Ухвала суду № 81250802, 17.04.2019, Київський районний суд м. Одеси

___________________

Справа № 520/13313/17

Провадження № 2/520/916/19

УХВАЛА

17.04.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі - Кириковій О.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2017 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, в якому позивач просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 03.07.2014 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною та зареєстрований в реєстрі за №1290;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 03.07.2014 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною та зареєстрований в реєстрі за №1293;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 24.06.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Запольською Ольгою Василівною та зареєстрований в реєстрі за №618;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеним 03.07.2014 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною та зареєстрований в реєстрі за №1290, скасувати запис про проведену державну реєстрацію прав;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного 03.07.2014 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною та зареєстрованого в реєстрі за №1293, скасувати запис про проведену державну реєстрацію прав;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 24.06.2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , посвідченого приватним нотаріусом Запольською Ольгою Василівною та зареєстрованого в реєстрі за №618, скасувати запис про проведену державну реєстрацію прав.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 13.11.2017 року відкрито провадження по справі на підставі вищевказаної позовної заяви та призначено по справі попереднє судове засідання на 26 грудня 2017 року.

Станом на 15.12.2017 року судом по справі не розпочинався розгляд справи по суті.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України № 6232 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції 15 грудня 2017 року зазначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2017 року ухвалено продовжити розгляд цивільної справи за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції 15 грудня 2017 року у відповідності до п. 9 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень, в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 19.09.2018 року витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської Ольги Василівни належним чином завірені копії документів, а саме:

- договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 03 липня 2014 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною, зареєстрованого в реєстрі за №1290, а також копії усіх документів, що стали підставою для укладення вказаного правочину;

- договору купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер: НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного 03 липня 2014 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Запольською Ольгою Василівною, зареєстрованого в реєстрі за №1293, а також копії усіх документів, що стали підставою для укладення вказаного правочину;

- договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 24 червня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , посвідченого приватним нотаріусом Запольською Ольгою Василівною , зареєстрованого в реєстрі за №618, а також копії усіх документів, що стали підставою для укладення вказаного правочину.

У підготовче судове засідання призначене на 20.03.2019 року позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_10 не з`явились, однак 20.03.2019 року на електронну скриньку суду надійшла заява від представника позивача про відкладення судового засідання, у зв`язку з ненадходженням до суду витребуваних ухвалою суду від 19.09.2018 року документів.

На підставі викладеного, судом встановлено, що представник позивача ОСОБА_10 обізнаний про дату і час судового засідання призначеного на 20.03.2019 року, оскільки стосовно якого особисто надав до суду заяву про відкладення судового засідання.

Відповідно до ч.5 ст. 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

З урахуванням положень ч.5 ст.130 ЦПК України, оскільки представник позивача належним чином повідомлений про дату і час судового засідання призначеного на 20.03.2019 року, вважається, що позивач ОСОБА_1 також повідомлений про проведення зазначеного судового засідання.

Одночасно суд вважав необґрунтованим клопотання представника позивача від 20.03.2019 року, оскільки ЦПК України не передбачає звільнення сторін по справі, а відтак і їх представників, від обов`язку з`являтись до судового засідання, у зв`язку з ненадходженням до суду документів.

У зв`язку з неявкою позивачевої сторони по справі у підготовче судове засідання призначене на 20.03.2019 року, судом було ухвалено відкласти підготовче судове засідання на 17.04.2019 року о 14 год. 30 хв.

10.04.2019 року до суду від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Запольської О.В. надійшли витребувані ухвалою суду від 19.09.2018 року документи.

У підготовче судове засідання призначене на 17.04.2019 року позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_10 потворно не з`явились, про дату, час і місце проведення якого позивач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки,не повідомивши суд про причини неявки.

Частинами 6,7 ст. 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що судові виклики позивача до судових засідань здійснювались шляхом направлення, поштою разом з рекомендованим поштовим повідомленням про вручення, судових повісток про виклик на ім`я - ОСОБА_1 за адресою зазначеною ним особисто у позові, а саме: АДРЕСА_3 , яка також є адресою реєстрації останнього, що підтверджується довідкою від 09.11.2017 року (а.с.45).

Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Позивачем суд не повідомлялось про причини своєї неявки.

Між іншим суд зазначає, що згідно з ч.1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Позивач суд окремою заявою, суд не повідомляв про зміну свого місця проживання.

Отже судом здійснювався виклик позивача шляхом направлення, поштою разом з рекомендованим поштовим повідомленням про вручення, судових повісток про виклик останнього за відомим місцем його реєстрації, у відповідності до чинних положень ЦПК України.

На підставі вищевикладеного вбачається, що позивач ОСОБА_1 та його представник будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце проведення судових засідань, двічі підряд, тобто повторно не з`явились до судового засідання без поважних причин, не повідомивши суд про причини неявки, не надавши заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

З урахуванням вищевикладеного, суд звертає увагу, що позивач та його представник з останньої дати судового засідання - 20.03.2019 року, яке представник позивача просив суд відкласти, не здійснили жодних дій, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а саме про наступну дату судового засідання, крім того, отримавши судову повістку про виклик до суду, повторно не з`явились без повідомлення суд про причини такої неявки, з урахуванням того, що провадження в цій справі ініційовано саме за позовом позивача, що свідчить про дві обставини: втрату інтересу до підтримання свого позову, або навпаки про зловживання процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 189 ЦПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Частинами 1, 2 статті 210 ЦПК України встановлено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.

Пунктом 3 вказаної вище постанови Пленуму судам роз`яснено, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка заявника, характер процесу та його значення для заявника.

Судом враховується, що провадження в цій справі відкрито 13.11.2017 року, тобто півтора роки тому, за які судом здійснювались усі можливі процесуальні дії за клопотаннями сторін по справі, з метою надання їм можливості довести належними доказами свої вимоги і заперечення, однак не зважаючи на те, що суд у відповідності до положень ст. 12 ЦПК України сприяв учасникам судового процесу в цій справі в реалізації ними їх прав передбачених ЦПК України не зважаючи на тривалі строки розгляду справи, позивач будучи ініціатором цього судового провадження без поважних причин повторно не з`явився до суду, тобто в протиріч діям суду, які направлені на сприяння сторонам по справі у використанні їх процесуальних прав, в порушення ч.1 ст.44 ЦПК України не добросовісно користується наданими йому процесуальними правами.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Отже ЦПК України не передбачає обмежень щодо не можливості залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з неявкою позивача у судові засідання під час підготовчого провадження по справі.

Під час вирішення питання про залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою, судом також враховується, що відповідно до п.3 ч.1 ст.157 ЦПК України, суд залишає позовну заяву без розгляду,у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд враховує складність справи, стадію розгляду, готовність сторони до самостійного захисту своїх інтересів, добросовісність дій позивача, який не з`явився, за наслідком чого вважає за неможливе здійснювати розгляд справи за відсутності позивача.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що позивач повторно не з`явився в судове засідання про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином; не повідомивши суд про причини неявки; заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило; у відповідності до норм Цивільного Процесуального Кодексу України, Конвенції та практики Європейського суду, суд дійшов висновку та вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, підлягає залишенню без розгляду.

Також дії суду не порушують права позивача, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р.).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Отже, залишення позову без розгляду не порушує право позивача на доступ до суду, а є способом вжиття дій направлених на усунення неналежних виконань позивачем своїх процесуальних обов`язків та певною мірою заходом суду для протидіяння здійсненим перепонам для руху справи створюваними недобросовісними учасниками справи, оскільки недієздатність суду протидіяти такім діям є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції, а також оскільки залишення позову без розгляду, не перешкоджає позивачеві для повторного звернення до суду з таким позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення його заяви без розгляду.

Керуючись ст. п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачеві, що залишення позову без розгляду, не перешкоджає повторному зверненню до суду з цим позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий Калініченко Л. В.