Рішення № 81246830, 18.04.2019, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№340/632/18

Провадження № 2/340/32/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Фурманюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся з позовом до відповідачів, в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий номер 2620884101:01:002:0750, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в с Ільці, Верховинського району, Івано-Франківської області в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4, померлої 26 лютого 2017 року.

Свої вимоги мотивує тим, що 26.02.2017 померла його мати ОСОБА_4 Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема на земельну ділянку, площею 0,1500 га, кадастровий номер 2620884101:01:002:0750, яка розташована в с Ільці, Верховинського району, Івано-Франківської області, яку вона набула у власність згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.07.2013. У встановленому законом порядку та строки він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, однак у видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку йому було відмовлено через наявність розбіжностей щодо ключової характеристики земельної ділянки в різних державних реєстрах. Оскільки в позасудовому порядку він не має можливості оформити свої спадкові права, змушений звернутися до суду з даним позовом. А тому просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 30.10.2018 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 29.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Представник позивача ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. А тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача та його представника.

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада в судове засідання явку свого представника не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Представник відповідача, ОСОБА_6 подала заяву, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечила проти задоволення позовних вимог, просить справу розглянути без її участі. А тому, суд вважає за можливе розглядати справи у відсутності відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явилася. Від її імені ОСОБА_7 28.11.2018 подано заяву про визнання позову та його розгляду у відсутності відповідача. Однак, така заява судом не може бути взята до уваги, оскільки жодних документів, які б підтверджували повноваження ОСОБА_8, як представника, до матеріалів цивільної справи не долучено. В той же час, оскільки відповідачу повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання, така судову кореспонденцію не отримувала через відсутність адресата за зареєстрованим місцем проживання, а тому у відповідності до вимог п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України суд вважає, що відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи. А з врахуванням її повторної неявки та не повідомлення про поважність причин такої, суд вважає за можливе розглянути цивільну справу у відсутності цього відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі та оцінивши їх в сукупності, суд задовольняє позов частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла 27.12.2011, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-НМ № 246462 від 28.02.2017 (а.с.13).

Згідно із свідоцтвом про народження ІІ-ЯР № 013067 від 23.04.1958 (а.с.12) батьками позивача ОСОБА_1 являються ОСОБА_9 та ОСОБА_4

Як вбачається із заповіту від 08.10.1999 (а.с.14), ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право по Ѕ в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_10

Як встановлено судом, позивач у встановленому законом порядку звернувся до приватного нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_11 із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4, у зв’язку з чим 13.07.2017 було заведено спадкову справу №60932681, про що свідчить копія витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 48406333 від 13.07.2017 (а.с.23).

В той же час, встановлено, що інші спадкоємці за заповітом, а саме ОСОБА_3 також прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4, про що 24.07.2017 подала відповідну заяву до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області ОСОБА_12

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч.1 ст. 1223 ЦК України). За змістом положень ст.1269 ЦК України, право на спадкування реалізується шляхом подання заяви про прийняття спадщини у строки визначені ч.1 ст.1270 ЦК України, або у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України у випадку проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не подання відмови від прийняття спадщини у строк визначений ст.1270 ЦК України.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За таких обставин, оскільки позивач будучи спадкоємцем за заповітом у встановлений законом спосіб прийняв спадщину, а тому суд вважає, що внаслідок відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нього перейшли права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, в тому числі право власності на належне спадкодавцю майно. В той же час з врахуванням волі спадкодавця та факту прийняття спадщини іншим спадкоємцем за заповітом слід прийти до переконливого висновку, що до позивача перейшло право власності на 1/2 частину належного спадкодавцю майна, а не усю його частину, як про це позивач зазначає у позовній заяві. А тому в цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Крім цього, як вбачається із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Городенківського районного нотаріального округу ОСОБА_11 (а.с.17) позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,1500 га, кадастровий номер 2620884101:01:002:0750, яка розташована в с Ільці, Верховинського району, Івано-Франківської області, у зв'язку з наявністю розбіжностей щодо ключової характеристики земельної ділянки в різних державних реєстрах.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.07.2013 (а.с.15), ОСОБА_4 придбала земельну ділянку, площею 0,1500 га, кадастровий номер 2620884101:01:002:0750, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства яка розташована в с Ільці, присілок Центр, Верховинського району, Івано-Франківської області.

Також з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №6475505 від 19.07.2013 (а.с.27) вбачається, що цільове призначення земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 2620884101:01:002:0750, для ведення особистого селянського господарства.

З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що на час смерті ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка, площею 0,1500 га, кадастровий номер 2620884101:01:002:0750, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с Ільці, присілок Центр, Верховинського району, Івано-Франківської області, право власності на 1/2 частку якої перейшло до позивача внаслідок прийняття спадщини за заповітом.

При цьому, суд зазначає, що наявність розбіжностей щодо ключової характеристики земельної ділянки в різних державних реєстрах не може бути перешкодою для реалізації позивачем права власності, оскільки витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, в якому цільове призначення спірної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не являється правовстановлюючим документом, а є документом, що підтверджує внесення даних про земельну ділянку до державного земельного кадастру. А тому, позовні вимоги слід задовольнити частково визнавши за ним право власності на 1/2 частину зазначеної земельної ділянки цільовим призначенням згідно з правовстановлюючими документами - для ведення особистого селянського господарства.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1500 га, кадастровий номер 2620884101:01:002:0750, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с Ільці, Верховинського району, Івано-Франківської області в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4, померлої 26 лютого 2017 року.

В задоволенні решти позову відмовити за його безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: м Київ, АДРЕСА_1; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідачі:

ОСОБА_2 сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області, юридична адреса: с.Ільці, Верховинський район, Івано-Франківська область; ЄДРПОУ 20559790,

ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суддя: Бучинський А.Б.