Рішення № 81237043, 08.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року справа № 580/30/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Зачепи Х.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 – за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі — позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі — відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення рішення від 02.10.2018 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 02.10.2018 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач у позові вказує, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені з єдиного внеску за період є протиправним та підлягає до скасування, оскільки внески сплачувались позивачем вчасно та у повному розмірі.

Ухвалою від 08.01.2019 відкрито провадження у справі за даним позовом за правилами загального позовного провадження.

Заперечуючи проти позову, відповідач 30.01.2019 надав до суду відзив, в якому вказує про безпідставність позовних вимог з огляду на те, що позивач сплачував єдиний внесок за 2016 рік, І-ІV квартали 2017 року, І-ІІ квартали 2018 року із порушенням вимог ст. 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”. А відтак, на думку відповідача, спірне рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою від 27.03.2019, яка занесена до протоколу судового засідання від 27.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11 год. 00 хв. 08.04.2019.

У судове засідання з розгляду справи позивач не прибув, згідно з заявою від 20.02.2019 просить розглянути справу без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з підстав зазначених у відзиві на позов та письмових поясненнях по справі від 26.02.2019.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд встановив таке.

ОСОБА_2 відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована як фізична особа-підприємець 11.01.2005, реєстраційний номер платника єдиного внеску: НОМЕР_2.

13 січня 2014 року між позивачем та Маньківським відділенням Тальнівської ОДПІ Головного управління ДФС у Черкаській області укладено типовий договір №1423199100007 про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - Договір). Відповідно до п. 1 Договору він згідно зі ст. 10 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” визначає порядок добровільної участі особи, яка уклала договір у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Пунктом 3.1 Договору позивач сплачує єдиний внесок в сумі не менше мінімального розміру страхового внеску за кожен місяць, що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць залежно від виду страхування. Згідно з п. 3.2 Договору позивач сплачує єдиний внесок до 20 числа місяця наступного за звітним на рахунок відкритий у ГУ ДКСУ в Черкаській області. Пунктом 3.3 визначено, що про зміну показників зазначених у п. 3.1 Договору контролюючий орган повідомляє позивача в місячний строк з моменту виникнення змін. Відповідно до розділу 6 Договору він набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2018 (не менше одного року), але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим Договором. У розділі 7 Договору визначено порядок його розірвання, зокрема згідно з п. 7.3 розділу 7 визначено, що про його розірвання сторони повідомляють одна одну в місячний строк з моменту прийняття рішення щодо розірвання.

Згідно з письмовими поясненнями наданими представником відповідача 26.03.2019, у зв’язку із змінами внесеними до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” Договір було розірвано з позивачем 31.12.2015. З 01.01.2016 розмір єдиного внеску складав 22% від самостійно визначеної суми, на яку нараховувався єдиний внесок та підлягав сплаті за кодом бюджетної класифікації 71040000.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з січня по вересень 2016 року позивач сплачувала єдиний внесок на рахунок № 37199205012319.

Відповідно до листів управління Державної казначейської служби України у Маньківському районі Черкаської області від 07.02.2019 № 01-11/177 та № 01-11/175 рахунок для зарахування єдиного соціального внеску № 37199205012319 закрито у зв’язку з проведенням реорганізації територіальних органів ДФС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 892 “Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби”. Дата останнього руху по рахунку 19.09.2016.

Відповідно до облікової картки платника у період з січня по вересень 2016 року позивачем сплачувались кошти з єдиного внеску до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 71050000.

Судом встановлено, що з жовтня по грудень 2016 року позивач сплачувала єдиний внесок на рахунок №371912040225319.

Згідно з листом управління Державної казначейської служби України у Маньківському районі Черкаської області від 07.02.2019 № 01-11/176 рахунок для зарахування єдиного соціального внеску № 37191204022319 відкрито 03.10.2016.

Відповідно до облікової картки платника у період з жовтня по грудень 2016 року, у 2017 році, та у 2018 році позивачем сплачувались кошти з єдиного внеску до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 71040000.

Відтак, судом встановлено, що кошти сплачені позивачем за кодом бюджетної класифікації 71050000 вважаються відповідачем такими, що не є сумами з єдиного внеску, а тому, кошти, що сплачувались позивачем у подальшому за кодом бюджетної класифікації 71040000 зараховувались у порядку календарної черговості.

Рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 02.10.2018 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на підставі ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” позивачу нараховано штраф у сумі 2 805 грн 96 коп., та нараховано пеню за період з 10.02.2017 до 14.09.2018 у сумі 664 грн 40 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернулась до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 09.11.2018 № б/н (вх. № 12431/ФОП від 13.11.2018) та доповненням до скарги від 14.11.2018 № б/н (вх. № 12670/ФОП від 19.11.2018).

За результатами розгляду скарги позивачу рішенням Державної фіскальної служби України від 13.12.2018 № 19697/Н/99-99-11-05-02-25 рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 02.10.2018 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску залишено без змін, у зв’язку з тим, що позивачем належним чином не виконувались норми ст. 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, а саме єдиний внесок за 2016 рік, І-ІV квартали 2017 року, І-ІІ квартали 2018 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку.

Вважаючи, що дії відповідача щодо винесення рішення від 02.10.2018 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправними, а рішення підлягає до скасування, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що спір зводиться до того, чи виконав вчасно свій обов'язок позивач, перерахувавши суму ЄСВ на рахунок, відкритий для сплати ЄСВ, проте із іншим, ніж потрібно, призначенням.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону №2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

У відповідності до ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону №2464-VI).

Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року № 2456-VI визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Статтею 45 Бюджетного кодексу України визначено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року №54 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 березня 2016 року за №330/28460) (далі - Положення), у відповідності до пункту 1 розділу II якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) ДФС та її територіальні органи відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування» (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів.

У відповідності до частини 6 статті 9 Закону №2464-VI для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

За змістом пунктів 1-3 розділу III Положення страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім'я територіальних органів ДФС в управліннях (відділеннях) Казначейства й на кінець операційного дня перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки 3719 головних управлінь ДФС з подальшим перерахуванням на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім'я ДФС в Казначействі.

Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 ДФС, об 11 год. 00 хв. наступного операційного дня розподіляються автоматично за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі за балансовим рахунком 3717 «Рахунки державних позабюджетних фондів» на ім'я фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Як визначено пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону №2464-VI, днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Крім цього пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року №2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги, що суми єдиного внеску зараховуються на єдиний казначейський рахунок - 3719 «Рахунок для зарахування коштів, що належать розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Помилкове зазначення цифрового коду платежу у платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску, за умови зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок - 3719, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом строк, а відтак і для застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.

Сплачені позивачем суми єдиного внеску обліковуються на єдиному казначейському рахунку - 3719 «Рахунок для зарахування коштів, що належать розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Враховуючи встановлені обставини справи, зокрема, що позивач під час перерахування єдиного внеску у платіжних дорученнях у період з січня по вересень 2016 замість цифрового коду призначення платежу « 37191204022319» (а.с. 11 -19) (код класифікації доходів бюджету 71040000) помилково вказав « 37199205012319» (код класифікації доходів бюджету 71050000), суд висновує про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску та нарахування пені, оскільки помилкове зазначення певного реквізиту призначення платежу не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату ЄСВ у строк, встановлений пунктом 8 статті 9 Закону №2464-VI.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 14.11.2018 по справі №805/3665/16-а допущена платником помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім'я ДФС в казначействі. Допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 у справі № 803/1039/17, від 07.02.2019 у справі №820/3904/18. Відповідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Таким чином, на підставі викладеного вище, та враховуючи висновки Верховного Суду, суд висновує про відсутність у відповідача правових підстав для застосування штрафу та нарахування пені відповідно до частини 10 статті 25 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністравтиного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням наведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, що належать відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 704 грн 80 коп.

Відтак, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сума судових витрат зі сплати судового збору у сумі 704 грн 80 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (20100, Черкаська область, смт. Маньківка, вул. Широкий берег, 30, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) до Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ідентифікаційний код 39392109) про визнання протиправним і скасування рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Черкаській області щодо винесення рішення від 02.10.2018 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 02.10.2018 № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 18.04.2019.

Суддя С.О. Кульчицький