Вирок № 81249657, 18.04.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

415/2100/17

№ 1-кп/415/79/19

ВИРОК

Іменем України

18 квітня 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Бервено Ю.В.

номер кримінального провадження, внесеного 23.04.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12017130240000812

номер кримінального провадження, внесеного 05.02.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12019130240000245

про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, непрацюючого, інваліда III групи, раніше судимого 27.02.1992 Лисичанським міським судом Луганської області за ст.140 ч. 1, ст. 215-3 ч. 1, ст. 42 КК України (1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 18.11.1994 Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 141 ч. 2, ст. 142 ч. 1, ст. 183 ч. 1, ст. 42, ст. 43 КК України (1960 року) до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 20.12.2001 Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 42, ст. 185 ч. 2, ст. 187 ч. 2, ст. 357 ч. 3 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 17.05.2002 Апеляційним судом Луганської області вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 20.12.2001 переглянуто, вважати засудженим за ст. 42, ст. 185 ч. 2, ст. 186 ч. 2, ст. 357 ч. 3 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 10.08.2005 Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 187 ч. 1, ст. 289 ч. 2, ст. 69, ст. 70 ч. 1, ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі; 16.10.2009 Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 185 ч. 2, ст. 185 ч. 3, ст. 186 ч. 2, ст. 187 ч. 2, ст. 69, ст. 190 ч. 2, ст. 70, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 01.03.2017 Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання звільненого із іспитовим строком на 2 роки, проживаючого без реєстрації за адресою: Луганська область, м.Лисичанськ, вул. Сімферопольська, буд. 83,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,

за участю:

прокурора Панасенка В.В.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

В С Т А Н О В И В

22 квітня 2017 року, в період часу з 19 години до 20 години, більш точний час у ході досудового розслідування слідства не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, знаходячись біля будинку № 8 по вулиці Достоєвського міста Лисичанська Луганської області, шляхом вільного доступу заволодів мотоциклом марки «Musstang» модель МТ 110 Т-3, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю, згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №50 від 27 квітня 2017 року, 13 110 гривень, який належить потерпілому ОСОБА_3, спричинивши останньому майнову шкоду на вищезазначену суму.

Таким чином, ОСОБА_1, своїми умисними протиправними діями, вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом, повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.

У кінці листопада 2018 року, в нічний час, більш точні дата і час у ході досудового розслідування не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у будинку № 23 по вулиці Казанській міста Лисичанська, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрав мобільний телефон марки «NOMI» моделі «і244», вартістю 277 гривень, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/134е від 08 лютого 2019 року, який належить потерпілій ОСОБА_4, чим завдав останній майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1, своїми умисними протиправними діями, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальних актах, визнав частково. Наполягав, що крадіжку майна ОСОБА_4 вчинив не у стані алкогольного сп’яніння. Користуючись правом, відповідно до ст. 63 Конституції України, відмовився давати пояснення у суді та відповідати на питання.

Крім часткового визнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_1, його вина у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, викладених у даному вироку, підтверджується наступними дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами, сприйнятими безпосередньо судом під час судового розгляду.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що 22 квітня 2017 року, в період часу з 19 години до 20 години, перебуваючи на дачі за адресою: місто Лисичанськ, вулиця Достоєвського, будинок № 8, він, збираючись до дому, виявив зникнення свого мотоцикла марки «Musstang» модель МТ 110 Т-3, який знаходився біля двору зазначеного будинку. Приїхавши до дому, він взяв автомобіль та почав шукати зниклий мотоцикл. Знайшов мотоцикл за 1,5 км від дачі, він лежав на дорозі, поруч був обвинувачений ОСОБА_1, який також лежав будучи у стані сп’яніння. На це вказувала поведінка останнього та запах алкоголю з порожнини рота, при цьому в нього була зламана нога. Потерпілий почав допомагати йому, викликав поліцію та швидку. Мотоцикл потерпілий забрав. Просив суд обвинуваченому ОСОБА_1 призначити не суворе покарання.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що вони разом з потерпілим шукали зниклий скутер, знайшли його у районі клуба ім. Крупскої, скутер лежав на землі, а під ним лежав чоловік - обвинувачений ОСОБА_1. Викликали поліцію. Обвинувачений ОСОБА_1 знаходився у сильному алкогольному сп’янінні. Пояснив, що коли йшов та побачив скутер, рушив на ньому. Також на скутері не було номерних знаків.

Крім того, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується іншими дослідженими та перевіреними у судовому засіданні письмовими доказами:

Витягом з кримінального провадження № 12017130240000812, з якого вбачається, що 22.04.2017 до Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від потерпілого ОСОБА_3 надійшла заява за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 289 КК України.

Протоколом огляду місця події від 22.04.2017 з фототаблицями, з якого вбачається, що на відкритій ділянці місцевості, розташованої між будинками № 52, № 54, № 55 по вул. Леснічого м.Лисичанська, біля хвіртки подвір’я буд. № 55 сидить на ґрунті громадянин ОСОБА_1, на відстані 3 м від нього знаходиться скутер «Musstang» модель МТ 110 Т-3. На запитання слідчого звідки у нього скутер, пояснив, що знайшов його біля кіоску жовтого кольору по вул. Достоєвського м.Лисичанська, після чого завів та поїхав до знайомого.

Згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 50 від 27.04.2017, середня ринкова вартість мотоциклу «Musstang» модель МТ 110 Т-3, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2012, синього кольору, шасі (рама) LZXXCALB62B226911, на момент скоєння кримінального правопорушення може складати 13110 грн.

Згідно з довідкою від 23.04.2017 складеної о 15 годині 25 хвилин лікарем ОСОБА_6, ОСОБА_1 діагностовано 3/2 лодижечний перелом лівої гомілки, подголовчатий перелом малоберцової кістки зі зміщенням; забита рана і садна лівої гомілки (алкогольне сп’яніння).

Заявою адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 від 28.04.2017, з якої вбачається, що оскільки підзахисний ОСОБА_1 свою провину у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 289 КК України визнав повністю, а також має травму ноги, вони відмовляються від проведення слідчого експерименту тому, що вважають це недоцільним у даному випадку.

Витягом з кримінального провадження № 12018131240000014, з якого вбачається, що 22.04.2017 в наслідок ДТП, ОСОБА_1, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого двухлодижечного перелому лівої гомілки, подголовчатого перелому малоберцової кістки зі змішенням, забита рана і садно лівого гомілкостопного суглоба, правова кваліфікація ч. 1 ст. 286 КК України.

Згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 28.02.2019 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018131240000014 від 19.02.2018, вищевказана справа закрита, у зв’язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Витягом з кримінального провадження № 12019130240000245, з якого вбачається, що 05.02.2019 до Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від потерпілої ОСОБА_4 надійшла заява за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 185 КК України.

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.02.2019, за заявою ОСОБА_4, про крадіжку у листопаді 2018 року мобільного телефону «NOMI» білого кольору.

Товарним чеком від 24.05.2018 на телефон «NOMI» і 244, вартістю 399 гривень.

Заявою ОСОБА_7, з якої вбачається, що остання добровільно видала мобільний телефон марки «NOMI» в корпусі білого кольору, який вона купила у незнайомого чоловіка у грудні 2018 року.

Протоколом огляду предмета від 05.02.2019 з фототаблицями, під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «NOMI» в корпусі білого кольору.

Висновком експерта №19/113/9-1/134е від 08.02.2019, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону торговельної марки «NOMI» моделі і 244, станом на 30.11.2018 могла становити 277 гривень.

Протоколом пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.02.2019, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_7 впізнала особу на фото № 2 як ту, яка продала останній мобільний телефон. На фото № 2 – ОСОБА_1.

На підставі викладеного, суд допитавши у судовому засіданні потерпілого та свідка, покази яких не викликають сумнівів, окрім того, дослідивши, перевіривши та оголосивши у судовому засіданні докази, сприйняті безпосередньо судом під час судового розгляду, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 289 КК України. Також повністю доведена винуватість ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості та тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, у побуті за місцем мешкання характеризується негативно (а.с. 50), на обліку у лікаря психіатра не перебуває (а.с. 51), перебуває на наркологічному обліку з березня 2017 року з діагнозом алкоголізм (а.с. 52), раніше неодноразово судимий за аналогічні злочини (а.с. 53 - 54);

- обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

У якості обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, наявність інвалідності ІІІ групи.

У якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який являється інвалідом ІІІ групи і його репутацію, який не працює, у побуті характеризується негативно, неодноразово судимий, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, з урахуванням думки потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні, оскільки майно їм повернуто, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, пов’язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, у межах строків передбачених санкціями ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 289 КК України. Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд не вбачає.

Таке покарання, на переконання суду, буде достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Крім того, у зв’язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв більше одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України, призначивши обвинуваченому покарання, за сукупністю злочинів.

Оскільки злочини вчинені обвинуваченим після ухвалення вироку Лисичанським міським судом Луганської області від 01.03.2017, суд вважає за необхідне застосувати правила ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного за цим вироком покарання, невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали слідчого судді від 25 квітня 2017 року - у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно залишити без змін. Початок строку відбування покарання обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно обчислювати з дня набрання вироком законної сили. Зарахувати у строк відбутого покарання обвинуваченому ОСОБА_1 термін попереднього ув’язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, з моменту затримання останнього, тобто з 23.04.2017 по 18.10.2018 включно та з 21.02.2019 по день набрання вироком законної сили включно.

Крім цього, суд дотримується вимог ч. 4 ст. 5 КК України, відповідно до яких, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Редакцією Закону № 838-VIII від 26.11.2015 змінено ч. 5 ст. 72 КК України, відповідно до вимог якої, строк перебування під вартою ОСОБА_1 треба зарахувати у строк відбуття покарання, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільні позови у встановленому законом порядку потерпілими не пред’явлені, що не позбавляє права останніх, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати у розмірі 572 (п’ятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Питання щодо речових доказів вирішується судом, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 373, ст. 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

за ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять ) років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 КК України, до призначеного за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 01 березня 2017 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі і призначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, у виді позбавлення волі на строк 5 (п’ять) років 1 (один) місяцьбез конфіскації майна.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015), зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 за даним вироком покарання строк попереднього ув’язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, з моменту затримання - з 23 квітня 2017 року по 18 жовтня 2018 року включно та з 21 лютого 2019 року по день набрання вироком законної сили включно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №19/113/9-1/134е від 08.02.2019, вартістю 572 (п’ятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок (отримувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300).

Речові докази відповідно до постанов слідчих СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 23.04.2017 та 05.02.2019:

мотоцикл марки «Musstang» модель МТ 110 Т-3, який згідно розписки, знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 – повернути потерпілому ОСОБА_3;

мобільний телефон марки «NOMI» моделі і244, який переданий під розписку потерпілій ОСОБА_4 - повернути потерпілій ОСОБА_4

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко