Рішення № 81252779, 16.04.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.04.2019 Справа №607/5813/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Хамелко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Тернопільської районного державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, про виключення з актового запису відомостей про батьківство,–

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації, про позбавлення його батьківських прав та стягнення аліментів. В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що у них з відповідачем є спільний син – ОСОБА_3, який проживає разом з нею. ОСОБА_2 не цікавиться дитиною з народження, не навідує його, не виявляє бажання спілкуватись та бачитись з ним, не забезпечує його матеріально, тобто цілковито ігнорує свої батьківські обов’язків. Усі ці обставини, на думку позивача, дають підстави для позбавлення відповідача батьківських прав та стягнення з нього аліментів не утримання дитини в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з врахування індексації, щомісячно, починаючи з дня пред’явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач не подав відзиву, однак пред’явив в суд зустрічний позов до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у якому просить виключити з актового запису про народження ОСОБА_3, відомості про нього як про батька. В обґрунтування цих вимог вказує, що вважає батьком останнього не себе, а когось іншого. Ця обставина також унеможливлює сплату аліментів.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 травня 2018 року провадження у справі було зупинено у зв’язку з призначенням судово-генетичної експертизи. Вона проведена і за її результатами складено висновок експерта № 10/575 від 02 серпня 2018 року. Провадження у справі відновлено 12 вересня 2018 року.

У судове засідання позивач не з’явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності у якій також зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач також у судове засідання не з’явився подавши заяву про розгляд справи за його відсутності у якій також зазначає, що проти задоволення позову заперечує, зважаючи на те, що позивач не надає йому дозволу на побачення з дитиною.

Представник Органу опіки та піклування Тернопільської міської ради у судове засідання не з’явився, попередньо подала заяву про проведення судового засідання за її відсутності, вказала, що підпримує висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача стосовно неповнолітнього сина.

Представник Тернопільського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у судове засідання не з’явився подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, всесторонньо, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі, надавши їм системний аналіз та правову оцінку, вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо зустрічного позову.

Як убачається з свідоцтва про народження серії І-ИД № 252545 від 24 лютого 2017 року, виданого Миролюбівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області (актовий запис № 1 від 24 лютого 2017 року), батьками ОСОБА_3 вказані позивач та відповідач.

Відповідач заперечує факт свого батьківства по відношенню до ОСОБА_3

Частинами 1, 2 ст. 136 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначено, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Частиною 1 ст. 13 та частиною 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (стаття 76 ЦПК України)

Як вбачається з висновку експерта № 10/575 від 02 серпня 2018 року відповідач може бути біологічним батьком ОСОБА_3, а позивач його матір’ю з імовірністю 99,999999 %.

Жодного доказу, котрий спростовував би відомості, викладені у вказаному висновку та підтверджував доводи ОСОБА_2 ним не надано, а тому суд не бере їх до уваги.

Таким чином, суду надано достатньо доказів для того, аби стверджувати про те, що відповідач є біологічним батьком ОСОБА_3, а тому у задоволенні його зустрічного позову слід відмовити.

Щодо первинного позову.

05 травня 2016 року сторони зареєстрували шлюб, котрий розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня 2016 року.

Позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3,що судом встановлено вище.

Дитина проживає з позивачем у селі Лучка, Тернопільського району Тернопільської області, по вул. Л.Українки, 6, що підтверджується довідкою про склад сім'ї, або зареєстрованих в житловому приміщенні будинку осіб № 232 від 19 березня 2018 року, виданої Миролюбівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. (частина 2 ст. 141 СК України)

Частинами 1-4 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Відповідно до частини 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: <…> ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини <…>.

Як вбачається з заяви ОСОБА_2 від 23 лютого 2017 року він не заперечував проти того, аби ОСОБА_3 було присвоєно прізвище «Петрик».

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, останній не цікавився своїм сином з народження, не відвідує його, не виявляє бажання з ним спілкуватись та брати участі у його вихованні.

Також ці обставини підтверджуються заявами ОСОБА_4 від 20 березня 2018 року та ОСОБА_5 від 19 березня 2018 року.

Таким чином, судом встановлено, що посилання позивача на неналежне виконання відповідачем своїх батьківських обов’язків щодо виховання ОСОБА_3 є обґрунтованими.

Окрім цього, 08 листопада 2018 року Тернопільською районною державної адміністрацією винесено висновок № 01-1838/01-10, яким визнано за доцільне побавити батьківських прав відповідача щодо ОСОБА_3

При цьому суд бере до уваги, що з моменту винесення експертом висновку № 10/575 відповідачу стало відомо, що ОСОБА_3 є його сином з ймовірністю, близькою до абсолютної.

З цього часу сплинуло більше ніж сім місяців.

Однак відповідач не надав жодного доказу з якого б убачалось, що він змінив своє ставлення до дитини, намагається налагодити з ним контакт, прагне спілкуватись, забезпечувати його матеріально та виконувати інші обов’язки.

Все це свідчить про те, що заперечення первинного позову відповідачем не має під собою бажання виправити ситуацію з ухиленням від виконання своїх обов'язків по вихованню сина та налагодити відносини.

Навпаки, зібрані докази свідчать про те, що відповідач свідомо та цілеспрямовано ігнорує свої батьківські обов’язки по відношенню до ОСОБА_3.

Його доводи щодо перешкод у спілкуванні з дитиною, суд до уваги не бере з огляду на те, що їм не надано жодного доказу.

На підставі наведеного, суд приходить до переконання про необхідність позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до ОСОБА_3

Частиною 3 ст. 166 СК України визначено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Незважаючи на це, відповідно до частини 2 ст. 51 Конституції України та частини 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Ні позивачем, ні відповідачем не надано документів, за допомогою яких можна було б охарактеризувати їхнє фінансове становище.

Згідно з частиною 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Частина 2 ст. 182 СК України передбачає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно вимог частин 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

За таких обставин, враховуючи приписи статті 182 СК України, керуючись принципом диспозитивності, зважаючи на фінансові потреби дитини, матеріальне становище відповідача, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів є підставними, а тому їх слід задовольнити частково.

Не підлягають до задоволення вимоги ОСОБА_1 про індексацію аліментів, котрі стягуватимуться з відповідача, адже відповідно до частини 2 ст. 184 СК України такій індексації підлягає лише той розмір аліментів, котрий визначений у твердій грошовій сумі, тоді як у даній ситуації позивач просить та суд прийшов до переконання, що такі платежі повинні стягуватись у частці від заробітку (доходу) відповідача.

Згідно пункту 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини, за один місяць, слід допустити до негайного виконання.

Судові витрати слід розподілити в порядку, визначеному статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 4, 13, 141, 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України , суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Тернопільської районної державної адміністрації (місцезнаходження: м. Тернопіль, майдан Перемоги, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 25344870), про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів – задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Стягувати аліменти з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 50 (п’ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судового збору.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. судового збору.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41346948), про виключення з актового запису відомостей про батьківство.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення виготовлено 16 квітня 2019 року.

Реквізити сторін :

Позивач ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання – вул. Л. Українки, 6, с. Лучка Тернопільського району,Тернопільської області, 47732, дентифікаційний номер НОМЕР_1;

Відповідач ОСОБА_2, зареєстроване місце 47735, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;

Треті особи: орган опіки та піклування Тернопільської райдержадміністрації Тернопільської області, місцезнаходження – майдан Перемоги,1, м. Тернопіль, 46009;

Тернопільський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області , місцезнаходження вул. С. Крушельницької, 8 , м. Тернопіль , 46002 .

Головуючий суддяОСОБА_6