Рішення № 81237055, 17.04.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/265/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду адміністративному позові фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) просить суд визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.12.2018р. №Ф-3590-51, яка видана Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно вимоги, виданої відповідачем за ним обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 12146,65 грн. Позивач зазначає, що з 07.12.1991р. по теперішній час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як отримувач пенсії за вислугу років, 18.12.2015р. досяг пенсійного віку та відповідно до ст.26 ОСОБА_2 України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та ст.12 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення" набув статусу пенсіонера за віком. У зв’язку з цим позивач вважає, що звільнений від сплати єдиного внеску відповідно до ч.4 ст.4 ОСОБА_2 України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", незважаючи на те, що отримує пенсію за вислугу років. З указаних підстав позивач вказує на протиправність вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску та підстави для її скасування.

Відповідач подав до суду позов, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Вказує на те, що критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактом отримання пенсії, у тому числі пенсії за віком на пільгових умовах, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком, що встановлюється до відповідності всім умовам, визначеним законом, зокрема, досягнення певного віку, після якого вона має право на призначення відповідної пенсії. Крім того зазначає, що згідно змін до ОСОБА_2 № 2464, несених ОСОБА_2 України від 03.10.2017р. №2148-ІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" з 01.01.2018р. фізичні особи - підприємці, які досягли віку, встановленого статтею 26 ОСОБА_2 № 1058 (60 років та мають страховий стаж, зокрема з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. - не менше 25 років) та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (незалежно від виду пенсії), звільнятимуться від сплати єдиного внеску за себе. При цьому, заборгованість позивача зі сплати єдиного соціального внеску виникла до набрання чинності змін, внесених до п.4 ч.1 ст.4 ОСОБА_2 № 2464 та станом на 28.02.2019 становить 11327,59 грн.

З указаних підстав, відповідач вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.12.2018р. №Ф-3590-51 в сумі 12146,65 грн. прийнята із дотриманням норм законодавства.

У відповіді на відзив позивач вказує на те, що 60-річного віку він досяг ще в грудні 2015р., а відтак відповідно до ст.4 ОСОБА_2 України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01.01.2016р. він набув права не сплачувати єдиний соціальний внесок за себе.

Ухвалою суду від 18.03.2019р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 09.04.2003р. зареєстрований як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В03 №767028 та свідоцтвом платника єдиного податку серія Б №336192 (а.с.12-13).

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Чернівецькій області, як отримувач пенсії за вислугу років по лінії Міністерства оборони України відповідно до ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується листом ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 26.02.2019р. №6521/09 з 07.12.1991р. по даний час (а.с.21).

Згідно ідентифікаційних даних станом на 01.04.2019 р. позивач є фізичною особою-підприємцем, що перебуває на спрощеній системі оподаткування (а.с.43-44).

З метою здійснення контролю за своєчасністю сплати єдиного внеску по даній категорії платників Міністерством доходів і зборів України розроблено алгоритм автоматичного розрахунку щоквартальних нарахувань сум єдиного внеску.

З матеріалів справи видно, що в зазначеному порядку щодо ФОП ОСОБА_1 були розраховані щоквартальні нарахування, а саме:

- 2 квартал 2016 року - 941,16грн. (за квітень-червень 2016 року) - нарахування проведено 19.07.2016 року;

- 3 квартал 2016 року - 957,00грн. (за липень-вересень 2016 року) - нарахування проведено 19.10.2016 року;

- 4 квартал 2016 року - 990,00грн. (за жовтень-грудень 2016 року) - нарахування проведено 19.01.2017 року;

- 1 квартал 2017 року - 2112,0грн. (за січень-березень 2017 року) - нарахування проведено 09.02.2017 року;

2 квартал 2017 року — 2112,0 грн. (за квітень-червень 2017 року) -нарахування проведено 19.07.2017року;

- 3 квартал 2017 року - 2112,0грн. (за липень-вересень 2017 року) - нарахування проведено 19.10.2017 року;

- 4 квартал 2017 року - 2112,0грн. (за жовтень-грудень 2017 року) - нарахування проведено 19.01.2018 року (а.с.19 на звороті, а.с.41-44).

На підставі чого відповідачем було сформовано податкову вимогу про сплату (недоїмки) від 21.12.2018р. №1978-25/64, відповідно до якої останньому визначено до сплати 12146,65грн. єдиного соціального внеску (а.с.14).

Не погоджуючись із прийнятою вимогою про сплату боргу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати і повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає ОСОБА_2 України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VI (далі – ОСОБА_2 №2464-VI).

Відповідно до статті 1 ОСОБА_2 №2464-VI (тут і надалі положення ОСОБА_2 наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (п.4 ч.1 ст.4 ОСОБА_2 №2464-VI).

Згідно з положеннями ч.4 ст.4 ОСОБА_2 №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Дана стаття передбачає виключний перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Відповідно до статті 2 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-ХІІ (далі – ОСОБА_2 №1788-ХІІ, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; за інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Також, згідно ч.1 ст.9 ОСОБА_2 України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі ОСОБА_2 №1058-IV, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною 1 статті 12 ОСОБА_2 №1788-ХІІ та частиною 1 статті 26 ОСОБА_2 №1058-IV пов'язується, зокрема з досягненням 60 років.

Згідно зі статтею 1 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. № 2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим ОСОБА_2 при наявності встановленої цим ОСОБА_2 вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту "б" статті 12 ОСОБА_2 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до ОСОБА_2 №2262-XII і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі ч.4 ст.4 ОСОБА_2 №2464-VІ. Від сплати за себе єдиного внеску, у відповідності до вказаних положень ОСОБА_2 звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.

З матеріалів справи видно, що позивач на час формування оскаржуваної вимоги досяг пенсійного віку, встановленого ст. 26 ОСОБА_2 № 1058-IV.

Проте, оскільки позивач у період, за який йому нараховано єдиний внесок, а саме з квітня 2016 р. по грудень 2017 р. перебував на спрощеній системі оподаткування та отримував пенсію за вислугу років, то суд вважає, що за спірний період у позивача є обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема у постанові від 10 квітня 2018 року № 826/28012/15.

З приводу твердження позивача щодо набуття ним статусу пенсіонера за віком ще в грудні 2015 року у зв'язку з чим він звільняється від сплати єдиного внеску, суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017р. № 2148-VIII внесено зміни до ст.4 ОСОБА_2 №2464-VІ, зокрема, пункт 4 викладено у такій редакції: "Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 ОСОБА_2 України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування" (вказана норма на підставі абз.2 п.1 Прикінцевих та Перехідних положень ОСОБА_2 №2464-VІ набирає чинності з 01.01.2018р.).

Таким чином, з указаного періоду, тобто з 01 січня 2018 року фізичні особи - підприємці, які досягли віку, встановленого статтею 26 ОСОБА_2 України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (60 років та мають страховий стаж, зокрема з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років) та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (незалежно від виду пенсії), звільняються від сплати єдиного внеску за себе.

За таких обставин суд вважає, що контролюючим органом правомірно винесено вимогу від 21.12.2018р. №Ф-3590-51, якою позивачу нараховано заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 12146,65грн. (за період з квітня 2016 року по грудень 2017 року).

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених вище обставин, проаналізувавши зазначені положення нормативно-правових актів, суд доходить висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність свого рішення. Натомість, позивачем не надано суду доказів, які підтверджували б відсутність обов'язку сплачувати недоїмку, що виникла на підставі оскаржуваної ним вимоги.

За таких обставин, суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Представником відповідача подано клопотання про стягнення судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 768,40грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 2875,00грн.

Порядок розподілу судових витрат чітко визначений у статті 139 КАС України. Разом з тим, статтею не передбачено відшкодування судових витрат стороні, якій відмовлено у задоволенні позову та яку при цьому не звільнено від сплати судових витрат.

За таких обставин, зважаючи на те, що позивачу відмовлено у задоволенні адміністративного позову, суд не вбачає правових підстав для вирішення питання щодо відшкодування вказаних витрат.

Відтак, суд доходить висновку, що підстави стягувати з відповідача судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, вул.Українки, с.Берегомет Кіцманський район Чернівецька область, 59332).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39392513, вул.Героїв Майдану, 200А, м.Чернівці, 58013).

Суддя В.О. Кушнір