Ухвала суду № 81256114, 18.04.2019, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1266/18 Провадження № 1-кп/613/57/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Уварової Ю.В.,

за участі секретаря – Макушинської О.В.,

прокурора – Лещенка Д.Р.,

захисника – ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого 25.10.2010 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого 08.04.2014 року з Холодногорської виправної колонії № 18 по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Богодухівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заявив клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 з тримання під вартою на особисте зобов’язання. В обґрунтування зазначив, що обвинуваченому ОСОБА_2 раніше обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії запобіжного заходу спливає 04.05.2019 року, обставини, які були раніше враховані при обранні запобіжного заходу змінились, ризики, передбачені ст. 177 КПК України - зникли. ОСОБА_2 має намір працевлаштуватись, потерпілі не мають до нього жодних претензій. При вирішенні клопотання просив врахувати практику Європейського Суду з прав людини.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав думку захисника, зазначив, що у разі зміни запобіжного заходу зобов’язується виконувати всі покладені на нього обов’язки.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою ОСОБА_2 на особисте зобов’язання. Вважав клопотання необґрунтованим.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, приходить до такого.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 11 січня 2019 року у відношенні ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до – 11 березня 2019 року. Ухвалою суду від 06 березня 2019 року запобіжний захід у виді тримання ОСОБА_2 під вартою був продовжений до 04 травня 2019 року.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом було враховано наявність таких ризиків як переховування від суду у зв’язку з його розшуком, та вчинення нового злочину, була взята до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, а також враховані відомості про особу обвинуваченого, який має непогашену судимість, не працював та не довів наявність постійного місця проживання.

Вирішуючи питання про можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу, суд виходить з того, що «ризик втечі або уникнення правосуддя» зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув’язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися обвинувачений, трохи пом'якшує цей страх і зменшує його наміри втекти. При обґрунтуванні цієї підстави необхідне дослідження характеристики особистості, утримуваної під вартою (справа ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії»).

ОСОБА_2 був затриманий 11.01.2019 року, з того моменту, тобто вже більше трьох місяців перебуває під вартою.

На сьогоднішній день суду надані відомості про те, що ОСОБА_2 дійсно тривалий час проживав ІНФОРМАЦІЯ_6 разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_3, отже незважаючи на відсутність реєстрації за вказаною адресою, він має постійне місце проживання та певні соціальні зв’язки.

Крім того суду була надана довідка Богодухівського електромеханічного заводу, з якої вбачається, що в грудні 2018 року ОСОБА_2 звертався до підприємства з питання працевлаштування слюсаерм та його кандидатура була схвалена для офіційного оформлення. Отже, незважаючи на перебування в розшуку, ОСОБА_2 вчиняв дії, направлені на позитивні зміни.

Вказані обставини на думку суду значно знижують враховані раніше ризики втечі та вчинення іншого правопорушення.

Також суд зауважує, що ОСОБА_2 дійсно обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років. Водночас, суд зауважує, що така обставина як «тяжкість злочину» не може бути самостійною підставою для позбавлення особи свободи і має враховуватись при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», отже зі зникненням або зменшенням зазначених ризиків та збігом певного часу, тяжкість злочину втрачає свою вагу.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Нечипорук та Йонкало проти України» зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX). Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (рішення у справі "Яблонський проти Польщі". Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи "за" і "проти" не повинні бути "загальними й абстрактними" (рішення у справах "Іловецький проти Польщі", та "Смирнова проти Росії").

Виходячи з викладеного, враховуючи, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а на сьогоднішній день значно зменшились існуючі ризики, крім того суду надані нові відомості про особу обвинуваченого, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання захисника та змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід на більш м’який.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов’язання полягає у покладенні на обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього судом обов’язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Оцінивши приведені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що саме такий запобіжний захід як особисте зобов’язання, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов’язків.

Керуючись ст.ст. 176-179, 183, 331, 371, 372 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу - задовольнити.

Змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов’язання, звільнивши ОСОБА_2 з під варти в залі суду негайно.

Покласти на ОСОБА_2 строком на два місці, тобто до 18 червня 2019 року наступні обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає /місто Богодухів/ без дозволу суду;

-прибувати за кожною вимогою до суду;

-повідомляти суд про зміну місця проживання та роботи.

Роз’яснити ОСОБА_2, що в разі невиконання обов’язків, покладених ухвалою суду, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути покладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору Богодухівського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя