Рішення № 81236768, 18.04.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 р. Справа № 480/4873/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що в грудні 2018 року ним отримано вимогу про сплату (недоїмки) № Ф-1633-23 від 07.12.2018 р. на суму 79595,82 грн відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Вважає вказану вимогу незаконною та зазначає, що він не має заборгованості зі сплати ЄСВ. При цьому винесенню оскаржуваної вимоги передували події, пов’язані з помилковим зазначенням позивачем у Звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік валового доходу від здійснення господарської операції в сумі 460895,00 грн та, як наслідок, визначення зобов’язання зі сплати ЄСВ за 2015 рік у розмірі 149748,69 грн, наступним проведенням за зверненням позивача перевірки з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за 2015 рік у зв’язку з відсутністю можливості скасувати чи уточнити Звіт форми Д5 відповідно до законодавства, якою встановлено невірне нарахування єдиного внеску, що призвело до його завищення в сумі 69935,43 грн, оскарженням в судовому порядку вимоги про сплату боргу № Ф-1633-23 від 09.08.2016 р., винесеної за результатами проведеної перевірки, та її скасуванням, винесенням повторної вимоги № Ф-1633-23 від 18.12.2017 р., яка також була скасована в судовому порядку. Тобто скасовані в судовому порядку вимоги № Ф-1633-23 від 09.08.2016 р. та № Ф-1633-23 від 18.12.2017 р. є тотожними та їх винесенню передували одні й ті ж самі підстави. Отже, вимога № Ф-1633-23 вже визнана судом незаконною та скасована. Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивачем своєчасно та в повному обсязі нараховувався та сплачувався єдиний соціальний внесок. При цьому невірне заповнення та/чи недотримання порядку заповнення Звіту не може бути підставою для нарахування ЄСВ. Вважає вимогу про сплату боргу протиправною, оскільки порушень законодавства в частині своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску ним не допущено. Просив позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що станом на 30.11.2018 р. згідно з даними інтегрованої картки платника ІТС "Податковий блок" заборгованість по єдиному соціальному внеску для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, по ФОП ОСОБА_1 складає 75595,82 грн. У зв’язку з наявністю заборгованості зі сплати ЄСВ відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року N 449, ГУ ДФС у Сумській області сформовано та направлено позивачу вимогу від 07.12.2018 р. № Ф-1633-23 на суму 79595,82 грн. Отже, в діях відповідача відсутні порушення норм чинного законодавства. Просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що дії відповідача не грунтуються на вимогах закону, а тому є протиправними.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, є платником єдиного податку та платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (а.с.43,44).

02.02.2016 р. позивачем подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік, в якому зазначено валовий дохід від здійснення господарської операції в сумі 460895,00 грн та визначено зобов’язання зі сплати ЄСВ за 2015 рік у розмірі 149748,69 грн.

Після звернення позивача ГУ ДФС у Сумській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за 2015 рік, якою встановлено невірне нарахування єдиного внеску, що призвело до його завищення в сумі 69935,43 грн. За наслідками проведеної перевірки складено Акт від 27.06.2016 р. № 1174/18-19-13-04/НОМЕР_1.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено вимогу про сплату боргу № Ф-1633-23 від 09.08.2016 р., в подальшому скасовану в судовому порядку, та винесено повторну вимогу № Ф-1633-23 від 18.12.2017 р., яка також була скасована в судовому порядку (а.с.14-15,16,18-20,21-25,26-29,30-33).

07.12.2018 р. ГУ ДФС у Сумській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1633-23 в сумі 79595,82 грн (а.с.13).

Суд вважає, що оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі – Закон).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок за 2015 рік на підставі квитанцій та платіжних доручень (а.с.34-39), а саме за:

січень – 512,25 грн – платіжне доручення № 7 від 19.02.2015 р.;

лютий – 527,46 грн – платіжне доручення № 17 від 20.03.2015 р.;

березень – 543,95 грн – платіжне доручення № 23 від 20.04.2015 р.;

квітень – 572,69 грн – платіжне доручення № 29 від 20.05.2015 р.;

травень – 634,39 грн – платіжне доручення № 32 від 18.06.2015 р.;

червень – 723,57 грн – квитанція від 20.07.2015 р.;

липень – 739,21 грн – квитанція від 19.08.2015 р.;

серпень – 739,21 грн – квитанція від 18.09.2015 р.;

вересень – 967,33 грн – квитанція від 20.10.2015 р.;

жовтень – 950,12 грн – квитанція від 20.11.2015 р.;

листопад – 965,90 грн – квитанція від 18.12.2015 р.;

грудень – 959,68 грн – квитанція від 20.01.2016 р.

Отже, позивач в межах дозволеного розміру самостійно нараховував та сплачував ЄСВ. Відповідно, на час формування оскаржуваної вимоги заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у позивача була відсутня, тому вимога про сплату боргу від 07.12.2018 р. № Ф-1633-23 є безпідставною.

Що стосується вимоги позивача зобов’язати Головне управління ДФС у Сумській області внести до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску за 2015 рік зміни шляхом зменшення зобов’язання на 81159,38 грн, суд зазначає наступне.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України 07 квітня 2016 року N 422 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за N 751/28881 (далі – Порядок).

Відповідно до пункту 1 підрозділу 1 Розділу II Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 Розділу V Порядку відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами, зокрема, є рішення суду, прийняті по суті.

У даному випадку відповідачем не внесено до ІКП ФОП ОСОБА_1 результати судового оскарження у двох різних справах, рішеннями в яких скасовано по суті одну і ту ж саму вимогу. У свою чергу, дії відповідача щодо відображення в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 зобов’язання з єдиного соціального внеску створює певні наслідки для фінансового стану позивача та фактично формує податкові зобов’язання позивача на майбутнє, відповідно, належним способом захисту порушеного права позивача буде проведення коригування даних інтегрованої картки платника шляхом зменшення зобов’язання з ЄСВ на суму 81159,38 грн – суму, яка перевищує суму зобов’язання, визначену платником податку.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи викладене, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем доводи позовної заяви не спростовані, суд вважає, що за наведених обставин і правових норм позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумської області 2557,97 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.3).

Разом з тим, суд вважає за необхідне вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн задовольнити частково, а саме в сумі 2000,00 грн, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 26.12.2018 р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правничої допомоги. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору адвокатом надаються такі види правової допомоги: представництво клієнта як позивача в Сумському окружному адміністративному суді у справі щодо скасування вимоги Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1633-23 від 07.12.2018 р. на суму 79595,82 грн та зобов’язання вчинити дії щодо внесення змін до ІКП; складання необхідних процесуальних документів, у т.ч. змінювати (уточнювати) предмет позову; подання доказів та надання консультацій, пов’язаних з веденням справ. Відповідно до п. 3.1 договору за надання правничої допомоги сторони підписують акт (и) здачі-прийому наданих послуг (а.с.45).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість 1 години роботи адвоката встановлена у розмірі 500,00 грн, загальна вартість послуг складає 5000,00 грн.

Позивачем та адвокатом підписано розрахунок розміру витрат на правничу допомогу адвоката відповідно до договору про надання правничої допомоги № 191 від 29.12.2018 р., укладеного з ФОП ОСОБА_1 (а.с.63), за яким адвокатом виконано такі роботи (надано послуги):

а) аналіз наданих документів/доказів для судового розгляду загальною тривалістю 3 години, ціна за годину – 500,00 грн, всього – 1500,00 грн;

б) підготовка позовної заяви загальною тривалістю 6 годин, ціна за годину – 500,00 грн, всього – 3000,00 грн;

в) підготовка відповіді на відзив загальною тривалістю 1 година, ціна за годину – 500,00 грн, всього – 500,00 грн.

На підтвердження оплати 5000,00 грн за надання професійної правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію меморіального ордеру від 05.02.2019 р., копію квитанції про оплату таких витрат та копію розрахунку розміру витрат на правничу допомогу адвоката відповідно до договору про надання правничої допомоги № 191 від 29.12.2018 р. Всупереч п. 3.1 договору позивачем не надано акт (и) здачі-прийому наданих послуг (а.с.45,46,61-63).

Задовольняючи частково вимогу про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує таке.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини третьої, четвертої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі – сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям та участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката закладений в частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У даному випадку, оцінюючи докази на підтвердження виконаних робіт (наданих послуг) у взаємозв’язку зі ступенем складності справи та витрат часу на опрацювання документів для судового розгляду, суд враховує, що порушення, описане в позовній заяві, не нове, з аналогічних підстав позивачем уже оскаржувалися вимоги контролюючого органу, тому суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на правничу допомогу та стягнути на користь позивача 2000,00 грн, у т.ч. 500,00 грн за час, витрачений на аналіз наданих документів/доказів для судового розгляду, 1000,00 грн – за підготовку позовної заяви та 500,00 грн – за підготовку відповіді на відзив.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40000, м. Суми, вул. 1-ша Продольна, буд. 15, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, буд. 13. код ЄДРПОУ 39456414) про скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії – задовольнити.

Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1633-23 від 07.12.2018 р. на суму 79595,82 грн.

Зобов’язати Головне управління ДФС у Сумській області внести до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску за 2015 рік зміни шляхом зменшення зобов’язання на 81159,38 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2557,97 грн в рахунок відшкодування судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2000,00 грн витрат професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах