Рішення № 81236849, 11.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

11.04.2019 р. справа №520/1121/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Старосєльцевої О.В., за участю секретаря судового засідання - Кіт С.В., представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ "Гідротехпроект" до ГУ ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2019р.: №00000111411, №00000121411, №00000131411,-

встановив:

Ухвалою суду від 15.02.2019р. прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. 11.04.2019р. ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у той же самий день (11.04.2019р.)

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Гідротехпроект” у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2019р. №00000111411, №00000121411, №00000131411.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що не вчиняв податкових правопорушень, які викладено в акті перевірки. Стверджував, що спірні рішення суб’єкта владних повноважень вмотивовано помилковими судженнями, факт вчинення податкових правопорушень є вигаданим, при здійсненні господарських операцій платник неухильно дотримувався вимог закону. Посилаючись на ці міркування, представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Головне управління ДФС у Харківській області з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначав, що проведена перевірка показала на нереальність господарських операцій платника з ТОВ “Слім Компані”. Контролюючий орган наголошував, що за цими господарськими операціями платник не має права на формування витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом установлено, що з 07.12.2018р. по 20.12.2018р. працівниками контролюючого органу - ГУ ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ “Гідротехпроект” з питань дотримання податкового законодавства за період за період з 01.04.2017р. по 30.09.2018р., валютного – за період з 01.04.2017р. по 30.09.2018р., єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – за період з 01.04.2017р. по 30.09.2018р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 26.12.2018р. №5352/20-40-14-11-11/36627281 (далі за текстом - Акт).

В тексті Акту викладені судження контролюючого органу про вчинення особою низки податкових правопорушень, а саме (у співвідношенні з предметом спору): п.п.134.1.1 п.134 ст.134 ОСОБА_3 кодексу України, у зв’язку з чим завищено збиток (фінансовий результат) за 9 місяців 2018р. на суму 10.677 грн. та занижено податок на прибуток за 9 місяців 2018р. на суму 437.578,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 ОСОБА_3 кодексу України, в результаті чого безпідставно занижено податок на додану вартість на загальну суму 488.333,00 грн., у тому числі за лютий 2018р. у сумі 163.540,00 грн., за березень 2018р. у сумі 324.793,00 грн.

11.01.2019р. з посиланням на Акт владним суб’єктом - ГУ ДФС у Харківській області були видані: податкове повідомлення-рішення №00000111411 про збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток у загальному розмірі 546.972,50 грн. (основний платіж – 437.578,00 грн.; штраф – 109.394,50 грн.), податкове повідомлення-рішення № 00000121411 про зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 10.677,00 грн., податкове повідомлення-рішення № 00000131411 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 610.416,25 грн. (основний платіж – 488.333,00 грн.; штраф – 122.083,25 грн.)

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень контролюючого органу, суд зазначає, що з 01.01.2011 року правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані приписами розділу V ОСОБА_3 кодексу України.

Аналізуючи положення норм розділу V ОСОБА_3 кодексу України, в кореспонденції з приписами ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що платник податків може правомірно реалізувати право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ у разі одночасного існування сукупності таких обставин як: 1) отримання від контрагента-постачальника первинних документів без дефекту форми, змісту (тобто відтворення всіх обов’язкових за законом реквізитів, з детальним описанням суті та показників господарської операції) чи походження (тобто створення документу реально існуючим суб’єктом права) або проведення операції списання безготівкових коштів з банківського рахунку в оплату вартості товару (роботи, послуги); 2) відсутність наміру на безпідставне одержання податкової вигоди; 3) реальне проведення платником податків господарської операції в умовах звичайної господарської діяльності, яка здійснюється з дотриманням засад розумності, виваженості, добросовісності, сумлінності та спрямована на отримання позитивного економічного результату; 4) настання події виникнення права на податковий кредит; 5) реєстрація контрагентом-постачальником податкової накладної в Реєстрі податкових накладних.

Відтак, до предмету доказування по спорі про законність рішення контролюючого органу з приводу самостійного визначення грошового зобов'язання платника з ПДВ входять перелічені вище обставини, а також обставини обґрунтованості, належності та достатності добутих контролюючим органом фактичних даних для доведення події скоєння податкових правопорушень – заниження грошового зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ.

Правовідносини з приводу справляння податку на прибуток з 01.01.2011р. унормовані приписами розділу ІІІ ОСОБА_3 кодексу України

Так, згідно з п.п.134.1.1 ст.134 ОСОБА_3 кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Отже, визначальне значення для обчислення податку на прибуток мають саме правила обрахування показників фінансової звітності, а відтак, правила обчислення доходу і витрат за ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”.

Разом із тим, суд вважає, що при обчисленні податку на прибуток мають також додатково враховуватись положення п.14.1.36 ст.14 ОСОБА_3 кодексу України (стосовно змісту господарської діяльності) та положення ст.ст.215, 216, 228 Цивільного кодексу України і ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України (стосовно юридичних наслідків вчинення нікчемних правочинів).

Дослідивши приєднані до справи докази, суд з’ясував такі обставини спору.

29.01.2018 р. між позивачем (в якості замовника) та ТОВ «СЛІМ КОМПАНІ» (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі окремого документа – договору № ГТ-429/2-18, предметом якого є виконання робіт у напрямку «Математическое моделирование неравномерного движения воды в открытых руслах переменного сечения ГТС Украины».

11.12.2017 року між позивачем (в якості замовника) та ТОВ «СЛІМ КОМПАНІ» (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі окремого документа – договору №ГТ-443/6-17, предметом якого є виконання робіт у напрямку «Энергетика процессов и закономерности разрушения горных пород при бурении скважин для ГТС Украины».

11.12.2017 року між позивачем (в якості замовника) та ТОВ «СЛІМ КОМПАНІ» (в якості виконавця) було укладено письмовий правочин у формі окремого документа – договору № ГТ-444/7-17, предметом якого є виконання робіт у напрямку «Коррозийное старение бурильной колонны ГТС Украины».

Від імені сторін правочин було укладено уповноваженими особами, а саме: генеральним директором ТОВ «ГІДРОТЕХПРОЕКТ» ОСОБА_4 та директором ТОВ «СЛІМ КОМПАНІ» ОСОБА_5

Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (додаються) підтверджуються обставини наявності у сторін згаданого правочину правоздатності і дієздатності юридичних осіб та повноваження представників сторін правочину.

Потреба в укладені зазначених правочинів була обумовлена 1) необхідністю отримання моделювання нерівномірного руху води у відкритих руслах змінного перетину ГТС України, 2) необхідністю отримання інформації щодо енергетики процесів і закономірностей руйнування гірських порід при бурінні свердловин для ГТС України, 3) необхідністю вивчення методів чисельного аналізу нестаціонарної течії газорідинної суміші в системі свердловина-пласт на ГТС України, 4) необхідністю вивчення корозійного старіння бурильної колони ГТС України, для подальшого використання під час здійснення конкретних проектних, проектно-вишукувальних та дослідних робот.

Фізично замовлені за договором роботи виконані у формі звітів, на паперових носіях та були фактично передані виконавцем позивачу разом з актом здачі-приймання робіт, про що свідчить підписи керівників на титульному аркуші звіту, що не заперечується відповідачем у справі.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ «Слім Компані» подано до суду:

1-1) договір №ГТ-443/6-17 від 11 грудня 2017р.; 1-2) акт здачі – приймання робіт від 19 лютого 2018 р. на загальну суму 750 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 125 000,00 грн.), 1-3) податкова накладна: № 18 від 19.02.2018 р. на загальну суму 750 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 125 000,00 грн.), 1-4) платіжні доручення: № 208 від 02 березня 2018 р. на суму 500 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 83 333,3 грн), № 278 від 21 березня 2018 р. на суму 250 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 41 666,6 грн.);

2-1) договір №ГТ-454/17-18 23.01.2018р., 2-2) акт здачі – приймання робіт від 28 березня 2018 р. на загальну суму 670 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 111 666,67 грн.), 2-3) податкова накладна № 46 від 28.03.2018 р. на загальну суму 670 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 111 666,67 грн.), 2-4) платіжні доручення: № 386 від 16 квітня 2018 р. на суму 500 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн), № 338 від 04 квітня 2018 р. на суму 170 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 28 333,33 грн);

3-1) договір № ГТ-444/7-17 від 11 грудня 2017р., 3-2) акт здачі – приймання робіт від 19 лютого 2018 р. на загальну суму 760 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 126 666,67 грн.), 3-3) податкова накладна № 19 від 19.02.2018 р. на загальну суму 760 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 126 666,67 грн.), 3-4) платіжні доручення: № 211 від 05 березня 2018 р. на суму 500 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 83 333,3 грн), № 307 від 28 березня 2018 р. на суму 210 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 35 000,00 грн), № 279 від 21 березня 2018 р. на суму 50 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн);

4-1) № ГТ-429/2-18 від 29 січня 2018 р., 4-2) акт здачі – приймання робіт від 30 березня 2018 р. на загальну суму 750 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 125 000,00 грн.), 4-3) податкова накладна № 73 від 30.03.2018 р. на загальну суму 750 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 125 000,00 грн.), 4-4) платіжні доручення: № 420 від 24 квітня 2018 р. на суму 150 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 25 000,00 грн), № 414 від 23 квітня 2018 р. на суму 500 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 83 333,3 грн.), № 432 від 25 квітня 2018 р. на суму 100 000,00 грн (в т.ч. ПДВ 16 666,6 грн.).

Згадані вище документи за формою, змістом, підставами походження не містять явних та нездоланних дефектів, котрі б однозначно зумовлювали втрату юридичної сили і доказовості.

Стверджуючи про існування події вчинення особою податкового правопорушення контролюючий орган посилався на отриману податкову інформацію стосовно діяльності контрагента позивача ТОВ «Слім Компані».

Визначаючись з приводу правових підстав для кваліфікації цього документа як належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу вчинення особою податкового правопорушення, суд відзначає, що створення контролюючими органами письмового документа у формі Результатів опрацювання податкової інформації, Узагальнення податкової інформації (подібних чи аналогічних за змістом документів) відбувається поза межами ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк згідно з приписами ст.ст.20, 62, 75-86 ОСОБА_3 кодексу України способами здійснення податкового контролю є перевірки та звірки.

ОСОБА_3 кодексу України не наділяють контролюючі органами повноваженнями на складання перелічених документів.

Відтак, суд не знаходить правових підстав для кваліфікації цього письмового документа контролюючого органу як доказу у справі про вчинення податкового правопорушення.

Посилання контролюючого органу на невстановлення місцезнаходження контрагента позивача суд визнає необґрунтованими, оскільки відповідно до ОСОБА_4 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою реєстрації є: 61052, Харківська обл., місто Харків, вул. Різдвяна, будинок 16, офіс А-30, що не спростовано відповідачем у справі.

Визначаючись стосовно кваліфікації як доказу вчинення особою податкового правопорушення відомостей ухваленого судом процесуального документу на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме: ухвали Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2018р.про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, що відкриті у банківських установах ТОВ "Слім Компані", на яке контролюючий орган посилається у відзиві на адміністративний позов, то окружний адміністративний суд зазначає, що контролюючий орган при прийнятті спірних рішень не посилався на наявність такого судового рішення, у тексті Акту перевірки відсутні жодні твердження з цього приводу.

Відтак, дане судове рішення не стало підставою для прийняття спірного рішення владного органу.

Суд зважає на правовий висновок, викладений у п. 68 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18), де зазначено, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності (“виправдання”) свого рішення.

Окрім того, суд зазначає, що відомості судових актів на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні не містять ані податкової інформації (адже стосуються виключно відомостей стосовно ймовірно вчиненого кримінального правопорушення), ані юридичної оцінки обставин фактичної дійсності (позаяк кримінальний суд лише оцінює рівень обґрунтованості припущень органу досудового розслідування чи прокурора у цілях надання дозволу на проведення певної слідчої дії).

Тому, згадані документи за своєю правовою суттю та природою не можуть бути кваліфіковані як докази вчинення особою податкового правопорушення.

Посилання контролюючого органу щодо наявності у ТОВ «Гідротехпроект» можливості товариства виконати роботи власними силами, оскільки у штаті товариства наявні близько 150 працюючих різного рівня кваліфікації, слід визнати недоведеним, оскільки, як з’ясовано судом з відомостей штатного розкладу у штаті позивача є фахівці в галузі проектування: інженери проектувальники, гідротехніки, гідромеханіки.

Замовлені за наведеними вище договорами роботи не є проектними роботами, являють собою математичне моделювання фізичних процесів, що здійснюється фахівцями з математики та ІТ-фахівцями. Такі спеціалісти у штаті ТОВ «Гідротехпроект» відсутні.

Оскільки укладені з контрагентом правочини не визнані владним суб’єктом нікчемними чи недійсними у судовому порядку, а з огляду на сукупність добутих судом доказів ці правочини явно та однозначно не відповідають ознакам нікчемних правочинів згідно з ст.228 Цивільного кодексу України та відповідно до ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, то суд вважає, що у силу ст.ст.215, 216, 234, 235, 236 Цивільного кодексу України контролюючий орган не мав управлінських повноважень для іншої кваліфікації проведених у межах цих правочинів операцій до набрання законної сили судовим рішенням про визнання цих правочинів фіктивними або удаваними.

Приєднаними до справи документами засвідчено, що позивачем були понесені видатки у зносинах з контрагентом-постачальником.

Обставини цих видатків згідно з текстом Акту перевірки не є фактичною підставою для винесення контролюючим органом оскаржених рішень.

Розв’язуючи спір, суд враховує, що за визначенням ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

У розумінні ст. 1 цього ж закону активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Законом чітко не передбачено моменту переходу права власності на кошти (як готівкові, так і безготівкові), тому суд вважає, що фізичне передання коштів у володіння іншого самостійного та незалежного суб’єкта права у межах господарської діяльності платника означає зменшення активів і є понесенням витрат.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, що у спірних правовідносинах позивач діяв не у межах господарської діяльності, то суд не знаходить підстав для кваліфікації проведених безготівкових розрахунків з контрагентами – постачальниками інакше ніж понесення витрат.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить до переконання, що покладені в основу спірних рішень судження контролюючого органу не підтверджені належними та допустимими у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами, а за правилом ст.ст. 76 КАС України зібрані контролюючим органом докази є недостатніми для висновку про вчинення особою податкового правопорушення у розумінні ст.109 ОСОБА_3 кодексу України.

У силу приписів ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України, ст.ст. 86, 109 ОСОБА_3 кодексу України суду при вирішенні спору з приводу відповідності закону рішення контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов'язань належить перевірити чи достатнім поза розумним сумнівом є обсяг добутих контролюючим органом доказів для підтвердження факту вчинення податкового правопорушення.

Положення ст.9 КАС України цього правила не змінюють і змінювати не можуть, позаяк у такому випадку замість судової перевірки правильності виконання управлінської функції суб'єктом владних повноважень суд вдаватиметься до збору доказів проти платника податків, а вказане прямо суперечить завданню адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України саме при винесенні оскаржених рішень.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог про скасування оскаржених рішень владного суб’єкта про визначення податкових зобов’язань платника податків.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 72-77, 90, 139, 211, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 11.01.2019р.: №00000111411, №00000121411, №00000131411.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротехпроект" (місце знаходження - м. Харків, вул. Ромена Роллана, 12, ідентифікаційний код - 36627281) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (місце знаходження - м. Харків, вул.Пушкінська,46, код ЄДРПОУ - 39599198) витрати зі сплати судового збору у розмірі 19.281,83 грн. (дев’ятнадцять тисяч двісті вісімдесят одна грн. 83 коп.)

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст.295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Роз'яснити, що рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч.3 ст.243 КАС України 18.04.2019р.

Суддя О.В. Старосєльцева