застосування строків позовної давності оскільки до кінця листопада 2017 року вона мала доступ до гаражу де зберігався транспортний засіб, автомобіль був у спільному користуванні, у неї також були ключі від нього, після зміни замків на гаражі вона звернулась до правоохоронних органів з приводу порушення її права власності в грудні 2017 року і після розгляду її звернення вимушена була звернутися з позовом до суду.

Від ПАТ КБ «Надра» заяв та клопотань до суду не надходило, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник банку до суду не з’явився, причину неявки суду не повідомив.

Інших клопотань та заяв від учасників до суду не надходило.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх сукупності, встановив наступне.

За приписами ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 розірвала шлюб з ОСОБА_5 15 грудня 1995 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії I-ВЛ № 032322, і більше не перебувала у зареєстрованому шлюбі.

Позивач та відповідач з початку 1998 року по 2014 рік постійно проживали однією сім’єю та вели спільне господарство, мали спільний бюджет, виховували спільну доньку, в квартирі робили ремонт, побудували гараж, придбали автомобіль, яким спільно користувались, мешкали і зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 2АДРЕСА_1, що підтверджується актом депутата Роганської селищної ради ОСОБА_6, складеному 18 жовтня 2018 року за участю сусідів, адресною карткою щодо реєстрації місця проживання та не заперечується сторонами по справі.

Двокімнатна квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 04.08.2005 відділом приватизації КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації».

ОСОБА_2 в період 1998-2014 роки не перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою.

27 лютого 1998 року народилась ОСОБА_4, батьками якої зареєстровані ОСОБА_2 – на підставі свідоцтва про встановлення батьківства серії I-ВЛ № 107429, та ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії I-ВЛ № 064414.

07 травня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір «Автопакет» № 6/4/35/2008/840-К/118, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 14092,67 доларів США зі строком погашення до 06.05.2015 на придбання автомобіля CHEVROLET Lacetti, 2008 року випуску, синього кольору, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, який набувається на умовах договору купівлі-продажу № 1395 від 25.04.2008 та буде переданий позичальником у заставу в якості забезпечення виконання зобов’язань за договором «Автопакет».

Довідкою від 11.12.2012 № 39-732 відділення № НОМЕР_4 КБ «Надра» повідомили, що станом на 11.12.2012 кредит згідно кредитного договору № 6/4/35/2008/840-К/118 від 07.05.2008 на ім’я ОСОБА_2 повністю погашений та закритий.

Відповідно до інформації, наданої Територіальним сервісним центром № НОМЕР_5 в Харківській області станом на 23 жовтня 2018 року автомобіль CHEVROLET Lacetti, 2008 року випуску, синього кольору, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 зареєстрований за ОСОБА_2.

Згідно аналітичної довідки про ринкову вартість автомобіля CHEVROLET Lacetti, 2008 року випуску, синього кольору, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 від 22.10.2018, його вартість складає 177000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 розпочала свою трудову діяльність з 05.08.1986. З 14.03.2011 по 30.03.2012 працювала фармацевтом в ЧФ «Гамма-55» та мала постійний дохід, що підтверджується даними її трудової книжки серії АТ-IV № 9812320 та довідками про нараховану та виплачену заробітну плату за цей період.

Погашення заборгованості за кредитним договором № 6/4/35/2008/840-К/118 від 07.05.2008 на ім’я ОСОБА_2 здійснювалось також і позивачем, що підтверджується копіями квитанцій про оплату за її підписом.

05 грудня 2017 року позивач звернулася зі скаргою про незаконне відчуження спірного автомобіля ОСОБА_2 до органів поліції, які проведеною перевіркою встановили, що факт відчуження транспортного засобу іншим особам не встановлений, ознак вчинення кримінального правопорушення не вбачається, про що ОСОБА_1 Липецьким ВП Харківського ВП ГУ НП в Харківській області надано відповідь.

Тож, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, будучі членами однієї сім’ї, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, грошові кошти зароблені спільно або особисто об’єднували разом для спільного здійснення поліпшення побуту, придбання майна, вирішення сімейних питань виходячи з потреб сім’ї, мали відносини притаманні подружжю. Ступінь участі кожного з членів сім’ї у придбанні майна та вирішення питань життєдіяльності сім’ї був рівним.

Відповідно до п. 1 розділу VII «Прикінцевих положень» СК України, зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції), норми СК застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 1 січня 2004 року, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов’язків, що виникли після набуття ним чинності.

У відповідності до ст. 293, ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі і факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а також інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, з’ясувавши відносини сторін та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_8 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 по 31.12.2014 підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, при цьому відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до Правової позиції Верховного Суду України у справі №6-1568цс16 від 07.12.2016, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Тож при вирішенні питання щодо визнання право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, об’єднання зароблених коштів на придбання майна для поліпшення побуту сім’ї, виконання взаємних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Враховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України № 6-2253цс15 від 08.06.2016 та у справі № 6-1568цс16 від 07.12.2016.

Згідно ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). При цьому відповідно до ст. 66 цього Кодексу дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

ОСОБА_9 Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.05.2012 р. № 648/0/4-12 «Справи, що виникають із сімейних правовідносин» (п. 2) роз’яснено, що при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а також якщо вони проживають однією сім’єю без шлюбу в період, протягом якого придбано спірне майно.

Згідно ст. ст. 11, 12, 15, 20 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивачем в матеріали справи надано належні та допустимі докази наявності у неї достатніх коштів на придбання спільного майна, джерела їх походження на момент придбання та факту витрачання нею грошових коштів при придбанні спірного автомобіля.

Судом встановлено, що сторони спільно придбали автомобіль CHEVROLET Lacetti, 2008 року випуску, синього кольору, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3, в період проживання однією сім’єю, ведення спільного господарства та бюджету, придбання автомобіля було здійснено в інтересах сім’ї, користування ним здійснювалось за взаємною згодою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і кожна із сторін приймала безпосередню участь у придбанні вказаного майна шляхом внесення грошових коштів, тож спірний автомобіль є їхньою спільною сумісною власністю.

Згідно ч. 2 ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 69 Сімейного Кодексу України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11).

Пленум Верховного Суду України у постанові № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до п.п. 19, 20, 23-25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК України, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. ст. 76-77, 80, 83 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо до сто вірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи по суті даний спір суд виходить з того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

При цьому слід також враховувати, що в силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.

Таким, чином, судом встановлено, що набутий сторонами в період шлюбу та ведення спільного господарства автомобіль є об'єктом спільної сумісної власності сторін, автомобіль не може бути поділений між сторонами, спірний транспортний засіб зареєстрований за відповідачем, отже дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі, відповідач користуються спільним майном одноосібно та не сплачує матеріальної компенсації позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; а тому суд приходить до висновку, що за згодою позивача їй доцільно було б сплатити грошову компенсацію вартості 1/2 частини спільного майна.

Відповідно до ст. 257, ст. 261, ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з аналізу положень ст. 72 СК Укрїани, в якій встановлено, що, позовна давність не застосовується тільки до вимого про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Стосовно права на майно жінки та чоловіка, які проживали без реєстрації шлюбу однією сімєю застосовуються положення ЦК України про загальні строки позовної давності на звернення до суду за захистом своїх прав.

Суд відмовляє відповідачу у задоволенні зави про застосування строків позовної давності за тих підстав, що після припинення сімейних відносин між сторонами, майно набуте ними спільно не втратило свого статусу і позивач має право на частину автомобіля. Відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що сторонами не було остаточно досягнуто згоди щодо поділу та використання майна, набутого за час спільного проживання однією сім’єю, що спір щодо спільного використання спільно набутого майна – автомобіля виник саме у грудні 2017 року, коли позивачу було обмежено право у його використанні.

Суд системно аналізуючи норми чинного законодавства, дослідивши усі, докази, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимог ОСОБА_10 у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» про встановлення юридичного факту та поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2014 року.

Визнати автомобіль CHEVROLET Lacetti, 2008 року випуску, синього кольору, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості автомобіля CHEVROLET Lacetti, 2008 року випуску, синього кольору, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3 у розмірі 88500,00 грн. (вісімдесят вісім тисяч п’ятсот гривень нуль копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1942,20 грн. (одна тисяча дев’ятсот сорок дві гривні двадцять копійок).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі знаходиться за посиланням: inbox@hr.hr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення відповідно до Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України 2147-VIII 03.10.2017, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МК № 080973, виданий Липецьким відділом УМВС України в Харківській області 26.07.1996, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, б. 2, кв. 4;

Відповідач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії ММ № 946647, виданий Роганським селищним відділенням міліції УМВС України в Харківській області 05.06.2001, ідентифікаційний номер НОМЕР_7, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, б. 2, кв. 4;

Третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», код ЄДРПОУ 06718690, місце знаходження за адресою: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, б. 15.

Повний текст рішення складений 18 квітня 2019 року.

Суддя Н.М. Токарєва