Рішення № 81236923, 16.04.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/403/19

16 квітня 2019 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Чортківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чортківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме просив суд:

- визнати рішення відповідача (№М-988/060 від 07.08.2018 р. та №М-1281/060 від 10.10.2018 р.) про відмову у призначенні житлової субсидії ОСОБА_4 на літній період 2018-го року протиправними;

- визнати обробку персональних даних позивача незаконною та недопустимою для подальшого використання відповідачем проти інтересів батька позивача;

- зобов’язати відповідача негайно призначити та нарахувати ОСОБА_4 не отримані житлові субсидії за літній період 2018-го року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 29.05.2018 ОСОБА_4 (батько позивача) звернувся до Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Чортківської міської ради з приводу призначення житлової субсидії на літній період 2018 року, додавши до заяви всі передбачені законодавством документи. Однак, за результатами розгляду поданих документів, Управлінням соціального захисту населення, сім'ї та праці Чортківської міської ради відмовлено ОСОБА_4 у призначенні житлової субсидії.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, що і зумовило звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Чортківською міською радою подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що рішення про відмову у призначенні ОСОБА_4 житлової субсидії, оформлене протоколом №12 від 11.07.2018 винесене правомірно, з дотриманням встановленого порядку призначення та надання населенню житлових субсидій, а тому не є протиправним. Просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Ухвалою суду від 28.02.2019 постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 27.03.2019 року.

Ухвалою суду від 27.03.2019 розгляд справи відкладено на 16.04.2019.

В судове засідання позивач не прибув. Водночас, разом із позовною заявою подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти позовних вимог ОСОБА_3 та просили відмовити у їх задоволенні. Надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступне.

Судом встановлено, що 29 травня 2018 року ОСОБА_4 (батько позивача) звернувся до Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Чортківської міської ради з приводу призначення житлової субсидії на літній період, а саме з травня 2018 по вересень 2018 року.

Звертаючись із вказаною заявою надав наступні документи: 1) заява про призначення житлової субсидії; 2) декларація про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, громадяни, які зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_1:); 3) акт про встановлення факту не проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6; 4) акт про встановлення факту не проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. ОСОБА_8 та його проживання за межами України.

За результатами розгляду поданих документів, засіданням комісії з питань призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, житлових субсидій та відшкодування частини невикористаної субсидії, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, про включення до ЄДАРПу інформації про пільговика за місцем фактичного проживання та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 11.07.2018, ОСОБА_4 відмовлено у призначенні субсидії.

Підставою для відмови слугував факт перебування позивача ОСОБА_3 (сина заявника) за межами території України понад 60 днів, що у відповідності до абз.10 п.7 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою КМУ від 21.10.1995 №848, унеможливлює призначення особі житлової субсидії.

Не погоджуючись з таким рішенням суб’єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи справу, суд враховує наступні норми діючого законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок призначення та надання населенню житлових субсидій визначений Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 “Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива” (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 №329).

У відповідності до пункту 1 Положення, це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій:

щомісячної житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, а саме:

- житлової послуги — послуги з управління багатоквартирним будинком;

- комунальних послуг — послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами;

щомісячної житлової субсидії на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі — об’єднання), а саме:

- витрат на утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт; обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, відповідно до яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів;

- витрат на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;

- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік.

Житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам — мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Згідно з пунктом 2 Положення, право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі — громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі — структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

У територіальних громадах (в тому числі об’єднаних), у виконавчих органах яких відсутні структурні підрозділи з питань соціального захисту населення, прийняття заяв громадян з необхідними документами для призначення житлових субсидій та передачу їх відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг чи їх фронт-офіси здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (п.3 Положення).

Житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, внеску/платежу об’єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі — соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов’язкового відсотка платежу, визначеного в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.4 Положення).

Як слідує з матеріалів справи, засіданням комісії з питань призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, житлових субсидій та відшкодування частини невикористаної субсидії, тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, про включення до ЄДАРПу інформації про пільговика за місцем фактичного проживання та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі – Комісія) від 11.07.2018, на якому був присутній заявник (батько позивача) ОСОБА_4, останньому відмовлено у призначенні субсидії.

Листом від 13.07.2018 №0703/1845 Комісія направила заявнику повідомлення про відмову в призначенні субсидії.

Також на звернення ОСОБА_4, Управлінням соціального захисту населення, сім'ї та праці Чортківської міської ради листом №М-988/060 від 07.08.2018, повідомлено заявника, про те, що враховуючи той факт, що за адресою по вул. Парковій, 12, крім ОСОБА_4, зареєстровано ще чотири особи: ОСОБА_6 (27.01.1993 р.н.), ОСОБА_9 (15.11.1990 р.н.), ОСОБА_10 (17.06.1968 р.н.), які проживають ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3 (05.06.1984 р.н.), що постійно проживає за межами України (факт проживання в Німеччині засвідчено актом, складеним депутатом міської ради та особисто заявником) і в нього відсутні доходи на території України, рішенням комісії (протокол №12 від 11.07.2018) ОСОБА_4 відмовлено у наданні субсидій, про що повідомлено письмово (повідомлення від 13.07.2018 №07-03/1845).

У відповідності до підпункту 3 пункту 6 Положення, житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо: у складі домогосподарства або у складі сім’ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі — особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді:

за інформацією ДФС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або

вони отримували середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або

вони не сплатили єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.

Згідно із пунктом 9 Положення, житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. До складу домогосподарства включаються особи, що зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку), на яких розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії. У разі коли у складі домогосподарства кількість фактично проживаючих зареєстрованих членів домогосподарства є меншою за кількість членів домогосподарства, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), за рішенням комісії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на фактично проживаючих зареєстрованих за даною адресою членів домогосподарства. Рішення комісії в такому випадку приймається з урахуванням норм, зазначених в абзаці десятому пункту 7 цього Положення.

Абзацом десятим пункту 7 встановлено, що житлову субсидію за рішенням комісії не може бути призначено у разі, коли у члена домогосподарства або у члена сім’ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії, були такими, що зазначені в абзацах другому — четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, і такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадку, зазначеного в абзаці четвертому пункту 7 цього Положення). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування або навчання за кордоном, що підтверджується відповідними документами.

Суд звертає увагу на те, що факт перебування позивача за кордоном та неотримання ним будь яких доходів підтвердив сам заявник в поданій до заяви на призначення субсидії Декларації про доходи та витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії від 29.05.2018.

Окрім того, на запит Управління соціального захисту населення, сім'ї та праці Чортківської міської ради, Державною прикордонною службою України надано відповідь від 12.09.2018 №0.184-36432/0/15-18-Вих., з якої вбачається, що позивач перебував за межами території України понад 60 днів.

Суд критично відноситься до посилань позивача про те, що протокол №12 Комісії є підробленим, оскільки Чортківський відділ поліції ГУНП в Тернопільській області надав інформацію про те, що кримінальне провадження №12018210000000602 від 18.10.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, 29.12.2018 закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв’язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що відповідач правомірно відмовив ОСОБА_4 у призначенні житлової субсидії.

Щодо визнання обробки персональних даних позивача незаконною, суд зазначає таке.

У відповідності до ст.2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI, обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

Згода суб’єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб’єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб’єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України «Про захист персональних даних», використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.11 вказаного Закону, підставами для обробки персональних даних є:

1) згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних;

2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень;

3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб’єкт персональних даних або який укладено на користь суб’єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб’єкта персональних даних;

4) захист життєво важливих інтересів суб’єкта персональних даних;

5) необхідність виконання обов’язку володільця персональних даних, який передбачений законом;

6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб’єкта персональних даних у зв’язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.

Як випливає із матеріалів справи, при зверненні до відповідача, ОСОБА_4 заповняючи заяву про призначення житлової субсидії надав згоду на обробку своїх персональних даних та персональних даних осіб, які зареєстровані (фактично проживають) разом із заявником за адресою м. Чортків, вул. Паркова, 12.

Більше того, бланк заяви про призначення житлової субсидії та декларації про доходи і витрати осіб, які звертаються за призначенням житлової субсидії затверджені Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.05.2018 №604, а відтак корегувати будь які відомості зазначені у них відповідач не в праві.

З огляду на викладене, вимога позивача про визнання обробки персональних даних незаконною та недопустимою не підлягає до задоволення.

Додатково суд зазначає, що права позивача ОСОБА_3 у даному випадку не порушені. Такого висновку суд дійшов з огляду на наступне.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч.1 ст.6 КАС України в редакції діючій на час звернення до суду).

Так, ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем своїх прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. З необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.

Право на судовий захист, гарантоване Конституцією України, закріплене ст.5 КАС України, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішеннями чи діями суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "прав" має один і той же зміст.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику.

Аналогічна правова позиція з цього приводу висловлена Верховним судом України в постанові від 11.04.2017 по справі № 800/340/16.

Суд вважає за необхідне наголосити, що предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про зобов’язання відповідача призначити та нарахувати ОСОБА_4 не отримані житлові субсидії за літній період 2018-го року.

Позивач фактично оскаржує рішення, яке породжує права й обов’язки лише того суб'єкта, якому його адресовано.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього.

Таким чином, відсутність у позивача ОСОБА_3 прав чи обов’язків у зв’язку із винесенням оскаржуваного рішення, не породжує для останнього і права на захист.

У будь якому разі, обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення має тягнути за собою відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Суд зазначає, що позивачем не надано обґрунтувань того, що обраний ним спосіб захисту є ефективним та спрямованим на відновлення його порушених прав. Більш того, в самій позовній заяві позивач вказує про порушення відповідачем не його прав а прав його батька ОСОБА_4.

Отже, виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_3 (вул. Паркова 12, м. Чортків, Тернопільська обл., 48500, ІПН НОМЕР_1) до Чортківської міської ради Тернопільської області (вул. Тараса Шевченка 21, м. Чортків, Тернопільська обл., 48500, код ЄДРПОУ 24636045) про визнання рішень №М-988/060 від 07.08.2018 р. та №М-1281/060 від 10.10.2018 р. протиправними, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 квітня 2019 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.