Ухвала суду № 81236937, 18.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

з питання відводу судді

18 квітня 2019 р. справа № 2040/5999/18

Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши у порядку ч. 8 ст. 40 КАС України за правилами письмового провадження заяву позивача про відвід судді Горшкової О.О. по справі за позовом ОСОБА_1 до Начальника Тилу Збройних Сил України про 1) визнання недійсним наказу Начальника тилу ЗСУ від 04.05.2000р. №48 про усунення від виконання службових обов'язків начальника 74 Центру забезпечення пальним полковника ОСОБА_1; 2) визнання недійсним наказу Начальника тилу ЗСУ від 17.05.2000р. №021 про звільнення з посади і зарахування в розпорядження НТ ЗСУ начальника 74 Центру забезпечення пальним полковника ОСОБА_1, -

встановив:

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2018р. позов було залишено без розгляду у зв"язку із зверненням до суду поза межами визначеного процесуальним законом строку.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019р. згадану ухвалу окружного адміністративного суду було скасовано, а справу скеровано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

02.04.2019 р. матеріали справи надійшли до окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 03.04.2019 р. справу було прийнято до розгляду.

17.04.2019 р. позивач подав заяву про відвід судді Горшкової О.О.

Заява про відвід мотивована доводами про те, що 1) суддею Горшковою О.О. "за сумнівних підстав" було постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду, 2) подана дисциплінарна скарга стосовно дій судді Горшкової О.О. при розгляду справи №2040/5999/18.

Ухвалою від 18.04.2019 р. заява про відвід передана для вирішення по суті у порядку ч. 4 ст. 40 КАС України.

18.04.2019 р. матеріали справи відповідно до протоколу автоматичного розподілу судових справ між суддями розподілені на суддю Сліденка А.В.

Вирішуючи заяву про відвід, суд зазначає, що правовідносини з приводу відводу (самовідводу) від участі у розгляді адміністративної справи унормовані приписами ст.ст. 36-41 КАС України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Отже, перелік підстав для відводу судді є вичерпним.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами ст. 72-77, 90, 211 КАС України суд відзначає, що матеріали справи не містять жодної з передбачених ч. 1 ст. 36 КАС України підстав відводу (самовідводу).

Так, ухвала окружного адміністративного суду від 22.11.2018р. про залишення позову без розгляду ґрунтується на приписах ст.ст.122, 123, п.8 ч.1 ст.240 КАС України, тобто на передбачених законом підставах.

Надання ж адміністративним судом першої інстанції та апеляційним адміністративним судом різної юридичної оцінки причинам пропуску позивачем строку на звернення до суду не може бути кваліфіковано як сумнівність підстав для ухвалення судового акту.

При цьому, ч.4 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Таким чином, наведений позивачем аргумент про сумнівність підстав для винесення ухвали про залишення позову без розгляду слід визнати юридично неспроможним у цілях задоволення заяви про відвід судді.

Стосовно доводу про подання позивачем дисциплінарної скарги на дії судді при відправленні правосуддя, суд зазначає, що це є правом особи і використання цього права не є підставою для відводу судді, адже матиме наслідком штучну маніпуляцію з визначенням складу суду за правилами ст.31 КАС України.

Між тим, ч.1 ст.57 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги судді такого змісту: "Я, (ім'я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю Українському народові об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов'язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя".

Запровадження законодавцем правового інституту присяги судді та повсякденна дія цього правового інституту спростовує обґрунтованість доводів, наведених у заяві про відвід судді.

Механізми та правила відправлення правосуддя згідно зі ст.ст. 6, 8, 19, 124-131 Конституції України, приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та приписами Кодексу адміністративного судочинства України унеможливлюють виникнення між професійним суддею та учасником справи (представником учасника справи) будь-яких стосунків чи суспільних відносин як приязного, так і неприязного змісту.

Згідно з ч. 12 ст. 40 КАС України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

При вирішенні заяви про відвід, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду заяви про відвід суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення цієї заяви, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення питання про відвід.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить до переконання про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 36-41, 90, 211, 236, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Заяву позивача про відвід судді Горшкової О.О. - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту підписання.

Повідомити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі 18.04.2019 р.

Суддя Сліденко А.В.