Ухвала суду № 81251263, 17.04.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7975/18

Провадження № 1-кс/522/5799/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Дерус А.В., при секретарі Брус Н.П., за участю слідчого Коваль Д.А., адвоката Дімова Д.П., розглянувши клопотання слідчого з ОВС 3 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Коваль Д.А. про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018160000000096 від 20.11.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

3 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32018160000000096 від 20.11.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України.

Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на наступне.

Невстановлені особи в період з 14 листопада 2017 року по 15 листопада 2018 року розробили схему по ухиленню від сплати податків, шляхом реалізації на території м. Одеси та Одеської області юридичним та фізичним особам, підакцизних товарів (нафтопродуктів) за готівковий розрахунок без відображення їх обсягів в бухгалтерському та податковому обліку, які надходять до України без митного оформлення в тому числі контрабандним шляхом, чим ухилились від спати податку на додану вартість, податку на прибуток та акцизного податку на суму понад 4500000,00 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави коштів в особливо великих розмірах.

У органів досудового розслідування є підстави та розумні підозри вважати, що вилучені у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 товарно-матеріальні цінності є доказом умисного ухилення від сплати податків, а саме були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, В свою чергу повернення, не заборона використання та розпорядження вилученими у ході проведення обшуку речами може призвести до їх зникнення, втрати або пошкодження, або настанню інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню і суттєво вплинути на його подальший хід.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого та просив у його задоволенні відмовити.

Вивчивши клопотання, вислухавши слідчого та захисника, вважаю, що клопотання про арешт майна підлягає частковому задоволенню.

01.04.2019 року ухвалою слідчого судці Приморського районного суду м. Одеси було задоволено клопотання слідчого про проведення обшуку по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018160000000096 від 20.11.2018 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

08.04.2019 року на підставі вищезазначеної ухвали суду слідчим 3 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Коваль Д. А . був проведений обшук території та приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , та вилучено майно.

ФОП ОСОБА_2 і.п.н. НОМЕР_1 має необхідний пакет документів, у зв`язку із чим, здійснює повністю законну діяльність та майно, яке було вилучене, не є доказом злочину за кримінальним провадженням № 3201816000000096.

По даному кримінальному провадженню жодній особі не повідомлено про підозру.

Арешт майна призведе до негативних наслідків для ФОП ОСОБА_2 і.п.н. НОМЕР_1, оскільки правомірна підприємницька діяльність буде зупинена або надмірно обмежена, що може призвести також й до інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Також, слідчим не доведена наявність ризиків, на які він посилається у клопотанні про накладення арешту.

Слідчий не обгрунтував необхідність накладення арешту на товарно-матеріальні цінності ФОП ОСОБА_2 і.п.н. НОМЕР_1, однак за умови його накладення господарська діяльність буде обмежена чи взагалі припинена.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя зобовязаний врахувати не тільки наявність правової підстави для накладення арешту на майно, а і наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, третіх осіб.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до сформованої практики Європейським судом з прав людини, перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п. 2 р. 2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Пунктом 6 р. 2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам`ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п. 2 р. 2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З огляду на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентно! практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого з ОВС 3 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Коваль Д.А. про арешт майна - задовольнити частково.

Накласти арешт на вилучені в ході проведеного обшуку за адресою: АДРЕСА_1, документи, чорнові записи, грошові кошти, а саме:

- блокнот в твердому переплеті з чорновими записами з надписом «ОСОБА_3»

-1 шт.;

- блокнот з чорновими записами, в якому зазначені дати, фамілії, вид та кількість топлива і суми розрахунків - 1 шт.;

- зошит в клітинку з чорновими записами про об`єм палива та надписом «Тетрадь по особо личной информации АЗС - И. Прочее ОСОБА_4» - 1 шт.;

- аркуші А-4 з чорновими записами та надписом «Ведемость (накопительная) по от пуску Дизельного топлива на АЗС «МАХХОИЛ» з датами, літрами та номерами автомобілів на 4 арк.;

- блокнот формату А-4 з чорновими записами (в твердій обложці синьо- жовтого кольору) - BUROMAX - 1 шт.;

- блокнот формату А-4 в обгортці фіолетового кольору з надписом «Office» з чорновими записами за 2018 рік, щодо реалізації пального - 1 шт.;

- книга обліку розрахункових операцій №1507007081 на 40 арк. - 1 шт.;

- чорнові записи на половинках А-4 з записами об`єму пального на 9 арк.;

- аркуш А-4 з записами палива, об`єму, сум - на 1 арк.;

- аркуші А-4 з надписами «Ведомость (накопительная) по от пуску газа на АЗС «МАХХОИЛ» за 2017 - 2018 рік з записами дат, літрів, сум - всього на 15 арк.;

- аркуші А-4 з надписами «Ведомость заправки Автобусов ГСМ (ДТ) за 2018 рік з записами машин, літрів та сум - всього на 33 арк.;

- видаткова накладна №87 на 1 арк.;

- ТТН №87 на 1 арк. у 2 екз.;

- видаткова накладна №93 - 1 арк.;

- ТТН №93 на 1 арк. у 2 екз.;

- рахунок на оплату №104 на 1 арк.;

- видаткова накладна №87 на 1 арк.;

- видаткова накладна №98 на 1 арк.;

- ТТН №98 на 1 арк. у 2 екз.;

- видаткова накладна №100 на 1 арк.;

- ТТН №100 на 1 арк. у 2 екз.;

- видаткова накладна №99 на 1 арк.;

- ТТН «99 на 1 арк. у 2 екз.;

- рахунок на оплату№120 на 1 арк.;

- рахунок на оплату №119 на 1 арк.;

- рахунок на оплату №116 на 1 арк.;

- видаткова накладна №01-0000291 на 1 арк.;

- рахунок - фактура №01-0000130 на 1 арк.;

- видаткова накладна №01-0000005 на 1 арк.;

- видаткова накладна №01-0000004 на 1 арк.;

- рахунок - фактура №01-0000009 на 1 арк.;

- рахунок-фактура №01-000008 на 1 арк.;

- видаткова накладна №01-0000160 на 1 арк.;

- видаткова накладна №01-0000168 на 1 арк.;

- видаткова накладна №01-0000152 на 1 арк.;

- рахунок на оплату №43 на 1 арк.;

- видаткова накладна №127 на 1 арк.;

- ТТН №Р-127 на 1 арк.;

- видаткова накладна №157 на 1 арк.;

- ТТН №Р-157 на 1 арк.;

- рахунок на оплату №158 на 1 арк.;

- видаткова накладна №160 на 1 арк.;

- ТТН №Р-160 на 1 арк.;

- рахунок на оплату №52 - на 1 арк.;

- видаткова накладна №01-0000309 на 1 арк.;

- рахунок фактура №01-0000150 на 1 арк.;

- видаткова накладна №01-0000224на 1 арк.;

- рахунок фактура №01-0000103 на 1 арк.;

- рахунок фактура №01-0000152 на 1 арк.;

- рахунок фактура№01-0000131 на 1 арк.;

- видаткова накладна №01-0000310 на 1 арк.;

- рахунок фактура №01-0000164 на 1 арк.;

- папка швидкозшивач з надписом «Накладные 2019г» з видатковими накладними за 2019 рік на 112 арк.;

- чеки видачі ЗВГ від «Трансгаз» на 132 арк.;

- карточки зливу зжиженого газу від ТОВ «Єквист-Сим» на 40 арк.;

- 315 213 грн. (українська гривня);

- 20 800 грн. (українська гривня).

В інший частині клопотання відмовити.

Повернути ФОП ОСОБА_2 і.п.н. НОМЕР_1:

- бензин А-95+ - 5198 л.;

- бензин А-95 - 6678 л.;

- бензин А-92 - 2417 л.;

- ДП - 5271 л.;

- газ скраплений - 3,6 м. куб.

Ухвалу допустити до негайного виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: А.В. Дерус

17.04.2019