Рішення № 81237254, 18.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 квітня 2019 року № 826/6351/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпро визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 22869069, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що полягає у не проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, з якого було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: щомісячна додаткова грошова винагорода; грошова допомога на оздоровлення; винагорода за безперервну військову службу; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; премія згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, з урахуванням всіх видів грошового забезпечення, з якого було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме: щомісячна додаткова грошова винагорода; грошова допомога на оздоровлення; винагорода за безперервну військову службу; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; премія згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та здійснити перерахунок і виплату пенсії за минулий час, починаючи з 22.12.2017.

В якості підстави для позову зазначено, що ОСОБА_1 отримав від Військової частини А0105 та Національного університету оборони України ім. Івана Черняховського довідки про розмір грошового забезпечення за періоди військової служби з 01.12.2015 по 03.02.2017 та з 04.02.2017 по 21.12.2017. З цих довідок позивачу стало відомо, що до складу його грошового забезпечення, з якого йому 22.12.2017 була обчислена і призначена пенсія за вислугу років, в т.ч. входили: винагорода за безперервну військову службу, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, премія згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. З цих додаткових видів грошового забезпечення свого часу сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Проте такі додаткові види грошового забезпечення, на думку позивача, протиправно не були враховані Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві при обчисленні та призначені ОСОБА_1 пенсії вперше. В подальшому також, орган Пенсійного фонду України своїм листом від 03.04.2018 №13118/08 незаконно відмовив позивачу у проведенні відповідного перерахунку його пенсії з урахуванням перелічених вище додаткових видів грошового забезпечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018 відкрито провадження у справі №826/6351/18 за вказаним позовом ОСОБА_1 та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Крім того, іншою ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2018 відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 22869069) його правонаступником у сфері виконуваних функцій - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

На виконання вимог ухвали суду від 14.05.2018 відповідачем до канцелярії суду поданий відзив на позовну заяву. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що при проведенні обчислення та призначенні пенсії позивачу Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві діяло правомірно. Зокрема, на переконання відповідача, ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ і Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, не передбачено такого додаткового виду грошового забезпечення як винагорода, як і не передбачено необхідність його врахування до складу грошового забезпечення при обчисленні пенсії військовослужбовцю. Також в розумінні норм ст. 43, 63 зазначеного Закону щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям не є додатковим видом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія. Крім того, орган Пенсійного фонду України у встановленому порядку не повідомлявся про необхідність перерахунку пенсій окремим категоріям військово-службовців у зв'язку зі збільшенням грошового забезпечення. За наведених мотивів відповідач вважає відсутніми підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу, після її первинного призначення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 провадження у даній справі зупинялось на підставі п. 5 ч. 2 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання законної сили судовим рішенням Великої палати Верховного Суду у справі №522/2738/17.

З урахуванням викладеного, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів та письмових пояснень сторін, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) призначено з 22.12.2017 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Наразі позивач перебуває на обліку як пенсіонер (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2, видане 31.01.2018) у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Попередньо полковника ОСОБА_1, викладача кафедри розвідки командно-штабного інституту застосування військ (сил) Національного університету оборони України імені Івана Черняховського відповідно до наказу Міністра оборони України від 14.12.2017№919 було звільнено з військової служби у запас за п. «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту), з правом носіння військової форми одягу. На підставі наказу начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського від 21.12.2017 №273 ОСОБА_1 було виключено з 21.12.2017 із списків особового складу університету та всіх видів забезпечення.

Відповідно до даних розрахунку пенсії за вислугу років з пенсійної справи №2601036360, ОСОБА_1 обчислено та призначено з 22.12.2017 пенсію у розмірі 6 645,62 грн. (з надбавками), що складається з: основного розміру пенсії - 6 251,62 грн. (становить 70% від суми грошового забезпечення 8 930,89 грн., виходячи з вислугу років 30), підвищень та надбавок до пенсії - як учаснику АТО та учаснику бойових дій - на загальну суму 403 грн.

При обчислені такої пенсії позивачу Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві врахувало наступні види грошового забезпечення ОСОБА_1: посадовий оклад у розмірі 1 310 грн., оклад за військове звання - 135 грн., процентну надбавку за вислугу років 40% - 578 грн. Також орган Пенсійного фонду України врахував середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяця у розмірі 6 907,89 грн., з них: надбавка за роботу з таємними виробами, носіями, документами (15%), надбавка за особливо важливі завдання (50%), надбавка за особливі умови служби (12,5%).

Не погоджуючись зі складом грошового забезпечення, врахованого органом Пенсійного фонду України при обрахунку пенсії, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із письмовою заявою від 15.03.2018. В тексті даної заяви позивач просив відповідача здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та інших виплат, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до наданих довідок про розміри фактично виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 03.02.2017 (а саме довідки військової частини А0105 за №116/31 від 12.02.2018) та за період з 04.02.2017 по 21.12.2017 (а саме довідки Національного університету оборони України імені Івана Черняховського за №182/3/223 від 14.02.2018).

Зокрема, у цих довідках про розміри фактичного виплаченого грошового забезпечення за вказані періоди (копії яких наявні у матеріалах судової справи) були зазначені: основні види грошового забезпечення - посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років; щомісячні додаткові види грошового забезпечення - надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за доступ до державної таємниці, надбавка за особливі умови служби, щомісячна додаткова грошова винагорода, премія; одноразові додаткові види грошового забезпечення - грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, винагорода за безперервну військову службу, премія згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. За даними колонки 24 довідки військової частини А0105 за №116/31 від 12.02.2018 та колонки 32 довідки Національного університету оборони України імені Івана Черняховського за №182/3/223 від 14.02.2018 на суми грошового забезпечення (окрім одноразової грошової допомоги при звільненні) був нарахований єдиний соціальний внесок у відповідних розмірах.

У відповідь ОСОБА_1 отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.04.2018 №13118/03, яким орган Пенсійного фонду України повідомив, що при призначенні пенсії пенсіонеру враховано, що відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно з законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зважаючи на те, що в ст. 43 Закону та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 не зазначені такі види грошового забезпечення як грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, щомісячна додаткова грошова винагорода, винагорода за тривалість безперервної військової служби, грошова допомога в разі звільнення з військової служби, їх не може бути враховано до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії відповідно до Закону. Крім того, оскільки Законом та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 передбачено, що до складу грошового забезпечення для обчислення пенсій входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, премії, які мають разовий характер, не можуть бути враховані до грошового забезпечення для визначення розміру пенсії. З урахуванням наведеного мотивування Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві дійшло висновку про правомірність розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії.

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку призначеної пенсії, як такої, що була обчислена без урахування таких видів додаткових видів грошового забезпечення як: щомісячна додаткова грошова винагорода; грошова допомога на оздоровлення; винагорода за безперервну військову службу; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; премія згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з яких відраховано єдиний соціальний внесок, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46, п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно зі ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Правом вислуги років користуються різні категорії осіб, у тому числі особи, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Так, ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (в редакції чинній станом на день призначення пенсії позивачу, тобто 22.12.2017), далі - Закон №2262-ХІІ, визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

В силу вимоги ст. 10 Закону №2262-ХІІ обов'язок нарахування та виплату пенсій особам, зазначеним у статті 1 2 цього Закону, покладено на органи Пенсійного фонду.

За змістом норм ст. 13 Закону №2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються в розмірах, передбачених п. 1 цією статтею закону, але максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

У свою чергу ч. 3 ст. 43 зазначеного Закону визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення.

Дослідивши зміст позовних вимог суд встановив, що предметом розгляду у межах даної справи є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування ним при обчисленні розміру призначеної позивачу пенсії за вислугу років до складу грошового забезпечення, з якого обраховується така пенсія наступних додаткових видів грошового забезпечення: винагороди за безперервну військову службу, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, премію згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

В контексті з вищенаведеним суд зазначає наступне. У силу абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Тобто, до складу грошового забезпечення військовослужбовців в силу процитованої норми Закону входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною першою ст. 15 Закону №2011-XII передбачено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, ч. 3 ст. 43 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).

Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок), пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Аналізуючи наведені вище норми Законів №2011-ХІІ і №2262-ХІІ, Порядку під час розгляду аналогічної адміністративної справи за участю органу Пенсійного фонду України, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних правових висновків (постанова від 06.02.2019 у справі №522/2738/17): Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.

Беручи до уваги наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що в силу припису ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного суду України є обов'язковою для суду при вирішення даної справи, та виходячи зі змісту довідок №116/31 від 12.02.2018 і №182/3/223 від 14.02.2018 суд вважає, що отримувані ОСОБА_1 у період з грудня 2015 року по грудень 2017 року такі щомісячні додаткові види грошового забезпечення як щомісячна додаткова грошова винагорода (60%) та премія (призначена відповідно до пп. 2 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294), що виплачувались позивачу щомісяця упродовж вказаного періоду та, з яких утримувався єдиний соціальний внесок, мали бути включені Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві до складу грошового забезпечення, з якого здійснювалось обчислення пенсії за вислугу років.

Що стосується інших видів одноразових видів грошового забезпечення (а саме: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за безперервну військову службу, премії згідно Дисциплінарного статуту Збройних Сил України), то оскільки виплата таких видів грошового забезпечення носила виключно одноразовий характер (раз на рік), то суд погоджується з позицією відповідача про відсутність правових підстав для включення таких до складу грошового забезпечення з метою обчислення пенсії.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 63 Закону №2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що призначена позивачу пенсія за вислугу років підлягає перерахунку у зв'язку з тією обставиною, що до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 при обчисленні та призначені пенсії 22.12.2017 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно не були включені такі додаткові види грошового забезпечення як щомісячна додаткова грошова винагорода (60%) та премія (призначена відповідно до пп. 2 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294). При цьому, обставини нарахування та виплати позивачу цих додаткової видів грошового забезпечення існували ще до моменту призначення пенсії вперше, а тому суд відхиляє посилання відповідача на норму ч. 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ, що стосується випадків перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, вже після їх звільнення з військової служби.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині проведення перерахунку призначеної пенсії ОСОБА_1

За змістом норм ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність захисту права позивача на перерахунок та виплату пенсії у належному розмірі, шляхом визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 22869069), що полягає у не проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправними, та зобов'язання відповідача (Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за вислугу років, з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення такої пенсії, наступних додаткових видів грошового забезпечення: щомісячної додаткової грошової винагороди та премії (що призначена відповідно до пп. 2 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294), починаючи з 22.12.2017, а також виплату такої перерахованої пенсії, з урахуванням вже проведених виплат.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В даному випадку питання про розподіл судових витратах не вирішується, оскільки позивач скористався наданою йому відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (у відповідній редакції, що діяла на момент подання позову до суду) пільгою щодо сплати судового збору при зверненні із цим позовом до суду, а тому відповідно витрати по сплаті судового збору не поніс.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправними дій, зобов?язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 22869069, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), що полягає у не проведенні перерахунку раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення такої пенсії, наступних додаткових видів грошового забезпечення: щомісячної додаткової грошової винагороди та премії (що призначена відповідно до пп. 2 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294).

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) здійснити перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) пенсії за вислугу років, з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення такої пенсії, наступних додаткових видів грошового забезпечення: щомісячної додаткової грошової винагороди та премії (що призначена відповідно до пп. 2 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294) починаючи з 22.12.2017.

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) такої перерахованої пенсії, з урахуванням вже проведених виплат.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок