Ухвала суду № 81241869, 18.04.2019, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1698/18

Провадження №1-кп/157/11/19

УХВАЛА

Іменем України

18 квітня 2019 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Гордійчука В.М.,

за участю секретаря Вавдіюк Т.О.,

начальника Камінь-Каширського відділу Маневицької місцевої

прокуратури Антонюка В.В.,

прокурора Камінь-Каширського відділу Маневицької місцевої

прокуратури Багнюк О.В.,

особи, відносно якої розглядається клопотання про застосування

примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3,

його захисника Сіжука П.О.,

потерпілої ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 жовтня 2017 року за № 12018030090000411, щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шабо Бєлгород-Дністровського району Одеської області, проживаючого без реєстрації та без визначеного місця проживання, не одруженого, не працює, раніше судимого вироками Камінь-Каширського районного суду Волинської області:

1) від 13 листопада 1996 року за ст. 140 ч. 1 КК України 1960 року на 1 рік позбавлення волі;

2) від 09 липня 1998 року за ст. 81 ч. 3, 140 ч. 2 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі, звільненого постановою Франківського районного суду м. Львова від 15 серпня 2002 року умовно-достроково на строк 7 місяців 9 днів;

3) від 06 березня 2003 року за ст. 185 ч. 2, ст. 71 КК України на 2 роки 7 місяців 20 днів позбавлення волі;

4) від 22 квітня 2003 року за ст. 395, ст. 70 ч. 4 КК України на 3 роки позбавлення волі, 06 березня 2006 року звільненого по відбуттю покарання;

5) від 23 квітня 2007 року за ст. 185 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі, 23 квітня 2009 року звільненого по відбуттю покарання;

6) від 20 жовтня 2009 року за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, 10 травня 2013 року звільненого по відбуттю покарання;

7) від 05 вересня 2013 року за ст. 185 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі;

8) від 09 січня 2014 року за ст. ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 70, 71 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого 05 жовтня 2018 року із державної установи «Маневицька виправна колонія (№42)» по відбуттю покарання,

який вчинив суспільно небезпечні діяння, передбачені ст. 185 ч. 2, ст. 186 ч. 2 КК України,

в с т а н о в и в :

19 грудня 2018 року до Камінь-Каширського районного суду надійшов обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч. 2, ст. 186 ч. 2 КК України.

Згідно даного обвинувального акту 11 жовтня 2018 року біля 10 години ОСОБА_3, знаходячись поблизу Камінь-Каширської центральної районної лікарні, що по вул. Шевченка, 43, м. Каменя-Каширського Волинської області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, повторно, умисно, таємно викрав бувший у використанні та належний на праві приватної власності потерпілій ОСОБА_5 велосипед марки «Геркулес» вартістю 2500 грн., внаслідок чого заподіяв останній матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, він повторно 12 листопада 2018 року біля 08 год. 20 хв., діючи з корисливих мотивів та керуючись метою відкритого викрадення чужого майна, знаходячись у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що на АДРЕСА_1, умисно відкрито викрав належний на праві приватної власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 кондитерський виріб - торт «Київ-В» масою 0,900 кг та вартістю 50 грн. 50 коп.

В ході судового розгляду даного кримінального провадження 17 січня 2019 року ухвалою суду було призначено судово-психіатричну експертизу.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №2, який надійшов до суду 16 квітня 2019 року, під час скоєння інкримінованих ОСОБА_3 протиправних дій, зокрема відкритого викрадення торта в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» м. Каменя-Каширського 12 листопада 2018 року, він страждав на хронічне психічне захворювання у формі органічного шизофреноподібного розладу змішаного генезу (травматичного, інтоксикаційного), котре позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.

В даний час ОСОБА_3 страждає на хронічне психічне захворювання у формі органічного шизофреноподібного розладу змішаного генезу (травматичного, інтоксикаційного), внаслідок чого не може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

ОСОБА_3 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

У зв'язку з цим ухвалою суду від 17 квітня 2019 року змінено порядок розгляду даного кримінального провадження і ухвалено продовжити судовий розгляд за правилами, передбаченими главою 39 КПК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, при цьому підтримуючи вчинені ним двох суспільно-небезпечних діянь, передбачених ст. 185 ч. 2, ст. 186 ч. 2 КК України в повному обсязі, а також про застосування до нього запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.

ОСОБА_3 та його захисник в судовому засіданні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру підтримали. Просять суд клопотання задовольнити, а міру запобіжного заходу не обирати.

Заслухавши думку учасників судового провадження, свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження та докази, зібрані під час досудового розслідування, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_3 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, тобто грабіж, вчинений повторно.

По даному епізоду допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 показав, що дійсно зайшов до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», де взяв торт і вибіг з нього. Продавця в магазині він не бачив і чому це зробив, пояснити не може, оскільки мав розлад здоров'я.

Свідок ОСОБА_7 показала, що 12 листопада 2018 року знаходячись на робочому місці в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2», в ранішній час до магазину забіг ОСОБА_3, який схопив торт і говорячи сам до себе, вибіг із магазину.

Поведінка ОСОБА_3 її здивувала, оскільки він вів себе не адекватно.

Свідок ОСОБА_8 показала, що в той день частину торту «Київ-В» ОСОБА_3 приніс у перукарню, яка знаходиться в приміщенні готелю м. Каменя-Каширського, та пригощав ним присутнім, при цьому пояснив, що даний торт вкрав.

Потерпілий - фізична особа-підприємець ОСОБА_6 будь-яких претензій з приводу грабежу в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» в ході досудового слідства не мав і обвинувачення не підтримував.

Вартість викраденого торта становить 50 грн. 50 коп., що вбачається із заказу №30402 від 11 листопада 2018 року.

Згідно протоколу огляду місця події від 12 листопада 2018 року встановлено, що дійсно, в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» того дня було викрадено торт «Київ-В» ОСОБА_3

Аналізуючи зібрані докази з точки зору їх допустимості, достатності та достовірності, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, тобто відкритого викрадення чужого майна (грабежу), вчиненого повторно.

Щодо вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, то ОСОБА_3 показав, що велосипеда біля Камінь-Каширської центральної районної лікарні по вул. Шевченка, 43, м. Каменя-Каширського, він не викрадав.

Дослідивши всі представлені суду докази стосовно обвинувачення ОСОБА_3 у викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, суд приходить до переконання, що дане обвинувачення не знайшло свого підтвердження достатніми та допустимими доказами. При цьому суд виходить з наступного.

Як свідчить аналіз представлених суду доказів, вказане обвинувачення ОСОБА_3 ґрунтувалось на припущеннях органів досудового слідства про його причетність до вчинення такого злочину з огляду на його схильність до вчинення суспільно-небезпечних діянь.

Потерпіла ОСОБА_5 показала суду, що дійсно 11 жовтня 2018 року було викрадено її велосипед марки «Геркулес», якого вона залишила біля приміщення лікарні. Хто це зробив, вона не знає. Велосипеда їй не повернуто і в ході досудового розслідування вона його не бачила.

Свідок ОСОБА_9 показав суду, що в першій половині жовтня 2018 року він з товаришем повертався із риболовлі в м. Камінь-Каширський. Перед в'їздом в с. Раків Ліс зі сторони с. Бузаки, він побачив чоловіка, який лежав на проїжджій частині в безпорадному стані і біля нього лежав велосипед. Пізніше він впізнав серед інших осіб ОСОБА_3, який знаходиться в залі судових засідань. Чий це велосипед він не знав і лише через певний час працівники поліції допитали його по даних обставинах.

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 листопада 2018 року свідок ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_3 на фотографії під номером 3.

Перераховані вище докази підтверджують тільки факт вчинення крадіжки майна, а з огляду на відсутність належних та допустимих доказів, наданих стороною обвинувачення, суд не вбачає за можливе зробити однозначний висновок щодо причетності саме ОСОБА_3 до вчинення вказаної крадіжки.

Зокрема, допитаний свідок ОСОБА_9 не вказав дати, коли бачив ОСОБА_3, викрадений велосипед органами досудового слідства не знайдений і не вилучений.

Як убачається із протоколу пред'явлення речей для впізнання за фотознімками від 23 листопада 2018 року, органам досудового слідства свідок ОСОБА_9 вказав на подібний велосипед, що бачив біля ОСОБА_3, під номером 4.

В судовому засіданні він це категорично не ствердив, а потерпіла вказала на інший подібний велосипед.

Покликання прокурора на те, що ОСОБА_3 напередодні 10 жовтня 2018 року відвідував лікарню і що 11 жовтня 2018 року він не перебував на лікуванні в Хотешівській тублікарні, суд не може покласти в основу вчинення ОСОБА_3 крадіжки велосипеда.

Відповідно до ст. 95 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, при цьому жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З частин 1, 2 ст. 91 КПК України вбачається, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Обов'язок доказування покладається на слідчого, прокурора. Обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

З урахуванням вищезазначеного, причетність ОСОБА_3 до вчинення епізоду крадіжки велосипеда потерпілої ОСОБА_5 стороною обвинувачення не доведена, а тому на підставі ст. 513 ч. 3 КПК України слід відмовити у застосуванні примусових заходів медичного характеру та в цій частині закрити кримінальне провадження.

Згідно ст. 19 ч. 2 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

В силу ст. 93 КК України примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.

Згідно ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №2 ОСОБА_3 під час скоєння інкримінованих йому протиправних дій, зокрема відкритого викрадення торта в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» м. Каменя-Каширського 12 листопада 2018 року страждав на хронічне психічне захворювання у формі органічного шизофреноподібного розладу змішаного генезу (травматичного, інтоксикаційного), котре позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.

В даний час ОСОБА_3 страждає на хронічне психічне захворювання у формі органічного шизофреноподібного розладу змішаного генезу (травматичного, інтоксикаційного), внаслідок чого не може усвідомлювати свої дії та керувати ними.

ОСОБА_3 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Таким чином у зв'язку з наявністю в ОСОБА_3 хронічного психічного захворювання у формі органічного шизофреноподібного розладу змішаного генезу (травматичного, інтоксикаційного), відносно нього можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, передбачені ст. 94 КК України.

У відповідності до вимог ст. ст. 511, 512 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру. Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.

Відповідно до ст. 513 ч. 2 КПК України, визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Сукупність наведених доказів підтверджує наявність в діях ОСОБА_3 ознак суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, але за висновком судово-психіатричного експерта №2 ОСОБА_3 підпадає під дію ст. 20 КК України, тобто потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

За таких обставин, відносно ОСОБА_3, за вчинення ним суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, слід застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Вирішуючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді поміщення ОСОБА_3 до психіатричного закладу, що виключають його небезпечну поведінку, строком на 60 днів, суд вважає безпідставним, оскільки прокурором не подано будь-яких доказів про його суспільно-небезпечну поведінку.

Вирішуючи питання щодо заявленого потерпілою ОСОБА_5 цивільного позову, суд вважає, що його слід залишити без розгляду, оскільки кримінальне провадження у частині вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечних дій, передбачених ст. 185 ч. 2 КК України, суд закриває.

Керуючись ст. ст. 512, 513, 516 КПК України, ст. ст. 92-94 КК України, суд -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Застосувати відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шабо Бєлгород-Дністровського району Одеської області, проживаючого без реєстрації та без визначеного місця проживання, який вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ст. 186 ч. 2 КК України, в стані неосудності, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Відмовити у застосуванні до ОСОБА_3, за підозрою у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, закривши в цій частині кримінальне провадження.

У застосуванні запобіжного заходу у виді поміщення ОСОБА_3 до психіатричного закладу, що виключають його небезпечну поведінку, строком на 60 днів, відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Камінь-Каширський районний суд протягом тридцяти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали після її проголошення вручити ОСОБА_3, його захиснику, прокурору, потерпілій ОСОБА_5

Головуючий: В. М. Гордійчук