Рішення № 81237143, 10.04.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/666/18

10 квітня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Заблоцька І.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Тернопільське лісове господарство" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Тернопільське лісове господарство» (надалі позивач, ДП «Тернопільське лісове господарство») звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області (надалі, відповідач, ГУ ДФС у Тернопільській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області №00005541307 від 11.01.2018 року та податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області №0038921207 від 10.10.2017 року.

Позов обґрунтовано тим, що на момент проведення перевірки у ДП “Тернопільське лісове господарство” був відсутній податковий борг по податку з доходів фізичних осіб, оскільки податкові повідомлення - рішення були оскаржені в судовому порядку, а тому суми боргу були неузгоджені, відповідно податковий орган безпідставно та з порушенням норм Податкового кодексу України (надалі, ПК України), змінював призначення платежу та зараховував його в погашення заборгованості, яка не існувала. Також зазначено, що податковим органом з аналогічних підстав винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішенням №0038921207 від 10.10.2017 року щодо грошових зобов’язань, які на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення – рішення були не узгодженим. З огляду на наведене, а також те, що у позивача не виникав податкових борг, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними та підлягають до скасування.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків до 23.04.2018 року. У вказаний строк позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі призначено на 24.05.2018 року о 10:00 год.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому зазначила, що податковим органом не погашались суми грошових зобов'язань позивача поточними сплати, а кожним наступним актом перевірки податковим органом виводились суми сальдо по даному платежу, а саме суми, які позивач самостійно зобов’язувався сплатити та не сплатив одночасно із заробітною платою. Вказала, що згідно розрахунків фінансових санкцій та пені до податкового повідомлення – рішення, штрафні санкції та пеня нараховувались податковим органом по факту перерахування товариством податку на доходи фізичних осіб. Вважає, що грошове зобов’язання щодо суми податкових зобов’язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати на користь платника податку – фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов’язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом ІУ ПК України для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету. З урахуванням наведеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю.

24.05.2018 року розгляд справи відкладено до 11.06.2018 року о 12:00 год.

11.06.2018 року розгляд справи відкладено до 19.07.2018 року о 12:00 год.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №819/718/17 за позовом Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» до Головного управління Державної фіскальної служби України Тернопільської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 року поновлено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 17.01.2019 о 12:15 год.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 року розгляд справи відкладено до 26.02.2019 року о 10:00 год.

26.02.2019 року у судовому засіданні розгляд справи відкладено до 12.03.2019 року о 14:00 год.

12 березня 2019 року розгляд справи відкладено до 20.03.2019 року о 12:30 год.

20 березня 201 9 року розгляд справи відкладено до 03.04.2019 року о 10:30 год.

03.04.2019 року у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 10.04.2019 року о 11:30 год.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов повністю з мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні повністю з мотивів, наведених у відзиві на позов.

Судом встановлено, що з 01.12.2017 року по 29.12.2017 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ДП «Тернопільське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016 року по 30.09.2017 року, за результатами якої складений акт від 02.01.2018 року №6/19-00-13-07/00993024.

На підставі даного акта винесено податкове повідомлення – рішення №00005541307 від 11.01.2018 року, у відповідності до якого позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 668661,48 грн., пеню у розмірі 67050,53 грн., на загальну суму 735712,01 грн.

Крім цього, 26.09.2017 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області проведено камеральну перевірку даних ДП «Тернопільське лісове господарство», задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, висновки якої викладені у акті № 930/19-00-12-07/993024 від 26.09.2017 .

За наслідком проведеної камеральної перевірки податковим органом встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання, визначеного п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 ПК України від 02.10.2010 року та визначено, що позивачем несвоєчасно сплачено грошове зобов’язання в сумі 343599,00 грн.

На підставі акту перевірки № 930/19-00-12-07/993024 від 26.09.2017 року податковим органом 10.10.2017 року винесено податкове повідомлення рішення №0038921207, яким накладено штраф у розмірі 68516,77 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями – рішеннями №00005541307 від 11.01.2018 року та №0038921207 від 10.10.2017 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.п.14.1.156 та п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

За змістом п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст.57 ПК України передбачено обов’язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (п.87.1 ст.87 ПК України).

Згідно з п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст.95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

На підставі системного аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства встановлено, що ПК України передбачено право контролюючого органу змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, проте обов’язковою умовою для цього є наявність у платника податків податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

Згідно з п.56.15 ст.56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених п.56.3 ст.56 ПК України, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні - рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (абзац 2 пп.56.17.5 п.56.17 ст.56 ПК України).

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац 4 п.56.18 ст.56 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності нарахування, обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, за наслідками якої складено акт від 23.11.2012 року №5722/17-50/00993024 та прийнято податкове повідомлення – рішення форми «Р» за №0000541750 від 06.12.2012 року (на суму 1259618,47 грн. основного платежу та 418829,06 грн.).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016 року податкове повідомлення – рішення форми «Р» за №0000541750 від 06.12.2012 року визнано протиправним та скасовано в частині нарахованих штрафних санкцій у розмірі 418829,06 грн. Дане рішення суду набрало законної сили 11.10.2016 року.

Також, відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт №413/22-10/00993024 від 30.01.2013 року та прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000021750 від 25.02.2013 року (на суму 166966,20 грн. основного платежу та 84503,10 грн. штрафних санкцій).

Позивачем податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000021750 від 25.02.2013 року оскаржене у судовому порядку. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 року у справ № 819/1471/13-a визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення «Р» №0000021750 від 25.02.2013 року в частині нарахованих штрафних санкцій у розмірі 84503,10 грн. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.04.2017 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду скасовано, та прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення №0000021750 від 25.02.2013 року.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено виїзну планову перевірку ДП “Тернопільське лісове господарство” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 30.06.2016, за результатами якої складено акт від 02.12.2016 №476/14-04/00993024.

15.12.2016 відповідачем на підставі Акта прийнято ППР №0063021302, яким ДП “Тернопільське лісове господарство” визначено суму грошового зобов’язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2587494,45 грн. (в тому числі за податковим зобов’язанням – 986617,27 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 841655,28 грн.). Крім того, нараховано пеню в розмірі 759221,90 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення – рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 15.12.2016 року №0063021302.

У відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, на момент проведення перевірки у період з 01.12.2017 року по 29.12.2017 у ДП “Тернопільське лісове господарство” був відсутній податковий борг, оскільки податкові повідомлення-рішення були оскаржені останнім в судовому порядку та були неузгодженими.

В той же час, скасовуючи податкове повідомлення – рішення від 15.12.2016 року №0063021302, суд апеляційної інстанції зазначив, що в Акті визначено суму заборгованості ДП “Тернопільське лісове господарство”, яка виражена в двох самостійних податкових повідомленнях-рішеннях, а саме ППР від 06.12.2012 №0000541750 та від 25.02.2013 №0000021750.

Суд зазначає, що зобов’язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями також були неузгодженими, оскільки вони були скасовані за рішенням суду.

При цьому, суд зазначає, що за період, що перевірявся, підприємством нараховано 3432618,00 грн. ПДФ, сплачено 4524301,72 грн., тобто позивачем сплачено на 1335799,00 грн. (залишок на 01.07.2016 рік) більше, ніж нараховано. При цьому, сума 1335799,00 грн. визначена в акті перевірки зазначена як початкове сальдо, на підставі чого було винесено не оскаржуване податкове повідомлення – рішення.

У сукупності обставин даної справи, суд приймає до уваги твердження представника позивача, що податковим органом завищено суму несплаченого податку до бюджету, оскільки відповідачем самостійно було змінено призначення платежу.

З наведених мотивів судом також приймається до уваги той факт, що під час перевірки заборгованість підприємства по податку на доходи фізичних осіб становила 1257767,06 грн., а податкове повідомлення – рішення форми «Р» №0000541750 від 06.12.2012 року, яке було винесене до проведення перевірки, прийняте на суму1259618,47 грн., що на 1851,41 грн. більше, ніж встановлена перевіркою заборгованість.

Суд вважає, що лише за наявності суми узгодженого грошового зобов’язання (податкового боргу), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, орган державної податкової служби має право самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податку.

Крім того, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 року у справі № 876/4218/18 встановлено, що грошове зобов’язання позивача по податковому повідомленню-рішенню форми «Р» №0000541750 від 06.12.2012 року вважається узгодженим лише з 11.10.2016 року.

Наведені обставини, на думку суду, підтверджують наявність неузгодженої заборгованості у відповідача, а тому податковим органом протиправно списані сплачені позивачем кошти за рахунок погашення заборгованості за попередні періоди.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, підставами для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення – рішення №0038921207 від 10.10.2017 року слугувала несвоєчасна сплата грошових зобов’язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №0014211207 від 03.07.2017 року та податкове повідомлення – рішення №0014231207 від 03.07.2017 року.

В той же час, Державним підприємством «Тернопільське лісове господарство» податкові повідомлення – рішення №0014211207 від 03.07.2017 року та №0014231207 від 03.07.2017 року були оскаржені у судовому порядку. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.12.2017 року позов Державного підприємства «Тернопільське лісове господарство» залишено без розгляду. Дана ухвала набрала законної сили 28.12.2017 року.

З огляду на наведене, суд вважає, що на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення №0038921207 від 10.10.2017 року грошові зобов’язання, на підставі яких виносились штрафні санкції, були неузгодженими, а відтак, були відсутні підстави для винесення таких штрафних санкцій.

Суд зазначає, що у контексті норм чинного податкового законодавства, нарахування штрафних санкцій та пені можливо лише при простроченні заборгованості, яка є узгодженою.

Оскільки судом встановлено неузгодженість та невідповідність суми основного зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, а також безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій та пені, враховуючи положення ст.2 КАС України, суд вважає, що податковим органом протиправно винесено податкові повідомлення – рішення №00005541307 від 11.01.2018 року та №00038921207 від 10.10.2017 року.

При прийнятті рішення по суті, суд приймає до уваги те, що у п. 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа “ РуїзТоріха проти Іспанії” (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

З урахуванням положень частини першої статті 139 КАС України, сплачений судовий збір підлягає до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Тернопільській області.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Державного підприємства "Тернопільске лісове господарство" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області №00005541307 від 11.01.2018 року та №0038921207 від 10.10.2017 року.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області (м.Тернопіль, вул.Білецька,1, код ЄДРПОУ 39403535) на користь Державного підприємства "Тернопільске лісове господарство" (м.Тернопіль, вул.Багата, 5-А, код ЄДРПОУ 00993024) судовий збір у розмірі 12063 (дванадцять тисяч шістдесят три) грн. 43 коп. сплачений згідно платіжного доручення №1355 від 18.04.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 квітня 2019 року.

Головуюча суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.