Ухвала суду № 81239388, 12.04.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/6342/19

Провадження № 1-кс/234/2895/19

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою

12 квітня 2019 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

слідчого судді Данелюк О.М.,

при секретарі Антоненко О.В.,

за участю прокурора Коломійця Р.Р.,

слідчого Медведєва К.І.,

підозрюваного ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_5, яке погоджено прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_6, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, який має вищу освіту, одруженого, працюючого начальником Станично Луганського управління ГУ ДФС у Луганській області, депутата Станично-Луганської районної ради VIІ скликання, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей: Наталю, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, зареєстрованого та постійно проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

про те, що він підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2019 року до суду надійшло клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_5, яке погоджено прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_6, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У поданому клопотанні слідчий зазначає, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019130610000070 від 05.04.2019 за підозроюначальника Станично-Луганського управління ГУ ДФС у Луганській області ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до п.1 Положення про Державну фіскальну службу України (далі Положення), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236, Державна фіскальна служба України (далі ДФС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

У відповідності з п.2 цього Положення, ДФС України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_6 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до покладених на ДФС України завдань, указаний орган здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів; контролює своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, митних та інших платежів; здійснює контроль за дотриманням податкового і митного законодавства, законодавства щодо трансфертного ціноутворення, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого законом покладено на ДФС; забезпечує ведення обліку податків і зборів, платежів; здійснює застосування адміністративного арешту (арешту) майна платників податків та/або зупинення видаткових операцій на їх рахунках у банках, фінансових санкцій до платників єдиного внеску; здійснює погашення податкового боргу платників податків, а також стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску з платників єдиного внеску; проводить роботу з відстрочення, розстрочення та реструктуризації грошових зобов’язань та/або податкового боргу, погоджує з Мінфіном рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов’язань платників податків чи податкового боргу на строк, що виходить за межі одного бюджетного періоду, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, списання безнадійного податкового боргу; ініціює застосування до платників податків та платників єдиного внеску судових процедур банкрутства.

Згідно п.7 зазначеного Положення, ДФС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 6 Конституції України регламентовано, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно вимог ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є у тому числі особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Підпунктом «е» п.1 ч.1 ст.3 указаного Закону установлено, що суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є посадові та службові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи.

Статтею 22 Закону визначено, що особам, зазначеним у ч.1 ст.3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Разом з тим, статтею 24 указаного Закону передбачено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно вжити таких заходів, а саме відмовитися від пропозиції, за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію, залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників, письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

Відповідно до наказу в.о. начальника Головного управління ДФС в Луганській області №201 – О від 28.08.2018 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Станично-Луганського управління Головного управління ДФС в Луганській області в порядку переведення з Станично–Луганської ОДПІ Головного управління ДФС в Луганській області.

У зв’язку з викладеним, ОСОБА_1 з 28.08.2018 наділений і постійно виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а тому згідно з пунктом 1 примітки до ст.364 КК України є службовою особою.

Відповідно до пункту 2 примітки до ст.368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є керівники, заступники керівників органів державної влади, їх структурних підрозділів та одиниць.

Однак всупереч вказаних норм законодавства ОСОБА_1 будучи керівником Станично-Луганського управління ГУ ДФС у Луганській області, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище і наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи надані йому повноваження вирішив стати на злочинний шлях та вчинив корупційний злочин у сфері службової діяльності за наступних обставин.

Так, встановлено, що ОСОБА_7, працює на посаді заступника директора Товариства з обмеженою відповідальності «УГЛЕПРОМДОНБАСС 2012» (код ЄДРПОУ – 37564289, юридична та фактична адреса: Луганська обл., Станично-Луганський р-н., с. Малинове, вул. Пушкіна, 10, далі - Товариство). Указане Товариство здійснює господарську діяльність у сфері добування корисних копалин, розроблення кар’єрів.

В силу займаної посади ОСОБА_7, виконує обов’язки з питань організації договірної роботи, займається керівництвом господарської діяльності на всіх напрямках роботи Товариства, разом із директором Товариства приймає участь у організації роботи із правоохоронними та контролюючими органами щодо підготовки документів та їх подачі, тощо.

Так, для здійснення Товариством господарської діяльності, досягнення економічної мети його роботи, одержання прибутку, укладення договорів на продаж товарів для підприємства необхідна реєстрація як платника податку на додану вартість (далі – ПДВ) та отримання відповідного свідоцтва.

З цією метою директором Товариства ОСОБА_8 було організовано підготовку необхідних документів та їх подачу до Станично-Луганського управління ДФС України.

У подальшому, орієнтовно через декілька тижнів ОСОБА_8 зателефонували із Станично-Луганського управління ДФС України та повідомили, що у реєстрації Товариства, як платника ПДВ, відмовлено, однак причин відмови не наведено.

У зв’язку із вищевказаним Товариством повторно було підготовлено пакет документів для реєстрації як платника ПДВ та з метою їх подачі ОСОБА_7, разом із ОСОБА_8 02 квітня 2019 року прибули до Станично-Луганського управління ДФС України, однак начальник ОСОБА_1 на робочому місці був відсутній та у телефонному режимі призначив останнім зустріч у магазині «Ніка», що знаходиться у смт. Станиця-Луганська, Луганської області.

У ході вказаної зустрічі ОСОБА_1 повідомив, що Товариство може бути зареєстроване, як платник ПДВ виключно у випадку передачі ОСОБА_1 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів, оскільки тільки він уповноважений вирішити це питання та за інших обставин Товариство знову отримає відмову у реєстрації як платника ПДВ, тобто вчиняв активні дії щодо вимагання неправомірної вигоди. За вказаних обставин ОСОБА_9 та ОСОБА_7 вимушені були погодитись на незаконні вимоги ОСОБА_1 Після цього, ОСОБА_1 вказав, що документи, які підготовлені повторно необхідно відвезли до Станично-Луганського управління ДФС України та залишили їх секретарю, однак додатково попередив, що позитивного рішення у разі відмови від надання йому неправомірної вигоди ним прийнято не буде. Далі, ОСОБА_1 зателефонував своїй підлеглій та надав їй вказівку на прийняття документів Товариства. Після вказаної розмови із ОСОБА_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 прибули до Станично-Луганського управління ДФС у Луганській області, де секретар Калініна С.В. прийняла у останніх документи.

Через деякий час, ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_8 та продовжуючи вимагати неправомірну вигоду повідомив, що йому необхідно надати на його, ОСОБА_1, користь неправомірну вигоду, зазначивши суму неправомірної вигоди у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень, за позитивне вирішення питання щодо реєстрації Товариства, як платника ПДВ. На вказану незаконну вимогу ОСОБА_8 був вимушений погодитись.

У подальшому, Товариство було зареєстроване як платник ПДВ за особистої участі ОСОБА_1, який безпосередньо здійснював погодження усіх документів.

10 квітня 2019 року ОСОБА_7 прибула до начальника управління ОСОБА_1 з метою отримання підтверджуючих документів про реєстрацію Товариства як платника ПДВ. У свою чергу ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_10 про необхідність надання так званої «подяки» за реєстрацію Товариства як платника ПДВ.

У подальшому, ОСОБА_1 запросив ОСОБА_7 пройти з ним на задній двір адміністративної будівлі Станично-Луганського управління ДФС у Луганській області, де відкрив двері належного йому на праві користування автомобіля марки VOLKSWAGEN T4, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 та наказав останній покласти грошові кошти до речового ящика (бардачка) вказаного автомобіля та жестом руки вказав куди саме.

У свою чергу, ОСОБА_7, діючи під контролем правоохоронних органів та виконуючи незаконну вказівку ОСОБА_1 поклала грошові кошти у сумі 7000 (сім тисяч) гривень до вказаного ОСОБА_1 місця, тобто речового ящика (бардачка) автомобіля останнього.

Одразу після одержання неправомірної вигоди ОСОБА_1 був затриманий уповноваженими співробітниками правоохоронного органу в порядку ст.208 КПК України, у зв’язку із чим його злочинна діяльність була припинена, а предмет неправомірної вигоди у сумі 7000 (сім тисяч) гривень виявлений та вилучений під час обшуку автомобіля ОСОБА_1

Таким чином, ОСОБА_1, будучи начальником Станично-Луганського управління ГУ ДФС у Луганській області, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, уповноваженою на виконання функцій держави, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, всупереч інтересів служби та вимог ст.ст.6, 19 Конституції України, ст.ст.22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи протиправність своїх дій, 10 квітня 2019 року близько 15 години 20 хвилин, перебуваючи біля свого автомобіля марки VOLKSWAGEN T4, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2, який знаходився на задньому дворі адміністративної будівлі Станично-Луганського управління ГУ ДФС у Луганській області, яка знаходиться за адресою: Луганська обл., смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, б.5, вимагав та отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду на загальну суму 7000 (сім тисяч) гривень, за позитивне вирішення питання щодо реєстрації Товариства, як платника ПДВ.

На підставі наведеного ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які виразилися в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.368 КК України.

11 квітня 2019 року у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повідомлено про підозру: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину України, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_6, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, начальнику Станично-Луганського управління ГУ ДФС у Луганській області, одруженому, раніше не судимому, депутату Станично-Луганської районної ради VII скликання.

Підозра ОСОБА_1 повністю обґрунтовується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань; повідомленням про вчинення злочину від 05.04.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 06.04.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 06.04.2019; протоколом огляду, помітки та врученням грошових коштів від 10.04.2019; протоколом затримання ОСОБА_1 від 10.04.2019; протоколом обшуку службового кабінету № 25 начальника Станично-Луганського управління ГУ ДФС у Луганській області, за адресою: Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, буд.5 від 10.04.2019; протоколом обшуку автомобіля VOLKSWAGEN T 4, білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 від 10.04.2019 та іншими доказами.

При цьому ОСОБА_1, відповідно до ч.4 ст.12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом, згідно санкції ч.3 ст.368 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, с ховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно ст.ст.7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об’єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Так, ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України обґрунтовується, тим, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину за який, передбачено понесення винною особою безальтернативного покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років із конфіскацією майна, у зв’язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення понесення покарання. Зазначений ризик, окрім іншого підтверджується тим, що ОСОБА_1 є жителем території, яка наближена до тимчасово окупованої території України де тимчасово не діють органи державної влади та правоохоронні органи, та відповідно у разі виїзду останнього до тимчасово окупованої території - це унеможливить притягнення останнього до кримінальної відповідальності, враховуючи продовження на даний час на території Донецької та Луганської областей збройного конфлікту між Збройними Силами України та незаконними військовими формуваннями, які тимчасово окупували частину території Донецької та Луганської областей, яка є непідконтрольною правоохоронним та іншим органам влади України, а відтак, перебуваючи на волі, з метою ухилитися від слідства та суду, ОСОБА_1 зможе виїхати на тимчасово окуповану частину території Донецької та Луганської областей.

Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_1 має у власності 50% житлової квартири, що знаходиться у м. Луганськ, який відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», що дозволить останньому виїхати до указаного міста з метою уникнення понесення покарання, та безперешкодно перебувати там зважаючи на наявність нерухомого майна, зважаючи на наявність достатнього майнового стану підозрюваного ОСОБА_1

Ризик передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що останній може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обґрунтовується, тим, що підозрюваний ОСОБА_1 протягом тривалого часу працює в органах ДФС, зокрема в межах Станично-Луганського району Луганської області, є працівником правоохоронного органу, на даний час перебуває на керівній посаді – начальника Станично-Луганського управління Головного управління ДФС України в Луганській області, що дасть можливість підозрюваному знищити документи, що стосуються кримінального провадження, зокрема документи, щодо звернення Товариства із заявами щодо реєстрації Товариства, як платника податку на додану вартість, документів щодо реєстрації Товариства як платника податку на додану вартість, зокрема враховуючи первинний етап досудового розслідування та те, що документи, щодо підтвердження реєстрації Товариства як платника ПДВ в ході проведення слідчих (розшукових) дій на даний час не вилучені.

Разом з тим, досудове розслідування триває, розуміючи це ОСОБА_1 може вчинити дії з приховування та знищення іншої документації, яка підтверджує його протиправну, корупційну діяльність.

Ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що останній може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_1, перебуває на посаді начальника Станично-Луганського управління Головного управління ДФС України в Луганській області, є працівником правоохоронних органів та може використати свій авторитет, при здійсненні впливу на інших свідків його протиправної діяльності, які ще не були допитані у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх надавати неправдиві покази у кримінальному провадженні. Разом з тим, ОСОБА_1 є начальником органу ДФС під юрисдикцією, якого здійснює господарську діяльність Товариство, що надасть змогу останньому здійснювати вплив на керівництво Товариства з метою залякування останніх.

Ризик передбачений, п.4 ч.1 ст.177 КПК України перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 тривалий час проходить службу в правоохоронних органах, в органах системи ДФС України, а відтак має стійкі зв’язки у правоохоронній сфері та використовуючи вказані зв’язки останній має змогу перешкоджанню кримінальному провадженню шляхом підбурення інших працівників правоохоронних органів до підміни змісту документів, що мають значення для досудового розслідування.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 відповідає суспільному інтересу.

Крім того, гарантії того, що підозрюваний не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.

Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов’язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_1 інших кримінальних правопорушень.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України.

У виняткових випадках застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб за вчинення тяжкого злочину.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, являється начальником Станично-Луганського управління ГУ ДФС в Луганській області, з метою забезпечення виконання ОСОБА_1покладених на нього обов’язків, беручи до уваги, що вчинене останнім кримінального корупційного правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя, безкарності та хабарництва у системі правоохоронних органів державної влади у господарської діяльності, а саме в очах громадян, які результатами своєї господарської діяльності намагаються стабілізувати економічний добробут прифронтового регіону Луганської області, забезпечити місцевому населенню можливість праці та отримання доходу, реалізовувати своє право на отримання прибутку від законної господарської діяльності, орган досудового розслідування вважає, що діяння вчинене ОСОБА_1 при обранні запобіжного заходу є виключним випадком, зважаючи на значний суспільний резонанс, який викликаний вчиненим злочином.

За таких обставин, ОСОБА_1 визначити заставу у розмірі, що перевищує 80 та є не меншою ніж 500 (п’ятсот) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, при цьому, визначити необхідність виконання ним наступних обов’язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, не відлучатися із смт. Станиця Луганська Станично-Луганського району Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон, у разі наявності.

Такий розмір застави є цілком спів розмірним майновому стану підозрюваного ОСОБА_1 у зв’язку із тим, що згідно декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави останній має у власності: 50% квартири загальною площею – 61м.кв., транспортний засіб – автомобіль Mercedes-Bens 412DPE, та готівкові кошти в сумі 600000 гривень.

Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 при застосуванні більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у розмірі 500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, знищити, спотворити або змінити документи, які мають значення для кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Оцінюючи в сукупності викладене, варто прийти до висновку, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку ОСОБА_1 та відповідно до ст.ст.183, 194 КПК України, йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор, слідчий підтримали дане клопотання та просили його задовольнити та обрати у відношенні підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні захисники просили відмовити в задоволенні клопотання, вказуючи про недоведеність ризиків та необґрунтованість повідомленої підозри їх підзахисному, та застосувати до ОСОБА_1 будь-який інший більш м’який запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію захисників.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими прокурор та слідчий обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на строк 60 діб – підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчинені злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Санкція ч.3 ст.368 КК України карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Судом встановлено, що 11.04.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Щодо доводів захисників про необґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у якому підозрюється, обвинувачується.

Щодо доводів захисників про відсутність вказаних ризиків, слідчий суддя вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у якому підозрюється, обвинувачується, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м’якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, ті обставини, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне корупційне правопорушення, застосування більш м’яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 10.06.2019 включно.

Враховуючи, що підозрюваний не був затриманий в порядку ст.208 КПК України, строк його знаходження під вартою треба обчислювати з дня постановлення ухвали, тобто з 12.04.2019 року.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частино четвертою цієї статті. Враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, характеризуючи особу данні, вважає за необхідне визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні у розмірі 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 384200 (триста вісімдесят чотири тисяч двісті)грн.

Керуючись ст.ст.7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську ОСОБА_5, яке погоджено прокурором військової прокуратури Луганського гарнізону старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_6, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою становить 60 діб з дня затримання, тобто з 12.04.2019 року й до 10.06.2019 року, включно.

На підставі ч.4 ст.182 КПК України визначити ОСОБА_1, заставу 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 384200 (триста вісімдесят чотири тисяч двісті) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступні реквізити: отримувач коштів – Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області розрахунковий рахунок 37311047011792, Банк отримувача Держказначейська служба України, м. Київ, код банку 820172, код ЄДРГІОУ 26288796.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави ОСОБА_1, або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов’язки:

1) не відлучатись із Луганської області, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

2) утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

3) здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд з України і в’їзд з України.

Роз’яснити ОСОБА_1 наслідки невиконання покладених зобов’язань. У разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_1,будучи належним чином повідомленим, не з’явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд, вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, у розмірі, визначеному в даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_1та заставодавець повинні виконувати покладені на них обов’язки, пов’язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити в «Арештний дім - Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

На ухвалу судді може бути подана апеляційна скарга протягом п’яти днів з дня її оголошення. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Суддя Краматорського

міського суду ОСОБА_11