Ухвала суду № 81245143, 18.04.2019, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/501/19

Провадження №: 2/332/735/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Мєркулової Л.О.,

за участю секретаря – Чебикіної Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору позики та звернення стягнення на предмет застави, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання дійсним договору позики та звернення стягнення на предмет застави.

У судовому засіданні сторони зробили спільну заяву і надали суду укладену та підписану мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок.

Зазначена спільна заява та мирова угода приєднані до справи. Сторонам роз'яснені наслідки такого рішення та закриття провадження у справі, що передбачені ст.207 ЦПК України.

В позові ОСОБА_1 зазначив, що у приватній власності батька відповідача – ОСОБА_3 знаходилась 1/2 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Інша 1/2 частина вищевказаної квартири належала його матері - ОСОБА_4 (тобто бабусі відповідача).

Також у приватній власності батька відповідача – ОСОБА_3 згідно із ОСОБА_5 на право приватної власності на землю Серія ЗП 07-50085 від 27 грудня 1993 року знаходилась земельна ділянка площею 0,054 га на підставі рішення Лукашівської сільської ради народних депутатів від 09.12.1993 № 7.

З огляду на те, що відповідач потрапив у скрутне становище та терміново потребував грошових коштів, сторони домовились, що позивач надає відповідачу необхідну грошову суму у розмірі 230 000 (двісті тридцять тисяч) гривень, яку відповідач зобов’язувався повернути їх у строк до 01.07.2017 р. Даний факт підтверджує власноруч написана розписка 04.06.2014 року.

За домовленістю, у встановлений розпискою строк, відповідач мав повернути борг за місцем проживання позивача, тобто за адресою: АДРЕСА_2, однак цього не відбулось.

Пізніше відповідач надав позивачу ОСОБА_6 про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 07.10.2016 р. №229/02-31, якою було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину відповідачу з огляду на відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Наразі відповідачу достеменно відомо, що відповідно до рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16.01.2017 р. по справі №317/4372/16-ц за відповідачем було визнано право власності на земельну ділянку площею 0,054 га, що розташована на території Лукашівської сільської ради, Запорізького району Запорізької області в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_3 та відповідно до рішення Хортицького районного суду від 01.06.2017 р. по справі №337/732/17 за відповідачем було визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, який помер 16.02.2014 р. та право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 у порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_4, яка померла 11.10.2000 р.

22.03.2019 р. року на підставі ухвали суду відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити в порядку загального позовного провадження, та розпочато підготовче провадження.

Під час підготовчого судового засідання сторонами була надана мирова угода, укладена та підписана 16.04.2019 р.

Суд роз’яснив учасникам справи наслідки закриття провадження у справі, передбачені ч.2 ст. 256 ЦПК України, відповідно до положень якої у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Перевіривши зміст мирової угоди та роз'яснивши учасника справи наслідки закриття провадження у справі, суд приходить до висновку про можливість затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).

Згідно ч.7 ст.49, ч.2 ст.207 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву.

Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обовязків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб(ч.1 ст.207 ЦПК України).

Відповідно до п.2 ч.2 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема про закриття провадження у справі. Підставою закриття провадження у справі є укладення сторонами мирової угоди та затвердження її судом(п.5 ч.1 ст.255 ЦПК України). Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу(ч.4 ст.200 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки передбачені цією угодою.

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України у разі виконання однією зі сторін повністю або частково умов угоди, що потребує нотаріального посвідчення та ухилення від нотаріального оформлення іншою стороною суд вправі визнати таку угоду дійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у випадку втрати ним документа, що засвідчує його право власності.

Таким чином, враховуючи, що умови мирової угоди не суперечать закону, не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є виконуваними, суд вважає за можливе затвердити мирову угоду, укладену між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 та закрити провадження у справі.

Керуючись ст.207, 208, 255, 256 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за якою:

Боржник (відповідач) погашає кредитору (позивачу) заборгованість за договором позики відповідно до розписки від 04.06.2014 р. за рахунок:

земельної ділянки площею 0,054 га, що розташована на території Лукашівської сільської ради, Запорізького району Запорізької області, яка належить йому на підставі рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 16.01.2017 р. по справі №317/4372/16-ц,

квартири АДРЕСА_3, що належить йому на підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01.06.2017 р. по справі №337/732/17.

Кредитор (позивач) відмовляється від звернення стягнення на решту рухомого та нерухомого майна боржника (Відповідача), а також відмовляється від стягнення з боржника (відповідача) судових витрат.

Кредитор (позивач, або особа за довіреністю) вправі звернутися до органів реєстрації задля реєстрації права власності на:

земельну ділянку 0,054 га, що розташована на території Лукашівської сільської ради, Запорізького району Запорізької області,

квартиру АДРЕСА_3.

Боржник (відповідач) зобов’язується не чинити перешкоди кредитору (позивачу) у реєстрації права власності, а також надати останньому оригінали правовстановлюючих документів на майно, що передається.

Сторони обопільно позбавляються права на подальше пред’явлення один до одного будь-яких вимог, пов’язаних із відшкодуванням збитків, завданих несвоєчасним виконання зобов’язань за договором позики.

Відповідно до умов цієї мирової угоди:

сторони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання питань, стосовно позовних вимог, що розглядаються в межах справи № 332/501/19;

укладанням цієї мирової угоди не порушуються права та інтереси позивача, відповідача, інших осіб;

сторони повністю усвідомлюють умови, мету та сутність мирової угоди, підтверджують, що всі викладені умови цієї мирової угоди, відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам, мають повноваження на її підписання;

Наслідки укладання та визнання мирової угоди сторонам відомі. Уся інформація, викладена в мировій угоді, сприймається сторонами як повною мірою достовірна. Кожна сторона окремо несе повну відповідальність за недостовірність інформації, яка визначена в мировій угоді;

Мирова угода складена у 3 (трьох) примірниках, українською мовою, які мають однакову юридичну силу: перший примірник для позивача, другий для відповідача, третій для Заводського районного суду м. Запоріжжя;

Спільно сторони зобов'язуються належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання.

Понесені сторонами по справі витрати, покладаються на сторони і відшкодуванню не підлягають.

Провадження у цивільній справі №332/501/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору позики та звернення стягнення на предмет застави закрити у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди та затвердженням її судом.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя: Л.О.Мєркулова