Рішення № 81237319, 18.04.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 року Чернігів Справа № 620/549/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Чернігівської обласної організації товариства сприяння обороні України до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Чернігівська обласна організація товариства сприяння обороні України (далі - Чернігівська обласна організація ТСО України) звернулася до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.12.2018 №25-01-104/0823/335, якою на позивача накладено штраф у розмірі 37 230,00 грн.

Позов мотивовано тим, що зміст трудової функції ОСОБА_1 на посаді помічника голови з освітньої діяльності зафіксовано у його посадових обов’язках, затверджених 05.01.2016. Відповідно до посадових обов’язків помічника голови з освітньої діяльності в разі відсутності голови Чернігівської обласної організації ТСО України помічник голови з освітньої діяльності тимчасово виконує його обов’язки, а тому, тимчасове виконання обов’язків відсутнього голови Чернігівської обласної організації ТСО України обумовлено трудовим договором між роботодавцем та ОСОБА_1 Позивач вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області не з’ясовано всіх обставин, зокрема не проаналізовано норми чинного законодавства про працю у їх сукупності, не досліджено посадові обов’язки помічника голови з освітньої діяльності Чернігівської обласної організації ТСО України, що призвело до винесення протиправної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.12.2018 №25-01-104/0823/335.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Одночасно, встановлено відповідачу 15-ти денний термін з дня отримання ухвали від 25.02.2019 для надання відзиву на позов.

Представник відповідача протягом встановленого строку надав відзив на позов, де із зазначеними вимогами не погодився, зазначивши, що вони є необгрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу. Вважає, що позивачем порушено ч.1 ст.105 КЗпП України, згідно якої, працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

У зв’язку із зверненням ОСОБА_2 щодо додержання законодавства про працю, на підставі наказу Управління Держпраці у Чернігівській області від 21.11.2018 №345 та направлення на проведення контрольного заходу від 21.11.2018 №1283 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість га інших нормативно-правових актів ОСОБА_3 було доручено провести інспекційне відвідування позивача на предмет додержання законодавства про відпустки у період з 26.11.2018 по 27.11.2018.

Інспектором праці 27.11.2018 о 15 год. 30 хв. здійснено спробу проведення інспекційного відвідування Чернігівської обласної організації ТСО України та у присутності голови ОСОБА_4 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування Чернігівської обласної організації ТСО України, у зв’язку із ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх завірених об’єктом відвідування копій або витягів.

Одночасно, інспектором праці видано вимогу про надання документів від 27.11.2018 №25-01-104/0157, у зв’язку із чим строк проведення інспекційного відвідування було зупинено до 29.11.2018.

Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 27.11.2018 №25-01-104/0181 та вимога від 27.11.2018 №25-01-104/0157 вручені особисто ОСОБА_4 27.11.2018.

На виконання вимоги було надано штатний розпис від 18.09.2018, згідно якого станом на 29.11.2018 штатна чисельність працівників Чернігівської обласної організації ТСО України становила 12,4 штатних одиниць. ОСОБА_2 є директором Чернігівського обласного спортивно-технічного клубу Чернігівської обласної організації Товариства сприяння обороні України, до штату Чернігівської обласної організації ТСО України не входить.

В ході інспекційного відвідування, інспектором праці встановлено, що наказом від 08.06.2018 №20 про надання відпустки ОСОБА_4 виконання обов’язків покладено на помічника голови Чернігівської обласної організації ТСО України з освітньої діяльності ОСОБА_1, на громадських засадах. Наказом від 06.07.2018 №29 про надання відпустки ОСОБА_4 з 09.07.2018 по 11.07.2018 виконання обов’язків покладено на помічника голови Чернігівської обласної організації ТСО України з освітньої діяльності ОСОБА_1, на громадських засадах.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено ч.1 ст.105 КЗпП України, згідно якої, працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

За результатами інспекційного відвідування позивача складено акт від 29.11.2018 №25-01-104/0823, в якому встановлено порушення ч.4 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.105 КЗпП України.

У зв’язку із неможливістю особистого вручення акт направлено цінним листом з описом від 30.11.2018 №1402901103415. На адресу Управління Держпраці у Чернігівській області 10.12.2018 від позивача надійшов підписаний примірник акта.

В подальшому, 07.12.2018 заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_5 прийнято рішення №311 щодо розгляду справи про накладення штрафу. Повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 11.12.2018 за вих. №10-04/7149 про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 10 год. 20 хв. 20.12.2018 направлено рекомендованим листом 12.12.2018 №1400041898544, який за даними сайту відстежень Укрпошти отримано позивачем 13.12.2018. На розгляд справи з’явився керівник позивача, який не погодився із висновками, які викладені в акті інспекційного відвідування.

20.12.2018 винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на позивача у розмірі 37 230,00 гривень, яка є предметом даного позову.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Саме це положення Конституції України на найвищому рівні гарантує дотримання прав особи під час та в результаті вчинення органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами (суб'єктами владних повноважень, владними суб'єктами) відносно неї юридично значущих дій або прийняття рішень.

Згідно з п.п.1,7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю).

Як встановлено ч.5 ст.2 вищевказаного Закону зазначені у ч.4 цієї статті органи (в тому числі і Управління), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, ч.ч.1,4,6-8, абзацу 2 ч.ч.10, ч.ч.13,14 ст.4, ч.ч.1-4 ст.5, ч.3 ст.6, ч.ч.1-4 та ч.6 ст.7, ст.ст.9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 цього Закону.

Згідно ч.3 ст.6 вищевказаного Закону суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 встановлено, що інспектори праці, забезпечені відповідники документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно ст.16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

В підтвердження правомірності дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22.03.2018 у справі №697/2073/17.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (далі органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Згідно з п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Суд звертає увагу на те, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю (пп.1 п.5 Порядку №295).

Судом встановлено, що інспекційне відвідування позивача було здійснено на підставі звернення ОСОБА_2 щодо додержання законодавства про працю, наказу Управління від 21.11.2018 №345 та направлення на проведення контрольного заходу від 21.11.2018 №1283.

За результатами інспекційного відвідування, відповідачем складено акт. При цьому, суд враховує, що зауваження (заперечення) щодо проведеного інспекційного відвідування від позивача не надходили. Складений за його результатами акт підписаний без зауважень. Втім, наведене жодним чином не свідчить про визнання позивачем встановлених в акті порушень. Наведені у відзиві твердження відповідача спростовуються подальшою участю представника позивача при розгляді справи та його незгодою при винесенні оскаржуваної постанови.

Так, в ході інспекційного відвідування було встановлено порушення ч.1 ст.105 КЗпП України, згідно якої, працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Згідно з ч.ч.1, 2, 4 ст.265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абз.2 ч.2 ст.256 КЗпП України).

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 Положення про Управління Держпраці у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84 Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань: накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та ч.ч.2-7 ст.53 Закону України "Про зайнятість населення" визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 із змінами (далі - Порядок №509).

Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Справа про накладення штрафу розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акту про виявлені порушення (п.3).

Так, 07.12.2018 заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області прийнято рішення №311 щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Пунктом 6 вищевказаного Порядку передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам.

При цьому, необхідно зазначити, що повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 11.12.2018 за вих. №10-04/7149 про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 10 год. 20 хв. 20.12.2018 направлено рекомендованим листом 12.12.2018 №1400041898544, який за даними сайту відстежень Укрпошти отримано позивачем 13.12.2018.

В подальшому, 20.12.2018 відповідачем розглянуто справу про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 29.11.2018 №25-01-104/0823. Розгляд справи проводився в присутності представника позивача.

Пункт 8 Порядку передбачає, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту складає постанову про накладення штрафу. Зазначена постанова складається у двох примірниках, одні, з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справ;,, а другий надсилається протягом трьох днів суб’єктові господарювання, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

20.12.2018 винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на позивача у розмірі 37230,00 гривень на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України, яка вручена голові позивача 20.12.2018.

Тобто, відповідачем вказаний порядок не порушено.

Доводячи правомірність винесеного рішення, відповідач зазначає, що згідно з ч.1 ст.12 Закону України "Про оплату праці" норми оплаті праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу де іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою ст.12 Закону України "Про оплату праці" та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

У зв'язку з наведеним, вважає, що позивачем порушено ч.1 ст.105 КЗпП України.

Втім, суд з такими твердженнями не погоджується, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст.105 КЗпП України передбачено, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 №1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу PCP" до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Загальні норми та принципи суміщення професій регулюються постановою Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 №1145 "Про порядок і умови суміщення професій (посад)" та роз'ясненням Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 №30/39 "Про порядок оплати тимчасового замісництва", затвердженого постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 №820/39, які продовжують діяти відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 №1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу PCP".

Пунктом 12 постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 №1145 "Про порядок і умови суміщення професій (посад)" встановлено, що доплати за суміщення професій (посад) не встановлюються в тих випадках, коли робота, що суміщається передбачена в нормах трудових витрат, обумовлена трудовим договором (входить до кола обов’язків працівника).

При цьому, пп."а" п.15 постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 №1145 "Про порядок і умови суміщення професій (посад)" визначено, що дана постанова не розповсюджується на керівників підприємств, установ та організацій, їх заступників та помічників, головних спеціалістів, керівників структурних підрозділів, відділів, цехів, служб та їх заступників.

Згідно з роз'ясненням Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 №30/39 "Про порядок оплати тимчасового замісництва", затвердженого постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 29.12.1965 №820/39, тимчасовим сумісництвом вважається виконання службових обов'язків по посаді тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю. Тимчасове виконання обов'язків по посаді відсутнього працівника покладається на іншого працівника наказом (розпорядженням) по підприємству, установі чи організації. Суміснику виплачується різниця між його фактичним посадовим (персональним) окладом і посадовим окладом працівника (без персональної надбавки), якого він заміщає при обов'язковій умові, що сумісник не являється штатним заступником або помічником відсутнього працівника.

Частиною 1 ст.21 КЗпП України встановлено, що виконувана робота визначається угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою. В свою чергу ч.1 ст.21 КЗпП України не обмежує права сторін трудового договору на визначення змісту трудової функції працівника.

Зміст трудової функції ОСОБА_1 на посаді помічника голови з освітньої діяльності зафіксовано у його посадових обов’язках, затверджених 05.01.2016. Відповідно до посадових обов’язків помічника голови з освітньої діяльності в разі відсутності голови Чернігівської обласної організації ТСО України помічник голови з освітньої діяльності тимчасово виконує його обов’язки.

Отже, тимчасове виконання обов’язків відсутнього голови Чернігівської обласної організації ТСО України обумовлено трудовим договором між роботодавцем та ОСОБА_1

А тому, враховуючи, що ОСОБА_1 обіймає посаду помічника голови з освітньої діяльності та те, що посадовими обов’язками помічника голови з освітньої діяльності передбачено тимчасове виконання обов’язків голови Чернігівської обласної організації ТСО України, проведення доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника в даному випадку буде суперечити нормам чинного законодавства України.

Відповідач вказує, що посадова інструкція ОСОБА_1 під час проведення інспекційного відвідування позивачем не надавалась, що не заперечується і самим позивачем.

Водночас, як вбачається з долучених до відзиву документів (копія вимоги про надання документів) інспектор праці посадову інструкцію і не витребовував. Натомість саме він, як спеціаліст у галузі трудових відносин, повинен був дослідити всі документи, з яких можна дійти висновку про наявність чи відсутність порушень трудового законодавства. Посадова інструкція, в свою чергу, є основним документом, який визначає трудову функцію працівника.

З огляду на вказане, суд вважає, що саме інспектор праці повинен був пересвідчитись в тому, що в трудову функцію ОСОБА_1 не входить виконання обов’язків тимчасово відсутнього керівника. Крім того, ОСОБА_1 працює на посаді помічника голови з освітньої діяльності, а тому сама посада вказує на те, що він не є сумісником під час виконання трудової функції відсутнього керівника.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови посадовими особами Управління Держпраці у Чернігівській області не з’ясовано всіх обставин, зокрема не проаналізовано норми чинного законодавства про працю у їх сукупності, не досліджено посадові обов’язки помічника голови з освітньої діяльності Чернігівської обласної організації ТСО України, що призвело до винесення протиправної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.12.2018 №25-01-104/0823/335, яку належить скасувати.

Таким чином, позов Чернігівської обласної організації товариства сприяння обороні України до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позовні вимоги Чернігівської обласної організації товариства сприяння обороні України підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне присудити її користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись ст.ст., 139, 227, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позову Чернігівської обласної організації товариства сприяння обороні України до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.12.2018 №25-01-104/0823/335.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Чернігівської обласної організації товариства сприяння обороні України 1 921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Чернігівська обласна організація товариства сприяння обороні України (вул. Реміснича, 49, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02730783);

Відповідач - Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. Пятницька,39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238)

Повне рішення суду складено 18 квітня 2019 року.

Суддя Л.О. Житняк