Рішення № 81248239, 12.04.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7584/18

2/357/1395/19

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку загального позовного провадження)

12.04.2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Дубановська І. Д. ,

при секретарі – Огер О. А.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) – ОСОБА_1,

представник позивача (представник відповідача за зустрічним позовом) – ОСОБА_2,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) – ОСОБА_3,

представник відповідача (представник позивача за зустрічним позовом) – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Біла Церква позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, встановив, що

в серпні 2018 року відкрите провадження за позовом, в якому позивач (відповідач за зустрічним позовом) просила: здійснити поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності нажитого нею та відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) за час шлюбу, визнавши за нею: право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та залишивши у власності відповідача (позивача за зустрічним позовом) іншу її частину; право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1200 га., яка розташована на території Узинської міської ради СГТ «ЛІРА» Білоцерківського району Київської області, цільове призначення якої ведення садівництва, кадастровий № 3220410500:01:005:0081 та залишивши у власності відповідача (позивача за зустрічним позовом) іншу її частину; встановити порядок користування квартирою № 55 по вул. Л.Українки, буд. 63 у м. Узин Білоцерківського району Київської області, виділивши їй у користування ізольовану (непрохідну) кімнату площею 17,3 кв.м. з балконом, а відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) виділити в користування ізольовану непрохідну кімнату площею 10,1 кв.м., підсобні приміщення, коридор площею 7,6 кв.м., ванну площею 2,2 кв.м., туалет площею 1,1 кв.м., кухню площею 6,0 кв.м. залишити у спільному користуванні та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), за спільні кошти сім’ї ними придбаний спірні будинок та земельна ділянка. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) на якого вони зареєстровані, після розірвання шлюбу її право на їх частину не визнає.

Зазначала, що поділ спірної квартири є неможливим, тому існує необхідність у встановленні запропонованого нею порядку користування спірним будинком, який відповідає рівню середньої забезпеченості громадян житлом по області і не звужує прав сторін.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) змінював свою позицію.

Згідно зустрічної позовної заяви заперечень щодо поділу спірних будинку та змеленої ділянки не висловлював. Зазначав лише про необхідність встановлення іншого порядку користування будинком, який склався в процесі спільного проживання.

Відповідно до заяви від 12.04.2019 року його позиція полягала в тому, що він заперечував проти поділу спірного будинку, у зв’язку із тим, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) не приймала участі у його придбанні. В свою чергу, при поділі земельної ділянки покладався на розсуд суду.

В лютому 2019 року прийнято до провадження зустрічний позов, в якому відповідач (позивач за зустрічним позовом) просив: встановити порядок користування квартирою № 55 по вул. Л.Українки, буд. 63 у м. Узин Білоцерківського району Київської області, виділивши йому житлову кімнату площею 17,3 кв.м., а позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) виділити житлову кімнату площею 10,1 кв.м., підсобні приміщення, коридор площею 7,6 кв.м., ванну площею 2,2 кв.м., туалет площею 1,1 кв.м., кухню площею 6,0 кв.м. залишити у спільному користуванні та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що вони не можуть досягнути згоди щодо користування спільною квартирою, тому це має зробити суд, з врахуванням варіанту, який склався в процесі їхнього спільного проживання.

18.02.2019 року закрите підготовче провадження та первісний позов в частині встановлення порядку користування житловим приміщенням - залишений без розгляду.

12.04.2019 року судовий розгляд відбувався за відсутності учасників справи, в зв’язку із тим, що представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) та відповідач (позивач за зустрічним позовом) звернулись до суду із заявами про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

В ході розгляду справи досліджені письмові докази, з яких встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі із 09.12.1998 року, який розірваний згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2017 року.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 17.06.2009 року відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) придбана квартира № 55, що знаходиться за адресою: вул. Леніна (нині – Л.Українки), буд. 65, м. Узин, Білоцерківський район.

За пунктом 11 зазначеного договору він засвідчив, що отримав згоду іншого з подружжя на його укладення у встановленому законом порядку.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.05.2012 року відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) придбана земельна ділянка – площею 0,1200 га, з цільовим призначенням – для ведення садівництва, кадастровий номер – 3220410500:01:005:0081.

За пунктом 5.7 зазначеного договору він засвідчив, що йому роз’яснено ст.ст. 59, 60-74 СК України.

Згідно заяви від 12.04.2019 року відповідач (позивач за зустрічним позовом) просив зустрічний позов залишити без розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Згідно ч. 3 ст. 217 ЦПК України розгляд справи по суті починається з оголошення головуючим судового засідання відкритим.

Заява відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшла до суду до оголошення відкритим судового засідання для розгляду справи по суті.

Отже, вона надійшла до початку розгляду справи по суті, в зв’язку із чим її слід задовольнити і зустрічний позов залишити без розгляду.

Таким чином, при винесенні рішення суд розглядає справу лише в межах заявлених в первісному позові вимог про розподіл спірних будинку та земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч. 3-4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що спірна квартира та земельна ділянка набуті відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) за час шлюбу. Останнім не спростовано її набуття за спільні кошти.

За пунктом 11 договору купівлі-продажу квартири від 17.06.2009 року відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) засвідчено, що він отримав згоду іншого з подружжя на його укладення у встановленому законом порядку.

За пунктом 5.7 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.05.2012 року відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) засвідчено, що йому роз’яснено ст.ст. 59, 60-74 СК України.

Отже, спірну квартиру слід визнати спільною сумісною власністю сторін та здійснити її поділ в рівних частках.

Таким чином, первісний позов слід задовольнити.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідачем (позивачем за первісним позовом) не доведено не співмірність судових витрат понесених позивачем (відповідачем за зустрічним позовом).

Надані представником позивача (відповідача за зустрічним позовом) докази витрат понесених на правничу допомогу відповідають вимогам ст. 137 ЦПК України.

Отже, за наведених обставин з відповідача (позивача за зустрічним позовом) слід стягнути сплачений позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) судовий збір в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог – 1 451,47 грн. та витрати на правничу допомогу – 2 500 грн.

Сплачений судовий збір за звернення до суду із вимогами про встановлення порядку користування квартирою слід залишити за сторонами, оскільки в цій частині позови залишені без розгляду за їхніми заявами.

Керуючись, ст.ст. 10, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя – задовольнити.

Здійснити поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, інд. 09161, іншу її частину залишити за ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2 частину земельної ділянки площею 0,1200 га., яка розташована на території Узинської міської ради СГТ «ЛІРА» Білоцерківського району Київської області, цільове призначення якої ведення садівництва, кадастровий № 3220410500:01:005:0081, іншу її частину залишити за ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, інд. 09161 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер – НОМЕР_2, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, інд. 09161 судовий збір в розмір 1 451,47 грн. та витрати на правничу допомогу – 2 500 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку встановленому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, в порядку встановленому законом, протягом тридцяти днів.

Строк на апеляційне оскарження починає свій перебіг від дня складання повного рішення суду та може бути поновлений на підставах визначених ч. 2,3 ст. 354 ЦПК України.

Повне рішення суду складене та підписане – 12.04.2019 року.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіОСОБА_5