Рішення № 81256457, 10.04.2019, Великобурлуцький районний суд Харківської області

Єдиний унікальний номер № 616/1084/18

Провадження № 2/616/63/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„10” квітня 2019 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

Справа № 616/1048/18,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в смт. Великий Бурлук справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12.09.2011 року у розмірі 31 421 грн 65 к.

На обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 12 вересня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 4 000 грн 00 к. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Узяті на себе зобов’язання позивач виконав вчасно, у свою чергу відповідач узяті на себе зобов’язання не виконав, допустивши станом на 25 листопада 2018 року заборгованість по кредиту на суму 31 421 грн 65 к. В зв’язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить захистити його права.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 21 грудня 2018 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Не погодившись з позовними вимогами відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що ним вносились кошти на погашення кредиту до грудня 2018 року, а тому він не ухилявся від сплати грошових коштів за кредитним договором. Також, відповідач заперечує щодо нарахування банком штрафу в розмірі 500 грн 00 к., оскільки ст.549 ЦК України та п.2.1.1.7.6 «Умов та Правил надання банківських послуг» не вказує саме цю суму штрафу. Крім того, позивач в своїх розрахунках вказує на заборгованість по тілу кредиту в розмірі 6 417 грн 32 к., починаючи з 12 вересня 2011 року до моменту подачі позову, а саме до 30 листопада 2018 року з чим відповідач не погоджується, посилаючись на строки позовної давності встановлені ст.256 ЦК України. Вказав, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (відповідно ч.3,4 ст.267 ЦК України), а тому розрахунок заборгованості треба починати з 30 листопада 2015 року, а не з 12 вересня 2011 року, що є неправомірним. Відтак, враховуючи розрахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та фотокопії про сплату суми заборгованості в розмірі 1 700 грн від 16 грудня 2018 року в терміналі АТ «ПРИВАТБАНК» на 01 січня 2019 року заборгованість за тілом кредиту складає 3 137 грн 47 к. (з урахуванням відсотків):

- 34 314 грн 77 к.- витрати клієнтом кредитних коштів, тобто сума, яку отримав відповідач з 30 листопада 2015 року по 30 листопада 2018 року + 1 235 грн 33 к. процентна ставка (3,6 %) від витрачених кредитних коштів;

З цієї суми відповідач віднімає 30 712 грн 33 к. – процентну ставку (3,6 %) від витрачених кредитних коштів та 1 700 грн – заборгованість, сплачену на погашення боргу ОСОБА_2 ар Е.М. від 16 грудня 2018 року.

Також, відповідач заперечував щодо нарахування неустойки з посиланням на те, що штраф та пеня є одним видом цивільно – правової відповідальності – неустойкою, відповідно до ст.549 ЦК України, а отже нарахування штрафу та пені позивачем суперечать положенням ст.61 Конституції України. З огляду на те, що до вимоги про стягнення неустойки за загальним правилом застосовується річний строк позовної давності, слід правильно розрахувати пеню з урахуванням річного строку позовної давності, чого позивачем зроблено не було. Враховуючи викладене, просив розірвати договір № б/н від 12 вересня 2011 року з АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; стягнути з нього на користь Банку заборгованість у розмірі 3 137 грн 47 к., 500 грн 00к. штрафу (фіксована частина). В іншій частині позову відмовити.

Представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_3 надано відповідь на заперечення в якій представник позивача зазначає, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній заяві зазначено, що підписавши заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Підписавши заяву ОСОБА_4 та клієнт приєднуються і зобов’язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.

На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. Відповідачу було відкрито картковий рахунок № 5577212300449603 (п.п.1.1.1.107, 2.1.1.11 Умов) — ключем до карткового рахунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.76 Умов), яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав відповідач (п. 1.1.1.17 та п. 1.1.1.18 Умов) в Заяві.

Таким чином ОСОБА_4 забезпечив Позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП — пароль.

Щодо наданого Банком розрахунку заборгованості представник позивача зазначає, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу, а тому ОСОБА_4 надає виписку по рахунку. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.12 р. № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок, а тому виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Щодо нарахування штрафів зазначено, що сторони за договором передбачили, що у разі порушення позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів Банком нараховується штраф за формулою: "" 500"" грн. + "" 5"" % від заборгованості за кредитом, що передбачено п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг. Штраф не виражається у твердій грошовій сумі, оскільки хоча в розрахунку він і складається з двох частин (фіксована складова + процентна складова), але юридично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільне (цілісна) сума в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань.

Щодо строків позовної давності зазначено, що по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 01.2022 року.

Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 13.12.2018 р., тобто до спливу строку позовної давності. Обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності, як загальний так і спеціальний, позивачем дотримано при зверненні до суду.

Крім того, представник позивача зазначає, що розрахунок, який здійснив відповідач не є належним доказом, тому що останній немає спеціальних знань для здійснення такого розрахунку.

При укладенні кредитного договору між банком і клієнтом - позичальником дотримується принцип свободи договору. А саме, позичальник є вільним у заключенні даного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, підписуючи кредитний договір він Погоджується з усіма умовами, передбаченими кредитним договором.

Заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін, дозволяє здійснити відповідне врегулювання в договорі. Одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, а згідно зі статтею 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Принцип свободи договору, дає право Банку передбачати в кредитних договорах відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язання - у вигляді штрафу, і за несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання - у вигляді пені.

Застосування банком в кредитному договорі та штрафу, та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випадку різний.

Щодо вимог відповідача розірвати договір, зазначено, що клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору виконавши умови п.2.1.1.5.4 «Умов та Правил надання банківських послуг» (погасити перед Банком заборгованість, у тому числі і заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих власнику карт і його Довіреною особам).

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. За викладених обставин просили позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Представник позивача надав на адресу суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, зазначивши, що наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с.36).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився надав клопотання про розгляд справи за відсутності, зазначивши, що позовні вимоги визнає частково (а.с.57).

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Суд, дослідивши надані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Дана норма також закріплена у ст. 12 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 12 вересня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з письмовою заявою - анкетою про відкриття рахунку та надання йому платіжної картки (а.с.10). При цьому відповідач зазначив та підтвердив своїм особистим підписом, що він ознайомився і згоден з Умовами.

У письмовій заяві-анкеті, Умовах визначені усі суттєві умови кредитного договору щодо виду банківських послуг, строку дії договору, валюти кредиту, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов’язань.

За приписами ч.ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Таким чином, 12 вересня 2011 року ОСОБА_2 уклав письмовий кредитний договір № б/н із АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на «Умовах та правилах надання банківських послуг», «Правилах користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» (а.с.12-26).

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов'язань за Договором, і на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Відповідно до ст.ст.526,527,530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, але ОСОБА_2 систематично порушував свої договірні зобов’язання, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до довідки, наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» між банком та ОСОБА_2 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: № 557721300449603, № 5211537405753489, № 5168755622570790, № 5168755424157986 за строком дії перевипущеної картки до останнього для 01.2022 року (а.с.82). Дані обставини відповідач не заперечував.

Відтак, на виконання анкети-заяви, підписаної відповідачем 12 вересня 2011 року, йому була видана кредитна картка № 557721300449603, картку було перевипущено та видано відповідачу картку № 5168755424157986 за строком дії перевипущеної картки до останнього дня 01.2022 року.

На підтвердження заборгованості ОСОБА_2 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано виписку по картці № 557721300449603 за період з 01.09.2011 року по 02 лютого 2019 року, з якої вбачається користування відповідачем даною карткою (а.с.82-89).

Згідно розрахунків, які надані позивачем, заборгованість ОСОБА_2 перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» станом на 25 листопада 2018 року склала 31 421 грн 65 к., яка складається з наступного:

-6 417 грн 32 к. – тіло кредиту;

-14 698 грн 56 к. – нараховано відсотків за користування кредитом,

-8 333 грн 31 к. – нараховано пені,

а також штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500 грн 00 к. – штраф (фіксована частина);

-1 472 грн 46 к. – штраф (процентна складова) (а.с.06-09).

Проте, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч.2 ст.612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завданні простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як передбачено Умовами і правилами, за користування кредитом ОСОБА_4 нараховує відсотки у розмірі, встановленому Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, із розрахунку 365/366 календарних днів на рік, якщо інше не передбаченого п. 2.1.1.12.13 (п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою).

Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил передбачений обов'язок позичальника погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

У разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу Банку позичальник зобов'язався повернути кредит, оплатити винагороду банку (п.2.1.1.5.6 Умов і правил). Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленій банком частці в разі невиконання боржником своїх зобов'язань (п.2.1.1.12.10 Правил користування платіжною карткою).

Згідно з п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг у разі порушення позичальником умов договору або у разі виникнення овердрафту ОСОБА_4 має право зупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту).

Пунктом 1.1.7.11 Умов та правил передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна сторона не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Строк і порядок погашення кредиту (кредитний ліміт) по кредитних картках з установленими мінімальним обов'язковим платежем наведений у пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною договору. Платіж включає плату за користування кредитом. У випадку виникнення простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту в повному обсязі являється 211 день із дня виникнення такої заборгованості. Строк повернення овердрафту в повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту; строк погашення процентів по овердрафту - щомісячно за попередній місць до 25 числа (п.2.1.1.12.4 Умов та правил).

Як вбачається із витягів із особового рахунку, ОСОБА_2 активно користувався кредитною карткою, періодично знімав грошові кошти та вносив платежі на погашення заборгованості.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвочасно виконано грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов`язання, не може перевищувати один рік, що передбачено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України. При цьому, виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст.253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч.3 ст.551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.264 ЦПК України є обов'язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як видно з розрахунку заборгованості пеня в сумі 8 333 грн 31 к. нарахована позивачем за період з 01 червня 2015 року по 25 листопада 2018 року, тобто за три роки (а.с. 08-09).

Позивач звернувся до суду 20 грудня 2018 року. Оскільки, позовна давність до вимог про стягнення пені застосовується в один рік, розмір заборгованості за пенею має бути обрахований за період з грудня 2018 року по грудень 2018 року. Відповідно за вказаний період (дані з розрахунку позивача шляхом сумування), заборгованість по пені становить 6 449 грн 22 к. (а.с.101-104)

Отже заява відповідача щодо застосування позовної давності відносно вимог про стягнення пені є обґрунтованою, і тому з відповідача належить стягнути пеню, нараховану за один рік, тобто за період з грудня 2017 року по грудень 2018 року, що складає 6 449 грн 22 к.

Крім цього, одночасно банк просить стягнути пеню та штраф, не враховуючи при цьому, що цивільно-правова відповідальність - це покладання на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Вимоги Банку про стягнення штрафів на суму 500 грн 00 к. – штраф (фіксована частина) та 1 472 грн 46 к. – штраф (процентна складова) задоволенню не підлягають з огляду на такі обставини.

Відповідно до матеріалів справи, штраф і пеня нараховані за одні і ті ж порушення, а тому суд вважає, що вимоги про стягнення з боржника одночасно штрафу й пені є подвійною цивільно-правовою відповідальністю.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.

За змістом вказаної норми закону, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Таким чином, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить застосувати до боржника ОСОБА_2 подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (прострочення виконання грошового зобов'язання), що суперечить вимогам ч.1 ст.61 Конституції України та ч.3 ст.509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За таких обставин, правові підстави до стягнення штрафу у розмірі 500 грн 00 к. - штраф (фіксована частина) та 1 472 грн 46 к. - штраф (процентна складова), відсутні, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, відповідач зазначив, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (відповідно ч.3,4 ст.267 ЦК України), а тому розрахунок заборгованості треба починати з 30 листопада 2015 року, а не з 12 вересня 2011 року, застосувавши ст.267 ЦК України.

Однак дослідивши матеріали справи та додані до них документи суд зазначає, що статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки.

ОСОБА_2 був підписаний кредитний договір № б/н 12 вересня 2011 року, за яким було надано наступні кредитні картки: № 557721300449603, № 5211537405753489, № 5168755622570790, № 5168755424157986 за строком дії перевипущеної картки до останнього дня 01.2022 року (а.с.82). Дані обставини відповідач не заперечував.

Отже, строк перевипущеної картки діє до останнього дня, тобто до 01.2022 року.

На підставі викладеного, суд не може погодитись з позицією відповідача, щодо відмови в задоволенні позову із-за закінчення строків позовної давності.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 просить розірвати договір б/н від 12 вересня 2011 року.

Відповідно до ст.178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Однак, відповідач виклав свою вимогу щодо предмету спору, а саме розірвання договору, що суперечить ст.178 ЦПК України, а тому суд вимоги відповідача не розглядає.

Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд доходить висновку, що в дійсності у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті кредиту, оскільки відповідач не в повному обсязі виконав прийняті на себе відповідно до договору зобов’язання, у зв’язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими, а отже підлягають частковому задоволенню.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги, в частині стягнення безпосередньо заборгованості по кредиту (тіло кредиту) 6 417 грн 32 к. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 14 698 грн 26 к., підлягають задоволенню, оскільки відповідач, отримавши від банку кредитні кошти, відповідно до встановленого графіку, їх в повній мірі не повернув, порушивши таким чином взяті на себе зобов’язання, а тому позивач має право на стягнення вказаних коштів.

Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором № б/н від 12 вересня 2011 року, яка підлягає стягненню з відповідача складає 27 565 грн 10 к. з яких: 6 417 грн 32 к. – тіло кредиту; 14 698 грн 56 к. – нараховано відсотків за користування кредитом; 6 449 грн 22 к. – нараховано пені за 1 рік.

Згідно платіжного доручення № PROM0BVD9Z від 30 листопада 2019 року при пред'явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 грн 00 к.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.3 ч.2 ст.141 цього Закону у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони покладається пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов банку задоволено частково на 87,73%, тому з відповідача слід стягнути на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати в розмірі 1 545 грн 80 к.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263 – 265, 268, 274-275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, районний суд,-

У Х В А Л И В:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 вересня 2011 року у розмірі 27 565 (двадцять сім тисяч п’ятсот шістдесят п’ять) грн 10 к. у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12 вересня 2011 року, яка складається з наступного: 6 417 грн 32 к. – тіло кредиту; 14 698 грн 56 к. – нараховано відсотків за користування кредитом; 6 449 грн 22 к. – нараховано пені.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» 1 545 (одна тисяча п’ятсот сорок п’ять) грн 80 к. у рахунок відшкодування понесених судових витрат.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст.358 цього Кодексу.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_4 «ПРИВАТБАНК» (код за ЄДРПОУ 14360570), юридична адреса: 01001, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, розрахунковий рахунок № 29092829003111, МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серія ММ 349640, виданий Куп’янським МРВ УМВС України в Харківській області 14 вересня 1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10 квітня 2019 року.

Головуючий – Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області ОСОБА_5