Рішення № 81248179, 27.02.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/221/2019

Справа №359/281/18

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури, діючи в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації Київської області, звернувся до суду з вказаним позовом, яким просить: визнати недійсними розпорядження Бориспільської РДА №5039 від 25 липня 2008 року, №4928 від 24 липня 2008 року, №5037 від 25 липня 2008 року. Визнати недійсними наступні державні акти, якими посвідчено право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки, які розташовуються на території Головурівської сільської ради Бориспільського району, а саме: серії ЯЛ №326997 від 22 липня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198 площею 2,0000 га; серії ЯЛ №326994 від 22 липня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0200 площею 2,0000 га; серії ЯЛ №326995 від 22 липня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220 площею 1,8368 га. Витребувати на користь держави, в особі Київської ОДА, із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3220882900:03:002:0198, 3220882900:03:002:0200 та 3220882900:03:002:0220 загальною площею 5,8368 га на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що перевіркою законності відведення у власність громадянам земельних ділянок на території Головурівської сільської ради Київської області встановлено, що розпорядженнями Бориспільської РДА №5039 та №5037 від 25 липня 2008 року, а також №4928 від 24 липня 2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Головурівської сільської ради. На підставі цих розпоряджень були видані державні акти на право приватної власності на землю, а саме: ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220882900:03:002:0198, ОСОБА_4 – 1,8368 га, кадастровий номер 3220882900:03:002:0220; ОСОБА_3 – 2,0000 га, кадастровий номер 3220882900:03:002:0200. В подальшому вказані земельні ділянки були відчужені на користь ОСОБА_1 Таким чином кінцевим власником спірних земельних ділянок на даний час являється ОСОБА_1 Під час прийняття оскаржуваних розпоряджень Бориспільська РДА перевищила свої повноваження та всупереч чинному законодавству незаконно розпорядилася землею, яка відноситься до категорії земель водного фонду. Оскільки вказані земельні ділянки накладаються на водні поверхні та острови акваторії Канівського водосховища річки Дніпро. Тому землі, які передані Бориспільською РДА у власність громадян, є землями водного фонду і не могли бути придатними для використання під садівництво та городництво. Вказуючи на те, що спірні земельні ділянки не могли бути надані у приватну власність, оскільки відносяться до земель водного фонду щодо них встановлено спеціальний правовий режим - обмежено в обороті, передача їх у приватну власність відбулась з порушенням встановленого законом порядку, прокурор просив позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні прокурор Кульбачний О.С. підтримав пред’явлений позов та наполягав на його задоволенні в повному обсязі.

Представник Київської обласної державної адміністрації у судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Представник Бориспільської РДА ОСОБА_6 надала відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказала на те, що спірними розпорядженнями Бориспільської РДА №5039 від 25 липня 2008 року, №4928 від 24 липня 2008 року, №5937 від 25 липня 2008 року було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Головурівської сільської ради Бориспільського району. При цьому, дані розпорядження були видані відповідно до законодавства, чинного станом на дату їх прийняття, а саме відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.26 Закону України «Про землеустрій», ст.ст.17,33,118,121,186 ЗК України, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, враховуючи позитивні висновки державної землевпорядної експертизи. Крім цього, розпорядження Бориспільської РДА були видані 24 липня 2008 року та 25 липня 2008 року є публічною інформацією. Проте, до суду прокурор звернувся лише у 2018 році, що свідчить про сплив позовної давності. За таких обставин представник відповідача просила відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_7 надав до суду заяву про застосування позовної давності. В обґрунтування якої вказав на те, що позивач пропустив строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом без поважних причин. Так, оскаржувані розпорядження відповідачем були прийняті 25 та 24 липня 2008 року. Тоді як прокурор звернувся з позовом у 2017 році, тобто через 9 років після прийняття оскаржуваних актів. Прокурор стверджує, що про порушення вимог земельного законодавства органам прокуратури стало відомо у травні 2017 року при опрацюванні документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, отриманої від ГУ Держгеокадастру у Київській області, та за результатами опрацювання листа КДП «Київгеоінформатика». Разом з цим, 16 квітня 2010 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про Звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів порушення посадовими особами державних адміністрацій Київської області Конституції України і чинного законодавства України при наданні та переоформленні прав на земельні ділянки». Тому органам прокуратури ще у квітні 2010 року стало відомо про численні порушення земельного законодавства з боку Бориспільської РДА, їм було надано доручення посилити нагляд за додержанням земельного законодавства, здійснити перевірку діяльності усіх посадових осіб, що свідчить про те, що прокурор міг довідатися про наявність вказаних розпоряджень та здійснити перевірку їх законності ще у квітні 2010 року. З огляду на це, Київська обласна державна адміністрація при належному здійсненні своїх повноважень в частині контролю за діяльністю Бориспільської РДА могла вчасно виявити наявність оскаржуваних рішень та скасувати їх. Тому представник відповідача просив відмовити у задоволенні пред’явленого позову.

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилися. Натомість, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надали до суду заяви з проханням проводити розгляд цивільної справи за їхньої відсутності (а.с.57,68,70).

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням Бориспільської РДА №4928 від 24 липня 2008 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0000 га на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області для ведення особистого селянського господарства (а.с.20).

Іншими розпорядженнями Бориспільської РДА №5037 та №5039 від 25 липня 2008 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2 земельних ділянок площею відповідно 1,8368 га та 2,0000 га на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області для ведення особистого селянського господарства (а.с.21,22).

На підставі вказаних розпоряджень Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі були видані наступні державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ №680786, що посвідчує право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0200 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району (а.с.24); серії ЯЖ №680785, що посвідчує право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198, яка знаходиться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району (а.с.25), серії ЯЖ №680787, що посвідчує право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 1,8368 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220, яка знаходиться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району (а.с.23).

В подальшому, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №4772 від 30 грудня 2008 року відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_5 У зв’язку з цим, ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №326997, що посвідчує її право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району (а.с.26).

22 липня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5 відчужила належу їй земельну ділянку на користь ОСОБА_1 Вказана обставина підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.37).

Крім цього, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №4776 від 30 грудня 2008 року також відчужила належну їй земельну ділянку на користь ОСОБА_5 У зв’язку з цим, ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №326994, що посвідчує її право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0200 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району (а.с.28).

22 липня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5 відчужила належу їй земельну ділянку на користь ОСОБА_1 Вказана обставина підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.38).

В свою чергу, ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу №4655 від 25 грудня 2008 року відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_3 У зв’язку з цим, ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №326995, що посвідчує її право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району (а.с.27).

22 липня 2010 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 відчужила належу їй земельну ділянку на користь ОСОБА_1 Вказана обставина підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.39)

Таким чином власником спірних земельних ділянок на даний час є ОСОБА_1

За змістом листа ДП «Київгеоінформатика» №01-01/445 від 04 серпня 2017 року вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882900:03:002:0198, 3220882900:03:002:0200, 3220882900:03:002:0220 повністю накладаються на землі водного фонду, а саме на водну поверхню та острови акваторії Канівського водосховища на р. Дніпро (а.с.29).

Зазначене підтверджується схемою накладення вказаних земельних ділянок на землі водного фонду на території Бориспільського району викопіюванням з топографічних карт станом на 1997 рік (а.с.30), викопіюванням з ортофотопланів станом на 2008 рік (а.с.31) та матеріалів космічної зйомки станом на 2016 рік з із зазначенням кадастрових номерів спірних земельних ділянок (а.с.32).

Відповідно до положення ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмірі та мета її використання.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України відповідна рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Згідно п.12 Перехідних положень до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ч.2 ст.59, ч.1-ч.2 ст.61 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних розпоряджень) громадянам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування могли безоплатно передаватись у власність лише замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Прибережні захисні смуги були природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. В межах таких смуг категорично заборонялось садівництво, городництво та будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометриних та лінійних).

Відповідно до ст.58 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних розпоряджень) до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до вимог ст.59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Обґрунтовуючи пред’явлений в інтересах Київської ОДА позов прокурор вказав на те, що Бориспільська РДА не мала права розпоряджатися спірними земельними ділянками, оскільки вони відносилися до земель водного фонду, зокрема водної поверхні та островів в акваторії Канівського водосховища р. Дніпро. Тому повноваженнями щодо розпорядження землями такої категорії наділена виключно Київська ОДА.

Відповідно до вимог ч.3 ст.83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ст.17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних(республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених цим Кодексом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю. Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.

Відповідно до вимог ст.16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Судом встановлено, що земельні ділянки, які були виділені у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 належали до земель водного фонду. Вказана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи листом КДП «Київгеоінформатика» від 04 серпня 2017 року та схемами накладення земельних ділянок, згідно яких передані у власність третім особам земельні ділянки накладалися на водну поверхню та острови в акваторії Канівського водосховища на р. Дніпро. Тому, Бориспільська РДА не мала права розпоряджатися земельними ділянками та передавати їх у власність вищезазначеним особам, які в подальшому на підставі договорів купівлі-продажу здійснили відчуження спірних земельних ділянок на користь ОСОБА_1

Водночас, представник Бориспільської РДА та представник відповідача ОСОБА_7 заявили про застосування строку позовної давності.

Відповідно до положення ст.256 та ст.257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилами ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно ч.2 ст.2 ЦК України держава є одним з учасників цивільних правовідносин, яка зокрема набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

За змістом ч.3-5 ст.56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Таким чином, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.

За змістом правових висновків Верховного Суду України, викладених у справах №6-2070цс16 від 26 жовтня 2016 року та №6-1852цс16 від 12 квітня 2017 року, №6-178цс15 від 01 липня 2015 року, у випадку пред’явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред’явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Встановлено, що права Київської ОДА були порушені прийняттям Бориспільською РДА оспорюваних розпоряджень №4928 від 24 липня 2008 року, №5037 та №5039 від 25 липня 2008 року, якими було прийнято рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в межах Головурівської сільської ради Бориспільського району.

З огляду на те, що прокурор звернувся до суду з позовом саме в інтересах Київської ОДА, до повноважень якої належить здійснення контролю за діяльністю районних державних адміністрацій. Тому у випадку здійснення Київською ОДА своїх повноважень належним чином про порушення свої прав повинна була дізнатися ще в липні 2008 року.

З листа №б/н від 11 листопада 2018 року у відповідь на адвокатський запит Бориспільська РДА повідомила, що у період до 2016 року розпорядження Бориспільської РДА подавались нарочно у вигляді належним чином завірених копій до Київської ОДА (а.с.172).

Крім цього, згідно листа №7-27-485 Бориспільської міжрайонної прокуратури від 17 лютого 2009 року районна державна адміністрація направляла копії прийнятих розпоряджень з відповідними супровідними листами до Бориспільської міжрайонної прокуратури (а.с.171,172).

Представник відповідача ОСОБА_7 вказав також на ту обставину, що 16 квітня2010 року Верховною Радою України була прийнята постанова №2152-VI «Про Звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів порушення посадовими особами державних адміністрацій Київської області Конституції України і чинного законодавства України при наданні та переоформленні прав на земельні ділянки». Даний звіт був направлений Генеральній прокуратурі України для реагування. У вказаному звіті було зазначено, що в Бориспільському районі наявний критичний стан в сфері земельних відносин.

З огляду на це, як органам прокуратури, так і Київській ОДА ще у квітні 2010 року було відомо про численні факти порушення земельного законодавства з боку Бориспільської РДА, їм було надано доручення посилити нагляд за додержанням земельного законодавства, здійснити перевірку діяльності усіх посадових осіб. Зазначене свідчить, що прокурор повинен був довідатися про наявність спірних розпоряджень та здійснити перевірку їх законності ще у квітні 2010 року.

При зверненні до суду з даним позовом прокурор просив визнати поважними причини пропуску строків позовної давності та поновити строки, захистивши порушене право.

За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч цьому, суд критично сприймає вказівку прокурора на те, що про порушення вимог земельного законодавства при прийнятті оскаржуваних розпоряджень, органам прокуратури стало відомо у травні 2017 року в ході опрацювання документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, отриманої від Головного управління Держгеокадастру у Київській області та за результатом опрацювання листа КДП «Київгеоінформатика». Тому, на переконання прокурора, строк пропущено з поважних причин. На підтвердження цієї обставини до матеріалів цивільної справи приєднано супровідний лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 20 березня 2017 року, який надійшов до Бориспільської місцевої прокуратури 13 травня 2017 року (а.с.34,35-36).

Cуд звертає увагу на надану представником відповідача копію протоколу виїмки від 15 квітня 2011 року, складеного старшим оперуповноваженим Бориспільського МРВ Управління СБ України в Київській області ОСОБА_8 (а.с.169). За змістом якого вбачається, що ще 15 квітня 2011 року у ході проведення слідчих дій були вилучені розпорядження Бориспільської РДА №4924-4930 від 24 липня 2008 року, №5024-5041 від 25 липня 2008 року.

З огляду на функції прокуратури, зокрема передбаченої п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру», щодо нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Тому доводи прокурора про те, що йому не було відомо про оскаржувані розпорядження, є непереконливими та необґрунтованими.

До того ж держава здійснює повноваження власника землі через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин. Відчуження спірної земельної ділянки відбулось на підставі розпорядження органу державної влади, в особі Бориспільської РДА. При цьому підготовка цього розпорядження, виготовлення відповідної технічної документації, затвердження її, реєстрація права власності на землю відбувалась за участю інших державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при здійсненні Бориспільською РДА повноважень власника землі.

Зокрема, Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі надавало свої висновки при виготовленні технічної документації на спірну земельну ділянку. Тобто державі, в особі утворених нею органів, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і об'єктивно могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення.

Разом із тим, ці уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов’язків щодо усунення цих порушень протягом строку позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.

Відповідно до ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Встановлено, що підстави набуття відповідачем права власності на земельні ділянки не припинені, не скасовані та не визнані недійсними. Відтак, ОСОБА_1 є власником спірних земельних ділянок. Натомість, держава в особі Київської ОДА вже не власником, чи володільцем цих земельних ділянок. Тому суд вважає, що відсутні правові підстави для витребування спірних земельних ділянок з володіння ОСОБА_1 на користь держави.

При цьому, обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає також до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), неодноразово наголошував, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п.570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п.51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Для забезпечення верховенства права відповідно до вимог Конвенції та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» органи державної влади та суди зобов’язані дотримуватись встановлених ЦК України строків позовної давності та застосовувати передбачені цим Кодексом наслідки пропуску позовної давності.

Так, за змістом ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, зокрема, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, даний позов пред’явлено прокурором поза межами позовної давності, тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, тому підстави для стягнення з відповідачів понесених прокурором судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 12399 гривень 05 копійок, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 та ч.2 ст.33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.17, ст.58, ч.2 ст.59, ч.1, ч.2 ст.61, ч.3 ст.83, ч.6, ч.7 ст.118, ч.3, ч.4 ст.122, ч.1 ст.155 ЗК України, ст.256, ст.257, ст.261, ст.267 ЦК України, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11 березня 2019 року.

Суддя В.В. Журавський